Ухвала суду № 55573230, 02.02.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 211/6687/13-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/239/К/16 ОСОБА_1

Категорія - 27 ( І ) Доповідач Митрофанова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

02 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Митрофанової Л.В.

суддів: Бондар Я.М., Соколан Н.О.,

при секретарі: Петренко К.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, в порядкуст. 197 ч. 2 ЦПК Україниза наявними у справі матеріалами, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання, та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 24 березня 2014 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

В листопаді 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк (далі ОСОБА_3) звернулось з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого позивач зазначив, що згідно договору б/н від 14.03.2008 року позивач надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 3000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24% на рік на залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач своїх зобовязань за кредитним договором не виконував, у звязку із чим за вказаним договором утворилась заборгованість, яка станом на 10.10.2013 року становить 23517 грн. 68 коп. і яку позивач просив стягнути з відповідача разом із судовими витратами по справі в розмірі 235 грн. 18 коп.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 24 березня 2014 року позов Банку задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за Договором б/н від 14.03.2008 року, яка станом на 10.10.2013 року, складає 23517 грн. 68 коп., з яких:

- заборгованість за кредитом 2818 грн.

- заборгованість по процентам за користування кредитом 12180,08 грн.

- заборгованість по комісії за користування кредитом - 6923,52 грн.;

- штраф (фіксована частина) 500 грн.;

- штраф (процентна складова) 1096,08 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір 235 грн. 18 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог Банку, посилаючись на порушення норм матеріального права при його ухваленні.

Зокрема, на його думку, суд не звернув увагу на ту обставину, що позивачем не надано доказів щодо нарахування розміру неустойки, та не зясував, на якій підставі вона нарахована, так як наданий позивачем розрахунок заборгованості необґрунтований взагалі, сума заборгованості за тілом кредиту значно перевищує нараховані штрафні санкції, тому відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України має бути зменшена.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, відхиливши апеляційну скаргу.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи, являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14 березня 2008 року між ЗАТ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір б/н, згідно умов якого останній отримав кредит у розмірі 3000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24% на рік на залишку заборгованості за кредитом.

Однак відповідач порушив взяті на себе зобовязання, допустивши прострочення в погашенні суми кредиту і відсотків.

Задовольняючи позовні вимоги Банку та стягуючи з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за договором у розмірі 23517 грн. 68 коп., суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь Банку вказаної заборгованості за кредитом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлені строки і боржник зобовязаний виконати свій обовязок.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 611 ЦК Українипередбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, різновидом якої є пеня (ст.549 ЦК України). При цьому право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ст.550 ЦК України).

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком договір.

Як випливає з пункту 6.5. Умов надання банківських послуг, позичальник зобовязується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Положеннями п. 6.6. Умов надання банківських послуг сторони погодили, що у разі невиконання зобовязань за договором, відповідач зобовязаний на вимогу банку виконати зобовязання по поверненню кредиту (в тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплаті винагороди банку.

При порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобовязань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобовязується сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову (п. 8.6.Умов).

Виходячи з вище зазначених норм матеріального права та Умов надання банківських послуг, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню загальна сума заборгованості за кредитним договором в сумі 23517 грн. 68 коп., оскільки відповідач при укладенні кредитного договору взяв на себе зобовязання по сплаті отриманого кредиту, процентів, комісії.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів щодо нарахування розміру неустойки, та суд не зясував, на якій підставі вона нарахована, так як наданий позивачем розрахунок заборгованості необґрунтований взагалі є безпідставними з огляду на власноручний підпис відповідача ОСОБА_2 у заяві, яким він підтвердив свою згоду з Умовами надання банківських послуг, а розрахунок заборгованості позивачем зроблений у відповідності до вказаних Умов.

Таким чином, ОСОБА_3 правомірно нарахував відповідачу заборгованість за кредитним договором, а суд першої інстанції правильно стягнув її, задовольнивши позовні вимоги Банку.

Доводи апеляційної скарги про те, що сума заборгованості за тілом кредиту значно перевищує нараховані штрафні санкції, тому відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України має бути зменшена не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч.3ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, положення ст. 551 ЦК України може бути застосоване лише до неустойки (пені) за кредитним договором, в той час як проценти та комісія за користування кредитом, штрафи (фіксована частина та процент ран складова) передбачені Умовами кредитного договору, та до них не можуть бути застосовані положення ч.3ст. 551 ЦК України.

У пункті 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 за № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", зокрема, роз»яснено, що положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу. Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Виходячи з викладеного, надавши належну оцінку представленим у справі доказам у їх сукупності, місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність і розмір заборгованості відповідача перед позивачем та ухвалив законне і обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Крім того, суду відповідачем не надано будь-яких доказів наявності обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України, а ступінь виконання зобовязання боржником є мінімальною.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обовязки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 24 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: