Ухвала суду № 55603652, 01.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2016 року м. Київ К/9991/28520/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

прокурора Чубенка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Приватного підприємства «Сіт-Плюс»

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012

у справі №2а-876/10/1070

за позовом Приватного підприємства «Сіт-Плюс»

до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

за участю: Прокурора Київської області

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012, провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішень Фастівської ОДПІ Київської області про результати розгляду первинних скарг від 27.04.2009 за №2492/10/25-013/7, №2493/10/25-013/8, №2494/10/25-013/9 закрито, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач та відповідач представників до суду касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином за адресами наявними в матеріалах справи, повідомлень про зміну місця знаходження відповідно до вимог ст.40 КАС України не надходило.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена планова виїзна перевірка ПП «Сіт-Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 07.06.2007 по 30.09.2008, валютного та іншого законодавства за період з 07.06.2007 по 30.09.2008, за результатами перевірки було складено акт від 05.02.2009 № 73/5/2301-35013359.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення:

п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР) в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 5459788 грн. 00 коп., у тому числі за 3 квартал 2007 року в сумі 1366726 грн. 00 коп., за 4 квартал 2007 року в сумі 3404959 грн. 00 коп., за 1 квартал 2008 року в сумі 162051 грн. 00 коп., за 2 квартал 2008 року в сумі 437929 грн. 00 коп., за 3 квартал 2008 року в сумі 88123 грн. 00 коп.; п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23.06.1997 за № 233/2037 (далі - Порядок №165); пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), в результаті чого занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся, у загальній сумі 5440039 грн. 76 коп., з яких: за серпень 2007 року у розмірі 218987 грн. 60 коп., за вересень 2007 року у розмірі 876205 грн. 79 коп., за жовтень 2007 року у розмірі 1496509 грн. 53 коп., за листопад 2007 року у розмірі 1206258 грн. 00 коп., за грудень 2007 року у розмірі 1144513 грн. 92 коп., за січень 2008 року у розмірі 66270 грн. 68 коп., за лютий 2008 року у розмірі 63370 грн. 24 коп., за червень 2008 року у розмірі 347325 грн. 00 коп., за вересень 2008 року у розмірі 20599 грн. 00 коп.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 17.02.2009 № 0000013500/0, яким визначено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в розмірі 7608173,64 грн., у т.ч. за основним платежем 5072115,76 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 2536057,88 грн., за результатами адміністративного оскарження, скарга платника залишена без задоволення, прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.04.2009 № 0000013500/1, яким доведено нові граничні строки сплати податкових зобов?язань;

від 17.02.2009 № 0000062301/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в розмірі 551886,00 грн., у т.ч. за основним платежем 367924,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 183962,00 грн., за результатами адміністративного оскарження, скарга платника залишена без задоволення, прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.04.2009 № 0000062301/1, яким доведено нові граничні строки сплати податкових зобов?язань;

від 17.02.2009 № 0000072301/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 10919576,00 грн., у т.ч. за основним платежем 5459788,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 5459788,00 грн., за результатами адміністративного оскарження, скарга платника залишена без задоволення, прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.04.2009 № 0000072301/1, яким доведено нові граничні строки сплати податкових зобов?язань, а також прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.04.2009 №0000182301/0, яким збільшено податкові зобов?язання з податку на прибуток на 10000,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 5000,00 грн. та штрафними санкціями - 5000,00 грн.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, обґрунтовував свої висновки тим, що необхідною умовою для формування валових витрат та віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Видані у відсутність встановлених законодавством юридичних фактів первинні документи є такими, що не відповідають вимогам законодавства та не можуть бути підставою формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за умови сплати грошових коштів.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається позивач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то, відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 цього Закону, сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто необхідною умовою для формування валових витрат та віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, про відсутність факту здійснення господарської операції та необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Тобто, відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції: наявність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень як платника, так і контрагента, які б свідчили про наявність товарного характеру операцій, унеможливлюють висновок щодо реальності придбання товарів (робіт, послуг), фактичного та обґрунтованого понесення позивачем витрат з їх придбання, наявності правових та фактичних підстав для віднесення сум до складу податкового кредиту.

