Рішення № 55587998, 08.02.2016, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 712/225/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2016 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Дергачової Н.В., при секретарі судового засідання Меркуловій Ю.П., за участю представника другого позивача ОСОБА_1 та представника першого відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Ужгороді позовну заяву першого позивача - ОСОБА_3 та другого позивача ОСОБА_4, до першого відповідача - ОСОБА_5 та другого відповідача ОСОБА_6 акціонерного товариства страхова компанія «ВУСО» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Перший позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_5 за якою просив суд стягнути з останнього на його користь 27023,71 грн. матеріальної шкоди і 2500,00 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 31 грудня 2010 року на належний ОСОБА_4 автомобіль «Пежо», державний номер НОМЕР_1, припаркований по вул. Кошицькій, 26 у м.Ужгороді, ОСОБА_5 вчинив наїзд автомобілем «Фіат Дукато», державний номер НОМЕР_1, пошкодивши його, і з місця дорожньо-транспортної пригоди зник.Постановою апеляційного суду Закарпатської області від 8 грудня 2011 року справу про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху закрито у звязку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю «Пежо» завдані механічні пошкодження, ОСОБА_3 просив стягнути з ОСОБА_5 27 023,71 грн. вартості відновлювального ремонту, розмір якого визначив за звітом про оцінку від 27 січня 2011 року, а також 2 500 грн. на відшкодування моральної шкоди, яку обґрунтовував тривалою неможливістю використання пошкодженого автомобіля.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 травня 2012 року ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» залучено до участі у справі як співвідповідача.

За заявою від 16.07.2012 року позивачем зазначено ОСОБА_7, а також було уточнено позовні вимоги та новий позивач просив суд стягнути з відповідача на її користь 27023грн. 71 коп. матеріальних збитків і 2500,00 грн. моральної шкоди із аналогічних підстав, заявлених першим позивачем.

В судовому засіданні 21.08.2012 року судом було ухвалено прийняти зазначену заяву про уточнення позовних вимог до розгляду.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.05.2013 року позовну заяву ОСОБА_4 було залишено без розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області зазначену ухвалу було скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 4 вересня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 14 квітня 2014 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_4 кошти за спричинену матеріальну шкоду в розмірі 27023 грн. 71 коп. та кошти за завдану моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.02.2015 року рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 4 вересня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 14 квітня 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

За ухвалою від 08.07.2015 року зазначений позов був прийнятий до свого провадження суддею Дергачовою Н.В.

В судових засіданнях перший позивач та другий позивач і його представник ОСОБА_1 позов підтримали та просили його задовольнити.

Перший відповідач ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_2 позов не визнали та просили суд відмовити у його задоволенні повністю.

Другий відповідач Приватне акціонерне товариство страхова компанія «ВУСО» заперечив проти заявлених позовних вимог з підстав, зазначених у письмових запереченнях (а.с. 65-66, 73, т. 1) та просив розглянути справу за відсутності представника.

Заслухавши сторін та їх представників, розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається із постанови Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області від 22 лютого 2011 року в порушенні кримінальної справи по факту ДТП, яка мала місце 31.12.2010 року в м. Ужгороді, по вул. Кошицька, біля буд. 26 відмовлено на підставі п. 2 ст. 6 КПК України і за порушення вимог п.п. 12.1, 12.3 та 2.10 (а, б, в, д, е, є) ПДР України водія ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності.

Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду від 05 вересня 2011 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні правопорушень передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 420 грн., за те, що 31.12.2010 року близько 16 год. 15 хв. гр. ОСОБА_5 керуючи автомобілем НОМЕР_2, по вул. Кошицькій в м. Ужгороді біля будинку № 26 не вибрав безпечну швидкість, не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого допустив наїзд на автомобіль марки «Пежо» д/н НОМЕР_3, після чого залишив місце ДТП, що спричинило пошкодження транспортного засобу (а.с. 8, т. 1).

Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 08 грудня 2011 року постанову судді Ужгородського міськрайонного суду від 05 вересня 2011 року щодо ОСОБА_5 скасовано, а справу відносно нього за ст.ст. 122-4, 124 КУпАП провадженням закрито на підставі п.7 ст. 247 КУпАП у звязку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП (а.с. 10 1, т. 1).

Разом з тим, даною постановою констатовано, що суддя місцевого суду обґрунтовано прийняв рішення про наявність у діях ОСОБА_5 складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП і такий висновок судді ґрунтується на повно і всебічно досліджених у суді зібраних у справі доказах і заперечення ОСОБА_5 вини у порушенні правил дорожнього руху є необґрунтованим і повністю спростовано зібраними у справі доказами.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.02.2015 року суд касаційної інстанції дійшов висновку, що відповідальність за шкоду має нести ОСОБА_5

Відповідно до ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Касаційною інстанцією також було зазначено, що колегія суддів не може погодитись із висновками щодо розміру майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

Згідно зі звітом № 000741, складеним 27 січня 2011 року, про оцінку вартості транспортного засобу, вартість матеріального збитку і вартістьвідновлювального ремонту, спричинених пошкодженням автомобіля «Пежо», державний номер НОМЕР_4, власником якого є ОСОБА_4, становить 23 882,21 грн.

