Рішення № 55573878, 09.02.2016, Олевський районний суд Житомирської області

Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/398/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2016 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді Волощука В.В.

секретаря Федорчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань Олевського районного суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

03 вересня 2015 року позивач ОСОБА_3 акціонерне товариство «Всеукраїнський ОСОБА_1» (надалі по тексту ПАТ «ВіЕйБі Банк») звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості по кредиту.

В позовній заяві представник позивача зазначив, що відповідно до укладеного договору № BLаЖГА00037056 від 24.05.2011 року між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_2, останній отримав кредит в сумі 9000 (девять тисяч) грн., під 15 % річних, комісія за управління кредитом 1.75 % на поточні потреби з датою повернення кредиту 24.05.2014 року.

Отримавши кредитні кошти, відповідач ОСОБА_2, неналежним чином виконував свої зобовязання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 17.08.2015 року утворилась заборгованість за кредитом в розмірі 41007.49 грн., яка складається з:

- 5304.87 гривень - прострочена до повернення сума кредиту;

- 716.15 гривень - прострочені проценти;

- 1936.03 гривень - прострочена комісія за обслуговування Кредиту;

- 33050.44 гривень - пені за несвоєчасне погашення кредиту.

Таким чином загальна сума заборгованості становить 41 007.49 гривень, яку представник позивача просив суд стягнути з відповідача.

На призначену дату розгляду справи представником позивача, за довіреністю ПАТ «ВіЕйБі Банк», було надано письмове клопотання, відповідно до якого він зазначив, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи та просить суд розглянути справу без його участі.

Представник відповідача надав до суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності та відсутності довірителя ОСОБА_2 Розгляд справи просить провести з врахуванням його заяви від 24.12.2015 року «Про зменшення розміру штрафних санкцій».

Відповідно до ч.2 ст.158 ЦПК України, з якої слідує, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що 24.05.2011 року між ОСОБА_2, та ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» було укладено кредитний договір за № BLаЖГА00037056, згідно умов якого банк зобовязався надати ОСОБА_2, на строк до 24.05.2014 року кредитні кошти в сумі 9000 (девять тисяч) грн., 00 коп., під 15 % річних, комісією за управління кредитом в розмірі 1.75 % від суми кредиту, на поточні потреби, а ОСОБА_2, (Позичальник) зобовязався повернути суму кредиту, відсотки, відповідно до умов кредитного договору та графіку погашення.

Відповідно до п. 2.5.2 вищезазначеного договору, позичальник зобовязується не пізніше дати встановленої в Графіку, поповнювати рахунок ПАТ «ВіЕйБі Банк», вказаний в п. 6 Спеціальної частини договору у валюті кредиту, шляхом внесення грошових коштів через касу Банку або безготівковим перерахуванням, у сумах не менших за суми платежів, встановлених в Графіку, а також в сумах комісії за управління кредитом.

У відповідності до п. 2.5.3 Договору, погашення боргових зобовязань Позичальника за Договором, здійснюється шляхом списання Банком коштів з рахунку кореспондента щомісяця в дату, передбачену чинною на день оплати редакцією Графіку, та в черговості, передбаченій п. 2.5.6 Договору.

Згідно наданого розрахунку, в звязку з невиконанням ОСОБА_2, зобовязань за кредитним договором № BLаЖГА00037056 від 24.05.2011 року, станом на 17.08.2015 року утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 41007.49 грн., яка складається з:

- 5304.87 гривень - прострочена до повернення сума кредиту;

- 716.15 гривень - прострочені проценти;

- 1936.03 гривень - комісія за обслуговування Кредиту;

- 33050.44 гривень - плата за пропуск платежів (пеня).

На підставі викладеного, оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, виходячи з встановленого в судовому засіданні неналежного виконання ОСОБА_2, кредитних зобовязань, суд дійшов висновку, що предявлені позовні вимоги є обґрунтованими. Проте суд вважає, що вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до ст.526 ЦК Українизобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 ст.530 ЦК Україниякщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 1049 ЦК Українивизначено, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.2ст.1054 ЦК Українидо відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1«Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Так, в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 року по справі № 7-рп/2013 піддано конституційно-правовому аналізу правовідносин зі сплати пені що виникають між фізичними особами - споживачами та банками і іншими фінансовими установами у правовідносинах споживчого кредитування в якому зокрема робиться висновок про те, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобовязання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Конституційний Суд України вважає, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції Україниучасть у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.

