Постанова № 55607354, 08.02.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2016 р.Справа № 916/3240/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів секретар судового засідання за участю представників учасників процесу: Від ПАТ «УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_1» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК» ОСОБА_2 Від ТОВ «ДПП-ПРОМПОСТАВКА» ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7, довіреність № 137 від 01.02.2016р. ОСОБА_8, довіреність № 1, дата видачі: 11.01.16 ОСОБА_9, довіреність № 1, дата видачі: 11.01.16розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПП-ПРОМПОСТАВКА» на рішення господарського суду Одеської області від26.11.2015р. у справі№ 916/3240/15 /суддя Панченко О.Л./за позовом Публічного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_1» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК» ОСОБА_2до відповідача проТовариства з обмеженою відповідальністю «ДПП-ПРОМПОСТАВКА» стягнення 573222,28грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_1» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК» (надалі ОСОБА_1) ОСОБА_2 звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПП-ПРОМПОСТАВКА» заборгованість у сумі 573222,28 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.11.2015р.:

1.Позовні вимоги задоволено повністю.

2.Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПП-ПРОМПОСТАВКА» на користь Публічного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_1» заборгованість за основним боргом у сумі 364696 (триста шістдесят чотири тисячі шістсот девяносто шість) грн. 87 коп., заборгованість за процентами у сумі 93888 (девяносто три тисячі вісімсот вісімдесят вісім) грн. 24 коп., пеню, нараховану на прострочену заборгованість за основним боргом, у сумі 98897 (девяносто вісім тисяч вісімсот девяносто сім) грн. 80 коп., пеню, нараховану на прострочені проценти, у сумі 15739 (пятнадцять тисяч сімсот тридцять девять) грн. 37 коп.

3.Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПП-ПРОМПОСТАВКА» до Державного бюджету України на рахунок 31210206783008 Управління Державної казначейської служби України у м. Одеса, код ЄДРПОУ 38016923, банк одержувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001, судовий збір у сумі 11464 (одинадцять тисяч чотириста шістдесят чотири) грн. 45 коп.

Не погоджуючись з даним рішенням господарського суду Товариством з обмеженою відповідальністю «ДПП-ПРОМПОСТАВКА» було подано апеляційну скаргу, відповідно до якої скаржник просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 26.11.2015р. по справі № 916/3240/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ПАТ «УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_1» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК» ОСОБА_2.

Як на підставу викладених у скарзі вимог апелянт посилається на порушення вимог чинного законодавства України, оскільки суд першої інстанції не надав правової оцінки обставинам справи щодо автоматичного переходу до Позивача права вимоги на вкладний рахунок відповідача за договором Відступлення права вимоги та припинення на цій підставі зобовязань за кредитним договором, що на думку Відповідача, в кінцевому підсумку призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильного вирішення господарського спору. У звязку з набуттям права на депозитний вклад, яке привело до погашення кредиторських вимог банку та припинення зобовязань за кредитним договором Відповідач вважає погашеними кредиторські вимоги банку по кредитному договору. Невиконання Позивачем з будь-яких причин своїх зобовязань, визначених п. 4 Договору відступлення, не може слугувати підставою для відповідальності Відповідача та повторного стягнення коштів. Відповідач вжив всі залежні від нього заходи для недопущення порушення зобовязань, в тому числі відступивши права на депозит, а також завчасно сповістивши Позивача про настання обставин, які унеможливлюють виконання Кредитного договору.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 14.12.2015р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПП-ПРОМПОСТАВКА» на рішення господарського суду Одеської області від 26.11.2015р. у справі № 916/3240/15 прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів Аленіна О.Ю., Жекова В.І.

ОСОБА_10о. керівника апарату суду № 4 від 05.01.2016р. призначено повторний автоматичний розподіл справи у звязку із перебуванням головуючого судді Жекова В.І. у відпустці.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2016р., справу № 916/3240/15 розподілено на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів Аленіна О.Ю., Пироговського В.Т.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11.01.2016р. (у складі колегії суддів: головуючого Богатиря К.В., суддів Аленіна О.Ю., Пироговського В.Т.) прийнято справу до провадження з призначеним розглядом на 11.01.2016р. об 11:00.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11.01.2016р. розгляд справи відкладено на 08.02.2016р.

