Ухвала суду № 55573203, 08.02.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2023/16 Справа № 178/711/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Болтунова Л.М.

Категорія 25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Болтунової Л.М.

суддів - Козлова С.П., Красвітної Т.П.

за участю секретаря - Гулієва М.І.о.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Акціонерна страхова компанія «Омега» 12998, 89 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, вирішено питання щодо розподілу судових витрат. (а.с.82-83)

З таким рішенням не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне зясування судом обставин справи, просив його скасувати та закрити провадження у справі. (а.с.85)

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що 13 квітня 2014 року о 14-00 год. на 317 км. автошляху Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя ОСОБА_2, керуючи належним ОСОБА_3 автомобілем НОМЕР_1, допустив зіткнення з автомобілем Хюндай Акцент, д/н НОМЕР_2, під керуванням його власника - ОСОБА_4

Постановою судді Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2014 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні, передбаченого ст. 124 КУпАП, правопорушення та справу було закрито у звязку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення. (а.с. 19)

На день скоєння ДТП, 13 квітня 2014 року, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПАТ «Акціонерна страхова компанія «Омега», що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/ 4317911, строк дії якого з 11 листопада 2013 року до 10 листопада 2014 року включно. Забезпеченим транспортним засобом, згідно вказаного полісу, є автомобіль НОМЕР_1. Обовязковий ліміт відповідальності страховика відповідно до цього договору за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50000 грн., франшиза 1000 грн.(а.с.4 звор.)

14 квітня 2014 року ОСОБА_4, як потерпіла особа, звернулась до ПАТ «Акціонерна страхова компанія «Омега» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування. (а.с.6)

Згідно звіту № 05/04/14-С від 05 травня 2014 року, складеного оцінювачем ОСОБА_5 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 6089 від 07 червня 2008 року) на замовлення страхової компанії, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля Хюндай Акцент, д/н НОМЕР_2, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 16 798,67 грн. (а.с.12 звор.)

На підставі страхового акту № 3273-ЦВ та розрахунку суми страхового відшкодування, 03 грудня 2014 року позивачем було виплачено ОСОБА_4 страхове відшкодування у розмірі 12 998,89 грн.(а.с.5, 18)

Звертаючись з позовною заявою, позивач посилався на те, що всупереч вимогам ст. 33 Закону України Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідач, як страхувальник, в триденний строк не повідомив страхову компанію про скоєння ДТП, а тому ПАТ «Акціонерна страхова компанія «Омега» має право подати до ОСОБА_2, як до особи, яка спричинила ДТП, регресний позов.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

З таким висновком погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року визначені обовязки учасників дорожньо-транспортної пригоди (стаття 33), а також підстави для звернення страховика з регресним позовом до страхувальника (стаття 38).

Згідно із п.п. 33.1.4. п. 33.1 ст. 33 Закону України Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (у редакції, чинній на день скоєння ДТП) у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Відповідно до абзацу ґ підпункту 38.1.1. пункту 38.1 статті 38 Закону України Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (у редакції, чинній на день скоєння ДТП) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Разом з тим, неузгодженість нумерації підпунктів пункту 33.1 статті 33 та підпунктів пункту 38.1 статті 38 Закону, після внесених до них змін Законом України від 17 лютого 2011 року № 3045-VI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування, не може обмежувати встановлене статтею 38 Закону право страховика подати регресний позов до страхувальника у разі недотримання строків і умов повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, а тому й не може бути підставою для відмови в задоволенні такого позову.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-1 цс 14 від 12 лютого 2014 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для всіх судів України.

Виходячи з викладених обставин справи та наведених норм закону, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення даного регресного позову.

Вказаний висновок суду підтверджений належними, дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав правильну оцінку відповідно до норм ЦПК України та є таким, що відповідає нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Крім того, суд першої інстанції, керуючись вимогами ч.1 ст. 88 ЦПК України, правильно вирішив питання стосовно розподілу судових витрат між сторонами.

Доводи апелянта у скарзі стосовно того, що він в період з 13 квітня 2014 року по 18 квітня 2014 року знаходився на амбулаторному лікуванні, що підтверджується довідкою № 284 від 18 квітня 2014 року, виданою Аульською лікарською амбулаторією загальної практики сімейної медицини, а тому не мав можливості письмово повідомити позивача про вчинення ДТП колегія суддів не приймає до уваги, оскільки дана довідка не була предметом розгляду у суді першої інтанції, не подавалась відповідачем як доказ. Матеріали справи містять лише заяву відповідача про розгляд справи за його відсутності.

Зокрема, зі справи видно, що і після закінчення терміну перебування на лікарняному апелянт не звертався до позивача із відповідним повідомленням про ДТП, не скористався своїм правом, передбаченим пп. 33.1.4. п. 33.1 ст. 33 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо надання страховій компанії документальних доказів на підтвердження того, що він з поважних причин не мав змоги виконати свій обов'язок щодо повідомлення страховика у встановлений законом строк.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону і підстав для його скасування немає. А відтак апеляційна скарга не задовольняється.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: