Рішення № 55574980, 02.02.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/4700/14-ц

Провадження № 22-ц/779/160/2016

Категорія 55

Головуючий у 1 інстанції Бородовський С. О.

Суддя-доповідач Девляшевський В.А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Девляшевського В.А.,

суддів: Васильковського В.М., Меленко О.Є.,

секретаря Яковин М.Я.,

з участю: позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Мистецького об'єднання «Елегія», третя особа Івано-Франківська обласна рада про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримання середньомісячної заробітної плати на день фактичного розрахунку, індексацію заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою Івано-Франківської обласної ради на рішення Івано-Франківського міського суду від 09 вересня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2014 року ОСОБА_2 пред'явив до МО «Елегія», третя особа Івано-Франківська обласна рада позов про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки середньомісячної заробітної плати на день розрахунку, індексацію заробітної плати, компенсацію моральної шкоди, посилаючись на те, що заробітна плата не виплачувалась йому з кінця 2006 року.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 09 вересня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Постановлено зобов'язати Мистецьке об'єднання «Елегія» виплатити на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки у виплаті нарахованої та невиплаченої заробітної плати до 09.09.2015 року та здійснити індексацію нарахованої та невиплаченої заробітної плати, а також 700 грн на відшкодування моральної шкоди. Також постановлено стягнути з Мистецького об'єднання «Елегія» на користь держави 243,60 грн судового збору.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, представник Івано-Франківської обласної ради подав апеляційну скаргу, у якій посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує на те, що позивач звернувся до суду із пропуском строку позовної давності, передбаченого ст. 233 КЗпП України, оскільки наказ про звільнення було видано 04.09.2008 року, а позов подано у 2014 році. Також апелянт звертає увагу суду на те, що Івано-Франківським міським та апеляційними судами за аналогічними позовами працівників до МО «Елегія» в задоволенні позовних вимог відмовлено. Крім того, в апеляційній скарзі міститься посилання на те, що позивачем не доведено наявності умов та підстав для відшкодування Мистецьким об'єднанням «Елегія» моральної шкоди. Посилаючись на необґрунтованість рішення суду, апелянт просить його скасувати, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити у повному об'ємі.

Представник Івано-Франківської обласної ради в судове засідання не з'явився з невідомих причин, хоч судове повідомлення було вручено завчасно. Отже, є правові підстави для розгляду справи у його відсутності.

ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги заперечив. Крім того, зазначив, що рішення Івано-Франківського міського суду від 19.03.2009 року, згідно якого в його користь з Мистецького об'єднання «Елегія» було стягнуто заборгованість по невиплаченій зарплаті, не було виконано, оскільки виданий на підставі названого судового рішення виконавчий лист був втрачений. ОСОБА_2 пояснив, що він раніше звертався в міське управління юстиції із скаргами на бездіяльність державних виконавців, однак ніяких позитивних результатів не отримав. Рішення суду в даній справі щодо задоволення його вимог вважає законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1)чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, 3) які правовідносини випливають із встановлених обставин, 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення в даній справі в оскарженій частині не відповідає.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення на користь останнього середнього заробітку за весь період, починаючи з нарахування невиплаченої зарплати по даний час, та для здійснення індексації невиплаченої зарплати. Однак, погодитись із цим висновком суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не можна у зв'язку з такими обставинами.

Судом встановлено, що рішенням Івано-Франківської обласної ради від 18.12.2001 року №595-24/2001 було засновано МО «Елегія» та затверджено його статут як організації, що є спільною власністю територіальних громад, сіл, селищ, міст Івано-Франківської області і перебуває в управлінні Івано-Франківської обласної ради (а.с.27-29). У зв'язку із введенням процедури ліквідації МО "Елегія" (постанова господарського суду Івано-Франківської області по справі №Б-21/282 від 27.02.2008 року), наказом №7 від 04.09.2008 року ОСОБА_2 було звільнено з роботи з МО "Елегія" на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.10-11). Із змісту витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що станом на 04.03.2014 року відомостей про припинення організації МО "Елегія" немає (а.с.25).

Згідно довідки МО «Елегія» від 25.05.2008 року за період з 01.02.2007 року по 31.12.2007 року ОСОБА_2 була нарахована, але не виплачена заробітна плата в загальній сумі 12584,34 грн (а.с.20).

Згідно ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 19.03.2009 року з МО «Елегія» на користь ОСОБА_2 було стягнуто 12584,34 грн заборгованості по заробітній платі та 2439,71 грн компенсації за затримку її виплати, а разом 15024,05 грн (а.с.19). Будь-яких інших відомостей щодо роботи позивача в МО «Елегія» з січня 2008 року та наявності нарахованої, проте не виплаченої заробітної плати суду не надано.

Однак, встановлено, що назване судове рішення, яким визначено грошове зобов'язання МО «Елегія» перед ОСОБА_2 залишилось невиконаним. З цього, на думку колегії суддів, випливає, що згідно частини 2 статті 625 ЦК України у ОСОБА_2 виникло право вимоги сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох відсотків річних від простроченої суми, а не на стягнення середнього заробітку та індексації невиплаченої зарплати за період після ухвалення згаданого вище рішення Івано-Франківського міського суду від 19.03.2009 року про стягнення заборгованості по зарплаті та середнього заробітку за затримку її виплати.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було правових підстав для нарахування середнього заробітку за час затримання середньомісячної заробітної плати з 01.12.2006 року по день фактичного розрахунку, який не відбувся по даний час.

Також колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_2 про зобов'язання відповідача здійснити індексацію нарахованої та невиплаченої заробітної плати на підставі такого.

У відповідності до ст. ст.1, 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг;

Суд першої інстанції, вказуючи на правові підстави здійснення нарахування та виплати індексації, всупереч вимог чинного законодавства України не зазначив доказів, якими підтверджується розмір заробітку, який підлягає індексації, за які конкретно періоди повинна бути нарахована індексація та відповідні підстави такого нарахування.

В матеріалах справи відсутні будь-які об'єктивні та допустимі докази, які підтверджують підстави для нарахування індексації заробітку у випадку позивача. Таких доказів не здобуто і в ході розгляду апеляційною інстанцією. Саме по собі зазначення в акті перевірки від 13.08.2007 року Територіальною державною інспекцією з питань праці про виявлення факту не проведення працівникам підприємства індексації заробітку з травня 2006 року, на що посилається позивач, не є виключною підставою для такого зобов'язання, з огляду на необхідність відповідних передумов та документального підтвердження права на її нарахування за конкретні періоди (а.с.16-17).

Статтею 237-1 КЗпП України встановлено обов'язок власника або уповноваженого ним органу відшкодувати моральну шкоду працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Тобто моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Оскільки позивач не довів спричинення йому відповідачем моральної шкоди, то колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції про стягнення з відповідача 700 грн моральної шкоди необгрунтованим.

При розгляді даної справи колегія суддів враховує також позицію Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, висловлену в ухвалі від 21 жовтня 2015 року по аналогічній справі №6-28103св15 за позовом до Мистецького об'єднання «Елегія».

Приймаючи до уваги вище викладене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції в даній справі в зазначеній частині ухвалив рішення з порушенням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому воно в оскарженій частині не може бути залишено в силі. По даній справі у зв'язку із вище наведеним є правові підстави для ухвалення нового рішення.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 218, 309, 312-315, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Івано-Франківської обласної ради задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 09 вересня 2015 року в даній справі в частині зобов'язання відповідача до нарахування та виплати середнього заробітку за час затримання заробітної плати по день фактичного розрахунку, до здійснення індексації заробітної плати та стягнення моральної шкоди і судового збору скасувати.

Ухвалити в зазначеній частині нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Мистецького об'єднання «Елегія», третя особа Івано-Франківська обласна рада про зобов'язання до нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки заробітної плати по день фактичного розрахунку, здійснення індексації заробітної плати та стягнення моральної шкоди відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: В.М. Васильковський

О.Є. Меленко