Рішення № 55606693, 04.02.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2016 р. Справа № 911/5159/15

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехбуд ЛТД»

до Ворзельської селищної ради

про стягнення 173480,43 грн.

секретар судового засідання: Мамчур А.О.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довір. б/н від 26.11.2015 р.

від відповідача: не зявився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сантехбуд ЛТД» (далі ТОВ «Сантехбуд ЛТД», позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Ворзельської селищної ради (далі відповідач) про стягнення 176883,98 грн.

В обґрунтування своїх вимог ТОВ «Сантехбуд ЛТД» посилалось на укладення 16.11.2012 р. з Ворзельською селищною радою договору № 5 на проведення будівельних робіт по реконструкції водопровідних мереж смт. Ворзель (обєкт № 5 (вул. Семеніївська)), відповідно до якого позивач зобовязувався виконувати роботи, а відповідач приймати їх та здійснювати своєчасну оплату.

Згідно умов вказаного договору позивач виконав роботи, які Ворзельською селищною радою були прийняті, однак не були оплачені, у звязку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 91118,40 грн. заборгованості за виконані роботи, 6760,24 грн. пені, 7773,74 грн. 3% річних, 70522,40 грн. інфляційних втрат, а також 2642,62 грн. судового збору.

Розгляд справи відкладався.

18.01.2016 р. до господарського суду Київської області ТОВ «Сантехбуд ЛТД» було подано заяву б/н від 16.01.2016 р. про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 91118,40 грн. заборгованості за виконані роботи, 6665,37 грн. пені, 7594,03 грн. 3% річних, 68102,63 грн. інфляційних втрат, а також 2642,62 грн. судового збору.

18.01.2016 р. до господарського суду Київської області від Ворзельської селищної ради надійшли заперечення № 02-15/46 від 14.01.2016 р., відповідно до яких відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, з огляду на наступне.

Будівельні роботи по реконструкції водопровідних мереж в смт. Ворзель (обєкт № 5 (вулиця Семеніївська) фінансувались за рахунок субвенції з державного бюджету, що підтверджується рішенням Ірпінської міської ради № 1620-25-VI «Про внесення змін до рішення 24-ї сесії Ірпінської міської ради VI скликання від 29.12.2012 р. № 1458-24 «Про міський бюджет м. Ірпінь на 2012 рік» на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій (бюджети: міст районного значення, сіл, селищ та їх обєднань).

У 2012 році Виконавчим комітетом Ворзельської селищної ради було затверджено перелік обєктів, що фінансуватимуться за рахунок коштів субвенції з державного бюджету на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій (рішення № 393 від 02.11.2012 р.) з послідуючим затвердженням даних обєктів сесією Ворзельської селищної ради (рішення № 437-24-VI від 05.11.2012 року). Відповідно до вказаних рішень між Ворзельською селищною радою був укладений договір № 5 на проведення будівельних робіт по реконструкції водопровідних мереж в смт. Ворзель (обєкт № 5 (вулиця Семеніївська). У грудні 2012 року між сторонами було підписано акт приймання виконання будівельних робіт № 1 на загальну суму 91118,40 грн. 04.12.2012 р. Ворзельською селищною радою в Державній казначейській службі м. Ірпеня Київської області було зареєстровано платіжне доручення № 100 від 26.11.2012 р. та здійснено авансовий платіж в розмірі 30% від ціни договору та сплачено на користь позивача 27000,00 грн. 05.12.2012 р. Ворзельською селищною радою в Державній казначейській службі м. Ірпеня Київської області було зареєстровано платіжне доручення № 101 від 26.11.2012 р. щодо здійснення співфінансування авансового платежу 30% від ціни договору та сплачено на користь позивача 540,00 грн.

Водночас, відповідач зазначив, що відповідно до акту № 06-20/172 від 27.11.2014 р. позапланової ревізії достовірності обсягів кредиторської заборгованості за капітальними видатками, що виникла станом на 01.03.2014 р. в Ворзельській селищній раді за період з 01.01.2013 р. до 01.11.2014 р., Державною фінансовою інспекцією в Київській області за результатами проведеної перевірки встановлено, що за договором № 8 від 16.11.2012 р., на який не поширюється дія Закону України «Про здійснення державних закупівель», не підтверджується кредиторська заборгованість перед ТОВ «Сантехбуд ЛТД» в сумі 18830,40 грн.

