Постанова № 55607264, 03.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2016 р. Справа№ 910/594/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Кропивної Л.В.

Смірнової Л.Г.

при секретарі Громак В.О.

від позивача не з'явився;

від відповідача не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Концерну "Техвоєнсервіс"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 17.12.2015 року

по справі № 910/594/15-г (суддя - Мандриченко О.В.)

За позовом Міністерства оборони України

до Концерну "Техвоєнсервіс"

про стягнення 215 069,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2015 року відмовлено Концерну "Техвоєнсервіс" в задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва від 17.02.2015 року у справі № 910/594/15-г.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Концерн "Техвоєнсервіс" звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 17.12.2015 року у справі № 910/594/15-г та винести нову, якою задовольнити заяву Товариства та відстрочити виконання рішення господарського суду міста Києва від 17.02.2015 року на 1 рік.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 року апеляційну скаргу Концерну "Техвоєнсервіс" прийнято до провадження.

Від Міністерства оборони України надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Міністерство оборони України та Концерн "Техвоєнсервіс" своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Згідно із п.3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

В силу частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги по даній справі та відсутність клопотання про його продовження, Київський апеляційний господарський суд розглядає дану справу у встановлений Господарським процесуальним кодексом строк, за вісутності представників сторін, які повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Відповідно до частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Відстрочка допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк встановлений судом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. зазначене знайшло своє відображення у постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанови господарських судів України».

Скаржник зазначає, що Концерн "Техвоєнсервіс" є державним господарським об'єднанням, заснованим на державній власності та є важливою ланкою в здійсненні заходів щодо мобілізації, відновленні військової техніки з метою приведення військового комплексу в повну бойову готовність.

Крім того, Концерн "Техвоєнсервіс" фактично надає послуги у кредит, тому перебуває на межі банкрутства, а постійні арешти рахунків постановами ДВС призводять до того, що боржник не може спланувати погашення боргу перед кредиторами.

Київський апеляційний господарський суд зазначає, що наведені відповідачем обставини, зокрема, тяжкий фінансовий стан, в розумінні ст.121 ГПК України, не є підставою для відстрочки виконання судового рішення.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до ст.121 ГПК України, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Наведені доводи та докази апелянта не свідчать ро винятковість обставин неможливості виконання рішення, а навпаки призводять до порушення прав позивача на отримання присуджених до стягнення грошових коштів. А тому відсутні підстави для відстрочки виконання рішення у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом міста Києва правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

З наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування ухвали господарського суду міста Києва від 17.12.2015 року у справі № 910/594/15-г.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу господарського суду міста Києва від 17.12.2015 року у справі № 910/594/15-г залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Матеріали справи № 910/594/15-г повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді Л.В. Кропивна

Л.Г. Смірнова