Постанова № 55607296, 01.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2016 р. Справа№ 910/21719/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання Дзезі О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення Господарського суду міста Києва

від 15.10.2015

у справі № 910/21719/15 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен»,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2,

про розірвання договору, виселення та зобов'язання вчинити дії,

за участю представників сторін:

від позивача: Швед Я.О. - представник (довіреність №104 від 02.06.2015);

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Київський метрополітен» (надалі - КП «Київський метрополітен», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі - ФОП ОСОБА_2, відповідач) про розірвання договору оренди, виселення відповідача з орендованого приміщення та зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2015 у справі №910/21719/15 позовні вимоги задоволено повністю. Розірвано Договір оренди від 22.09.2008 №285-Упр(ДВ)-08, укладений між Комунальним підприємством «Київський метрополітен» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2. Виселено Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 з орендованого майна, а саме: частини переходу загальною площею 27,5 кв.м., що знаходиться за адресою станція метро «Дорогожичі». Зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції, що належать Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 та знаходяться за адресою: станція метро «Дорогожичі». Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Київський метрополітен» 3 654,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2015 у справі № 910/21719/15 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення судом першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним і неповним дослідженням доказів, порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 21.12.2015.

09.12.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від скаржника надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 розгляд справи було відкладено на 18.01.2016 у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

В судовому засіданні 18.01.2016 на підставі статті 77 ГПК України було відкладено розгляд справи на 01.02.2016 у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

Позивач скористався правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

В судовому засіданні представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх безпідставними, а судове рішення законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду без змін.

Відповідач свого уповноваженого представника у судове засідання не направив, про відкладення розгляду справи клопотань не заявляв, про дату, місце та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення даній особі поштового відправлення.

Вислухавши думку представника позивача щодо можливості розгляду апеляційної скарги без участі уповноваженого представника відповідача, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, за відсутності відповідача.

01.02.2016 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 22.09.2008 між КП «Київський метрополітен» (надалі - орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (надалі - орендар) було укладено договір оренди №285-Упр(ДВ)-08 (надалі - договір), відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Київради від 24.01.2008 №21/4493 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно, а саме, частину вестибюлю (переходу), визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, (надалі - об'єкт оренди), за адресою: станція метро «Дорогожичі», для торгівлі непродовольчими товарами (пункт 1.1. договору).

Згідно з пунктом 2.4. договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства «Київський метрополітен».

Пунктом 3.1. договору визначено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київради від 24.01.2008 №21/4493 та Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 №34/91. На дату підписання договору місячний розмір орендної плати згідно з розрахунком, що є невід'ємною частиною цього договору, становить: 143,47 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому за об'єкт оренди станом на вересень 2008 року складає 3 687,18 грн.

Відповідно до пункту 3.5. договору сума за договором з урахуванням ПДВ 20% із розрахунку на вересень 2008 року складає 4 909,08 грн. Оплата проводиться орендарем, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Згідно із пунктом 3.6. договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що при несплаті орендарем орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку поточного платежу орендодавець порушує справу в господарському суді про дострокове розірвання договору та примусове виселення орендаря.

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і відповідно до рішення Київської міської ради від 24.01.2008 №21/4493 діє з 23.09.2008 до 21.09.2011(2 роки 364 дні), (пункт 9.1. договору).

За змістом пункту 9.5. дія договору припиняється в разі невиконання істотних умов договору або його порушення.

Відповідно до пункту 9.7. договору на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Матеріали справи свідчать, що в подальшому сторонами були підписані додаткові угоди, якими вносились зміни та доповнення до договору.

За правовою природою укладений сторонами договір є договором найму (оренди), за яким, відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 1 статті 761, частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно вимог статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Частиною 1 статті 795 Цивільного кодексу України встановлено, що передання наймачеві будівлі оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх умов договору та є обов'язковим до виконання.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом першої інстанції встановлено, що факт приймання-передачі відповідачеві в строкове платне користування об'єкту оренди, визначеного в пункті 1.1. договору, підтверджується актом прийому-передачі майна в оренду від 23.09.2008, підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим печатками господарюючих суб'єктів.

Як стверджує позивач, відповідач свої зобов'язання з оплати орендованого приміщення не виконував у зв'язку з чим позивач звернувся до нього з претензією від 26.05.2015 №423-ПДД про сплату заборгованості з орендної плати.

Відповідач на вказаний лист не відповів, суму заборгованості не оплатив, а тому, на думку позивача, наявні підстави для розірвання договору оренди та виселення орендаря з приміщення.

Згідно статті 651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 3 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до пункту 6.7. договору при невиконанні або порушенні однією із сторін умов цього договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду.

Згідно з частиною 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно та в повному обсязі.

Орендна плата відповідно до статті 284 Господарського кодексу України є істотною умовою договору оренди.

Оскільки до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати відповідачем орендних платежів та договором прямо передбачена можливість його дострокового розірвання внаслідок порушення орендарем грошових зобов'язань (пункти 5.2, 6.7, 9.7), а також з урахуванням того, що несплата орендних платежів є істотним порушенням договору оренди, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про наявність підстав для розірвання договору та задоволення вказаної позовної вимоги.

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно пункту 7.5. договору у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом прийому-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.

Оскільки з припиненням договору відповідач втрачає статус орендаря, колегія суддів підтримує позицію місцевого суду про те, що вимога позивача про виселення відповідача з орендованих приміщень за договором є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Як наслідок, вимога позивача про зобов'язання ФОП ОСОБА_2 демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції, що належать відповідачу та знаходяться за адресою станція метро «Дорогожичі», є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Твердження апелянта про те, що у КП «Київський метрополітен» відсутнє право власності чи інші речові права (право господарського відання, право оперативного управління) на спірне майно, а тому позивач не мав повноважень ним розпоряджатися відхиляються колегією суддів з огляду на те, що за КП «Київський метрополітен» на підставі Наказу Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.04.2003 №98 на праві господарського відання було закріплено, в тому числі, підземний перехід станції метро «Дорогожичі».

Відповідно до частини 1, 3 статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Таким чином, КП «Київський метрополітен» діяло в межах наданих йому повноважень щодо розпорядження спірним об'єктом оренди.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарським судом міста Києва від 15.10.2015 у справі №910/21719/15 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32-34, 43, 44, 49, 96, 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2015 у справі №910/21719/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2015 у справі №910/21719/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/21719/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

В.Г. Суховий