Рішення № 55592890, 03.02.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №583/197/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Ільченко В. М.Номер провадження 22-ц/788/25/16 Суддя-доповідач - Лузан Л. В. Категорія - 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Лузан Л. В.,

суддів - Криворотенка В. І. , Околота Г. М.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 жовтня 2015 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

20 січня 2015 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 21 лютого 2006 року між банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір б/н, за яким відповідачеві надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Посилаючись на те, що позичальник свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 18826 грн. 46 коп.

Заочним рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18 лютого 2015 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" був задоволений (ас. 50).

Ухвалою суду від 22 вересня 2015 року назване заочне рішення суду від 18 лютого 2015 року за заявою ОСОБА_3 було скасоване.

Рішенням суду від 12 жовтня 2015 року в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду і постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог з тих підстав, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що у справі не були доведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що висновки суду не відповідають обставинам справи та що судом були порушені норми матеріального і процесуального права .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

21 лютого 2006 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ "ПриватБанк" був укладений кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в сумі 5000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

З письмових пояснень ПАТ КБ "ПриватБанк" вбачається, що позивачу була видана кредитна картка "Подія" № 4405 8850 3207 4749 зі строком її дії до 31 липня 2008 року включно.

Укладений сторонами договір складається з підписаної відповідачем "Заяви" та "Умов та правил надання банківських послуг".

Зі змісту підписаної відповідачем "Заяви" вбачається, що :

- сума кредитного ліміту складає 5000 грн;

- строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки ;

- порядок погашення заборгованості : щомісячні платежі в розмірі 7 % від суми витрат ;

- погашення заборгованості може здійснюватись як шляхом внесення коштів на Карту клієнтом, так і шляхом списання Банком коштів з Дебетної карти (а.с.10-16).

Крім того, у підписаній відповідачем "Заяві" зазначається наступне:

"Я ознайомився та згоден з умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою та тарифами банку. Я надаю свою згоду, що ця заява разом з умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою і тарифами складає між мною та банком договір про надання банківських послуг" (а.с.10 зворот).

20 червня 2008 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області виніс наказ про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за названим кредитним договором станом на 28 травня 2008 року в сумі 4982,54 грн., яка складається з :

заборгованості за тілом кредиту - 2735,94 грн. та

заборгованості по процентам за користування кредитом - 2246,60 грн.

Сторони не надали доказів виконання відповідачем даного судового наказу, а також відповідач не надав доказів виконання ним кредитних зобов'язань.

Як на підставу для задоволення позову ПАТ КБ "ПриватБанк" посилався на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого станом на 21 грудня 2014 року утворилась заборгованість у сумі 22436,31 грн., з яких:

заборгованість за кредитом - 2735,94 грн.,

заборгованість по процентам за користування кредитом - 19700,37 грн.,

500 грн.- штраф (фіксована частина), 872,69 коп.- штраф (процентна складова) (а.с.7-9).

З названої суми загальної заборгованості (тобто з 22436,31 грн.) Банк відрахував 4982,54 грн., які були стягнуті з ОСОБА_3 судовим наказом від 20 червня 2008 року, а тому остаточно позивач просив стягнути з відповідача заборгованість 18826 грн. 46 коп. (22436,31 грн. - 4982,54 грн.) (а.с.6).

Відповідно до пп. 3.1. пункту 3 розділу ІІ Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови), які є складовою частиною договору про надання банківських послуг, для надання послуг банк відкриває клієнту картрахунки, видає клієнту карти, їх вид та строк дії визначені у заяві та у Пам'ятці клієнта, підписанням якого клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3 розділу ІІ Умов строк дії карти зазначений на лицьовій стороні картки (місяць і рік). Карта дійсна до останнього календарного дня вказаного місяця, в даному випадку - до 31 липня 2008 року включно .

Мінімальний обов'язковий платіж - це розмір боргових зобов'язань держателя, які щомісячно підлягають сплаті держателем в період дії карти. Даний платіж розраховується як сума овердрафту і суми щомісячного платежу, який складається з нарахованих до сплати процентів і частини заборгованості за кредитом. Залежно від виду платіжної карти розмір та порядок нарахування щомісячного платежу вказаний у заяві і у Пам'ятці клієнта та виражений у процентному співвідношенні до здійснених операцій з використанням платіжних карт.

Відповідно до розділу ІІ Умов :

" п.5.3 Сроки и порядок погашения по Кредиту (кредитный лимит, кредитная линия) по платежным картам с установленным Минимальным обязательным платежом приведен в Памятке Клиента, которая является неотъемлемой частью Договора. Платеж включает плату за пользование Кредитом, предусмотренную Тарифами, и часть задолженности по Кредиту ;

п. 5.4 Срок погашения по Кредиту (кредитный лимит, кредитная линия) по платежным картам без установленного Минимального обязательного платежа, производиться в следующем порядке:

срок погашения процентов по Кредиту - ежемесячно за предыдущий месяц;

срок погашения Кредита - в полном объеме, не позднее последнего дня месяца, указанного на платежной карте (в поле MONTH) ;

п. 5.5 За пользование Кредитом Банк начисляет проценты в размере, установленном Тарифами Банка, из расчета 360 календарных дней в году ".

Відповідно до п. 8.6. розділу І Умов "при нарушении Клиентом сроков платежей по любому из денежных обязательств, предусмотренных настоящим договором более чем на 120 дней, Клиент обязан уплатить банку штраф в размере 500 грн. + 5% от суммы иска" .

Зі змісту "Справки об условиях кредитования с использованием кредитки "Событие" вбачається наступне:

- тип карти - Visa Electron

- размер ежемесячных платежей (включающих плату за использование кредитних средств в отчетном периоде) - 7% от задолженности, но не менее 50 грн. и не более остатка задолженности;

- срок внесения ежемесячних платежем - до 25 числа месяца, следующего за отчетним;

- штраф при нарушении сроков платежей по любому из денежных обязательств, предусмотренных настоящим договором более чем на 120 дней, - 500 грн. + 5% от суммы иска" .

Зміст Пам'ятки клієнта має інформативний характер. Копія цієї пам'ятки була долучена представником Банку до матеріалів справи.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що сторони не укладали договору про збільшення строку позовної давності, останній платіж був здійснений відповідачем в червні 2007 року, відлік строку позовної давності починається з наступного дня після дати винесення Охтирським міськрайонним судом Сумської області судового наказу про стягнення заборгованості, тобто з 21 червня 2008 року, який закінчився відповідно 21 червня 2011 року. Позивач звернувся до суду з даним позовом 20 січня 2015 року, тобто з пропуском трирічного строку для пред'явлення позову, поважної причини пропуску цього строку не навів та питання про його поновлення не ставив.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не в повній мірі ґрунтуються на вимогах діючого законодавства, оскільки суд першої інстанції помилився при застосуванні законодавства про позовну давність. Колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню. Ухвалюючи нове рішення, колегія суддів виходить з наступного.

У своїх запереченнях на позов під час розгляду справи в суді першої інстанції, а саме, 04 вересня 2015 року, відповідач подав до суду заяву про застосування позовної давності ( ас. 63).

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 259 ЦК України передбачається, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Статтею 260 ЦК передбачається, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

За статтею 267 ЦК позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

В матеріалах справи відсутні дані про те, що між сторонами існує домовленість про збільшення позовної давності. За наведених обставин при вирішенні даної справи колегія суддів виходить із загального строку позовної давності у три роки, передбаченого ст. 257 ЦК України, та відсутності доказів про існування між сторонами договору про збільшення позовної давності, як це вимагається ст. 259 ЦК України.

Щодо застосування 3-х річного строку позовної давності при вирішенні даної справи колегія суддів виходить з наступного.

При вирішенні справи колегія суддів керується правовими позиціями, висловленими Верховним Судом України у постановах від 06 листопада 2013 року (у справі № 6-116 цс 13), від 19 березня 2014 року (справа № 6-14 цс 14), від 30 вересня 2015 року ( справа № 6-154цс15) за наслідками розгляду заяви про перегляд судових рішень із мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки вони відповідно до ч.2 ст. 214 ЦПК України обов'язкові для усіх судів України.

Зокрема, у названих постановах була висловлена наступна правова позиція.

Відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами), починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Вбачається, що позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом.

Оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами щомісяця, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Отже, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником частинами до 25 числа кожного місяця, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов'язання.

Аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежа.

З урахуванням вищенаведеного при вирішенні питання про стягнення з відповідача суми заборгованості колегія судді виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що право на отримання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом відповідач набув у лютому 2006 року.

Строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки - до 31 липня 2008 року включно. Оскільки на момент закінчення строку договору відповідач не сплатив нараховані за договором суми, з цього часу право банку на отримання цих сум було порушено.

