Постанова № 55607377, 03.02.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2016 р.Справа № 916/4112/15

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Лавриненко Л.В.

суддів: Пироговського В.Т., Філінюка І.Г.

при секретарі судового засідання Мельник Ю.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України м. Іллічівськ та Державної фінансової інспекції України

на рішення Господарського суду Одеської області від 16.11.2015 р.

у справі № 916/4112/15

за позовом Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України м. Іллічівськ

до Державного підприємства Іллічівський морський торгівельний порт м. Іллічівськ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державної фінансової інспекції України

про стягнення 423 671,20 грн.

за участю представників сторін:

від Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України м. Іллічівськ: ОСОБА_1 за довір.

від Державного підприємства Іллічівський морський торгівельний порт м. Іллічівськ: ОСОБА_2 за довір.

від Державної фінансової інспекції України: ОСОБА_3 за довір.

Ухвалами Одеського апеляційного господарського суду від 03.12.2015 р. та від 14.12.2015 р. прийняті до провадження та призначені до розгляду апеляційні скарги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Іллічівської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів» м. Іллічівськ та Державної фінансової інспекції України на рішення Господарського суду Одеської області від 16.11.2015 р. по справі № 916/4112/15.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційна скарга розглянута в межах строку, вставленого частиною 1 ст. 102 ГПК України.

Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Іллічівської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів» м. Іллічівськ звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» м. Іллічівськ про стягнення збитків в сумі 423 671,20 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що заявлена до стягнення сума є податком на додану вартість, який сплачувався Державному підприємству «Іллічівський морський торговельний порт» м. Іллічівськ протягом 2013 2014 р. р., відповідно до договору про відшкодування витрат на сплату земельного податку від 18.10.2013 р. № 137-В-ІЛФ-13/681-0.

Помилкове оподаткування податком на додану вартість операцій з компенсації земельного податку, сплаченого орендодавцем, здійснювалось на підставі листа Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 08.10.2013 р. № 1029/10/11-017.

В ході ревізії фінансово господарської діяльності Державного підприємства «Адміністрація морських портів» м. Іллічівськ, що проводилась Державною фінансовою інспекцією України протягом травня липня 2015 р., під час якої здійснено зустрічну перевірку Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» м. Іллічівськ, на запит відповідача отримано лист від ОСОБА_4 доходів за зборів України від 11.06.2014 р. № 10319/6/99-99-19-04-02-15, відповідно до якого сплата реорганізованими державними підприємствами морського транспорту земельного податку та отримання компенсації від Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» за понесені витрати по сплаті земельного податку не може розцінюватися як операція з постачання послуг для цілей оподаткування податком на додану вартість. Кошти, які надійшли у вигляді компенсації по сплаті земельного податку, до бази оподаткування не включаються та податком на додану вартість не оподатковуються.

З огляду на ці обставини, позивач стверджує, що нарахування протягом 2013 2014 р. р. Державним підприємством «Іллічівський морський торговельний порт» м. Іллічівськ податку на додану вартість при виставленні рахунків на компенсацію земельного податку призвело до порушення його прав, і, посилаючись на ст. ст. ст. 22, 216, 216, 610 ЦК України та ст. ст. 218, 224 ГК України, наполягає на тому, що понесені ним витрати є збитками, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.11.2015 р. по справі № 916/4112/15 Державному підприємству «Адміністрація морських портів України» в особі Іллічівської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів» м. Іллічівськ у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що відшкодування позивачем витрат Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» м. Іллічівськ по сплаті земельного податку з нарахуванням податку на додану вартість здійснювалось відповідно до умов укладеного між державними підприємствами договору про відшкодування витрат на сплату земельного податку від 18.10.2013 р. № 137-В-ІЛФ-13/681-0, згідно з приписами ч. 1 та ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України.

Не погодившись з наведеним судовим рішенням, Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Іллічівської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів» м. Іллічівськ та Державна фінансова інспекція України звернулись до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог, позивач та третя особа посилаються на неправильне застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального права.

На думку апелянтів, факти допущеного відповідачем порушення зафіксовані в акті ревізії фінансово-господарської діяльності від 31.07.2015 № 05-11/48 складеного Державною фінансовою інспекцією Одеської області та є доказом наявності складу правопорушення у діях відповідача.

