Рішення № 55619428, 09.02.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/267/15-ц Головуючий у 1-й інст. Корицька В.О.

Категорія 27 Доповідач Заполовський В. Й.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Заполовського В.Й.,

суддів: Талько О.Б., Шевчук А.М.,

за участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості згідно кредитного договору, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» та апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 26 листопада 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2015 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з цим позовом.

Зазначав, що із ОСОБА_1 28 лютого 2008 року було укладено кредитний договір № ZRZ0АЕ000051696 на суму 73675, 63 грн. строком до 27 лютого 2012 року, зі сплатою 15,48 % річних за користування кредитом.

Позичальник належним чином зобов'язання за вказаним договором не виконує. У зв'язку з чим станом на 04.11.2014 року утворилася заборгованість в сумі 251 486 грн. 37 коп., яка складається з 40 718,25 грн. - заборгованість за кредитом; 198 554,48 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 250 грн. - штраф (фіксована частина); 11 963,64 грн. - штраф (процентна складова).

За наведених обставин ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» просив стягнути з відповідача на свою користь дану заборгованість по кредитному договору та понесені судові витрати.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 26 листопада 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість по кредитному договору в сумі 49 562 грн. 60 коп., з яких: заборгованість за кредитом 32 348, 26 грн.; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань у сумі 5 000 грн.; штрафи за несвоєчасність виконання зобов'язань у загальній сумі 12 213,64 грн., а також судовий збір у сумі 495,62 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині зменшення розміру пені скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Вважає, що передбачених законом підстав для зменшення розміру пені до 5 000 грн. у суду не було.

Відповідач ОСОБА_1 також не погодився з рішенням суду та подав апеляційну скаргу. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким його зустрічний позов задовольнити, а у задоволенні первісного позову ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» відмовити.

Обгрунтовуючи скаргу посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права. Зокрема вказує, що суд не вирішив його зустрічний позов, тобто заявлених ним вимог, задоволення яких може виключити повністю або частково задоволення позову ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Вирішуючи спір суд не врахував положень ст.549 ЦК України, за змістом яких штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. При цьому суд не врахував правових позицій Верховного Суду України з цього приводу.

Крім того, Банк незаконно в односторонньому порядку збільшив розмір відсоткової ставки за користування кредитом, що вплинуло на правильність вирішення позову судом.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах визначених ст. 303 ЦПК України колегія суддів визнає, що апеляційна скарга ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом ст.ст.6, 627 ЦК України - сторони є вільними в укладенні договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 28.02.2008 року ПАТ КБ «ПриватБанк» (надалі Банк) та ОСОБА_1 уклали кредитний договір за № ZRZ0AE000051696, у відповідності до якого відповідачу надано кредит у сумі 73 675,63 грн. за умов погашення його частинами і сплатою 15,48 % річних за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення 27.02.2012 року.

Відповідач з умовами кредитного договору укладеного з позивачем, в тому числі з пунктом 6.3.1 договору, яким передбачено право Банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки, був ознайомлений та з ними погодився. Зазначені умови кредитного договору на момент постановлення оскаржуваного рішення суду були чинними, не визнані недійсними в установленому законом порядку (а.с. 7 - 15).

25.12.2008 року Банком відповідно до п. 6.3.1. кредитного договору надіслано повідомлення про збільшення відсоткої ставки до 27,14%, починаючи з 01.02.2009 року (а.с.65).

У зв'язку із порушенням відповідачем обумовленого сторонами графіку погашення кредиту і сплати відсотків, згідно розрахунку Банка, проведеного з урахуванням погашення кредиту 12.05.2014 року після реалізації заставного майна, станом на 04.11.2014 року утворилась заборгованість у сумі 251486, 37 грн., з яких:

заборгованість за кредитом 40 718, 25 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором 198 554,48 грн., штрафи за несвоєчасне виконання зобов'язань згідно п.п. 5.3 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам 12 213,64 грн. (250 грн. - фіксована частина та 11 963,64 грн. - процентна складова) (а.с. 5-6, 62).

Розрахунок заборгованості по кредиту проведено позивачем згідно до умов договору і закону та відповідно до сплачених щомісячних платежів, правильність проведення розрахунку відповідачем належними та допустимими доказами не спростована, будь-яких клопотань з цього приводу, зокрема і про проведення відповідної експертизи відповідачем не заявлено, хоча про таке право останньому було роз'яснено судами.

Відповідно до вимог ст.ст. 212, 213 ЦПК України судове рішення повинно бути ухвалене на підставі наявних у справі доказів, в тому числі і наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 по кредиту, що утворилася станом на 04.11.2014 року.

Належним чином оцінивши наявні у справі докази (ст.212 ЦПК), з урахуванням встановлених обставин і вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, суд першої інстанції обґрунтованого визнав, що ОСОБА_1 істотно порушив умови договору, зокрема односторонньо відмовився від взятого на себе зобов'язання по поверненню отриманого кредиту та з врахуванням вимог ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зробив правильний висновок про наявність підстав для примусового стягнення з відповідача заборгованості за кредитом. При цьому визначив розмір заборгованості за кредитом, який підлягає стягненню, з урахуванням строку позовної давності у сумі 32 348, 26 грн.

Відтак, рішення суду про стягнення з відповідача 32 348, 26 грн., як заборгованості за кредитом, є правильним.

