Ухвала суду № 55594140, 02.02.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження №22-ц/791/583/2016 р. Головуючий в І інстанції Гаврилов Д.В.

Доповідач Полікарпова О.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2016 року лютого місяця 02 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючогоОСОБА_1суддівОСОБА_2 ОСОБА_3за участі секретаряОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 25 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6, треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_5, реєстраційна служба Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні, публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про припинення права власності на частку в нерухомому майні, визнання права власності та стягнення компенсації вартості частки

В С Т А Н О В И Л А

У грудні 2015 року ОСОБА_7 звернулася до суду з зазначеним позовом. Позивачка вказувала, що їй, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності, кожному по 1/3 частці, належить нежитлове приміщення площею 54,6 кв.м , розташоване по вул. Гірського, 29 у м. Херсоні. Своєю власністю вона не користується. На пропозицію сплатити їй вартість її частки відгукнулась ОСОБА_6 і заплатила їй аванс в розмірі 500 доларів США, однак пізніше відмовилась від свого наміру придбати частку.

Посилаючись на те, що виділити в натурі належну їй частку нежитлового приміщення технічно неможливо, сама вона користуватися цим приміщенням і здійснювати в ньому господарську діяльність можливості не має, позивач просила припинити її право на частку в нежитловому приміщенні, зобовязати відповідачку сплатити їй ринкову вартість її частки, визнавши право власності на 1/3 частину будівлі за відповідачкою.

В судовому засіданні позивач відмовилась від своїх вимог про стягнення грошової компенсації, оскільки відповідачка виплатила її добровільно, а решту вимог підтримала.

Відповідачка позов визнала та пояснила, що бабуся запропонувала їй та ОСОБА_5 купити її частку. Остання такого бажання не виявила, оскільки будівля перебуває в іпотеці. Що ж до неї, то вона спочатку погодилась і сплатила 500 доларів США авансу, а решту повинна була сплатити до кінця жовтня 2015 року. У той же час вона вагалась щодо співмірності ціни на будівлю і решту коштів не платила. А після того, як ОСОБА_7 звернулася до суду вона замовила експертну оцінку майна і дізнавшись про його ринкову ціну, сплатила позивачці решту.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 25 грудня 2015 рокупозов задоволено.

Апеляційну скаргу на зазначене рішення подала третя особа у справі ОСОБА_5 ОСОБА_8 посилається на те, що позивачкою невірно обрано спосіб захисту, а особисто вона не залучена до участі у справі як відповідач, що позбавило її можливості заявити клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи. Крім того апелянт зазначає, що на даний час в іншому судовому процесі розглядається позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 про звернення стягнення на іпотечне майно - нежитлове приміщення, розташоване по вул. Гірського, 29 у м. Херсоні.

Заслухавши доповідь головуючого, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 29.03.2013 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_9 видано свідоцтво про право на спадщину за законом щодо майна померлого ОСОБА_8 нежитлового приміщення першого поверху площею 54,6 кв.м., розташованого по вул. Гірського, 29 у м. Херсоні в рівних долях (по 1/3 частині) наступним спадкоємцям: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 Право власності спадкоємців зареєстроване в Державному реєстрі прав на нерухоме майно.

Зазначений обєкт є предметом іпотечного договору №02-23-ФО70712ПО1475 від 07.09.2007 року, укладеного між спадкодавцем ОСОБА_8 та ПАТ «Укрсоцбанк».

Згідно висновку експертного дослідження №54/15 від 24.12.2015 року, проведеного судовим експертом ОСОБА_10, виходячи з конструктивних особливостей планування нежитлового приміщення по вул. Гірського, 29 відсутня технічна можливість для поділу його в натурі згідно ідеальних часток. Приміщення облаштоване і використовується як магазин промислових товарів, 10,73 кв.м. із загальної площі облаштовано під допоміжні приміщення. Ринкова вартість будівлі 562926 грн.

Позивачці 89 років, використовувати спільне майно для здійснення підприємницької діяльності вона наміру немає і сторони цей факт не заперечують.

Відповідачка сплатила позивачці 7500 доларів США, що на час сплати еквівалентно 176250 грн.

Згідно із ч.3 ст.358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Статтею 364 ЦК передбачено, що співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч.2 ст.183 ЦК), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Верховний Суд України у цивільній справі № 62925 цс 15 від 13 січня 2016 року, предметом якої був спір про присудження співвласнику грошової компенсації за частку у спільному майні зробив правовий висновок, відповідно до якого положення статті 365 ЦК України регулюють випадки, коли позивач співвласник майна, домагається позбавлення права власності на частку майна інших співвласників відповідачів по справі.

Випадки, коли співвласник майна бажає позбутися належної йому частки в спільному майні шляхом отримання від інших співвласників компенсації вартості належної йому частки та визнання за останніми права власності на все майно регулюються ст. 364 ЦК України.

З врахуванням закріплених в п. 6 ст. 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду, що у звязку з неможливістю надання позивачці у володіння та користування 1/3 частини спірного майна в натурі, вона має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки, зокрема від відповідачки, яка користується цим майном і погодилась сплатити таку компенсацію.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги щодо неналежного способу захисту, обраного позивачкою, підлягають відхиленню як такі, що не грунтуються на законі.

Посилання апелянта на те, що висновок експертного дослідження є неналежним доказом у спорі про присудження співвласнику грошової компенсації за частку у спільному майні, яке є неподільним колегія суддів до уваги не приймає, оскільки сторони вільні у наданні доказів.

Заперечуючи проти такого доказу, ОСОБА_5, як третя особа без самостійних вимог і яка, відповідно до ч.3 ст.35 ЦПК має всі процесуальні права і обовязки, передбачені ст.27 ЦПК не заявила клопотання про призначення у справі експертизи, яка б, на її думку, спростувала б наявний у справі письмовий доказ.

Таким правом представник апелянта не скористався й на пропозицію суду апеляційної інстанції. Висновок експертного дослідження щодо неподільності приміщення не викликає у колегії суддів сумнівів, виходячи із площі приміщення, його функціонального призначення та конструктивних характеристик.

Твердження апелянта про те, що вона б могла сплатити позивачці компенсацію вартості її частки і вимагати припинення права власності позивачки є безпідставними, оскільки це питання зясовувалось як судом першої, так і апеляційної інстанції, на що представник апелянта пояснив, що ОСОБА_5 погодилась би на сплату компенсації за умови, якщо б позивачка обрала правильний спосіб захисту.

Не спростовують висновок суду й посилання апелянта на те, що на даний час вирішується питання про звернення стягнення на спірне майно, як на предмет іпотеки, оскільки іпотекодержатель, яким є ПАТ «Укрсоцбанк» не заперечує проти переходу права власності до іншої особи, так як на вирішення спору щодо іпотечного майна це не впливає.

Таким чином, колегія судів вважає, що суд першої інстанції з достатньою повнотою з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін та дослідив надані сторонами докази, яким дав правильну оцінку, ухвалив рішення на підставі норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 25 грудня 2015 рокузалишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий підпис ОСОБА_1

Судді два підписи ОСОБА_2

ОСОБА_3

З оригіналом згідно:

Копія ухвали оформлена 09 лютого 2016 року

Ухвала набрала законної сили 02 лютого 2016 року

Суддя О.М. Полікарпова

Секретар

судового засідання ОСОБА_4