Рішення № 5562908, 19.05.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.05.09 р. Справа № 4/118

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю.

при секретарі судового засідання Кужель А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача Пономарьов О.В. довіреність від 03.03.2009р. № 19,

від відповідача не явився,

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД Домініон” м. Донецьк

до відповідача - Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 м. Донецьк

про стягнення 1629,53грн. заборгованості з урахуванням штрафних санкцій

в с т а н о в и в :

Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 1629,53грн., з яких: 1324,70грн. - заборгованість, 304,83грн. пеня за прострочку виконання грошових зобовязань.

В підтвердження позову позивач посилається на укладений з відповідачем договір поставки №6321 від 24.01.2008року, видаткові накладні №1014 від 25.01.2008року на суму15,24грн., №1029 від 25.01.2008року на суму 732,42грн., №2815 від 15.02.2008року на суму 1673,54грн., №3667 від 29.02.2008року на суму 301,20грн., №5572 від 25.03.2008року на суму 333,80грн., №7685 від 19.04.2008року на суму 653,36грн., №12528 від 12.06.2008року на суму 195,84грн., №12752 від 13.06.2008року на суму 640,80грн., №21273 від 27.06.2008року на суму 683,88грн., по яким отриманий товар відповідачем, зворотну накладну №124 від 25.01.2008року на суму 6,72грн., по якій відповідачем повернута частина товару.

Також позивач просить накласти арешт на майно та грошові суми, що належать відповідачу.

Відповідач не явився в судове засідання, про час і місце якого був належним чином повідомлений замовленою поштою.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи є достатньо доказів, що відповідач існує як субєкт підприємницької діяльності на час вирішення спору і вважається ліквідованим лише з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог Господарського кодексу України, суд на підставі документів, які надані позивачем і вважаючи їх достатніми, вирішує даний спір без участі представника відповідача, який не скористувався своїм законним правом на участь в судовому засіданні і не повідомив своїх контрагентів за укладеними договорами та державну службу статистики про зміну юридичної адреси.

На розсуд суду наданий договір поставки №6321 від 24.01.2008року, за яким виникла заборгованість за поставлений позивачем відповідачу товар.

Поняття договору поставки надається у статті 265 Господарського кодексу України (далі ГК). Договір поставки правочин, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частина 3 ст.265 ГК надає право укладати договори поставки всім субєктам господарювання, зазначеним у ч.1,2,ст.55 ГК.

З урахуванням ст.628 і 638 Цивільного кодексу України (далі ЦК) зміст договору поставки включає в себе наступні питання: 1) істотні умови, які мають бути погоджені сторонами; 2) інші умови договору, погоджені сторонами; 3) права і обовязки сторін, які набувають постачальник і покупець в результаті укладання договору поставки. Із ст. 712 ЦК випливає, що істотними умовами договору поставки є умови про предмет договору (товар, що має бути поставлений) та ціну. Стаття 265 ГК доповнює істотні умови договору умовою про строк передання (поставки) товарів. Більш конкретно у п.19 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення і п.16 Положення про поставки товарів народного споживання вказується на те, що договором поставки мають встановлюватись умови про номенклатуру (розгорнутий асортимент), кількість, якість продукції (товарів), про строки поставки і ціну. Сторони не позбавлені права погодити в договорі будь-які інші умови.

Частина 2 ст. 268 ГК приписує зазначати в договорі поставки номери і індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів.

2

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено, що між сторонами підписаний договір поставки №6321 від 24.01.2008року, в якому передбачені всі істотні умови для договорів даного виду, тому він вважається судом укладеним.

За цим договором позивач взяв на себе зобовязання поставляти відповідачу товар на умовах, в строки та способом, в кількості та асортименті згідно поданих покупцем замовлень (п. 1 договору), а покупець при поставці продукції шляхом централізовано-кільцевого завезення оплата поставленої продукції оплатити товар не пізніше 7 банківських днів з дня поставки продукції (п. 5.2 договору).

Сторонами в договорі передбачений конкретний порядок та строк оплати товару.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Відповідачем отриманий товар по видатковим накладним: №1014 від 25.01.2008року на суму15,24грн.; №1029 від 25.01.2008року на суму 732,42грн.; №2815 від 15.02.2008року на суму 1673,54грн.; №3667 від 29.02.2008року на суму 301,20грн.; №5572 від 25.03.2008року на суму 333,80грн.; №7685 від 19.04.2008року на суму 653,36грн.; №12528 від 12.06.2008року на суму 195,84грн.;№12752 від 13.06.2008року на суму 640,80грн.; №21273 від 27.06.2008року на суму 683,88грн.Всього на загальну суму 5230,08грн.