Проте, рішення суду в частині вирішення позову про стягнення пені із зменшенням її розміру до 5000 грн., а також про стягнення штрафу, не відповідає вимогам закону та не узгоджується з матеріалами справи з огляду на таке.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Правовими наслідками порушення зобов'язання є сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

У відповідності до норм ст. 550 ЦК України право на неустойку, якою згідно із ст. 549 цього Кодексу є штраф, пеня, виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно до положень ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З аналізу правової позиції Верховного Суду України, викладеній у справі № 6-100цс14, вбачається, що передбачені ч. 3 ст. 551 ЦК України підстави для зменшення розміру неустойки мають самостійний характер та визначаються у кожному випадку окремо в залежності від обставин справи.

У пункті 27 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Оскільки нарахований позивачем розмір пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором (198 554,48 грн.) значно перевищує заборгованість за кредитом, яка підлягає стягненню (32 348, 26 грн.), то враховуючи ступінь виконання зобов'язання боржником (близько 50%); його майновий стан та інші обставини справи, колегія суддів відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України визнає за можливе зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню, до розміру, який є близьким розміру заборгованості за кредитом (32 348, 26 грн.), а саме до 32 500 грн. Проте, суд першої інстанції не врахувавши наведеного помилково зменшив розмір пені до 5 000 грн.

Відтак, доводи апеляційної скарги Банку в частині вирішення судом позову про стягнення пені є частково обґрунтованими.

У зв'язку з цим рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову про стягнення пені, загального розміру стягнення заборгованості та судових витрат відповідно до ст.309 ЦПК України підлягає зміні. А саме, підлягає збільшенню розмір стягнення пені з 5000 грн. до 32500 грн., загальний розмір стягнення заборгованості з 49 562, 60 грн. до 64 848,26 грн. (32348,26 + 32500 =64 848,26), судових витрат з 495,62 грн. до 648,48 грн.

Крім того, із матеріалів справи та розрахунку заборгованості, яка надана позивачем вбачається, що у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 узятих на себе зобов'язань за вказаним кредитним договором станом на 04.11.2014 року утворилась заборгованість у сумі 251486, 37 грн., з яких: заборгованість за кредитом 40 718, 25 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором 198 554,48 грн., штрафи за несвоєчасне виконання зобов'язань згідно п.п. 5.3 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам 12 213,64 грн. (250 грн. - фіксована частина та 11 963,64 грн. - процентна складова) (а.с. 5-6, 62).

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного кредитного договору, зокрема пунктом 14.3 було передбачено, що в разі порушення позичальником зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу.

У той самий час, згідно з пунктом 14.9 договору (на який посилається представник позивача) сторонами передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником будь-якого грошового зобов'язання, зокрема за несвоєчасну сплату платежів за будь-якими з грошових зобов'язань.

Отже, вбачається, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором - свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року в справі № 6-2003цс15.

Проте, вирішуючи спір суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України на вказане уваги не звернув, не сприяв всебічному та повному з'ясуванню обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, в достатньому обсязі не дослідив умови кредитного договору щодо відповідальності за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування ним, що призвело до неправильного вирішення позову про стягнення штрафу.

Тому, доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі про безпідставне задоволення судом позову в частині стягнення штрафу є обґрунтованими, а рішення суду у цій частині є таким, що не узгоджується з вимогами закону та матеріалами справи.

Відтак, відповідно до ст.309 ЦПК України рішення суду у цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову Банку у позові про стягнення штрафу.

Разом з тим, колегія суддів не бере до уваги та відхиляє доводи відповідача зазначені в апеляційній скарзі про незаконність зміни Банком в односторонньому порядку розміру відсоткової ставки, що на думку відповідача вплинуло на правильність вирішення позову, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, таке збільшення відсоткової ставки Банком проведено у відповідності до умов кредитного договору (п.6.3.1 договору) та вимог закону. При цьому, зміна Банком умов кредитного договору в цій частині була схвалена відповідачем, про що свідчить факт погашення ним кредиту з урахуванням таких змін.

Крім того, оскаржуваним судовим рішенням у даній справі питання про стягнення заборгованості за відсотками не вирішувалось і таке питання не було предметом позову. Як вбачається з розрахунку позивача, заборгованість по відсотках відсутня (а.с. 5-6).

Є безпідставними і доводи відповідача про те, що суд не вирішив його зустрічний позов, тобто не постановив рішення по заявлених ним вимогам, задоволення яких могло б виключити повністю або частково задоволення позову Банку, оскільки ухвалою суду від 26.11.2015 року зустрічний позов ОСОБА_1 у даній справі залишено без розгляду (а.с.101).

На момент апеляційного розгляду справи дана ухвала не оскаржена, не скасована, була і є чинною. Відтак, зазначені доводи апеляційної скарги підлягають відхиленню.

Керуючись ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» та апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 26 листопада 2015 року в частині стягнення із ОСОБА_1 пені, загального розміру стягнення заборгованості та судових витрат змінити.

Збільшити розмір стягнення пені з 5000 грн. до 32500 грн., загального розміру стягнення заборгованості з 49 562, 60 грн. до 64 848,26 грн., судових витрат з 495,62 грн. до 648,48 грн.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 26 листопада 2015 року в частині стягнення із ОСОБА_1 штрафу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Відмовити Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 штрафу за несвоєчасність виконання зобов'язань у загальній сумі 12 213,64 грн.

У решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді