Ухвала суду № 55615280, 23.05.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2012 р.Справа № 2-а/2113/31/12

Категорія: 8.2.6Головуючий в 1 інстанції: Федусик А.Г.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Скрипченка В.О.,

суддів Домусчі С.Д., Шеметенко Л.П.,

за участю секретаря судового засідання Гречаного В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Матис»на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Матис»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, Державної податкової служби в Одеській області, про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та першої податкової вимоги,

В С Т А Н О В И Л А :

25 лютого 2011 року ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Матис»звернулося до суду з позовом про визнання дій відповідача протиправними. В подальшому 27 квітня 2010 року позивач уточнив свій позов та просив суд прийняти постанову про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.02.2010 року № 0000073500/0, яким ТОВ було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 40938 грн. (в тому числі 27292 грн. за основним платежем, та 13646 грн. за штрафними санкціями), а також № 0000083500/0, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 32753 грн. (в тому числі 21835 грн. за основним платежем, та 10918 грн. за штрафними санкціями), та першої податкової вимоги № 1/1580 від 19.04.2010 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року адміністративний позов був залишений без задоволення (а.с. 152-153).

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням, ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Матис»подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Матис» зареєстровано виконкомом Одеської міськради 03.03.2003 року, є платником ПДВ та перебуває на обліку як платник податків в ДПІ (а.с. 45-60).

В період з 30.12.2009 року по 20.01.2010 року ДПА в Одеській області було проведено документальну невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові взаємовідносини з платником податків ТОВ «Прокс-М»за період з 01.04.2006 року по 30.06.2009 року.

За результатами цієї перевірки був складений акт від 25.01.2010 року № 26/35-02/26344955, в якому зазначено про порушення ТОВ вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 ОСОБА_1 України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 27292 грн., а також вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ОСОБА_1 України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 21835 грн. (а.с. 12-27).

Висновок відповідача обґрунтований тим, що в порушення вимог п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ОСОБА_1 України «Про оподаткування прибутку підприємств»ТОВ віднесено до валових витрат у 3 та 4 кварталах 2008 року витрати, пов'язані з придбанням товарів та послуг в загальному розмірі 109167 грн. у ТОВ «Прокс М», не підтверджені належними видатковими накладними, актами виконаних робіт, або іншими первинними документами. Крім цього, в перевіряємому періоді в порушення вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ОСОБА_1 України «Про податок на додану вартість»позивач відніс до свого податкового кредиту в серпні-листопаді 2008 року ПДВ в сумі 21835 грн. по вказаним взаємовідносинам з ТОВ «Прокс-М»без підтвердження належними податковими деклараціями з ПДВ.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.02.2010 року № 0000073500/0, яким ТОВ було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 40938 грн. (в тому числі 27292 грн. за основним платежем, та 13646 грн. за штрафними санкціями), а також № 0000083500/0, яким ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Матис»було визначено податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 32753 грн. (в тому числі 21835 грн. за основним платежем, та 10918 грн. за штрафними санкціями), а 19.04.2010 року позивачу була направлена перша податкова вимога № 1/1580 (а.с. 93-95).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості викладених у акті перевірки висновків ДПА про наявність порушень з боку позивача ОСОБА_1 України «Про оподаткування прибутку підприємств»та ОСОБА_1 України «Про податок на додану вартість».

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 ОСОБА_1 України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 ОСОБА_1 України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, що сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 5.7 ст. 5 цього ОСОБА_1.

Згідно п.п. 5.3.9 цієї статті не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.п. 7.4.5. ст. 7 ОСОБА_1 України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином з аналізу вказаних норм вбачається, що право платника податку на віднесення витрат до складу валових витрат виникає за наявності відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а право на включення ним ПДВ до свого податкового кредиту пов'язане з наявністю належним чином оформленої податкової накладної з ПДВ.