Державне підприємство «Іллічівський морський торговельний порт» м. Іллічівськ в поданому відзиві заперечило проти доводів, викладених в апеляційних скаргах, та просить суд оскаржуване рішення залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.10.2013 р. між Державним підприємством Адміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України м. Іллічівськ та Державним підприємства Іллічівський морський торговельний порт м. Іллічівськ укладено договір про відшкодування витрат на сплату земельного податку № 137-В-ІЛФ-13/681-0.

Предметом наведеного договору є взаємовідносини сторін щодо відшкодування витрат по сплаті земельного податку під обєктами нерухомості Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України м. Іллічівськ, що знаходяться на земельній ділянці Державного підприємства Іллічівський морський торговельний порт м. Іллічівськ.

Відповідно до п.1.1.1 договору від 18.10.2013 р. № 137-В-ІЛФ-13/681-0 зазначені обєкти нерухомості належать Державному підприємству Адміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України на праві господарського відання внаслідок проведеної реорганізації за розпорядженням Кабінету міністрів України від 04.03.2013 р. № 133-р Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту, наказу ОСОБА_4 інфраструктури України від 19.03.2013 р. № 163 Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення Державного підприємства Адміністрація морських портів України та за актом від 13.06.2013 р.

Згідно п. п. 1.2., 1.3. договору об'єктом оподаткування є земельна ділянка, яка передана у постійне користування Державному підприємству Іллічівський морський торговельний порт. Загальна площа усіх ділянок, за які передбачено відшкодування, складає 639,4775 гектарів. пі

За приписами п.1.4 договору сума та розрахунок щомісячної плати відшкодування земельного податку наведено у Додатку № 1.

18.10.2013 р. Державним підприємством Адміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України та Державним підприємства Іллічівський морський торговельний порт підписано Додаток № 1 до договору від 18.10.2013 р. № 137-В-ІЛФ-13/681-0 відповідно до якого встановлено щомісячну плату відшкодування земельного податку в розмірі 326 965,13 грн. в т. ч. ПДВ в сумі 65 393,03 грн. Загальний розмір щомісячної плати складає 392 358,16 грн.

Плата за неповний місяць розраховується пропорційно часу фактичного користування земельними ділянками.

Ціна договору та порядок оплати визначений в другому розділі договору від 18.10.2013 р. № 137-В-ІЛФ-13/681-0. Так, пунктом 2.4 цього договору передбачено, що загальна вартість відшкодування дорівнює сумі земельного податку, що сплачена Державним підприємства Іллічівський морський торговельний порт м. Іллічівськ за земельні ділянки, на яких розташовані обєкти Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України м. Іллічівськ.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, сторони підписують акт про відшкодування витрат відповідно до затвердженої у Додатку № 3 до цього договору форми, який готується Державним підприємства Іллічівський морський торговельний порт м. Іллічівськ.

Державним підприємством Адміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України м. Іллічівськ погоджено та підписано акти про відшкодування витрат, у тому числі, відкориговані акти, згідно яких до складу відшкодування витрат на сплату земельного податку включено суму ПДВ.

На підставі рахунків та актів Державного підприємства Іллічівський морський торговельний порт Державним підприємством Адміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України сплачено кошти у вигляді відшкодування витрат на сплату земельного податку в загальній сумі 3 212 218,59 грн (в тому числі ПДВ - 456 173,05 грн), зокрема:

- у 2013 році - 1 881 713,85 грн (в т.ч. ПДВ - 313 619,00 грн);

- у 2014 році - 1 330 504,74 грн (в т.ч. ПДВ - 142 554,11грн).

В червні 2014 р., внаслідок проведення звірки розрахунків між сторонами та з урахуванням Угоди про врегулювання питань, повязаних з відшкодуванням витрат на оплату земельного податку від 30.05.2014 р. № 136-П-ІЛФ-14, Державним підприємством Іллічівський морський торговельний порт м. Іллічівськ перевиставлено рахунки за червень, липень, серпень та вересень 2013 року та Державним підприємством Адміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України проведені виправні проводки.

Після коригування розрахунків, Державне підприємство Іллічівський морський торговельний порт м. Іллічівськ на підставі договору від 18.10.2013 р. № 137-В-ІЛФ-13 та з урахуванням Угоди від 30.05.2014 р., виставило позивачу рахунки за 2013-2014 р. р. на загальну суму 3 274 231,70 грн., у т.ч. ПДВ - 545 705,32 грн., з яких Державним підприємством Адміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України було сплачено 3 179 195,64 грн., з якої ПДВ - 450 669,26 грн.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 11.09.2013 р., тобто до укладення договору від 18.10.2013 р. № 137-В-ІЛФ-13/681-0 Державне підприємство Іллічівський морський торговельний порт зверталось до СДПІ з ОВП у м. Одесі МГУ Міндоходів з листом № 802/19.6-15 про надання податкової консультації стосовно того, чи є грошова компенсація земельного податку постачанням послуг та чи підлягає оподаткування ПДВ зазначена грошова компенсація.