Відповідачем повернутий товар по зворотній накладній №124 від 25.01.2008року на загальну суму 6,72грн. З урахуванням повернутої продукції відповідачем отриманий товар на загальну суму 5223,36грн.

Відповідно до п. 4 ст. 268 ГК постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупроводжувальним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

У разі будь-якого порушення постачальником умов договору щодо якості товарів покупець має право відмовитися від прийняття товарів, що не відповідають зазначеним умовам, і від їх оплати.

Суд приймає до уваги, що за час, коли отримано товар і до предявлення позову про стягнення вартості поставленого товару ніяких заперечень стосовно поставки неякісної продукції з боку відповідача не предявлялося. Не доведено відповідачем і той факт, що продукція, яка одержана без належних документів прийнята на відповідальне зберігання, про що продавець був належним чином повідомлений.

При виявленні неналежності одержаного товару якості діючим ДСТУ і ТУ, а також одержання товару без підтверджування сертифікатами якості чи іншим документом заводу-виготовлювача, покупець має право звернутися з позовом до господарського суду з вимогами до продавця в загальному порядку.

Оскільки, отриманий від відповідачем товар у позивача без будь-яких зауважень, сторонами в договорі передбачений конкретний строк оплати товару, він повинен бути оплачений відповідачем з урахуванням вимог ст. 530 ЦК України, а саме: боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Відповідач частково оплатив отриманий ним товар в сумі 3898,66грн., що підтверджується витягами з банківських рахунків, після чого заборгованість відповідача перед позивачем на час звернення із позовом складає 1324,70грн.

Враховуючи, що позивачем доведений факт поставки товару та його часткової не оплати з боку відповідача, суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 1324,70грн. заборгованості в повному обсязі.

Крім заборгованості, позивач просить суду стягнути з боржника 304,83грн. пені.

Вирішуючи ці питання, суд виходить з наступного:

Відповідно до частини 2 статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобовязань у відносинах субєктів господарювання після 1 січня 2004року визначаються приписами статей 534,549-552 та статті 625 ЦК, статей 229-234 Господарського кодексу України та статей Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

З огляду на зміст статей 534,549 правовими наслідками порушення грошового зобовязання, тобто прострочення у виконанні зобовязання сплатити гроші, є не лише обовязок боржника повернути суму основного боргу, а й сплатити неустойку у формі пені.

Відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені може встановлюватися у договорі платниками та одержувачами коштів підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичними особами субєктами підприємницької діяльності згідно зі статтями 1,3,4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Оскільки сторонами договором та вимогою про оплату боргу передбачені: а) встановлений строк виконання грошового зобовязання (п. 5.2 договору: не пізніше 7 банківських днів з дня поставки продукції); б) вид відповідальності за прострочення грошового зобовязання; в) розмір пені (п. 6.4 договору подвійна облікова ставка НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення), а також доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобовязання, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 304,83грн. пені частково в сумі 231,47грн., так як вона повинна бути розрахована у відповідності із Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобовязання”, в якому зазначено, що якщо сторонами прямо передбачені в договорах відповідальність і її розмір за несвоєчасне виконання грошового зобовязання, боржник зобовязаний сплатити пеню з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ та шестимісячного строку.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати пропорційно задоволеної судом суми.

На підставі ст.ст.526,530,546,549,712 Цивільного кодексу України, ст.181,193,265 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49,82,84, 81-1, 85 ГПК України, господарський суд

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД Домініон” м. Донецьк до Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 м. Донецьк про стягнення 1629,53грн. заборгованості з урахуванням штрафних санкцій частково.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД Домініон” м. Донецьк-83057, пр-т Веселий, 46 (фактична адреса: 83024, м. Донецьк, вул. 23 Партзїзду, 14), ЄДРПОУ 33905269, р/р №26008000834001 в Донецькій дирекції “Індекс-Банк”, МФО 335850 заборгованість в сумі 1324,70грн., 231,47грн. - пені, 97,41грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя Гринько С.Ю.

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений 19.05.2009року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в термін, передбачений ст.85 ГПК України.

Надруковано у 3прим.:

1-до справи,

1- позивачу,

1- відповідачу