Із замовлень-нарядів ремонтної калькуляції від 20 січня 2011 року та від 25січня 2011 року суди встановили загальну вартість ремонту автомобіля «Пежо» у розмірі23 882,21 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині стягнення майнової шкоди, суди не врахували, щоз оглядуна положення ст. 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або вартості виконаних робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Представником позивача у судовому засіданні підтверджено факт відновлення пошкодженого автомобіля. Отже, за наявності таких відомостей, визначення розміру відшкодування на підставі оцінки вартості відновлюваного ремонту, складеної 27 січня 2011 року, є помилковим.

Судом в ході нового розгляду справи було зясовано наявність у позивачів будь яких документів на підтвердження проведення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, однак будь яких нових доказів у цій справі суду надано не було, тому справу було розглянуто за раніше поданими доказами. Представник другого позивача пояснив суду, що відновлювальний ремонт був здійснений до його вступу у справу, тому про те де, ким та коли він проведений він не обізнаний.

Як зазначено у звіті № 000741 про оцінку вартості відновлювального ремонту транспортного засобу від 27 січня 2011 року (а.с. 14-32, т. 1) внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Пежо», реєстраційний номер НОМЕР_3 отримав значні пошкодження, а саме: при зовнішньому візуальному огляді ТЗ встановлено наступне: потребує заміни переднє ліве крило з показником повороту, нижній правий поріг, вітрове скло, пошкоджений передній бампер, передня ліва дверка, ходова частина (детальніше описано в акті огляду); КТЗ потребує часткового пофарбування та кузовних робіт. Вартість матеріального збитку складає 23882,21 грн.

За проведення оцінки вартості відновлювального ремонту транспортного засобу ОСОБА_4 сплачено 450 грн.

У акті огляду транспортного засобу № 000741 від 24.01.2011 року, складеному оцінювачем ОСОБА_8 зазначено, що при огляді встановлено, що потребує заміни переднє ліве крило з показником повороту, нижній правий поріг, вітрове скло, передня ліва піввісь в зборі, передній лівий амортизатор, передня ліва стійка стабілізатора, лівий поперечний ричаг, рульові рейки, потребує ремонту та пофарбування передня ліва дверка та передній бампер. КТЗ потребує часткового пофарбування та кузовних робіт.

Відповідно до замовлення-наряду від 20.01.2011 року № 162 і ремонтної калькуляції від 25.01.2011 року № 08-2011 загальна вартість ремонту автомобіля «Пежо» становить 23 882,21 грн. з урахуванням ПДВ у сумі 3980,37 грн.

Проте суду не надано жодних доказів, що зазначеним підприємством проведено відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу.

Судом також встановлено, що за клопотанням відповідача апеляційним судом призначалася автотоварознавча експертиза, яка не була проведена судовим експертом ОСОБА_9, так як термін дії його свідоцтва судового експерта по спеціальності 12.2 «Визначення вартості дорожніх транспортних засобів, розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу» закінчився 28.01.2014 року. Від доручення проведення такої експертизи іншому експерту представник відповідача відмовився.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера від 22 грудня 2011 року за послуги адвоката ОСОБА_3 сплачено в касу ТОВ ЮК «Юкком» - 2500,00 грн., та сплачено судовий збір 291 грн. 71 коп.

Відповідно до статей 1166, 1167, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обовязок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний звязок та є вина зазначеноїособи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки,незалежно від наявності вини.

Частиною другою ст. 1192 ЦК Українипередбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно зі ст. 29 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

За розясненнями, викладеними у ч. 4 п. 16 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ№ 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», у разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обовязку письмового надання страховику, з яким укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадкахМТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

ЦПК не передбачено заміни позивача, а ст. 32 ЦПК України передбачено лише, що позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Співучасники можуть доручити вести справу одному із співучасників, якщо він має повну цивільну процесуальну дієздатність.

Тому суд вважає що позов першого позивача ОСОБА_3 також підлягає розгляду по суті, однак у його задоволенні слід відмовити, оскільки він не є власником пошкодженого транспортного засобу, що прямо вбачається із наданого суду свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на імя ОСОБА_10 (а.с. 20, т. 1), яка є його дружиною відповідно до свідоцтва про шлюб серії І-ФМ № 090067 (а.с. 40, т. 1).

Як вбачається з повідомлення ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО», в порушення вимог підпункту 33.1.2 пункту 33.1 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ОСОБА_5 в період з 31.12.2010 року по 03.01.2011 року не повідомив про факт настання страхового випадку до ЗАТ СК «ВУСО», що звільняє страховика від сплати страхового відшкодування, тому у задоволенні позовних вимог до другого відповідача ОСОБА_6 акціонерного товариства страхова компанія «ВУСО» слід відмовити.

Представником позивача у судовому засіданні підтверджено факт відновлення пошкодженого автомобіля, проте будь-яких доказів на підтвердження проведеного відновлення суду не надано.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що оскільки представником позивача у судовому засіданні підтверджено факт відновлення пошкодженого автомобіля, судом не може визначатися розмір відшкодування на підставі оцінки вартості відновлюваного ремонту, складеної 27 січня 2011 року, а за відсутності будь яких доказів на підтвердження проведення відновлювального ремонту суд позбавлений можливості встановити реальну вартість завданих другому позивачеві збитків, тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України витрати із сплати судового збору слід покласти на позивачів.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-215, 294 ЦПК України, ст.ст. 22, 1166, 1167, 1187, 1192 ЦК України,

ВИР І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви першого позивача - ОСОБА_3 та другого позивача ОСОБА_4, до першого відповідача - ОСОБА_5 та другого відповідача ОСОБА_6 акціонерного товариства страхова компанія «ВУСО» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, - відмовити.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України витрати із сплати судового збору покласти на позивачів.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_11