Листом від 08.10.2013 р. № 1029/10/11-017 СДПІ з ОВП у м. Одесі МГУ Міндоходів повідомило, що операції з компенсації земельного податку орендодавцю включаються до бази оподаткування та є обєктом оподаткування ПДВ за виключенням операцій з компенсації таких втрат орендодавцю - бюджетній установі, які з 01.07.2012 р. не включаються до бази оподаткування та податком на додану вартість не оподатковуються.

10.04.2014 р. Державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України м. Іллічівськ звернулось до Державного підприємства Іллічівський морський торговельний порт м. Іллічівськ листом № 44/15-02-07, з проханням надати розяснення з приводу того, що на запит позивача ОСОБА_4 доходів і зборів України листом від 28.03.2014 р. №5592/6/99-99-19-03-02-15 пояснило, що кошти, які надійшли реорганізованому підприємству у вигляді компенсації з оплати земельного податку, до бази оподаткування не включаються та податком на додану у вартість не оподатковуються.

17.04.2014 р. Державне підприємство Іллічівський морський торговельний порт повторно звернулось до СДПІ з ОВП у м. Одесі МГУ Міндоходів з листом № 311/19.6-15 стосовно того, чи є обєктом спадкування ПДВ операції з компенсації земельного податку.

13.05.2014 р. СДПІ з ОВП у м. Одесі МГУ Міндоходів надало відповідь № 2658//10/28-08-48/12, відповідно до якої попереднє розяснення від 08.10.2013 р. № 1029/10/11-017 залишається без змін.

Відповідно до п.2.10 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України на II квартал 2015 року та п.3.1.3.1 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції в Одеській області на II квартал 2015 року, на підставі направлень від 14.05.2015 №6, 7, 8, 9 та від 18.05.2015 №10, виданих начальником Іллічівської обєднаної Державної фінансової інспекції, проведено ревізію фінансово-господарської діяльності державного підприємства Адміністрація морських портів України в частині діяльності Іллічівської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України за період з 01.05.2012 по 30.04.2015 року.

Ревізію проведено у період з 14.05.2015 по 24.07.2015 (з зупиненням з 05.06.2015 по 30.06.2015 та з 15.07.2015 по 17.07.2015).

За результатами ревізії було складено акт від 31.07.2015 р. № 05-11/48 щодо результатів ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства Адміністрація морських портів України за період з 01.05.2012 р. по 30.04.2015 р.

В ході ревізії проведено також зустрічну звірку Державного підприємства Іллічівський морський торговельний порт, в ході якої також перевірено питання щодо відшкодування позивачем витрат на сплату земельного податку.

Таким чином, в процесі ревізії встановлено, що Державним підприємством Адміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України зайво сплачено кошти Державному підприємству Іллічівський морський торговельний порт у вигляді ПДВ в загальній сумі 423 671,20 грн., в т.ч. у 2013 р. - 309 032,48 грн. та у 2014 р. - 114 638,72 грн., нарахованого на суму відшкодування витрат по сплаті земельного податку.

Вказані обставини стали підставою для звернення Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України з позовом по даній справі про стягнення з Державного підприємства Іллічівський морський торговельний порт збитків у сумі 423 671,20 грн.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 наведеного кодексу до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків та інших способів відшкодування майнової шкоди, у тому числі стягнення збитків, заявлених позивачем, настає за наявності всіх елементів складу правопорушення, а саме:

- протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи);

- шкідливого результату такої поведінки - збитків, їх наявності та розміру;

- причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками;

- вини особи, яка заподіяла збитки.

У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Крім того, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювана та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювана є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Умовою відповідальності за правопорушення є вина заподіювана збитків, тобто винною дією є невиконання, відмова від виконання або неналежне виконання зобов'язань.

Стягнення збитків за порушення договірних зобовязань здійснюється в порядку ст. 623 Цивільного кодексу України, при застосуванні норм якої враховується і те, що згідно норм ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

З аналізу спірних правовідносин, слід дійти висновку, що позивачем не доведено протиправної поведінки Державного підприємства Іллічівський морський торговельний порт м. Іллічівськ у вигляді порушення договірного зобов'язання, що спричинило шкідливий результат для зобов'язаного контрагента, а відтак не може вважатися доведеним причинний зв'язок між заподіяною шкодою та поведінкою особи.

Також, з доводів Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України не вбачається можливим встановити, і існування противоправної поведінки відповідача, яка є елементом правопорушення, а також наявність реальних збитків у позивача.

Згідно вимог ч.1, ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України, які кореспондуються зі ст. 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

За приписами статей 627, 628 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Статтею 526 Цивільного кодексу України також заборонена одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, підписавши Додаток № 1 до договору від 18.10.2013 р. № 137-В-ІЛФ-13/681-0, позивач фактично погодився з необхідністю сплати ПДВ, нарахованого на суму відшкодування земельного податку. Про конклюдентну поведінку позивача свідчить і фактична сплата ним відповідних платежів.

Відповідно п.4.1. договору від 18.10.2013 р. № 137-В-ІЛФ-13/681-0, внесення змін здійснюється виключно шляхом укладання Сторонами відповідної Додаткової угоди у письмовій формі, яка підписується уповноваженими представниками Сторін та скріплюється печатками Сторін.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Державним підприємством Адміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України не надано доказів, які б підтверджували факт внесення Сторонами змін до Договору від 18.10.2013 р. № 137-В-ІЛФ-13/681-0 стосовно виключення ПДВ зі складу щомісячної плати відшкодування витрат або доказів щодо визнання Договору недійсним в зазначеній частині, а тому договірні зобовязання повинні виконуватись Сторонами належним чином з дотриманням умов договору № 137-В-ІЛФ-13/681-0 від 18.10.2013.

Отже, враховуючи викладене апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено порушення відповідачем умов договору, укладеного між сторонами, а відтак і наявності складу цивільного правопорушення, що унеможливлює стягнення з Державного підприємства Іллічівський морський торговельний порт м. Іллічівськ збитків у заявленій в позові сумі.

Що стосується доводів апеляційних скарг Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Іллічівської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів» м. Іллічівськ та Державної фінансової інспекції України про те, що Акт ревізії фінансово-господарської діяльності є доказом порушення відповідачем зобовязань за договором та спричинення збитків позивачу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти, так як акт КРУ не є ані первинним документом, ані експертизою в розумінні ч. 4 ст. 853 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з підпунктом 4 пункту 4 Положення про Державну фінансову інспекцію України (затверджено Указом Президента України від 23.04.2011р. № 499/2011) врегульовано вжиття Держфінінспекцією України відповідно до покладених на неї завдань заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб. Такі заходи вживаються в установленому порядку Держфінінспекцією України як центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України та який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю. Акт перевірки вказаного контролюючого органу може бути підставою для вжиття ним в межах своєї компетенції відповідних заходів реагування, в тому числі, притягнення до відповідальності посадових осіб позивача у встановленому чинним законодавством порядку, а не для встановлення певного зобов'язання в межах господарсько-договірних відносин.

Таким чином, акт КРУ лише фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.

Зазначений акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобовязання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.

За таких обставин, результати ревізії не є підставою для стягнення з відповідача сум збитків.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 23.04.2012 р. по справі № 10/5025/1680/11 та від 12.02.2013 р. № 5023/3846/12.

Посилання Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Іллічівська філія Державного підприємства Адміністрація морських портів України на лист ОСОБА_4 доходів і зборів України від 11.06.2014 р. № 10319/6/99-99-19-04-02-15 не приймаються Одеським апеляційним господарським судом, оскільки даний лист отримано сторонами після виставлення рахунків та після закінчення терміну дії договору від 18.10.2013 р. № 137-В-ІЛФ-13/681-0, а саме 01.06.2014 р. (п.п.5.1, 5.2 договору).

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову та вважає позовні вимоги про стягнення 423 671,20 грн. збитків необґрунтованими, непідтвердженими наявними в матеріалах справи доказами, оскільки заявлена позивачем до стягнення сума не є збитками в розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 225 Господарського кодексу України.

Таким чином, Одеський апеляційний господарський суд зазначає, що рішення Господарського суду Одеської області від 16.11.2015 р. по справі №916/4112/15 підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 85, 91, 93, 99, 101-105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Іллічівської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів» м. Іллічівськ та Державної фінансової інспекції України залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 16.11.2015 р. по справі № 916/4112/15 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 08.02.2016 р.

Головуючий суддя Л.В. Лавриненко

Судді В.Т. Пироговський

ОСОБА_5