В той же час позовну заяву ПАТ КБ "Приватбанк" надіслав до суду 20 січня 2015 року, тобто через 6 років і 5 місяців (ас. 23),

За таких обставин колегія суддів вважає, що з відповідача підлягає стягненню на користь Банку заборгованістю за кредитним договором за період з 20 січня 2012 року по 21 грудня 2014 року в сумі 7492 грн.83 коп., а саме, в межах останніх трьох років перед зверненням позивача до суду з позовом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність відмови у задоволенні іншої частини позовних вимог у зв'язку з пропуском позовної давності, оскільки ПАТ КБ "Приватбанк" втратив можливість у судовому порядку захистити своє порушене право про стягнення щомісячних платежів, нарахованих поза межами 3-річної позовної давності, тобто нарахованих до 20 січня 2012 року.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги Банку про те, що строк дії картки не припиняє строку дії договору, а Умови не містять положень, що строк дії договору та строк дії картки це одне й те ж саме поняття та вони співпадають; що відповідно до пунктів 9.3. та 9.5. договору картрахунок відкритий на невизначений термін та може бути закритий лише на підставі заяви держателя; що договір було автоматично пролонговано та на даний час договір діє, оскільки жодна зі сторін не заявила про свій намір його розірвати, а відтак Банк посилається на помилковість висновків суду щодо пропуску позовної давності.

Колегія суддів вважає, що необґрунтованість названих доводів апеляційної скарги підтверджується вимогами п. 2.9 Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженим постановою Національного банку України від 19 квітня 2005 року N 137 (чинного на час укладення сторонами договору), відповідно до якого кредитна лінія під операції з платіжними картками відкривається банком на визначений термін та в межах установленого договором ліміту (заборгованості або граничної суми) кредитування. Строк дії кредитної лінії, яка відкривається під платіжні картки, визначається договором між клієнтом та емітентом.

Аналогічні вимоги містяться у п. 3.3. нині діючого Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затв. постановою Правління Національного банку України 30.04.2010 N 223.

Колегія суддів вважає необґрунтованими і доводи апеляційної скарги Банку про те, що відповідач вчинив дії, які перервали позовну давність за договором. Зокрема. Банк посилається на те, що 29.12.2014 р. та 27.02.2015 р. на погашення кредитної заборгованості на рахунок відповідача надійшли певні кошти. Проте, під час розгляду справи було встановлено, що назване погашення заборгованості відбулось шляхом договірного списання самим Банком коштів з іншого рахунку відповідача.

За таких обставин не можна вважати, що відповідачем були вчинені дії, що свідчать про визнання ним свого боргу. При цьому колегія суддів керується наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Зі змісту наведеної норми права, зокрема, вбачається :

по-перше, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу;

по-друге, що вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності. Бездіяльність боржника (наприклад, неоспорювання ним безспірного списання коштів, якщо така можливість допускається за законом або договором) не свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позову про стягнення штрафу у розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 872,69 коп. (процентна складова). При цьому колегія суддів керується висновками, зробленими у постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року № 6-154цс15 та виходить з наступного .

Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Пунктом 8.6 Умов та правил надання банківських послуг встановлено відповідальність боржника у вигляді штрафу у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову за порушення строків повернення платежів більш ніж на 120 днів.

Відповідно до укладеного сторонами договору строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки, а строк дії картки - до 31 липня 2008 року .

За таких обставин, установивши, що кінцевим строком повернення кредиту визначено 31 липня 2008 року та з'ясувавши факт неповернення кредиту до цієї дати, унаслідок чого після збігу 120 днів (тобто з грудня 2008 року) Банк отримав право на стягнення штрафу, суд дійшов правильного висновку про пропуск Банком у січні 2015 року позовної давності для стягнення неустойки. Доводи апеляційної скарги про протилежне суперечать вимогам закону.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Судові витрати ПАТ КБ "ПриватБанк" у даній справі складають 511,56 грн. (243,60 грн. + 267,96 грн.)

Приймаючи до уваги, що заявлений ПАТ КБ "ПриватБанк" позов задоволений на 40 %, з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" підлягають стягненню 204 грн. в рахунок повернення витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст.307, пп. 2, 3, 4 ч.1 ст.309, ст.ст.313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 жовтня 2015 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 21 лютого 2006 року по процентам за період з 20 січня 2012 року по 21 грудня 2014 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" 7492 грн.83 коп. - заборгованості по процентам за період з 20 січня 2012 року по 21 грудня 2014 року за кредитним договором № б/н від 21 лютого 2006 року .

В іншій частині рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий -

Судді -