Постанова № 55577690, 09.02.2016, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 420/2940/15-п

Провадження № 33/782/9/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2016 року м. Сєвєродонецьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Луганської області Шапка В. В. за участю представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 ОСОБА_4., розглянувши у судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Новопсковського районного суду Луганської області від 10 листопада 2015 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Сєвєродонецька Луганської області, громадянина України, працюючого експедитором ТОВ «Фенікс-Дистрибюшин», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі пятидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот пятдесят) грн., з конфіскацією товару за актом прийому-передачі від 15.10.2015 року на суму 59293 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 243,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Згідно з постановою ОСОБА_2 15.10.2015 року здійснив транспортування та реалізацію алкогольної продукції в магазин «Світлана», що розташований за адресою: вул. Жовтнева, 3, с. Артема, Станично-Луганського району, Луганської області на автомобілі НОМЕР_1, всупереч розпорядження голови Луганської обласної державної адміністрації керівника Луганської обласної військово-цивільної адміністрації № 479 від 09.10.2015 року, порушивши Тимчасовий порядок контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів, через лінію зіткнення від 12.06.2015 року № 415 ОГ, а саме п. 8.1, таким чином, скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 204-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В апеляції правопорушник ОСОБА_2 заявив клопотання, в якому просить визнати поважною причину пропуску строку на оскарження постанови судді та поновити цей строк, оскільки вважає, що пропущений строк на апеляційне оскарження повинен бути поновлений, так як в порушення вимог ст. 268 КУпАП він не був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, справа розглянута за його відсутності, чим порушені його права, в тому числі право на захист, та в порушення вимог ст. 285 КУпАП, протягом трьох днів після винесення постанови йому не була вручена її копія, яку він фактично отримав по пошті лише 13 січня 2016 року.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що на його думку судом постанова винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому вважає, що суд не повно з'ясував усі фактичні обставини справи, невірно оцінив фактичні обставини та матеріалів справи, та прийшов до висновку, який не відповідає встановленим обставинам і дослідженим доказам, що призвело до незаконного притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Просить постанову суду скасувати, провадження по справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, вилучений товар повернути власнику.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 ОСОБА_4підтримав доводи апеляційної скарги, просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, дав пояснення, аналогічні змісту апеляційної скарги, просив постанову скасувати а провадження по адміністративній справі закрити в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши думку представника ОСОБА_2 ОСОБА_4, який підтримав вимоги апеляції, вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_2підлягає задоволенню, а постанова судді підлягає скасуванню а провадження по адміністративній справі закриттю за таких підстав.

Згідно ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 не був належним чином повідомлений про час і дату розгляду справи в суді 10 листопада 2015 року, справа розглянута за його відсутності, в порушення вимог ст. 286 КУпАП копія постанови судді була направлена ОСОБА_2 лише 23.12.2015 року, про що свідчить супровідний лист /а.с.44/, отримав її він тільки 13 січня 2016 року, а тому строк на апеляційне оскарження пропущений ним з поважних причин і його слід поновити.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення, згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, повинно бути з'ясовано: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова судді про визнанні особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення має бути обґрунтована достатніми і незаперечними доказами (сукупність даних протоколу про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речові докази, тощо).

Ці вимоги закону, судом першої інстанції, при розгляді даної справи, не виконані.

З матеріалів справи вбачається, що суддя суду першої інстанції передчасно прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-3 КУпАП.

Відповідно до статей 1,3,8,9 Конституції Україна є правовою державою, в якій людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст.7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, кожна людина має право на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Наприклад, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 9 червня 2011 року) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.51 КпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням».

У відповідності із основними засадами та вимогами ст.7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішеннями Європейського суду з прав людини в Україні діє Кодексу про адміністративні правопорушення, ст. 8 якого передбачає, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення, провадження в справах про адміністративне правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Згідно з вимогами ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Стосовно ОСОБА_2 15 жовтня 2015 року був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 204-3 КУпАП, а постановою судді від 10 листопада 2015 року за вказаним законом він був притягнутий до адміністративної відповідальності.

Статтею 204-3 Кодекс України про адміністративні правопорушення було доповнено згідно із Законом України від 17 липня 2015 року № 649-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції».

Цим Законом одночасно було доповнено новою нормою також Закон України «Про боротьбу з тероризмом», а саме статтею 14-1 «Порядок переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції», яка передбачає:

«Переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції здійснюється в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням Служби безпеки України.

Особи, винні у порушенні порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції, несуть відповідальність згідно із законом».

