Рішення № 55589172, 03.02.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №336/6336/14ц Головуючий у 1 інстанції: Галущенко Ю.А.

Провадження № 22-ц/778/726/16 Суддя-доповідач: Спас О.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Спас О.В.,

суддів: Бабак А.М.,

Полякова О.З.,

при секретарі Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 листопада 2014 року

у справі за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2014 року ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернулося до суду з позовом, який у ході розгляду справи було уточнено, до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначало, що 11.01.2006 року між сторонами було укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 5 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48% річних на суму залишку заборгованості за кредитом. У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором у відповідача станом на 28.07.2014 року, виникла заборгованість на загальну суму 9 700 грн. 67 коп., із яких: 8762 грн. 57 коп. заборгованість з процентів за користування кредитом, 500 грн. штраф фіксована частина та 438 грн. 10 коп. штраф процентна складова.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 03.11.2014 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" заборгованість за кредитним договором від 11.01.2006 року в розмірі 9 700, 67 грн., яка складається з нарахованих на прострочену заборгованість процентів за користування кредитом у розмірі 8 762 грн. 57 коп., штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 438 грн. 10 коп..

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" судові витрати в сумі 234 грн. 60 коп..

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на, що суд неправильно встановив обставини справи щодо наявності між сторонами кредитних відносин, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 16 грудня 2014 року апеляційну скаргу відхилено. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 листопада 2014 року у цій справі залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 13 травня 2015 року ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 16 грудня 2014 року скасовано. Справу передано до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 07 липня 2015 року апеляційну скаргу задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 листопада 2014 року у цій справі скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Стягнуто з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати 294 грн.

Ухвалою Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 листопада 2015 року рішення апеляційного суду Запорізької області від 07 липня 2015 року у цій справі скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_3 ОСОБА_5, представника ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» Ковалишкіна В.В., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі п.п.2,3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права; розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів в його неупередженості, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

Справа судами розглядалася неодноразово. У справі встановлені такі обставини.

11 січня 2006 року ОСОБА_3 звернулась до ЗАТ КБ "ПриватБанк" із заявою про надання кредиту у розмірі 5000грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48% на рік (4% на місяць) на суму залишку заборгованості за кредитом із розрахунку 360 днів на рік.

ОСОБА_3 підтвердила свою згоду на те, що строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки, а підписана нею заява клієнта разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг складає кредитний договір між нею та банком.

Відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 Правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці (поле MONTH).

Згідно із п. 5.5 Умов за користування кредитом банк нараховує проценти в розмірі, встановленому тарифами банку із розрахунку 360 календарних днів у році.

Пунктом 5.5.1 Умов визначено, що за несвоєчасне виконання боргових зобов'язань (користування простроченим кредитом та овердрафтом) боржник оплачує проценти за підвищеною процентною ставкою чи додаткову комісію, розміри яких визначаються тарифами банку.

Відповідно до п. 5.5.2 Умов проценти за користування кредитом (в тому числі простроченим кредитом та овердрафтом), які передбачено тарифами, нараховуються в останній операційний день місяця за кожний календарний день за фактично використані за рахунок кредиту грошові кошти, з дня списання суми з карткового рахунка.

Судовим наказом Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 липня 2008 року з ОСОБА_3 було стягнуто на користь ЗАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 1813,61грн.

26 травня 2009 року ОСОБА_3 сплатила 2054,45грн. у рахунок погашення боргу за виконавчим листом.

Станом на 28 липня 2014 року банком нараховано заборгованість у розмірі 9700,67грн., яка складається із: заборгованості за процентами за користування кредитом - 8762,57грн.; штраф (фіксована частина) - 500грн., штраф (процентна складова) - 438,10грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач належним чином не виконувала зобов'язання за кредитним договором, що є підставою для стягнення з неї заборгованості у визначеному банком розмірі.

Згідно ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких судом касаційної інстанції скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 18 листопада 2015р. у цій справі зазначені такі висновки і мотиви.

Суд касаційної інстанції вказав: ухвалюючи рішення про відмову в позові, апеляційний суд виходив із того, що строк дії договору закінчився після винесення судового наказу, і між сторонами існують лише невиконані зобов'язальні правовідносини, тому відсутні підстави для нарахування процентів та штрафів на заборгованість після винесення судового наказу.

Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції суд касаційної інстанції не погодився, вказавши на такі обставини.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в уточненій позовній заяві просив стягнути з відповідача 9700грн. 67коп., в тому числі: 8 762грн. 57коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 10 липня 2007 року по 28 липня 2014 року, 500грн. - штраф (фіксована частина), 438грн. 10коп. - штраф (процентна складова), відповідно до п. 8.6 Умов та Правил надання банківських послуг (а. с. 39-41).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 2 ст. 653 ЦК України зобов'язання сторін договору припиняються у разі розірвання договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України, що відноситься до параграфа 1 глави 71 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Суд касаційної інстанції вказав на таке: апеляційної інстанції на порушення ст. ст. 303, 309 ЦПК України не визначився, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, не врахував, що порядок нарахування і оплати відсотків, порядок погашення боргових зобов'язань визначені п. 5.5 Умов, за змістом якого відсотки за кредитним договором нараховуються до моменту повного погашення кредиту, та оскільки основне зобов'язання за кредитним договором відповідачем станом на 10 липня 2008 року належним чином не виконане, дійшов неправильного висновку про те, що у зв'язку з винесенням судового наказу 10 липня 2008 року відсутні підстави для нарахування відсотків за користування кредитними коштами за період з 10 липня 2008 року по 26 травня 2009 року (погашення боргу за виконавчим листом).

Разом з тим при вирішенні питання про стягнення відсотків за користування кредитними коштами за період з 10 липня 2008 року до 26 травня 2009 року, за наявності заяви відповідача про застосування позовної давності, суд апеляційної інстанції не врахував, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (ст. 266 ЦК України), та не встановив: чи не сплив строк позовної давності до основної вимоги.

Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 Правил користування платіжною карткою строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці, та не встановив: строк дії картки, яка була отримана відповідачем 11 січня 2006 року, початок перебігу позовної давності щодо основної вимоги та можливість його переривання, враховуючи те, що подання кредитором заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг строку позовної давності в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 264 ЦК України (правова позиція, висловлена у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-214цс14).

А також суд апеляційної інстанції не врахував, що від вирішення питання про сплив позовної давності до основної вимоги залежить і вирішення питання про сплив такої до додаткових вимог, та не встановив, чи не сплив строк позовної давності до основної вимоги відповідно до ст. 256, ч. 1 ст. 261, ч. 4 ст. 267 ЦК України, з урахуванням вищевикладеного та пред'явлення позову у серпні 2014 року. Дійшов помилкового висновку щодо підстав для відмови у стягненні відсотків за користування кредитними коштами за період з 26 травня 2009 року по 28 липня 2014 року, оскільки вважав, що підстави для нарахування відсутні у зв'язку з винесенням судового наказу від 10 липня 2008 року, а не у зв'язку з погашенням боргу за виконавчим листом.

При новому апеляційному розгляду справи колегія суддів, враховуючи наведене та обставини справи, встановила таке.

За заявою ЗАТ КБ «ПриватБанк» (на даний час ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») з ОСОБА_3 за вищевказаним кредитним договором 10 липня 2008р. Шевченківським районним судом м.Запоріжжя виданий судовий наказ у справі №2-1019/08 про стягнення 1813,61грн.

26 травня 2009р. ОСОБА_3 за виконавчим документом у справі №2-1019 сплатила 2054,45грн.

З наданих до суду першої інстанції позивачем розрахунків заборгованості, переліку та опису транзакцій за досліджуваним кредитним договором видно, що відповідач на виконання умов договору коштів не сплачувала.

Погашення кредиту за умовами договору передбачено щомісячними платежами.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У справі, яка переглядається, судом установлено, що згідно з умовами кредитного договору (заява позичальника) погашення заборгованості - щомісячними платежами у розмірі 7% від суми витрат.

Оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернення боргу частинами, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, якщо за умовами договору погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальником частинами кожного місяця, у рахунок чого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України у постанові від 06 листопада 2013 року № 6-116цс13.

Відповідно встановлених обставин та вищенаведених норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що строк позовної давності до основної вимоги почав перебіг з 26 травня 2009р. (з дати погашення боргу за виконавчим листом ) та сплив 25 травня 2012р.

Позов пред'явлений 15 серпня 2014р., що знаходиться поза межами строку позовної давності.

Відповідно, строк позовної давності сплив не тільки до основної вимоги, а й до додаткових вимог.

Незважаючи на те, що наявні підстави для нарахування відсотків за користування кредитними коштами за період по 26 травня 2009 року (погашення боргу за виконавчим листом) та неустойки, порушене право позивача не підлягає судовому захисту у зв'язку із спливом строку позовної давності, про застосування якої відповідачем подано заяву до суду першої інстанції (а.с.26-27).

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд вбачає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не врахував, що обставини на підтвердження позову позивачем доведені не були, а заперечення відповідача доведені належним чином. Висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені з порушенням вищевказаних норм процесуального і матеріального права, а тому наявні підстави для задоволення апеляційної скарги та ухвалення нового рішення в справі про відмову в задоволенні позову. Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03.11.2014 року у цій справі скасувати.

Ухвалити нове рішення такого змісту.

В задоволенні позову ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: