Постанова № 55607353, 02.02.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2016 р.Справа № 915/1843/15Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: В.В. Лашина

Суддів: О.Ю. Аленін

ОСОБА_1

При секретарі І.М. Станковій

Представники сторін в судове засідання не зявилися.

Про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 торгово-промислової палати Миколаївської області

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 23.12.2015 р.

по справі № 915/1843/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Патриот ОСОБА_3

до відповідача ОСОБА_2 торгово-промислової палати Миколаївської області

про стягнення 12 035 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Патриот ОСОБА_3» (в подальшому за текстом ТОВ «Патриот ОСОБА_3») звернулося до господарського суду Миколаївської області із позовом до ОСОБА_2 торгово-промислової палати Миколаївської області (далі РТПП Миколаївської області) про стягнення заборгованості в розмірі 12035 грн. за договором № 43 від 01.09.2015 р. про надання послуг з охорони обєкта постами фізичної охорони, а також судового збору.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 23.12.2015 р. (суддя Фролов В.Д.) позовні вимоги задоволені у повному обсязі. З РТПП Миколаївської області на користь позивача стягнуто 12035. боргу та 1218 грн. судового збору.

Не погоджуючись з цим рішенням, РТПП Миколаївської області в апеляційній скарзі просить його скасувати й постановити нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, оскільки позивачем не направлявся акт виконаних робіт, який би був підставою для оплати, тоді як акт наданих послуг не є належним актом згідно з умовами договору. Відтак, скаржник вважає, що позивачем обставин виконаних робіт з охорони та їх обсягу не доведені.

В відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Патриот ОСОБА_3 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, з мотивів викладених у відзиві.

Від скаржника до Одеського апеляційного господарського суду електронною поштою надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.

Вказане клопотання не може бути прийняте до розгляду, оскільки не містить електронного цифрового підпису, а згідно пункту 1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28, документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних.

Крім того, ст.28 ГПК не обмежує кількість представників сторін у господарському судочинстві. До того ж у клопотанні не наведені непереборні перешкоди, які б унеможливлювали представництво інтересів сторони іншою особою в силу повноважень, що грунтуються на довіреності.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 вересня 2015 року між ТОВ «Патриот ОСОБА_3» та РТПП Миколаївської області було укладено договір № 43 на охорону приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 41 постами фізичної охорони цілодобово зі строком дії договору до 01.09.2016 р.

Згідно із п.1.3 договору система охорони обєкта та розташування постів визначається сторонами в акті первинного обстеження обєкта, який є невід'ємною частиною договору. Зазначеним актом встановлене найменування та адреса обєкта охорони, його тип та характеристики, режим роботи.

Пунктами 10.1, 10.2, 10.3 договору сторонами погоджено ціну послуг в розмірі 21150 грн., а також визначено, що плата здійснюється відповідачем щомісяця до 10 числа, на підставі виставлених рахунків та актів виконаних робіт за попередній місяць.

На виконання умов договору та листа відповідача від 01.09.2015 р. /а.с. 18/ позивачем з 01.09.2015 року з 17 год. 00 хв. виставлено один пост фізичної охорони на приміщення РТПП Миколаївської області по вул. Потьомкінська 41 міста Миколаєва, що підтверджено актом від 01.09.2015 р., який підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

Від підписання акту надання позивачем послуг № 56 від 21.09.2015 р. та оплати рахунку № 43/99 від 21.09.2015 р. на суму 12035 грн./а.с. 26/ відповідач відмовився, зазначаючи те, що договір був підписаний неуповноваженою особою /а.с. 69/, а в подальшому, вказуючи на ненадання позивачем саме акту виконаних робіт.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується надання позивачем послуг в повному обсязі, тоді як відмова відповідача від сплати підтвердженої документами суми є порушенням договірних зобовязань.

Аналізуючи матеріали справи, судова колегія погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає їх зробленими при повному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності із наданням спірним правовідносинам правильної юридичної оцінки та із застосуванням належних норм матеріального права.

Посилання РТПП Миколаївської області на недоведеність обставин надання позивачем послуг та їх обсягу спростовується матеріалами справи, зокрема, актом первинного обстеження об'єкту від 01.09.2015 р., актом виставлення поста фізичної охорони від 01.09.2015 р., журналом прийому-здачі чергувань /а.с. 94-103/.

Слід зазначити, що скаржником помилково вважається укладений сторонами спору договір договором підряду та необхідність наявності саме акту виконаних робіт.

Попри певну подібність договору підряду і договору про надання послуг, основна відмінність між ними полягає в тому, що за договором про надання послуг результат праці замовникові зазвичай не передається, оскільки послуга, надана за таким договором, нерозривна з процесом її надання (як-от, послуги з охорони обєкта чи власної охорони, послуги з юридичного супроводу діяльності певного субєкта, тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 2 ст. 903 названого Кодексу у разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, приписи закону повязують обовязок замовника оплатити послуги за фактом їх надання виконавцем, а не за фактом передачі послуг на підставі акта. Тобто, можливе виникнення прав та обов'язків за наявності реального надання послуг за договором, підтвердженим належними доказами.

Відтак, твердження скаржника про надання акту із запізненням не впливають на юридичну оцінку спірних правовідносин, враховуючи також й відсутність в договорі узгоджених сторонами положень щодо відповідальності за несвоєчасне надання відповідного акту.

До того ж, відмова відповідача від підписання акту наданих послуг від 21.09.2015 р. повязана лише із формальними причинами (назва акту не відповідає назві, обумовленої договором), однак будь-яких інших причин змістовного характеру РТПП Миколаївської області не обґрунтовало та не довело невиконання позивачем своїх договірних обовязків.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Докази подаються сторонами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Миколаївської області відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 торгово-промислової палати Миколаївської області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 23.12.2015 р. по справі № 915/1843/15 без змін.

Головуючий суддя В.В. Лашин

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя М.А. Мирошниченко