Обґрунтовуючи правомірність віднесення до складу валових витрат по операціям з ТОВ «Прокс-М», а також ПДВ по цим операціям до свого податкового кредиту, позивач посилався на отримані ним від останнього первинні документи, а саме податкові і видаткові накладні та акти виконаних робіт (а.с. 28-44).

Однак, судом першої інстанції вірно встановлено, що вироком Приморського районного суду м. Одеси від 02.11.2009 року засновника та директора ТОВ «Прокс-М»ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 205 ч. 2 КК України, за ознаками фіктивне підприємництво, тобто створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, що спричинило матеріальну шкоду державі.

При цьому, в ході розгляду цієї справи судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_2, який був директором ТОВ «Прокс-М», фактично участі в господарській діяльності підприємства не приймав, податкову звітність не підписував. Так у вироком суду встановлено, що у період з 01.07.2007 року по 30.06.2008 року, діючи від імені утвореного ОСОБА_2 ТОВ «Прокс-М», в порушення податкового законодавства знижували податок на прибуток, а також податок на додану вартість, в звязку з чим до бюджету фактично не надійшло податків на загальну суму 5 095 143 грн. Також з вироку Приморського районного суду м. Одеси від 02.11.2009 року вбачається, що ОСОБА_2, від імені якого підписані вказані первинні документи, з 07.06.2008 року знаходився в місцях позбавлення волі, тобто фізично не міг підписати вказані документи, у зв'язку з чим вони не можуть вважатися належними доказами здійснення господарських правовідносин між позивачем та ТОВ «Прокс М»(а.с. 97-99).

Вказаний вирок набрав законної сили, в звязку з чим суд першої інстанції правильно послався на ч. 4 ст. 72 КАС України, згідно з якою обставини, встановлені цим вироком, не потребують подальшого доказування.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який визнав обґрунтованими викладені в акті перевірки висновки ДПА про відсутність у ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Матис»права на включення до складу валових витрат по операціям з ТОВ «Прокс М», а також права на включення до складу податкового кредиту ПДВ по цим операціям, оскільки наявні в матеріалах справи первинні документи, складені та підписані від ТОВ «Прокс М»ОСОБА_2, на які посилався позивач в обґрунтування позову, не можуть вважатися належними доказами здійснення цих господарських операцій і тому судом до уваги не приймаються, а інших, заслуговуючих доказів на підтвердження заявлених вимог в цій частині позивачем суду надано не було.

Також правильним є твердження суду першої інстанції про необґрунтованість посилання позивача на відсутність у ДПА повноважень на проведення спірної перевірки, оскільки в ході розгляду справи судом було встановлено, що вказана перевірка була проведена на підставі постанови старшого слідчого по особливо важливим справам СВ ПМ ДПА в Одеській області від 06.08.2009 року, яка була обов'язковою для виконання ДПА, якій слідчим було доручено її проведення (а.с. 95-96).

На підставі викладеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що здійснюючи спірну перевірку та приймаючи податкові повідомлення-рішення від 04.02.2010 року № 0000073500/0, яким ТОВ було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 40938 грн. (в тому числі 27292 грн. за основним платежем, та 13646 грн. за штрафними санкціями), № 0000083500/0, яким ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Матис»було визначено податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 32753 грн. (в тому числі 21835 грн. за основним платежем, та 10918 грн. за штрафними санкціями), а також приймаючи рішення про направлення першої податкової вимоги № 1/1580 від 19.04.2010 року, відповідачі діяли на підставі закону, обґрунтовано, тобто з урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій та прийняття рішень, у зв'язку з чим позовні вимоги ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Матис»не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що вказані первинні документи були отримані від ТОВ «Прокс М»правомірно і вони не визнані недійсними, оскільки вони спростовуються наведеними вище доказами та висновками суду.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, про правомірність відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «Виробничо-комерційної фірми «Матис».

З огляду на викладене колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду довів та обґрунтував.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційної фірми «Матис»задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 198, 200, 205 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Матис»залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на судові рішення може бути подана безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О. Скрипченко

Суддя С.Д. Домусчі

СуддяЛ.П. Шеметенко