Як зазначав відповідач, 05.11.2015 р. змінилось керівництво Ворзельської селищної ради, у звязку з чим була створена тимчасова комісія з обстеження водогонів у селищі Ворзель, що збудовані ТОВ «Сантехбуд ЛТД» та ТОВ «Край Буд». Так, комісією було проведено обстеження та складено акт від 18.12.2015 р. про обстеження обєкту № 5, відповідно до якого виявлено відсутність будівельних матеріалів на обєкті на суму 6618,00 грн., який було направлено на адресу позивача для врахування.

З урахуванням викладеного, Ворзельська селищна рада визнає, що перед ТОВ «Сантехбуд ЛТД» за договором № 5 від 16.11.2012 р. існує заборгованість в сумі 38130,00 грн.

Щодо нарахування штрафних санкцій відповідач зазначив, що відповідно до розрахунку, зробленого позивачем, штрафні санкції розраховані з 01.01.2013 р., проте Декларація про готовність обєкту до експлуатації на обєкт № 5 (вул. Семеніївська) зареєстрована 11.01.2013 р., а згідно з пп. 4.1.3 договору кінцеві розрахунки здійснюються у двотижневий термін після виконання і приймання всіх передбачених договором робіт та реєстрації декларації про готовність обєкта до експлуатації. Тому штрафні санкції можуть розраховуватись лише після спливу двотижневого терміну після реєстрації декларації про готовність обєкту до експлуатації, тобто з 26.01.2013 р.

Щодо невиконання договірних зобовязань, відповідач зазначив, що за вказаним договором існує часткова заборгованість перед позивачем, однак дана заборгованість зумовлена відсутністю фінансування Ворзельської селищної ради за рахунок субвенцій з державного бюджету селищному бюджету смт. Ворзель на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій селища Ворзель. Згідно із статтею 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом. Усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, за винятком тих випадків, коли окремим законом передбачені багаторічні бюджетні призначення. Зі змісту п. 37 ст. 2 Бюджетного кодексу України вбачається, що порядок використання субвенцій на певну мету визначається тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції, а розпорядники бюджетних коштів отримують бюджетні асигнування саме для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету (ч. 1 ст. 21 Бюджетного кодексу України).

Отже, виконання зобовязання в частині виконання умов договору, у звязку з відсутністю відповідних бюджетних призначень та надходження на рахунок відповідача цільових коштів державних субвенцій, є неможливим.

Також відповідач зазначив, що, як показує судова практика (постанова Вищого господарського суду Київської області від 06.04.2011 року №12/334-7/743-20/304), невиконання зобовязання, яке зумовлене відсутністю відповідних бюджетних призначень та надходжень на рахунок відповідача цільових коштів державної субвенції, є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості. Враховуючи вищевикладене, Ворзельська селищна рада просить відмовити в задоволені позову повністю. Крім того, Ворзельська селищна рада просить розглядати справу у відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи.

Клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності представника відповідача було задоволено судом.

03.02.2016 р. до господарського суду Київської області ТОВ «Сантехбуд ЛТД» було подано заяву б/н від 02.02.2016 р. про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 63578,40 грн. заборгованості за виконані роботи, 4649,06 грн. пені, 5293,56 грн. 3% річних, 47519,01 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно з п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. № 18 передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

За вказаних обставин суд здійснює розгляд позовних вимог в редакції заяви б/н від 02.02.2016 р. про зменшення розміру позовних вимог, а саме - про стягнення з відповідача 63578,40 грн. заборгованості за виконані роботи, 4649,06 грн. пені, 5293,56 грн. 3% річних, 47519,01 грн. інфляційних втрат.

У судовому засіданні 04.02.2016 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з урахуванням заяви б/н від 02.02.2016 р. про зменшення розміру позовних вимог; представник відповідача у судове засідання не зявився.

