Ухвала суду № 55575107, 09.02.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/13468/14-ц

Провадження № 22-ц/779/423/2016

Категорія 19

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Мелінишин Г.П.

суддів: Беркій О.Ю., Соколовського В.М.

за участю секретаря Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до АТ «УкрСиббанк», ОСОБА_3 про визнання договору поруки недійсним за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Івано-Франківського міського суду від 15 грудня 2014 року,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до АТ «УкрСиббанк», ОСОБА_3 про визнання договору поруки недійсним.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 15 грудня 2014 року позов задоволено. Визнано недійсним договір поруки №1/11169754000 від 6 серпня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та АТ «УкрСиббанк». Вирішено також питання розподілу судових витрат.

На рішення суду АТ «УкрСиббанк» подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм процесуального права. Зазначає, що в проваджені Івано-Франківського міського суду знаходиться справа за позовом АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягненя заборгованості за кредитним договором. А тому відповідно до положень ст. 201 ЦПК України суд зобовязаний був зупинити провадження у справі до вирішеня цієї справи.

Також вказує, що у звязку із повторною неявкою ОСОБА_2 31 жовтня 2014 року у судове засідання та неподанням заяви про розгляд справи у її відсутності суд першої інстанції повинен був постановити ухвалу про залишення позову без розгляду.

З цих підстав апелянт просив рішення скасувати, постановивши ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Представник ОСОБА_2 доводів скарги не визнав посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

Представник апелянта та ОСОБА_3 в судове засідання не зявилися будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає розглядові справи у їх відсутності.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що оскільки договір поруки позивачкою не підписувався та нею не визнається, тому такий є недійсним. А отже, позовні вимоги підлягають до задоволення.

Вислухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонами визначати умови такого договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як правильно встановлено судом та вбачається із матеріалів справи з метою забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_3 за кредитним договором №11169754000 від 6 серпня 2007 року, укладеним між останньою та АКІБ «УкрСиббанк», в той же день між ОСОБА_2 та банком укладено договір поруки №1/11169754000. Згідно умов договору (п.п.1.3.,1.4.) відповідальність поручителя та позичальника за всіма зобовязаннями останнього за Основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами Основного договору, є солідарною (а.с.4).

Зясовано, що в провадженні Івано-Франківського міського суду знаходилася справа №0907/4100/2012 за позовом АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. У звязку із запереченням ОСОБА_2 позову та невизнання обставин підписання договору поруки ухвалою Івано-Франківського міського суду від 7 березня 2013 року у даній справі призначено судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам НДЕКЦ при УМВС України в Івано-Франківській області.

Відповідно до висновку експерта від 4 червня 2013 року №09/03-122 підписи в графі «Поручитель» від імені ОСОБА_2 у договорі поруки №1/11169754000 від 6 серпня 2007 року виконані не ОСОБА_2, а іншою особою (а.с.43-46).

Саме на цей висновок експертизи посилалася ОСОБА_2 в обґрунтування своїх позовних вимог.

Згідно з ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.

За змістом ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, як передбачено ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Враховуючи, що відповідачем не представлено суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним.

Що стосується посилань апелянта на порушення судом при розгляді справи норм процесуального закону, то вони не заслуговують на увагу. При цьому колегія суддів виходить з положень ч.3 ст. 309 ЦПК України про те, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст.201 ЦПК України передбачено обов'язкові підстави зупинення провадження.

Зокрема, п.4 ч.1 цієї статті визначено, що такою підставою є неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

При цьому зупинення провадження у цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, яка розглядається в порядку цивільного судочинства, може мати місце в тому разі, коли у справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у цивільній справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Ця неможливість полягає в тому, що обставини, які є підставою позову або заперечень проти нього, є предметом дослідження в іншій справі і рішення суду у цій справі безпосередньо впливає на вирішення спору.

Враховуючи відсутність клопотання представника відповідача про зупиненн провадження у справі, відсутність в суду відомостей про обставини, зазначені в п.4 ч.1 ст. 201 ЦПК, та приймаючи до уваги, що вирішення питання про стягнення заборгованості за кредитним договором не стосується підстав, заявлених у даній справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, колегія суддів вважає, що підстав для обов'язкового зупинення провадження не було.

Неспроможними є також і доводи апелянта щодо обовязку суду залишити позовну заяву без розгляду зважаючи на повторну неявку в судове засідання належним чином повідомленого позивача та відсутність заяви про розгляд справи без його участі.

Матеріалами справи підтверджується, що справа неодноразово призначалася судом до розгляду та була відкладена з різних причин. Зокрема, 31.10.2014 року - за заявою представника відповідача (а.с. 32). Після цього в призначений судом на 27.11.2014 року час розгляд справи не відбувся в звязку із хворобою судді. Справа призначена до розгляду на 15.12.2014 року, про що сторони повідомлені належним чином.

Відтак, підстави для залишення судом позовної заяви без розгляду були відсутні.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції зясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 15 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Г.П. Мелінишин

Судді: О.Ю. Беркій

ОСОБА_4