Постанова № 55597319, 03.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 380/64/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Архангельский А.М.

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Петрика І.Й.Суддів:Борисюк Л.П., Собківа Я.М.,При секретарі:Присяжній Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду України в Тетіївському районі Київської області на постанову Тетіївського районного суду Київської області від 26 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Управління пенсійного фонду України в Тетіївському районі Київської області, Головного управління пенсійного фонду України в Київській області про зобов'язання призначити пенсію, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 пред'явила позов до Управління пенсійного фонду України в Тетіївському районі Київської області, Головного управління пенсійного фонду України в Київській області, в якому просить визнати протиправним рішення в формі довідки № 271 від 28.05.2012 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зобов'язати відповідача призначити таку пенсію з 14.07.2012 року.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 26 січня 2015 року адміністративний позов залишено без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2015 року вищевказана ухвала залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 жовтня 2015 року ухвали Тетіївського районного суду Київської області від 26 січня 2015 та Київського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2015 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постановою Тетіївського районного суду Київської області від 26 листопада 2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідачі звернулись з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційних скарг апелянти вказують, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України у Київській області на постанову Тетіївського районного суду Київської області від 26 листопада 2015 року повернуто апелянту на підставі ч.2 ст. 193 КАС України, у зв'язку з її відкликанням.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги Управління пенсійного фонду України в Тетіївському районі Київської області, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 198, 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, працювала на різних роботах з 01.09.1975 року по 2007 рік.

Із записів в трудовій книжці НОМЕР_1 встановлено, що Позивач з 19.12.1989 року по 27.10.1999 рік працювала на заводі «Символ» (після реорганізації ВАТ «Символ») в м. Тетієві Київської області, в тому числі з 19.01.1990 року по 27.10.1999 року виконувала на дільниці гальваніки роботи полірувальника та гальваніка.

Позивач 23.03.2012 року звернулася до Відповідача з заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах. Проте, рішенням Відповідача в формі довідки № 271 від 28.05.2012 року Позивачу було відмовлено у призначенні такої пенсії з тих підстав, що в наданих документах для призначення пільгової пенсії стаж роботи із шкідливими умовами праці за Списком № 2 становить 2 роки 7 місяців і 3 дні, що не відповідає вимогам ч.1 п.(б) ст.13 Закону. Також судом установлено, що завірені копії рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 02.04.2012 року №662, та Відповідача у формі довідки № 271 від 28.05.2012 року Позивач отримала в грудні 2014 року.

Не погоджуючись із вказаною відмовою відповідача, позивач звернулась із даним позовом до суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів із таким висновком суду першої інстанції не погоджується із огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, відмова відповідача у призначенні пільгової пенсії базується в основному на відсутності документів, що підтверджують атестацію робочого місця полірувальника та гальваніка.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. № 36 затверджений Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до п.5 та п7 (14.5а,14.7а) списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. № 36, роботи полірувальника та гальваніка є роботами з важкими, шкідливими умовами праці.

Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній на момент подання позову), на пенсію за віком на пільгових умовах мають право працівники, зайняті повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: зокрема, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до п. 1 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад та показників при розрахунку стажу роботи, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 р. № 383 (далі - Порядок № 383), згідно з пунктам другим Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Список № 1) та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Список № 2), затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, які мали право на пенсію за віком на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за умови досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Порядок № 383 регулює застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Так, статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено право на пільгове пенсійне забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону (до 01.01.1992 р.) на роботах із шкідливими і важкими умовами праці передбачених раніше діючим законодавством. При цьому відповідно до п. 8 Порядку № 383, застосовуються Списки, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 р.

З огляду на зазначене, право на пенсію відповідно до ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» має особа, яка набула необхідний стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах до 01.01.1992 року і після цієї дати не працювала на цих роботах. При цьому наявності атестації робочих місць не вимагається.

Особі, яка до і після 01.01.1992 р. працювала на роботах, передбачених Списками, пенсія призначається відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до п. 10 Порядку № 383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Отже, підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є насамперед наявність професії (посади) та виробництва у відповідному Списку, а також підтвердження шкідливих умов праці працівника результатами атестації робочих місць за умовами праці впродовж повного робочого дня (не менш ніж 80 %), установленого для цього виробництва. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає права працівникові на пенсію за віком на пільгових умовах.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок) та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Постановою Кабінету Міністрів України, від 01.08.1992 яку прийнято на виконання норм Закону України «Про пенсійне забезпечення», установлено, що відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за віком на пільгових умовах за списками № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 442, затвердженого вищезазначеною постановою результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Оскільки завод «Символ» (з 17.10.1996 року - ВАТ «Символ») ліквідовано, то питання підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, було розглянуто Комісією при Головному управлінні ПФУ у Київській області, згідно з Рішенням якої за №662 від 02.04.2012 року підтверджено лише стаж роботи в шкідливих умовах праці за Списком №2 з 19.01.1990 року по 21.08.1992 року, тобто лише 2 роки 7 місяців 3 дні.

З 21.08.1992 (дата набуття чинності постанови КМУ від 01.08.1992 р. №442) року стаж, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах не підтверджено атестацією робочих місць, яка передбачена п.6 ч.6 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442.

Згідно з пунктом 4 Порядку та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списках №№ 1, 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Оскільки атестація робочих місць за період з 21.08.1992 р. по 27.10.1999 р. на заводі «Символ» (з 17.10.1996 року - ВАТ «Символ») не проводилась, а в трудовій книжці вказано, відповідно, «полірувальник другого розряду» та «гальванік другого розряду», в той час як постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 р. № 36 правом на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2 користуються: полірувальники, зайняті поліруванням виробів сухим способом; гальваніки, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в Постанові від 17.11.2015 у справі № 2-а/679/187/2014, Постанові від 02.12.2015 року у справі № 2-а/134/56/2014.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні постанови було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню є помилковим.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, тому вбачаються підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 41, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Тетіївському районі Київської області на постанову Тетіївського районного суду Київської області від 26 листопада 2015 року задовольнити.

Постанову Тетіївського районного суду Київської області від 26 листопада 2015 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволені позовних вимог ОСОБА_5 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: Л.П. Борисюк

Я.М. Собків

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.