Цей висновок узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985 року N 39/248, в якій наголошено: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10.11.2011 року N 15-рп/2011 року у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Положеннями частин першої, другої статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів»встановлено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача. В частинах третій, четвертій статті 18 Закону про захист прав споживачів наведено окремі несправедливі умови договору, перелік яких не є вичерпним. При цьому пунктом 4 частини першої статті 21 Закону про захист прав споживачів встановлено, що для цілей застосування цього Законута повязаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Таким чином, розмір нарахованої неустойки (пені, штрафу), виходячи з розміру заборгованості по процентам, перевищив розмір боргу по кредитним зобовязанням майже в 9 разів, а саме: 5304.87 грн., - заборгованість по тілу кредиту + 716.51 грн., - заборгованість по процентам за користування кредитом + 1936.03 грн., - заборгованість по комісії за управління кредитом = 7957.41 грн. Пеня за розрахунками позивача складає - 33050.44 грн., 7957.41 : 2 = 3978.71 грн. Таким чином, згідно ч.3ст.551 ЦК України, суд вважає за необхідне зменшити розмір нарахованої неустойки за прострочення сплати тіла кредиту та відсотків стягнувши з відповідача пеню в розмірі 3978.71 гривень. На думку суду, вказаний розмір неустойки (пені, штрафу) є розумним та справедливим, виходячи з розміру основного боргу, нарахованих відсотків за користування кредитом та нарахованої пені за прострочення сплати основного боргу по кредиту.

Відповідно дост.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч.1ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Встановивши з наданих доказів обставини справи та беручи до уваги наведені положення законодавства, суд вважає встановленим обовязоквідповідача повернути позивачу, як кредитору, кошти відповідно до умов відповідного кредитного договору, а порушене право позивача таким, що підлягає захисту згідно ст. ст.15, 16 ЦК України.

Разом із тим, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 року № 188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015 № 63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_4.

Згідно ч.3ст.47 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»на виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду діє без довіреності від імені банку, що ліквідується, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку.

Згідно до п.22 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір»уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, повязаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації у банку,від сплати судового збору звільняється.

Пунктом 7 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір», а також ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів»споживачі за позовами до суду щодо захисту їх прав звільняється від сплати судового збору.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК Україниякщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки позивач при подачі позову до суду, звільнений від сплати судового збору, рішення прийнято на його користь, тому судовий збір, у відповідності до ч.3ст.88 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.8, 42 Конституції України,ст.ст.1,3,10,11,11-1,15,57-61,88,158,197,212-215, 217 ЦПК України, ст.ст.15, 16, 526, 530, 549, 551, 625, 627, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.8, 18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», суд

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН: НОМЕР_1, працюючого директором ПСП «Корощинське» на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» (04119 м.Київ вул.Дегтярівська, 27 Т), ідентифікаційний код 19017842, - 5304.87 гривень простроченої до повернення суми кредиту; 716.15 гривень прострочених процентів за користування кредитом; 1936.03 гривень комісії за обслуговування кредиту; 3978.71 гривень пені за несвоєчасне погашення кредиту, а всього на загальну суму: 11935 (одинадцять тисяч девятсот тридцять пять) грн., 76 коп., заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН: НОМЕР_1, працюючого директором ПСП «Корощинське» на користь держави судовий збір в сумі 551.20 грн., який перерахувати на р/р 31215206700460, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37937308, УДК у Олевському районі, код класифікації доходів бюджету 220300001, ОСОБА_1 отримувача ГУ ДКУ у Житомирській області, МФО 811039.

Рішення може бути оскарженим до Апеляційного суду Житомирської області через Олевський районний суд Житомирської області протягом 10 днів з дня його проголошення. А особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: ОСОБА_5