У відзиві від 30.12.2015р. на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує про свою незгоду із апеляційною скаргою з наступних підстав:

-у листі від 15.12.2014р. (отриманий Банком 19.12.2014р.) містяться вимоги відповідача про погашення заборгованості за договором про надання кредиту в повному обсязі за рахунок депозитних коштів заставодавця, але не міститься вимоги, що це необхідно зробити достроково, до закінчення строку кредитного договору, а саме до 25.12.2014р.;

-апелянтом не доведено обовязок Банку здійснити договірне списання за умовами договору відступлення права вимоги; договір відступлення права вимоги є похідним від договорів застави та кредиту, саме договір застави передбачає право, а не обовязок Банку на здійснення договірного списання коштів з депозитного рахунку;

-на день звернення відповідача до позивача з листом 19.12.2014р. у відповідача перед Банком не існувало простроченої заборгованості за кредитним договором, а значить відсутні підстави для набрання чинності договору відступлення права вимоги;

-тільки з 29.12.2014р. мале місце прострочення виконання відповідачем зобовязань за кредитним договором перед Банком, а значить саме з цієї дати набрав чинності договір відступлення права вимоги;

-у звязку з визнанням позивача неплатоспроможним та запровадженням у Банку тимчасової адміністрації, а в подальшому відкликання банківської ліцензії та введення процедури ліквідації Банку, зарахування однорідних вимог (мається на увазі вимоги Банку за кредитним договором та вимоги відповідача за депозитним договором) під час дії тимчасової адміністрації прямо заборонено Законом, задоволення вимог кредиторів банку (мається на увазі вимоги по поверненню коштів з депозитного рахунку) здійснюється виключно в межах процедури ліквідації Банку та в порядку і в строки, передбачені ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

На вимогу апеляційного господарського суду ОСОБА_1 надав письмові пояснення від 15.01.2016р. № 43, де вказує на те, що кошти відповідача були розміщені на депозитному рахунку Банку у розмірі 29800дол. США і станом на 11.01.2016р. інших операцій по вказаному рахунку не проводилося. У підтвердження викладеного у поясненнях ОСОБА_1 надав виписку із депозитного рахунку відповідача про рух коштів за період з 29.08.2014р. по 11.01.2016р., де зазначено про зарахування на рахунок суми 29800дол. США (еквівалент у гривнях станом на 29.08.2014р. був 405452,15грн., станом на 11.01.2016р. 708753,99грн.). Вказана виписка містить підписи повноважних посадових осіб Банку та завірена печаткою, тобто є належним письмовим доказом по справі. Із вказаної Виписки колегія суддів вбачає, що депозитні кошти в сумі 29800дол. США обліковуються на рахунку та їх розмір перевищує розмір заборгованості за кредитним договором.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апелянта та відзив на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін у даній справі, перевіривши правильність застосування господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, Одеський апеляційний господарський суд встановив наступне:

29.08.2014р. між позивачем (ОСОБА_1) та відповідачем (Вкладник) було укладено депозитний договір № ДСТБПЮ/10319.108 на суму 29800дол. США на строк до 30.12.2014р. із виплатою 5,5% річних за користування депозитом без права поповнення. На виконання умов цього договору ОСОБА_1 відкрив Вкладнику депозитний рахунок та зарахував на нього згідно меморіального ордеру від 29.08.2014р. суму 29800дол. США в еквіваленті 405452,15грн. (копія депозитного договору та меморіальний ордер є в матеріалах справи а.с. 51-53). За умовами цього договору ОСОБА_1 зобовязаний щомісячно перераховувати Вкладнику на його поточний рахунок у цьому ж Банку нараховані за депозитом відсотки та повернути Вкладнику 30.12.2014р. з депозитного рахунку на його поточний рахунок кошти, які там будуть станом на дату повернення депозиту.

В той же день 29.08.2014р. керівником відповідача була оформлена заявка на отримання в Банку кредиту на строк до 25.12.2014р. у розмірі 330 000грн., кредитна лінія в формі овердрафт під забезпечення заставою (а.с. 16).

На підставі цієї заяви між позивачем та відповідачем було укладено договір від 02.09.2014р. про надання кредиту овердрафт № КОВРЮ/10319.109 з лімітом кредитування 330000грн. За умовами цього договору позичальник зобовязаний щомісячно не пізніше 7-го числа місяця, наступного за звітним, сплачувати Банку суму процентів за користування кредитом, виходячи з 21% річних, повернути отриманий кредит не пізніше 25.12.2014р. Кредит за договором забезпечується заставою, яка оформлюється окремими письмовими договорами, що додаються до кредитного договору та є його невідємною частиною. За додатковою угодою від 07.10.2014р. до вказаного кредитного договору було збільшено суму ліміту кредитування до 365 000грн. ( договір кредиту та додаткова угода у копіях є в матеріалах справи а.с. 8-11).

В якості забезпечення повернення кредиту між відповідачем (заставодавець) та позивачем (заставодержатель) було укладено договір застави майнових прав від 02.09.2014р. на кошти за депозитним договором № ДСТБПЮ/10319.108 від 29.08.2014р. У заставу було передано право вимоги на суму 29 800дол. США зі сплатою 5,5% річних і строком повернення 30.12.2014р. За умовами цього договору заставодержатель має право за рахунок предмета застави задовольнити в повному обсязі свої вимоги за кредитним договором, а саме: суму кредиту, відсотків за користування кредитом, можливих штрафних санкцій, а також витрат, які заставодержатель понесе у випадку звернення стягнення на предмет застави (копії договору застави та додаткової угоди від 07.10.2014р. до договору застави є в матеріалах справи а.с. 12-13).

Згідно п. 3.1 договору застави заставодержатель має право:

3.1.1. у разі невиконання або виникнення обставин, які виключають можливість належного виконання Заставодавцем зобовязання за Кредитним договором, а також у випадку ліквідації Заставодавця чи в разі порушення відносно Заставодавця провадження у справі про відновленння платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, Заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави шляхом реалізації майнових прав на суму коштів, що зберігаються на вкладному (депозитному) рахунку і складають суму права вимоги.

Реалізація майнових прав на суму коштів, що зберігаються на вкладному (депозитному) рахунку і складають суму права вимоги за цим Договором здійснюється на умовах та на підставі укладеного договору відступлення права вимоги Заставодавця за Депозитним договором (далі Договір відступлення) з наступним перерахуванням грошових коштів, які складають суму права вимоги в рахунок виконання Заставодавцем зобовязань за Кредитним договором шляхом їх списання на підставі доручення клієнта, що міститься в Договорі відступлення.

3.1.2. Перевести на себе права вимоги на підставі укладеного Договору відступлення у випадку невиконання або неможливості виконання Заставодавцем його зобовязань за Кредитним договором.

У додаток до договору застави майнових прав між відповідачем (первісний кредитор) та позивачем (новий кредитор) було укладено договір від 02.09.2014р. про відступлення права вимоги за депозитним договором № ДСТБПЮ/10319.108 від 29.08.2014р., в якому зазначено наступне:

Пункт 3. Цей договір вступає в дію з моменту настання якої-небудь з подій:

-невиконання або неналежне виконання ТОВ «ДОНЕЦЬК-ПРОМПОСТАВКА» якого-небудь зобовязання за договором про надання кредиту;

-виникнення яких-небудь обставин, які можуть вплинути на виконання ТОВ «ДОНЕЦЬК-ПРОМПОСТАВКА» зобовязань за кредитним договором;

-порушення первісним кредитором зобовязань, передбачених п. 3.4. договору застави;

-ліквідації первісного кредитора чи в разі порушення справи про банкрутство.

Пункт 4. З моменту набуття чинності даного договору до нового кредитора переходить право вкладника за депозитним договором.

Враховуючи вищезазначений перехід прав вкладника за депозитним договором до нового кредитора, первісний кредитор доручає ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК, а ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК бере на себе зобовязання з моменту набуття чинності даного договору списувати з рахунку суму коштів, які утворюють право вимоги в рахунок виконання зобовязань ТОВ «ДОНЕЦЬК-ПРОМПОСТАВКА» за кредитним договором.

Пункт 5. З моменту виконання вищезазначеного списання суми коштів, зобовязання за кредитним договором в сумі 330 000грн. вважаються виконаними.

Додатковою угодою від 07.10.2014р. до договору відступлення права вимоги було внесено у п. 5 зміни стосовно суми виконаного зобовязання за кредитним договором 365000грн. (копії договору про відступлення права вимоги та додаткової угоди до нього є в матеріалах справи а.с. 14-15).

У матеріалах справи (а.с. 18-20) міститься довідка про заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 31.07.2015р., з якої вбачається наявність заборгованості за основним боргом станом на 15.12.2014р. у сумі 364 696,87грн.; проценти за основним боргом в сумі 19 241,51грн.; проценти за простроченим боргом в сумі 88 074,36грн.; пеня за простроченим основним боргом на суму 98 897,80грн.; пеня за простроченими процентами на суму 15 739,37грн. Станом на 31.07.2015р. позивач нарахував відповідачу борг на загальну суму 573 222,28грн.

