Ухвала суду № 55603653, 01.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2016 року м. Київ К/9991/75202/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Колінко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012

у справі №2а/0470/10467/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет»

до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

третя особа: Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області від 23.03.2011 №0000022344.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові повністю, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України за серпень 2010 року по фінансово-господарським відносинам з ПП «Юст-А» (код ЄДРПОУ 33771081), за результатами якої складено акт від 15.03.2011 №147/234/30487219.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 183266 грн., у т.ч. за серпень 2010 року - 139537 грн., за вересень 2010 року - 43909 грн.; ч.5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «АТБ-Маркет». Товар по правочинах не був переданий в порушення ст.ст.662, 655, 656 ЦК України.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.03.2011 №0000022344, яким донараховано податкове зобов?язання з податку на додану вартість у сумі 183266,00 грн. основного платежу, штрафних санкцій 45816,50 грн., а всього 229082,50 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинним на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у періоді, що перевірявся, позивач мав господарські відносини з ПП «Юст-А» згідно договору поставки №25855 від 22.06.2010. На виконання зазначеного договору ПП «Юст-А» поставило ТОВ «АТБ-маркет» у серпні 2010 року овочі (картопля, цибуля, капуста) на загальну суму 1099594,81 грн., в т.ч. ПДВ 183265,84 грн.

На підтвердження здійснення вказаної операції ПП «Юст-А» було складено та надано позивачу документи, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме, податкові накладні (4330608б від 06.08.2010, 070810 від 07.08.2010, 4330808б від 08.08.2010, 4330908б від 09.08.2010, 4331208б, 4330813 від 13.08.2010, 4330814 від 14.08.2010, 4330815 від 15.08.2010, 4331608б від 16.08.2010, 43322081 від 22.08.2010, 4332208 від 22.08.2010, 4332808 від 28.08.2010, 43328081 від 28.08.2010, 4332908 від 29.08.2010, 4333008 від 30.08.2010, 43330081 від 30.08.2010, 43331081 від 31.08.2010, 4333108 від 31.08.2010, 433310814 від 31.08.2010, 43331082 від 31.08.2010, 43331083 від 31.08.2010, 43331084 від 31.03.2010) та видаткові накладні (4330608б від 06.08.2010, 070810 від 07.08.2010, 4330808б від 08.08.2010, 4330908б від 09.08.2010, 4331208б, 4330813 від 13.08.2010, 4330814 від 14.08.2010, 4330815 від 15.08.2010, 4331608б від 16.08.2010, 43322081 від 22.08.2010, 4332208 від 22.08.2010, 4332808 від 28.08.2010, 43328081 від 28.08.2010, 4332908 від 29.08.2010, 4333008 від 30.08.2010, 43330081 від 30.08.2010, 43331081 від 31.08.2010, 4333108 від 31.08.2010, 433310814 від 31.08.2010, 43331082 від 31.08.2010, 43331083 від 31.08.2010, 43331084 від 31.03.2010), які є первинними документами в розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», щодо наявності яких та належного оформлення у відповідача заперечення відсутні. Розрахунки за придбані товари були здійснені ТОВ «АТБ-маркет» у безготівковій формі, що підтверджується платіжними документами. Товар оприбутковано на склади позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з журналів реєстрації надходження товару на склади та в подальшому, придбану у ПП «Юст-А» продукцію, реалізовано кінцевому споживачу через мережу роздрібних магазинів.

Виключно відсутність товарно-транспортних накладних не може бути підставою для позбавлення платника права на податковий кредит, оскільки товарно-транспортні накладні є основними документами на перевезення вантажів, тобто є обов'язковими для перевізників, однак не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

За умовами договору поставка овочів від ПП «Юст-А» здійснювалась транспортом постачальника на склади ТОВ «АТБ-маркет», що підтверджується долученими до справи копіями пропусків, що виписані службою охорони складів ТОВ «АТБ-маркет» та відомостями пропуску постачальників на КПП, в яких зазначено підприємство-постачальника, час прибуття і вибуття, номерний знак автомобіля, проставлено штамп відповідного складу та підпис особи, відповідальної за приймання товару.

Відсутність у позивача сертифікатів якості на придбаний товар, також не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції, здійснення якої підтверджено іншими первинними документами, які були оцінені судом з дотриманням вимог ст.86 КАС України.

Таким чином, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товарів (робіт, послуг) правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товарів (робіт, послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

У даному випадку спірні господарські операції були належним чином відображені позивачем у податковому обліку, жодних свідчень того, що їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судами не встановлено.

Судами попередніх інстанцій досліджувались обставини добросовісності позивача, при вчиненні згаданих господарських операцій з вищеназваним контрагентом, перед укладенням договорів з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісними суб'єктами господарювання. На час укладення та виконання договорів контрагент позивача був зареєстрованим в ЄДРПОУ, тобто був юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю, був платником податку на додану вартість.

Не можуть бути підставою для інших висновків доводи відповідача про нікчемність правочину, оскільки наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваних угод відповідачем не надано.

Натомість висновки відповідача щодо нікчемності договору поставки укладеного позивачем з ПП «Юст-А» ґрунтуються на матеріали невиїзних перевірок контрагента, в ході яких не досліджувались первинні документи.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2012 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-2391 КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун