Постанова № 55597390, 03.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 705/6731/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Годік Л.С.

Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Аліменка В.О., секретаря судового засідання Самсонової М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області на постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 грудня 2015 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ :

21.12.2015р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області, в якому просив визнати протиправним розпорядження № 173550 від 17.12.2015 року щодо відмови в призначенні та виплаті йому щомісячного довічного грошового утримання відповідно до ст.ст.126, 129 та 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у відновленій редакції Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп-2013 від 03.06.2013 року, на яке він мав право на момент подачі заяви станом на 11.03.2014 року, із суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді; зобов'язати призначити та виплачувати йому з 11.12.2015 р. щомісячне довічне грошове утримання відповідно до ст.ст. 126,129,138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (№2453 VI від 07.07.2010 року) у відновленій редакції рішенням Конституційного Суду України № 3-рп-2013 від 03.06.2013 року, на яке він мав право на момент подачі заяви станом на 11.03.2014 року, а саме у розмірі 82 відсотка грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, та перераховувати і виплачувати йому щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в подальшому у разі зміни, у відповідності до розміру грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді, у розмірі 82 відсотка.

Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29.12.2015р. позов задоволено: визнано протиправним розпорядження № 173550 від 17.12.2015 року пенсійного фонду України в місті Умані та Уманському районі Черкаської області у відмові в призначенні та виплаті з 11.12.2015 року ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання відповідно до ст.ст.126, 129 та 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (№2453 VI від 07.07.2010 року) у відновленій редакції рішенням Конституційного Суду України № 3-рп-2013 від 03.06.2013 року, на яке він мав право на момент подачі заяви станом на 11.03.2014 року, із суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді; зобов'язано управління пенсійного фонду України в місті Умані та Уманському районі Черкаської області призначити та виплачувати з 11.12.2015 року ОСОБА_2 щомісячне довічне грошове утримання відповідно до ст.ст. 126,129,138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (№2453 VI від 07.07.2010 року) у відновленій редакції рішенням Конституційного Суду України № 3-рп-2013 від 03.06.2013 року, на яке він мав право на момент подачі заяви станом на 11.03.2014 року, а саме у розмірі 82 відсотка грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, та перераховувати і виплачувати ОСОБА_2 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в подальшому у разі зміни, у відповідності до розміру грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді, у розмірі 82 відсотки.

Відповідач, не погоджуючись з таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову про відмову в задоволенні позовних вимог, як таку що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова зміні з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 19.12.1993р. працював суддею Уманського міського суду, що підтверджено трудовою книжкою (а.с.13-15).

Постановою Верховної Ради України від 12.11.2015р. позивача звільнено з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку. (а.с.6).

Наказом голови Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20.11.2015р. № 71-к ОСОБА_2 відраховано зі штату суду (а.с.9).

Позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому щомісячного грошового утримання судді у відставці, на що отримав лист від 18.12.2015р. № 13718/03 в якому повідомлено, що розпорядженням відповідача № 173550 від 17.12.2015 року позивачу відмовлено у призначенні та виплаті щомісячного довічного грошового утримання, оскільки відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. № 213 з 01.06.2015р. скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким щомісячне грошове утримання призначається відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (а.с.12).

Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі керувався Законом України «Про судоустрій та статус суддів» у редакції станом на 06.02.2015 р. та виходив з того, що позивач набув право на відставку 12.03.2014 р., на день подання ним до Вищої ради юстиції України заяви про відставку, а тому норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213-VІІІ не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а також з того, що позивач має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 82 % від грошового утримання судді.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх невірними в частині визначення розміру вказаного утримання, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2453-VI у редакції від 01.01.2015 р. (чинна станом на 06.02.2015 р.) (далі - Закон № 2453-VI), Постановою Правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України» від 25.01.2008 р. № 3-1 (далі - Порядок № 3-1).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1, 3, 4, 5 ст. 109 Закону № 2453-VI суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. У разі звільнення судді з посади в результаті внесення такого подання Вища рада юстиції повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України.

Суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.

За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.

Відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Частиною 6 статті 111 Закону № 2453-VI визначено, що повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.

У ч. 1, 2, 3 ст. 138 Закону № 2453-VI у редакції від 01.01.2015 р. (чинна станом на 06.02.2015 р., тобто на момент звернення позивача з заявою до ВР України) передбачено, що судді, які вийшли у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення віку, встановленого першим реченням цієї частини, право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 60 років - які народилися по 31 грудня 1952 року; 60 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1953 року по 31 грудня 1953 року; 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, пенсії на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», або пенсії, передбаченої іншими законами України.

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.

Відповідно до п. 1.2 Порядку № 3-1 щомісячне довічне утримання призначається з дня, наступного після відрахування судді зі штату суду згідно з наказом, виданим на підставі акту Верховної Ради України або Президента України про звільнення у зв'язку з поданням заяви про відставку, у тому числі у відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків, та припинення виплати щомісячного грошового утримання працюючому судді, якщо звернення за призначенням щомісячного довічного утримання відбулося не пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду. У разі звернення пізніше трьох місяців з дня відрахування судді зі штату суду щомісячне довічне утримання призначається з дня звернення.

Отже, законодавством, яке діяло станом на 12.03.2014 р., чітко регламентовано право судді, звільненого з посади у відставку, на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції, що у позивача є право на отримання щомісячного грошового утримання судді. Розпорядження відповідача є таким, що підлягає скасуванню як противоправне. Несвоєчасне вирішення ВРЮ та ВРУ вказаної заяви позивача відбулося з підстав, незалежних від волевиявлення позивача, а саме у зв'язку з реорганізацією компетентного органу влади - ВРЮ на підставі Законів України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 08.04.2014 р. № 1188-VІІ і «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 р. № 192-VІІ, та жодним чином не впливає на наявність у позивача права на щомісячне грошове утримання судді.

При цьому, доводи апелянта про те, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213, з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне утримання призначаються, зокрема відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів вважає не обґрунтованими і безпідставними, оскільки, як було зазначено вище, право позивача на щомісячне довічне грошове утримання суддів виникло 12.03.2014 р. (в день подачі заяви про відставку), а Закон, на який посилається апелянт, був прийнятий 02.03.2015 р. і набув чинності лише 01.04.2015 р., а тому, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Більш того, апеляційний суд відзначає, що й у редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка була чинною на момент звернення позивача до відповідача із заявою про призначення йому щомісячного довічного грошового утримання судді, тобто 06.08.2015 р., та в редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка діє на теперішній час, регламентовано право судді у відставці на отримання вказаного утримання; дана норма у встановленому законом порядку не скасована та, відповідно, є чинною і підлягає виконанню.

Крім цього, судова колегія відзначає, що апелянт помилково ототожнює поняття пенсії та щомісячного довічного грошового утримання судді, що є недопустимим, оскільки зазначене утримання є не різновидом спеціальної пенсії, як вважає апелянт, а гарантією суддівської незалежності.

Аналогічну правову позицію займає й Конституційний суд України. Так, у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 Конституційним Судом України наведено тлумачення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що визначається як забезпечення всіх суддів, у тому числі суддів у відставці, яке є гарантією їх незалежності, як елемент статусу судді, що є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності суддів і надається для гарантування верховенства права.

Таким чином, зазначені доводи апеляційної скарги щодо відсутності у позивача права на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді не спростовують правильності висновків суду першої інстанції стосовно визнання за позивачем такого права і до уваги колегією суддів не приймаються.

З огляду на це, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для скасування рішення відповідача (розпорядження) про відмову у призначенні позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді та зобов'язання відповідача прийняти відповідне рішення про призначення позивачу зазначеного утримання і вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення в частині задоволення зазначених позовних вимог було повно та правильно встановлено обставини цієї справи і дотримано норми матеріального та процесуального права, що згідно з вимогами ст. 200 КАС України, є правовою підставою для залишення без змін рішення суду першої інстанції у цій частині.

Разом з тим, перевіряючи оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо призначення та виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання саме в розмірі 82 % грошового утримання судді, колегія суддів вважає такий висновок помилковим, оскільки спір між сторонами виник з приводу наявності права позивача на отримання щомісячного грошового утримання. Визначення судом першої інстанції розміру такого утримання є передчасним. З огляду на це, судова колегія вважає, що заявлені позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки це призведе до втручання в дискреційні повноваження відповідача та порушення вимог ч. 1, 2 ст. 2 КАС України.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача перераховувати і виплачувати позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в подальшому у разі зміни, у відповідності до розміру грошового утримання, колегія суддів також вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до положень КАС України судовому захисту підлягають лише порушені права сторони, а не на майбутнє.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно по суті вирішено справу, однак з помилковим застосуванням норм матеріального права, що в свою чергу є підставою для зміни рішення суду першої інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 08.02.2016 р.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області на постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 грудня 2015 р. - задовольнити частково.

Постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 грудня 2015 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії - змінити.

Абзац перший резолютивної частини постанови Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 грудня 2015 р. викласти в наступній редакції:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Абзац третій резолютивної частини постанови Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 грудня 2015 р. викласти в наступній редакції:

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області призначити та виплачувати з 11 грудня 2015 року ОСОБА_2 щомісячне довічне грошове утримання.

В іншій частині постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 грудня 2015 р. - залишити без змін.

Стягнути судові витрати з Управління Пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області у розмірі 535,92 грн. (п'ятсот тридцять п'ять грн., 92 коп.) на розрахунковий рахунок - 31211206781007, код ЄДРПОУ - 38004897, МФО банку - 820019, отримувач - УДКСУ у Печерському районі, банк - ГУДКСУ у м. Києві, призначення платежу - судовий збір, Код 22030001.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

В.О. Аліменко

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Аліменко В.О.

Епель О.В.