На а.с. 17 у матеріалах справи є вимога від 23.07 2015р. № 3974 позивача до відповідача про сплату заборгованості за кредитним договором.

У звязку із новою редакцією Статуту (а.с. 106-122) відповідач з 26.12.2014р. змінив найменування з ТОВ «ДОНЕЦЬК-ПРОМПОСТАВКА» на ТОВ «ДПП-ПРОМПОСТАВКА».

При прийнятті рішення від 26.11.2015р. господарський суд Одеської області не прийняв до уваги заперечення відповідача на позовні вимоги, визнав прострочення ним зобовязань за кредитним договором та обґрунтованість позову в частині стягнення заявлених сум основного боргу, процентів та пені. Господарський суд вказав на відсутність доказів у підтвердження інформації про фінансові труднощі та про відсутність можливості виконати зобовязання за кредитним договором, викладеної у листі від 15.12.2014р., що свідчить про порушення відповідачем п. 4.17 кредитного договору (у вказаному пункті йдеться про обовязок позичальника упродовж строку дії договору надавати Банку інформацію про свою фінансово-господарську діяльність). Також суд вказує на відсутність у листі від 15.12.2014р. вимог про повне погашення заборгованості за кредитним договором за рахунок депозитних коштів достроково, оскільки на момент отримання позивачем вказаного листа 19.12.2014р. прострочена заборгованість за кредитним договором була відсутня, строк дії договору та остаточний строк повернення кредиту спливав тільки 25.12.2014р. Крім того, суд підтримав доводи позивача про те, що під час дії тимчасової адміністрації у Банку проводити договірне списання шляхом взаємозаліку зустрічних грошових вимог позивача та відповідача є таким, що не відповідає вимогам закону.

Але з такими висновками господарського суду не погоджується колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у звязку з наступним:

1)Що стосується правовідносин між позивачем та відповідачем, то на думку колегії суддів вони засновані на правах та обовязках обох сторін, які викладені у кредитному договорі, договорі застави та договорі відступлення права вимоги, положення яких необхідно аналізувати у сукупності. Твердження Банку в частині того, що положення договору про відступлення права вимоги в частині виникнення у Банку обовязку списувати кошти у рахунок погашення заборгованості за кредитом нібито суперечить договору застави, який передбачає тільки право Банку звертати стягнення на предмет застави, тому у Банку не може виникати таких зобовязань, не відповідає умовам вказаних договорів.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Стаття 204 ЦК України передбачає презумпцію правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правовий аналіз умов вказаних договорів свідчить про те, що сторони з метою забезпечення виконання позичальником грошового зобовязання за договором кредиту уклали договір застави майнових прав на кошти відповідача на депозитному банківському рахунку, який передбачає право звернути стягнення на предмет застави шляхом реалізації майнових прав на суму коштів, що зберігаються на вкладному (депозитному) рахунку і складають суму права вимоги. Але реалізація майнових прав на суму коштів, що зберігаються на вкладному (депозитному) рахунку і складають суму права вимоги за цим Договором здійснюється на умовах та на підставі укладеного договору відступлення права вимоги. Тобто, сторони встановили у договорі застави, що існує особливий спосіб та порядок реалізації права Банку звернути стягнення на предмет застави, який визначений конкретними умовами договору відступлення права вимоги. Вказаний спосіб та порядок реалізації права звернути стягнення на предмет застави полягає у тому, що ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК» за дорученням ТОВ «ДОНЕЦЬК-ПРОМПОСТАВКА» бере на себе зобовязання з моменту набуття чинності договору відступлення права вимоги списувати з депозитного рахунку відповідача суму коштів, які утворюють право вимоги в рахунок виконання зобовязань ТОВ «ДОНЕЦЬК-ПРОМПОСТАВКА» за кредитним договором. При цьому, строк виконання для Банку обовязку списувати кошти з депозитного рахунку був визначений умовами договору з моменту набуття чинності договору відступлення права вимоги. Для повного виконання зобовязань відповідача за кредитним договором необхідно проведення списання Банком коштів з депозиту.

Тобто, для встановлення факту повного виконання грошових зобовязань позичальника за кредитним договором шляхом звернення стягнення заставодержателем на предмет забезпечення у спосіб, встановлений сторонами вказаних договорів, необхідно довести наявність наступних обставин: набрання чинності договором відступлення права вимоги, наявність доручення первісного кредитора новому кредитору на списання коштів з депозиту, проведення Банком дій по списанню коштів з депозитного рахунку.

Як було вже встановлено вище апеляційним господарським судом, з представлених Банком пояснень та виписки з депозитного рахунку вбачається, що будь-які дії, направлені на договірне списання коштів з рахунку відповідача, позивач станом на 11.01.2016р. не проводив. З цього, колегія суддів робить висновок, що доводи апелянта в частині повного погашення заборгованості за кредитним договором за рахунок депозитних коштів станом на день подачі позову є необґрунтованими, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами по справі.

2)Що стосується прострочення зобовязань відповідача за кредитним договором та обґрунтованості позову в частині стягнення заявлених сум основного боргу, процентів та пені, то тут слід надати належну правову оцінку листу позичальника від 15.12.2014р. на адресу Банку та обставинам, які повязані із відповідністю дій Банку умовам договору відступлення права вимоги.

У своєму листі від 15.12.2014р. (отриманий Банком 19.12.2014р. вх. № 8774, а.с. 93) відповідач повідомляє наступне «у звязку з фінансовими труднощами, можливість виконати зобовязання згідно умов діючого Кредитного договору своєчасно та в повному обсязі, у ТОВ «ДОНЕЦЬК-ПРОМПОСТАВКА» відсутня. Просимо здійснити погашення заборгованості за договором про надання кредиту овердрафт № КОВРЮ/10319.109 від 02.09.2014р. в повному обсязі, за рахунок депозитних коштів заставодавця». Колегія суддів оцінює такий лист як доручення, передбачене договором відступлення права вимоги, від первісного кредитора новому кредитору провести передбачене договірне списання коштів з депозиту у рахунок виконання зобовязання за кредитним договором. Але таке доручення можливе з моменту настання якої-небудь з подій: а)невиконання або неналежне виконання ТОВ «ДОНЕЦЬК-ПРОМПОСТАВКА» якого-небудь зобовязання за договором про надання кредиту; б) виникнення яких-небудь обставин, які можуть вплинути на виконання ТОВ «ДОНЕЦЬК-ПРОМПОСТАВКА» зобовязань за кредитним договором, оскільки саме такими подіями обумовлено набрання чинності договором відступлення права вимоги. Господарський суд у своєму рішенні робить висновок про відсутність доказів у підтвердження інформації про фінансові труднощі та про відсутність можливості виконати зобовязання за кредитним договором, викладеної у листі від 15.12.2014р., що свідчить про порушення відповідачем п. 4.17 кредитного договору (ненадання відомостей про фінансово-господарську діяльність). Тобто, до вказаного листа про фінансові труднощі відповідач повинен був на виконання умов п. 4.17 кредитного договору додати документи з фінансової та статистичної звітності, розшифровки дебіторської та кредиторської заборгованості тощо, що не було ним виконано. Але порушення відповідачем п. 4.17 кредитного договору колегія суддів оцінює як одну з підстав, які вказують на неналежне виконання якого-небудь зобовязання за договором про надання кредиту, що відповідно до п. 3 договору відступлення права вимоги є подією, яка свідчить про набрання вказаним договором чинності. Крім того, вказаним листом позичальник за кредитним договором за декілька днів до настання кінцевого строку оплати за кредитом повідомив ОСОБА_1 про відсутність можливостей виконувати в подальшому своєчасно та в повному обсязі грошові зобовязання за договором, що свідчить про його волевиявлення з певних причин не виконувати самостійно покладені на нього договірні зобовязання, та доручає Банку реалізувати механізм забезпечення виконання грошового зобовязання за кредитом шляхом списання коштів з депозиту. Фактично позичальник в односторонньому порядку відмовився від самостійного виконання умов пунктів 4.1, 4.3 кредитного договору в частині повернення кредиту та оплати процентів за користування кредитом, що є порушенням вимог ст. 525 ЦК України (письмові пояснення відповідача від 08.02.2016р. є в матеріалах справи). За наявності такого повідомлення від позичальника, ствердження Банку про відсутність підстав для здійснення ним права звернути стягнення на майнові активи шляхом відступлення права вимоги на депозитні кошти є необґрунтованим, оскільки у листі від 15.12.2014р. колегія суддів вбачає саме ті обставини, які відповідно до п. 3 договору відступлення права вимоги можуть негативно вплинути на виконання ТОВ «ДОНЕЦЬК-ПРОМПОСТАВКА» зобовязань за кредитним договором. Тобто, на думку колегії суддів, з моменту отримання позивачем листа від відповідача (з 19.12.2014р.) набрав чинності договір відступлення права вимоги, тому з цього моменту у позивача за дорученням відповідача на підставі п. 4 цього договору виник обовязок провести списання коштів з депозиту. Такого списання коштів позивач в порушення умов договору відступлення права вимоги до подачі позову до суду не здійснив, чим прострочив виконання своїх зобовязань за вказаним договором, та що безумовно заважає виконанню відповідачем його грошових зобовязань за кредитним договором шляхом звернення стягнення на заставлене майно у встановленому самими сторонами договірному порядку.

На підставі п. 4 договору відступлення права вимоги до Банку перейшли права Вкладника щодо коштів на депозитному рахунку, що відповідно до припису ч. 1 ст. 606 ЦК України свідчить про припинення зобов'язання Банку перед Вкладником в частині повернення депозитних коштів у зв'язку із поєднанням кредитора та боржника в одній особі.

3)Що стосується доводів позивача та висновків господарського суду про безпідставність проведення під час дії у Банку тимчасової адміністрації (з 26.12.2014р.) зарахування зустрічних грошових вимог між позивачем та відповідачем, та можливість задоволення вимог відповідача до Банку щодо повернення депозитних коштів виключно у порядку, передбаченому ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», то вони є помилковими та безпідставно застосовуються позивачем до правовідносин з відповідачем у даній справі.

З врахуванням умов, укладених між сторонами договорів, кошти на депозитному рахунку є предметом забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором у той спосіб та порядок, який передбачили самі сторони цих договорів, тому мова не йде про наявність грошових зобовязань кожної із сторін за договорами, які не повязані між собою підставами виникнення та правовим наслідками та коли можливо ставити питання про зарахування зустрічних вимог. Крім того, згідно діючого законодавства таке зарахування проводиться за заявою однієї із сторін. З матеріалів справи не вбачається про подачу сторонами заяв про зарахування зустрічних грошових вимог. Лист від 15.12.2014р. відповідача до позивача такої заяви не містить. Крім того, зобов'язання за депозитним договором з 19.12.2014р. є припиненими, тому не можуть бути підставою зустрічних вимог.

Також, колегія суддів зауважує на тому, що обовязок у позивача здійснити списання коштів виник з 19.12.2014р., тобто ще до введення стосовно Банку процедури виведення з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації, часу для проведення списання у період з 19.12.2014р. до 26.12.2014р. було достатньо. Діюче законодавство не містить заборони для Банку під час запровадження тимчасової адміністрації та проведення процедури ліквідації проводити дії, направленні на звернення стягнення на предмет застави з метою забезпечення виконання зобовязань позичальника за кредитним договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ч. 1 ст. 631 ЦК України передбачає, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобовязання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 613 ч. 1 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дій, що встановлені договором, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обовязку. Стаття 221 ч. 1 ГК України містить аналогічну правову норму.

Частина 4 статті 613 ЦК України вказує, що боржник за грошовим зобовязанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

А частина 3 статті 220 ГК України вказує на те, що боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

На підставі встановлених колегією суддів обставин по даній справі, можливо дійти висновку про наявність з боку позивача прострочення виконання зобовязання провести списання коштів з депозитного рахунку, що робить неможливим для відповідача виконати грошові зобовязання за кредитним договором, тобто в силу ст.ст. 613 ч. 1 ЦК та 221 ч. 1 ГК позивач вважається таким, що прострочив виконання зобовязання згідно договору про відступлення права вимоги, а згідно ст. 220 ч. 3 ГК відповідач не вважається таким, що прострочив виконання зобовязання за кредитним договором.

За відсутності прострочення виконання зобовязання з боку відповідача у звязку з простроченням виконання зобовязання позивачем, позовні вимоги не підлягають задоволенню як стосовно суми основного боргу, так і стосовно процентів та пені. Оскільки не мало місце прострочення виконання основного зобовязання, тому є взагалі безпідставним нарахування позивачем процентів та пені за період після 25.12.2014р.

На підставі викладеного, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення господарського суду Одеської області від 26.11.2015р. скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_1» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК» ОСОБА_2.

Керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПП-ПРОМПОСТАВКА» на рішення господарського суду Одеської області від 26.11.2015р. задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 26.11.2015р. по справі № 916/3240/15 скасувати.

У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: О.Ю. Аленін

ОСОБА_5