Ухвала суду № 55610827, 08.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

08 лютого 2016 року м. Київ № 826/1663/16

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вовк П.В., ознайомившись з матеріалами позовної заяви

Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління ДФС у м. Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНБУДІНВЕСТ»

про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі також – ДПІ у Солом’янському районі ГУ ДФС у м. Києві, позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «ІНБУДІНВЕСТ» (далі також – ТОВ «ІНБУДІНВЕСТ») про стягнення податкового боргу у розмірі 117 397, 00 грн., шляхом стягнення коштів з усіх розрахункових рахунків відповідача.

Згідно п. 3 ч. 1 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з’ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу.

Так, відповідно до положень ч. 3 статті 106 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Відповідно до ч. 1 статті 3 Закону України «Про судовий збір» (далі також – Закон), судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Водночас, згідно ч. 2 статті 4 вказаного Закону ставка судового збору за подання до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру, який подано суб’єктом владних повноважень становить – 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 18 січня 2012 року №165/11/13-12, адміністративними позовами майнового характеру є вимоги щодо протиправності рішень про визначення грошових зобов'язань платників податків, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, про стягнення адміністративно-господарських та інших штрафних санкцій тощо.

Таким чином, звернені до суду вимоги ДПІ у Солом’янському районі ГУ ДФС у м. Києві про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 117 397, 00 грн. є майновими, проте позивачем, в порушення вимог чинного законодавства до позовної заяви не додано документа про сплату судового збору у розмірі 1 760, 96 грн., що становить 1,5 відсотка ціни позову (117 397, 00 грн.).

При цьому, позивачем до позовної заяви додано клопотання про звільнення від сплати судового збору мотивоване незадовільним майновим станом ДПІ у Солом’янському районі ГУ ДФС у м. Києві, у зв’язку із відсутністю коштів та не прийняттям нового кошторису.

Позивач зазначає, що відповідно до змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік», додатком № 3 «Розподіл видатків Державного бюджету України на 2016 рік» визначено, що видатки та кредитування державного бюджету за напрямками, що пов’язані із діяльністю Державної фіскальної служби України в цілому – державою передбачено загальний та спеціальний фонд із видатками споживання, розподіл яких та напрямки використання станом на сьогоднішній день, ще не є визначеними (локальний кошторис на 2016 рік не прийнято).

На підтвердження зазначених доводів, якими обґрунтовується клопотання про звільнення від сплати судового збору, позивачем надано витяг та виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якого вбачається, що єдиними видом діяльності інспекції є 84.11 Державне управління загального характеру, та рішення ДПІ у Солом’янському районі ГУ ДФС у м. Києві № 203 від 09 грудня 2014 року, згідно якого інспекція є неприбутковою організацією.

Вирішуючи питання щодо звільнення позивача від сплати судового збору, з урахуванням наданих на його обґрунтування документів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частинами 1 та 2 статті 87 КАС України, встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно положень ч. 1 статті 88 КАС України та ч. 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір», суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

З аналізу вказаних положень вбачається, що єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є майновий стан заявника. Обґрунтування пов’язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на позивача.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року № 484-VIII, який набрав чинності 01 вересня 2015 року, органи державної фіскальної служби були позбавлені пільг по сплаті судового збору при зверненні до суду з позовними заявами, які раніше були передбачені п. 21 ч. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно з п. 2 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» Кабінету Міністрів України було доручено забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

При вирішенні питання про задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, мотивоване відсутністю коштів для його сплати, суд враховує неодноразово висловлену правову позицію Вищого адміністративного суду України, зокрема в ухвалах від 14 січня 2016 року К/800/52038/15, від 25 січня 2016 року К/800/52464/15 та від 27 січня 2016 року № К/800/51535/15, про те, що обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для її звільнення від сплати судового збору, не є вказані аргументи і підставою для відстрочення його сплати.

Враховуючи викладене, в контексті заявленого позивачем клопотання про звільнення від сплати судового збору та доданих до нього доказів, суд приходить до висновку про його необґрунтованість, у зв'язку з чим таке клопотання не підлягає задоволенню.

Таким чином, позивачем судовий збір за подання вказаної позовної заяви не сплачено.

Відповідно до ч. 1 статті 108 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення вищевказаних недоліків шляхом надання документу про сплату судового збору за подання позовної заяви, що містить майнову вимогу у розмірі 1 760, 96 грн.

Керуючись статтями 88, 106 - 108 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. В задоволенні клопотання Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про звільнення від сплати судового збору – відмовити.

2. Залишити позовну заяву Державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління ДФС у м. Києві без руху.

3. Встановити позивачу п'ятиденний термін на усунення недоліків позовної заяви з дня набрання законної сили даною ухвалою суду.

4. Попередити позивача про те, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви вона буде повернута йому відповідно до п. 1 ч. 3 статті 108 КАС України.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п’яти днів з дня її отримання за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя П.В. Вовк