У судовому засіданні 04.02.2016 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

16.11.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сантехбуд ЛТД» (виконавець) та Ворзельською селищною радою (замовник) було укладено договір № 5, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобовязується у 2012 році виконати будівельні роботи, а замовник прийняти та оплатити будівельні роботи по реконструкції водопровідних мереж смт. Ворзель.

Згідно з п. 1.3 договору приймання виконаних будівельних робіт проводиться згідно актів виконаних робіт.

У відповідності з п. 3.1 договору ціна цього договору визначена кошторисом і становить 91827,60 грн.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати замовником будівельних матеріалів та виконаних робіт, які здійснюються на підставі графіку виконаних робіт, та акту виконаних робіт.

Кінцеві розрахунки здійснюються у двотижневий термін після виконання і приймання всіх передбачених договором робіт та реєстрації декларації про готовність обєкта до експлуатації (пп. 4.1.3 п. 4.1 договору).

Відповідно до пп. 6.1.1 п. 6.1 договору замовник зобовязується своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи.

Згідно з п. 7.3 договору, у разі невиконання або неналежного виконання замовником своїх зобовязань за даним договором, він сплачує виконавцеві штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Цей договір набирає чинності з 16.11.2012 р. і діє до 31.12.2012 р. (п. 10.1 договору).

На виконання умов договору № 5 на проведення будівельних робіт по реконструкції водопровідних мереж смт. Ворзель (обєкт № 5 (вул. Семеніївська)) від 16.11.2012 р. позивачем було виконано роботи на суму 91118,40 грн., що підтверджується актом № 1 приймання виконаних робіт за грудень 2012 року, а також довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками.

Зазначена обставина сторонами не заперечується.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за договором № 5 від 16.11.2012 р., ТОВ «Сантехбуд ЛТД» було направлено на адресу Ворзельської селищної ради вимогу-претензію б/н від 02.09.2013 р., на яку відповіді отримано не було, а заборгованість не сплачено.

Також ТОВ «Сантехбуд ЛТД» було направлено на адресу Ворзельської селищної ради лист № 1712 від 17.12.2014 р., відповідно до якого товариство просило відповідача погасити заборгованість за договорами підряду № 5, № 8, № 10 від 16.11.2012 р. Відповіді на лист отримано не було, заборгованість не сплачено.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за виконані роботи № 5 від 16.11.2012 р., останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобовязання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. ч. 1, 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно зі ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилався на те, що відповідно до акту № 06-20/172 від 27.11.2014 р. позапланової ревізії достовірності обсягів кредиторської заборгованості за капітальними видатками, що виникла станом на 01.03.2014 р. у Ворзельській селищній раді за період з 01.01.2013 р. до 01.11.2014 р., Державною фінансовою інспекцією в Київській області за результатами проведеної перевірки було встановлено, що кредиторська заборгованість за договором № 8 від 16.11.2012 р. в сумі 18830,40 грн. не підтверджується.

Також відповідач зазначав, що 05.11.2015 р. було змінено керівництво Ворзельської селищної ради та створено тимчасову комісію з обстеження водогонів у селищі Ворзель, що збудовані ТОВ «Сантехбуд ЛТД» та ТОВ «Край Буд», якою було складено акт від 18.12.2015 р. про обстеження обєкту № 5, відповідно до якого виявлено відсутність будівельних матеріалів на обєкті на суму 6618,00 грн.

Посилання відповідача на вказаний акт № 06-20/172 від 27.11.2014 р. позапланової ревізії достовірності обсягів кредиторської заборгованості за капітальними видатками, що виникла станом на 01.03.2014 р. у Ворзельській селищній раді за період з 01.01.2013 р. до 01.11.2014 р., залишається поза увагою суду, позаяк не впливає на визначення розміру основного боргу у даній справі, оскільки підставою позовних вимог є порушення відповідачем умов договору № 5 на проведення будівельних робіт по реконструкції водопровідних мереж смт. Ворзель (обєкт № 5 (вул. Семеніївська)) від 16.11.2012 р., а не договору № 8.

Поряд з цим, посилання відповідача на відсутність будівельних матеріалів на обєкті на суму 6618,00 грн., у звязку з чим він не визнає основний борг на зазначену суму, також не береться до уваги судом, оскільки відповідачем не доведено ані того факту, що вказані кошти в розмірі 6618,00 грн. були втрачені внаслідок неправильних дій ТОВ «Сантехбуд ЛТД», ані того, яким чином ця обставина впливає на обовязок відповідача здійснити оплату виконаних позивачем і прийнятих відповідачем робіт.

Натомість, як вбачається із заперечення № 02-15/46 від 14.01.2016 р., адресованого суду, відповідач визнав позовні вимоги в частині основного боргу в сумі 38130,00 грн.

Згідно з ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Частиною 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Водночас, як передбачено ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Також слід зазначити, що матеріали справи свідчать про здійснення відповідачем часткової оплати прийнятих за договором № 5 від 16.11.2012 р. робіт в сумі 27540,00 грн., у звязку з чим ТОВ «Сантехбуд ЛТД» було подано заяву б/н від 02.02.2016 р. про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача, зокрема, 63578,40 грн. заборгованості за виконані роботи.

З урахуванням наведеного вище та встановлення судом наявності заборгованості Ворзельської селищної ради перед ТОВ «Сантехбуд ЛТД» в сумі 63578,40 грн. (91118,40 грн. 27540,00 грн.), позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості підлягають задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути 4649,06 грн. пені, керуючись п. 7.3 договору.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначалося вище, згідно вказаного п. 7.3 договору у разі невиконання або неналежного виконання замовником своїх зобовязань за даним договором, він сплачує виконавцеві штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача 4649,06 грн. пені за період з 26.01.2013 р. до 25.07.2013 р. на суму 63578,40 грн., який є обґрунтованим, арифметично вірним, у звязку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача у заявленому позивачем розмірі.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 7594,03 грн. за період з 26.01.2013 р. до 04.11.2015 р. на суму 63578,40 грн., який є обґрунтованим, арифметично вірним, у звязку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача у заявленому позивачем розмірі.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 47519,01 грн., нараховані за період з лютого 2013 року до жовтня 2015 року на суму 63578,40 грн., який є обґрунтованим, арифметично вірним, у звязку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача у заявленому позивачем розмірі.

Поряд з цим, суд зазначає, що посилання відповідача щодо виникнення заборгованості не з його вини у звязку з неможливістю її погашення внаслідок відсутності фінансування Ворзельської селищної ради за рахунок субвенцій з державного бюджету селищному бюджету смт. Ворзель на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій селища Ворзель не може підтверджувати відсутність вини відповідача у порушенні своїх зобовязань перед позивачем, оскільки відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення договірного зобовязання.

Наведена правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 р. у справі № 15/5027/715/2011, постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. № 11/446 та рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 р.

Окрім того, згідно з п. 1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України у від 17.12.2013 р. № 14 за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

При цьому, посилання відповідача на постанову Вищого господарського суду Київської області від 06.04.2011 р. №12/334-7/743-20/304 залишається судом поза увагою, оскільки висновки, на які посилається відповідач, суперечать постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. № 11/446 та рішенню Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 р.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехбуд ЛТД» у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача в частині задоволених позовних вимог.

Пунктом 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 р. (із змінами та доповненнями) передбачено, що зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» є підставою для повернення відповідної суми судового збору.

Водночас слід зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Ворзельської селищної ради Київської області (08296, Київська обл., смт. Ворзель, вул. Великого Жовтня, 72, код 04360592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантехбуд ЛТД» (03049, м. Київ, вул. Богданівська, 10, код 37485108) 63578 (шістдесят три тисячі пятсот сімдесят вісім) грн. 40 коп. основного боргу, 4649 (чотири тисячі шістсот сорок девять) грн. 06 коп. пені, 47519 (сорок сім тисяч пятсот девятнадцять) грн. 01. коп. інфляційних втрат, 5293 (пять тисяч двісті девяносто три) грн. 56 коп. 3% річних, 1815 (одну тисячу вісімсот п'ятнадцять) грн. 60 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 09.02.2016 р.

Суддя В.М. Бабкіна