Наявність у покупця належним чином оформлених податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення сум, визначених ними, до складу валових витрат та податкового кредиту, оскільки, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно реєстру договорів за період з 01.08.2007 по 30.06.2008 позивачем укладено з ТОВ «Камея СЛТ» 88 договорів. У матеріалах справи наявні копії договору купівлі-продажу №КІМ-0187 та договору на обслуговування внутрішньої реклами в пасажирських ліфтах жилих будинків №КЛЮ-187, які від імені ТОВ «Камея СЛТ» підписані директором ОСОБА_2 На підтвердження виконання умов договорів ТОВ «Камея СЛТ», за підписом директора ОСОБА_2, видано позивачу накладні, акти виконаних робіт, податкові накладні, які відображені позивачем у реєстрі отриманих податкових накладних відповідного періоду, суми ПДВ включено до складу податкового кредиту податкових декларацій з ПДВ за серпень-грудень 2007 року, січень-лютий 2008 року, а також сформовано валові витрати у 2-4 кварталах 2007 року та 1-3 кварталі 2008 року.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що в провадженні Оболонського РУГУ МВС України в м. Києві перебуває кримінальна справа № 05-13810, порушена за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Камея СЛТ», де засновником та керівником була громадянка Белорусії ОСОБА_2, яка дала свідчення, що засновником ТОВ «Камея СЛТ» не була, ніякої підприємницької діяльності не проводила, ніяких документів не підписувала.

Таким чином, видані від імені ТОВ «Камея СЛТ» первинні документи від імені ОСОБА_2 підписані невстановленою особою, що суперечить положенням частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Жодних даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій з позивачем, суду не надано.

Щодо віднесення позивачем до складу валових витрат у 2 кварталі 2008 року витрат у сумі 534569,36 грн. та до складу податкового кредиту за червень 2008 року ПДВ в сумі 106913,87 грн. за операціями з придбання швейних машин у ТОВ «А-Мар», у 3 кварталі 2008 року до складу валових витрат 102993,60 грн. та до складу податкового кредиту за вересень 2008 року 20598,72 грн. за операціями з придбання клею-герметика у ТОВ «Інтеропт-Торг-МК», то судами попередніх інстанцій встановлено, що за умовами договорів поставка товару на адресу позивача здійснюється зі складу постачальника на умовах самовивозу покупцем. Разом з тим, у позивача відсутні власні складські приміщення та засоби транспортування, а також відсутні докази щодо наявності договорів оренди складських приміщень та транспортних засобів, чи отримання послуг зі зберігання та транспортування товарів.

За відсутності доказів яким чином перевозився товар, де зберігався, документів на підтвердження переходу права власності на товар, за відсутності доказів його оплати, висновки судів попередніх інстанцій про не підтвердження факту реального здійснення господарських операцій є обґрунтованими.

Щодо завищення позивачем податкового кредиту за червень 2008 року на суму 240410,92 грн. за наслідками господарських операцій з надання Агротехнічною корпорацією «Украгроком» маркетингових послуг з переробки давальницької сировини та отримання готової продукції за договором від 06.01.2008 №А/0601/М, то судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій що відсутність у позивача належних первинних документів, доказів, підтверджуючих факт здійснення господарської операції щодо надання маркетингових послуг, а також їх використання у господарській діяльності, а саме, доказів направлення таких витрат на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому, що відповідає сутності господарської діяльності, дає підстави для висновку про правомірність здійснених відповідачем донарахувань.

За встановлених обставин, доводи касаційної скарги позивача правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та не можуть бути підставою для скасування постановлених у справі рішень суду першої та апеляційної інстанцій з наведених в ній мотивів.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Сіт-Плюс» залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-2391 КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун