Постанова № 55597006, 01.02.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01 лютого 2016 р. № 820/10384/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.,

суддів - Спірідонова М.О., Тітова О.М.

при секретарі судового засідання - Самігулліній К.В.

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання дій та бездіяльності протиправними і зобов'язання вчинити певні дії,-,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати дії та бездіяльність посадових осіб Міністерства освіти та науки України протиправними щодо неналежного розгляду звернень ОСОБА_1 від 10.03.2015 р. та 13.05.2015 р., 14.05.2015 р., 25.05.2015 р.;

- зобов'язати посадових осіб Міністерства освіти та науки України розглянути та провести перевірку доводів за зверненнями ОСОБА_1 від 10.03.2015 р. та 13.05.2015 р., 14.05.2015 р., 25.05.2015 р.;

- зобов'язати посадових осіб Міністерства освіти та науки України по результату розгляду звернень ОСОБА_1 від 10.03.2015 р. та 13.05.2015 р., 14.05.2015 р., 25.05.2015 р. надати чіткі та обґрунтовані відповіді у письмовій формі відповідно до законодавства України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що неодноразово звертався до Міністерства освіти і науки України із заявами, в яких просив провести перевірку законності дій посадових осіб Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого та притягнення їх до відповідальності; за фактом бездіяльності заступника Міністра освіти і науки України ОСОБА_5 та притягнення його до відповідальності; за фактом бездіяльності першого заступника Міністра освіти і науки України ОСОБА_6 щодо неналежного розгляду його звернення від 16.02.2015 року; за фактом бездіяльності заступника Міністра освіти і науки України ОСОБА_5 щодо неналежного розгляду його звернення від 10.03.2015 року. При цьому, позивач зазначив, що належних та обґрунтованих відповідей на його адресу не надходило, що свідчить про порушення з боку відповідача приписів Конституції України, Закону України "Про звернення громадян", що унеможливлює реалізацію його права на отримання інформації.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні вимоги та доводи адміністративного позову підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити з підстав та мотивів, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача, Міністерства освіти та науки України, у судове засідання не прибув, надав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що проти позову заперечує, та вказав, що Міністерство освіти і науки України являється органом управління Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Тому, з метою підготовки відповіді ОСОБА_1 відповідач звернувся до Університету з проханням надати вичерпну інформацію з питань зазначених у зверненні позивача. Відповідь на своє звернення від 10.03.2015 року позивач отримав листом від 22.04.2015 року №1/11-5851, при цьому, позивачу надавалась проміжна відповідь на його звернення листом від 08.04.2015 року №1/11-5159. За таких підстав як стверджує відповідач, відповідно до Закону України "Про звернення громадян" права позивача жодним чином не порушено, у зв'язку із чим відповідач просив у задоволенні позову відмовити. Окрім іншого, просив здійснювати розгляд справи без участі представника Міністерства освіти та науки України.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які врегульовують спірні відносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Стаття 8 Конституції України встановлює, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закон та інші нормативно - правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Правовий порядок в Україні, за визначенням ст. 19 Конституції України, ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судовим розглядом встановлено, що 10.03.2015 року позивач звернувся із заявою до Міністерства освіти і науки України, в якій просив провести перевірку законності дій посадових осіб Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого та притягнення їх до відповідальності (а.с. 89-90).

08.04.2015 року заступником Міністра ОСОБА_5 позивачу на його звернення, в т.ч. яке надійшло з державної установи "Урядовий контактний центр" щодо неправомірного на думку позивача призначення ОСОБА_8 на посаду радника ректора Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого повідомлено, що Міністерство освіти і науки України звернулось до адміністрації Університету з метою отримання вичерпної інформації з поставленого питання у зверненні. Про подальший результат розгляду та вжиті заходи буде повідомлено додатково (зворотний бік а.с. 135).

Листом від 22.04.2015 року №1/11-5851 заступник Міністра ОСОБА_5 повідомив позивача про те, що Міністерством освіти і науки України розглянуті звернення ОСОБА_1, в тому числі того, яке надійшло з державної установи "Урядовий контактний центр", щодо неправомірного призначення ОСОБА_8 на посаду радника ректора Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Разом із листом на адресу позивача надіслано лист першого проректора Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Ю.П. Битяк від 11.04.2015 року №124-01-733 (а.с. 135-136).

Крім того, 06.05.2015 року заступником Міністра ОСОБА_5 надано позивачу відповідь на його звернення від 10.03.2015 року, в якій останнього повідомлено, що наведену ОСОБА_1 у зверненні інформацію Міністерством взято до уваги (а.с. 114).

13.05.2015 року позивач направив скаргу до Міністерства освіти і науки України, яка надійшла до відповідача 19.05.2015 року, про що свідчить відтиск штампу вхідної кореспонденції відповідача, в якій просив провести перевірку за фактом бездіяльності заступника Міністра ОСОБА_5 та притягнути його до відповідальності щодо неналежного розгляду його звернення від 08.02.2015 року (а.с. 91-94).

Листом від 30.06.2015 року №1/11-9059 Заступник Міністра ОСОБА_5 повідомив, що питання, зазначені у зверненнях ОСОБА_1 належать до категорії трудових спорів. Крім того, у своєму листі посилався на приписи ст. 221 Кодексу законів про працю та ст. 124 Конституції України, та зазначив, що Міністерство не наділене повноваженнями по здійсненню судочинства та не має права втручатись у роботу суду (а.с. 85).

З матеріалів справи судом встановлено, що 14.05.2015 року позивачем направлено на ім'я Міністра освіти і науки України скаргу на бездіяльність першого заступника Міністра ОСОБА_6 Міністерства освіти і науки України щодо неналежного розгляду його звернення від 16.02.2015 року (а.с. 120-123), яке 18.05.2015 року отримано відповідачем, про що свідчить зворотне поштове відправлення (а.с. 124).

Також, судовим розглядом встановлено, що позивачем 25.05.2015 року направлено скаргу до Міністерства освіти і науки України на бездіяльність заступника Міністра ОСОБА_5 щодо не розгляду звернення ОСОБА_1 від 10.03.2015 року (а.с. 116-118), яке отримано відповідачем 27.05.2015 року, про що свідчить зворотне поштове повідомлення (а.с. 119).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені відповідачем в основу спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне:

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення регулює Закон України "Про звернення громадян".

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про звернення громадян", громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. У відповідності до положень ст. 3 Закону України "Про звернення громадян", заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Приписами ст. 4, 5 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Згідно з частинами першою, третьою статті 7 Закону України "Про звернення громадян", звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про звернення громадян", органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Відповідно до частин першої, третьої статті 15 Закону України "Про звернення громадян", органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Згідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про звернення громадян", скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Відповідно до статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно до статті 19 Закону України "Про звернення громадян", органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:

- об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;

- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;

- у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Згідно до ст. 18 Закону України "Про звернення громадян", громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про звернення громадян", звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

З аналізу вище вказаних положень діючого законодавства, судом встановлено, що кожен громадянин має право звернутись до органів державної влади із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення, а також наділений законодавцем безпосереднім правом на отримання відповіді за результатами розгляду своїх звернень, скарг, заяв, клопотань тощо.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд доходить висновку, що відповідачем не у повній мірі з'ясовано викладені позивачем у своїх зверненнях питання. Тим більше, Міністерством освіти і науки України не надано жодної обґрунтованої відповіді на звернення позивача від 14.05.2015 року та від 25.05.2015 року.

Суд також зауважує, що листи, надані відповідачем на скарги позивача від 10.03.2015 року, 13.05.2015 року, не містять обґрунтованої, змістовної та вичерпної відповіді, як то передбачено положеннями діючого законодавства України.

Отже, у суду є всі підстав вважати, що з боку Міністерства освіти і науки України у відношенні ОСОБА_1 допущено бездіяльність щодо неналежного розгляду його звернень від 10.03.2015 року, 13.05.2015 року, 14.05.2015 року, 25.05.2015 року. Тобто, вчинені відповідачем дії щодо розгляду вищевказаних звернень позивача не призвели до настання будь - яких наслідків у відношенні осіб, які своїми діями, на думку позивача порушують його законні права та інтереси.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проаналізувавши вищевикладені обставини, приймаючи до уваги те, що суб'єктом владних повноважень, які є відповідачем в даній адміністративній справі, не доведено належними та допустимими доказами факт надання обґрунтованої відповіді на звернення та скарги позивача від 10.03.2015 року, 13.05.2015 року, 14.05.2015 року, 25.05.2015 року, а також проведення відповідних перевірок за фактом порушень посадовими особами Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого та Міністерства освіти і науки України положень діючого законодавства, вказаних ОСОБА_1 у вищевказаних скаргах та зверненнях, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість заявленого позову ОСОБА_1

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Приймаючи до уваги вище наведене, колегія суддів доходить висновку, що звернення позивача від 10.03.2015 року, 13.05.2015 року, 14.05.2015 року, 25.05.2015 року Міністерством освіти і науки України розглянуто не у повному обсязі, без дотримання положень Закону України "Про звернення громадян", а листи наявні в матеріалах справи, не можна вважати обґрунтованими та такими, що надані після з'ясування та перевірки всіх фактів викладених у зверненнях та скаргах позивача від 10.03.2015 року, 13.05.2015 року, 14.05.2015 року, 25.05.2015 року.

Щодо позовних про визнання дій посадових осіб Міністерства освіти та науки України протиправними щодо неналежного розгляду звернень ОСОБА_1 від 10.03.2015 р. та 13.05.2015 р., 14.05.2015 р., 25.05.2015 р.; суд зазначає, що дана вимога задоволенню не підлягає, оскільки з боку відповідача проводились відповідні дії щодо з'ясування обставин викладених позивачем у зверненні від 10.03.2015 року щодо обставин, які склались у Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого.

З урахуванням зазначеного вище, колегія суддів доходить висновку про задоволення адміністративного позову в частині визнання бездіяльності посадових осіб Міністерства освіти та науки України протиправною щодо неналежного розгляду звернень ОСОБА_1 від 10.03.2015 року та 13.05.2015 року, 14.05.2015 року, 25.05.2015 року; зобов'язання посадових осіб Міністерства освіти та науки України розглянути та провести перевірку доводів за зверненнями ОСОБА_1 від 10.03.2015 року та 13.05.2015 року, 14.05.2015 року, 25.05.2015 року; зобов'язання посадових осіб Міністерства освіти та науки України по результату розгляду звернень ОСОБА_1 від 10.03.2015 року та 13.05.2015 року, 14.05.2015 року, 25.05.2015 року надати чіткі та обґрунтовані відповіді у письмовій формі відповідно до законодавства України.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити, оскільки судовим розглядом не встановлено протиправних дій, допущених посадовими особами відповідача стосовно позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання дій та бездіяльності протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати бездіяльність посадових осіб Міністерства освіти та науки України протиправними щодо неналежного розгляду звернень ОСОБА_1 від 10.03.2015 року та 13.05.2015 року, 14.05.2015 року, 25.05.2015 року.

Зобов'язати посадових осіб Міністерства освіти та науки України розглянути та провести перевірку доводів за зверненнями ОСОБА_1 від 10.03.2015 року та 13.05.2015 року, 14.05.2015 року, 25.05.2015 року.

Зобов'язати посадових осіб Міністерства освіти та науки України по результату розгляду звернень ОСОБА_1 від 10.03.2015 року та 13.05.2015 року, 14.05.2015 року, 25.05.2015 року надати чіткі та обґрунтовані відповіді у письмовій формі відповідно до законодавства України.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 08 лютого 2016 року.

Головуючий суддя Панченко О.В.

Судді Спірідонов М.О.

Тітов О.М.