Аналіз положень Закону України від 17 липня 2015 року № 649-VIII, зміст ст. 204-3 дає підстави вважати однозначно, що ст. 204-3 КУпАП є бланкетною і передбачає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності за нею можливе лише у випадку порушення особою порядку переміщення товарів до району або з району проведення АТО, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням Служби безпеки України і відсилає до вказаного Порядку.

Однак, як видно із матеріалів адміністративного провадження стосовно ОСОБА_2 був складений протокол та він притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення розпорядження голови Луганської обласної державної адміністрації керівника Луганської обласної військово-цивільної адміністрації № 479 від 09.10.2015 року, та п.8.1 «Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів, через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей» від 12.06.2015 року № 415 ОГ.

Згідно п.2 Прикінцевих положень Закону України від 17 липня 2015 року № 649-VIII Кабінет Міністрів України був зобов'язаний протягом 14 днів після опублікування цього Закону: затвердити порядок переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Однак на момент вчинення дій, указаних у протоколі про адміністративне правопорушення та розгляду справи в суді, Кабінет Міністрів України не виконав вимоги п.2 Прикінцевих положень Закону України від 17 липня 2015 року № 649-VIII і не затвердив порядок переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції.

ЄСПЛ у справі «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року встановив порушення ст.7 Конвенції з огляду на те, що заявника було притягнуто адміністративної відповідальності за ст.185-1 КпАП України, тобто за «порушення встановленого порядку організації або проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій». При цьому ЄСПЛ відзначив, що статті 39 та 92 Конституції України чітко вимагають того, щоб такий порядок було встановлено законом, але до цього часу Верховна Рада України не прийняла спеціальний закон, який би визначав порядок організації або проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій. За цих умов регулювання такого порядку Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28 липня 1988 року «Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР» або актами органів місцевого самоврядування є, на думку ЄСПЛ, недостатнім. У зв'язку з цим, ЄСПЛ зазначив: «Тому неможливо дійти висновку про те, що «порядок», зазначений у статті 185-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, був визначений достатньо точно для того, щоб надати заявникові можливість передбачити, тією мірою, якою це було обґрунтовано обставинами, наслідки його дій… Суд повторює…, що, хоча таке правопорушення як порушення порядку проведення демонстрацій передбачалося Кодексом України про адміністративні правопорушення, його підстава, тобто, власне порядок проведення демонстрацій, не була з належною чіткістю встановлена національним законодавством... За відсутності чіткого та передбачуваного законодавства, що визначає правила проведення мирних демонстрацій, покарання заявника за порушення неіснуючого порядку було несумісним зі статтею 7 Конвенції».

Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності на підставі ст.204-3 КпАП України за порушення неіснуючого порядку переміщення товарів до району або з району проведення АТО становитиме порушення ст.7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому для цілей застосування ст.204-3 КпАП України регламентація порядку переміщення товарів до району або з району проведення АТО наказом Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 12.06.2015 р. № 415 ог є недостатньою, оскільки, по-перше, Закон України від 17 липня 2015 року № 649-VIII прямо визначив, що такий порядок повинен бути врегульований Кабінетом Міністрів України за поданням Служби безпеки України, а по-друге, указаний наказ не було зареєстровано в Міністерстві юстиції України та не було оприлюднено в офіційних друкованих виданнях, а тому він не може бути підставою для притягнення осіб до відповідальності.

Окрім того, відповідно до листа вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за №9-2261/0/4-15 від 18.11.2015 року, суд першої інстанції не повинен був посилатися в своїй постанові на «Тимчасовий порядок здійснення контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей», оскільки він не затверджений в законному порядку та не має законної сили.

Отже, порушення Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затвердженого наказом Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 12.06.2015 р. № 415 ог, не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.204-3 КпАП України.

Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 294 КпАП України по справі про адміністративне правопорушення за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:

1)залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;

2)скасувати постанову та закрити провадження у справі;

3)скасувати постанову та прийняти нову постанову;

4)змінити постанову.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з закриттям провадження по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.247, 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови судді Новопсковського районного суду Луганської області від 10 листопада 2015 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову судді Новопсковського районного суду Луганської області від 10 листопада 2015 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. з конфіскацією товару за актом прийому-передачі від 15.10.2015 року на суму 59293 гривень скасувати.

Адміністративну справу стосовно ОСОБА_2 за ч.1 ст.204-3 КпАП України закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-3 КпАП України.

Вилучені товари, зазначені в акті прийому-передачі від 15.10.2015 року на суму 59293 гривень, що знаходяться за адресою: пл. Механізаторів, 1, м. Сєвєродонецьк, Луганської області повернути власнику ТОВ «Фенікс Дистрибьюшн».

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя: