Рішення № 55571960, 04.02.2016, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 174/575/15-ц

п/с 2/174/12/2016

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2016 року м. Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

у складі головуючого судді Ілюшик І.А.

за участі секретаря Заіка А.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вільногірську Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні будинком та за зустрічним позовом ОСОБА_4, яка діє від свого імені, а також від імені та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_5, до ОСОБА_1, третя особа - виконком Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, як орган опіки та піклування, про захист права користування житловим приміщенням та вселення в житлове приміщення,-

В С Т А Н О В И В:

25.06.2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, який в подальшому уточнив та в остаточній редакції просив усунути перешкоди в користуванні житловим будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом позбавлення ОСОБА_4 (що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) права користування житловим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1

В обґрунтування позову посилається на те, що згідно договору дарування житлового будинку від 19.05.2006 року йому на праві власності належить будинок АДРЕСА_1. Позивач перебував у шлюбі з відповідачем, від якого вони мають малолітню дитину. За рішенням суду шлюб було розірвано. Позивач посилається на те, що ОСОБА_4, залишившись проживати у спірному будинку після розірвання шлюбу, робить неможливим для позивача проживання з нею, тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 116 ЖК України його право власності має бути захищено шляхом визнання її такою, що втратила право користування.

22.10.2015 року ОСОБА_4, яка діє від свого імені та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_5, подала зустрічну позовну заяву до позивача по первісному позову ОСОБА_1, третя особа - виконком Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, як орган опіки та піклування про захист права користування житловим приміщенням та вселення в житлове приміщення в якій посилається на те, що відповідачу ОСОБА_1 на праві власності належить будинок АДРЕСА_1. В шлюбі у них народилась спільна донька - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкала та зареєстрована з того часу у вказаній садибі. Сама позивач з часу реєстрації шлюбу за пропозицією та згодою власника вселилась та зареєструвалась у спірній садибі. Ніяких договорів стосовно користування житлом не укладалось. ОСОБА_1 створює штучні перешкоди в проживанні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в його будинку, що змушувало її звертатись із заявами до міліції. Посилається на те, що вона та ОСОБА_5 іншого житла у м. Вільногірську не мають, а припинення сімейних відносин із власником будинку не позбавляє їх права користування житлом.

ОСОБА_4 просить в порядку усунення перешкод в здійсненні нею та малолітньою дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, права постійного користування житловими приміщеннями, розташованими в будинку по АДРЕСА_1, вселити її разом із неповнолітньою дитиною в зазначений вище будинок та зобов'язати відповідача надати їй та дитині вільний доступ до зазначеного вище житла без будь-яких перешкод шляхом надання їй ключів від вхідних дверей та хвіртки.

Позивач ОСОБА_1 та його представник первісний позов та його обґрунтування підтримали в повному обсязі, просили задовольнити. Зустрічний позов не визнали та в його задоволенні просили відмовити. Позивач пояснив, що має намір проживати у спірному будинку, оскільки він є його власником, а відповідач йому чинить перешкоди у цьому, пошкоджує майно. Також пояснив, що проти проживання дочки у будинку він не заперечує, однак якщо вона буде проживати з ним, а не з матір'ю, тоді він надасть їй ключі. Проти проживання у будинку колишньої дружини категорично заперечував, посилаючись на наявність між ними тривалого конфлікту та її поведінку.

Відповідач та її представник первісний позов не визнали, суду пояснили, що проти його задоволення заперечують, просили в його задоволенні відмовити. Зустрічний позов підтримали, просили його задовольнити. Представник відповідача ОСОБА_3 пояснив, що ОСОБА_4 не проживає у спірному будинку з поважних причин.

Представник третьої особи ОСОБА_6 позов в частині вселення малолітньої ОСОБА_5 в належний ОСОБА_1 будинок підтримала, просила задовольнити з метою захисту інтересів дитини.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази по справі, оглянувши диск з фотографіями, допитавши свідків, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та з матеріалів справи випливає, що ОСОБА_1 на праві власності належиться будинок з господарчими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 19.05.2006 року (а.с. 17, 18).

ОСОБА_4 зареєстрована за вказаною адресою з 10.08.2006 року, що випливає з копії її паспорта (а.с. 240).

Сторони в судовому засіданні визнали, що у спірному будинку також проживала та зареєстрована дочка сторін 2004 р.н., яка зараз проживає із матір'ю (ч. 1 ст. 61 ЦПК України).

Сторони з 14.11.2003 року перебували у шлюбі, що вбачається з копії свідоцтва про одруження НОМЕР_3 та мають дитину - ОСОБА_5, 2004 р.н. (а.с. 16).

За рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 16.03.2015 року, яке набрало законної сили 27.03.2015 року, шлюб між сторонами розірвано (а.с. 15).

ОСОБА_1 в позовній заяві стверджує, що орендував житло для особистого проживання, що підтверджується копією договору оренди квартири від 01.11.2011 року, до якого додані розписки про сплату коштів за оренду житла (а.с. 19-21, 94-99).

В обґрунтування позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 посилаються на наявність конфлікту, постійні сварки, навіть із застосуванням сили, які виникають між ними та за участі інших осіб. На підтвердження цих обставин до справи за їх клопотаннями долучені заяви сторін до органів внутрішніх справ, висновки за наслідками перевірок заяв, листи, пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_4, ОСОБА_7 (а.с. 61-70).

До матеріалів справи долучені диски №№ 2,3, однак в судовому засіданні 11.01.2016 року представник ОСОБА_4, який не обмежений в своїх повноваженнях, заперечував проти дослідження вказаних відеозаписів, які містять зображення його довірительки і носять особистий характер. Посилався на те, що вказана особа дозвіл відповідно до положень ЦК України на їх оголошення в судовому засіданні не надавала і не надає. Представник позивача та позивач ОСОБА_1 визнали, що вказані відеозаписи містять зображення ОСОБА_4 і на дисках зафіксовані її дії по перешкоджанню позивачу доступу до будинку. Вказані докази подані на підтвердження того, що між сторонами існує конфлікт. Виходячи з цього, враховуючи положення ч. 4 ст. 6 ЦПК України, судом не досліджувались в судовому засіданні відеозаписи, які містяться на дисках №№ 2, 3 (а.с. 112, 113), а тому оцінку цим доказам суд не надає.

До ЄРДР внесені відомості по заяві ОСОБА_1 про вивезення з належного йому будинку спільних речей колишнього подружжя 08.10.2015 року, нібито його колишньою дружиною (а.с. 168). ОСОБА_1 звертався до Вільногірського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області (далі - Вільногірського МВ) з приводу пошкодження невідомою йому особою шин його автомобіля. В цьому він підозрював свою тещу ОСОБА_8 ЖЕО № 258 від 23.01.2015 року списана до справ Вільногірського МВ згідно ЗУ «Про звернення громадян» (а.с. 189, 190, 191).

ОСОБА_1 по ЖЕО № 2187 надано відповідь, що з ОСОБА_4 проведено профілактичну бесіду про неприпустимість вчинення будь-яких протиправних дій відносно ОСОБА_1 та належному йому майна у майбутньому (а.с. 197).

ОСОБА_4 зі свого боку зверталась зі скаргою на дії ОСОБА_1, який привів в належний йому за документами будинок ОСОБА_7 (а.с. 192).

Згідно пояснень ОСОБА_7, 13.07.2015 року близько 19.00 год. вона та ОСОБА_1 прийшли до належного йому домоволодіння, де на городі виявили відсутність плодів на кущах помідорів, які зірвані та лежать в кущах клубними, а частина закинута в туалет на подвір'ї. У скоєному підозрює ОСОБА_4, оскільки вона проживає у домоволодінні. Аналогічні пояснення надав і ОСОБА_1 (а.с. 198, 199).

Згідно пояснень ОСОБА_4, які надані у квітні 2015 року, її колишній чоловік ОСОБА_1 почав викидати її речі в присутності дитини, погрожував їй. Вона та дитина зареєстровані за адресою АДРЕСА_1. Дочка сторін ОСОБА_5 пояснила, що 27.04.2015 року ОСОБА_1 в ході конфлікту з матір'ю викинув речі її матері із будинку на двір. ОСОБА_1 від дачі пояснень відмовився (а.с. 209-211).

ОСОБА_4 29.07.2015 року подала заяву на ім'я начальника Вільногірського МВ з проханням вжити заходи щодо ОСОБА_1 вказала, що цього ж дня вона прийшла додому і її колишній чоловік почав їй погрожувати, що, якщо вона зараз не залишить будинок, то він почне її бити. Висловлювався нецензурною лайкою, викинув речі.

Згідно висновку від 29.07.2015 року по ЖЕО № 2314, встановлено, що ОСОБА_1 будь-яких протиправних дій до колишньої дружини не вчиняв (а.с. 212, 213).

З пояснень ОСОБА_4 від 02.07.2015 року випливає, що 01.07.2015 року, приблизно о 22.00 год. вона прийшла до себе додому та побачила, що на воротах змінено замок, через що вона довго не могла потрапити до себе додому. В цьому вона підозрює ОСОБА_1 (а.с. 214).

ОСОБА_4 02.07.2015 року подала заяву на ім'я начальника Вільногірського МВ з проханням вжити заходи щодо її колишнього чоловіка ОСОБА_1 щодо зміни ним замків (а.с. 216).

Згідно висновку від 06.07.2015 року встановлено, що ОСОБА_1 пояснив, що замки змінено, оскільки старий замок зламався (а.с. 217).

З ОСОБА_1 проводились профілактичні бесіди про недопущення вчинення будь-яких протиправних дій відносно ОСОБА_4 та її майна (а.с. 215).

Матеріали ЖЕО № 891 від 25.03.2015 року, матеріали ЖЕО № 887 від 25.03.2015 року, матеріали ЖЕО № 733, матеріали ЖЕО № 1063 списані до справ Вільногірського МВ згідно ЗУ «Про звернення громадян». При перевірці встановлено, що ОСОБА_1 дійсно в спільне домоволодіння привів свою нову кохану, до дитини вона відноситься добре. ОСОБА_1 пояснив, що ОСОБА_4 на протязі останніх шести місяців поводиться неадекватно, зловживає алкоголем, вчиняє з ним сварки. ОСОБА_1 пояснив, що в будинку є його майно і дружина перешкоджає його спілкуванню з дочкою (а.с. 218 - 221).

08.04.2015 року ОСОБА_4 подала заяву на ім'я начальника Вільногірського МВ в якій вказала, що колишній чоловік приходить до будинку з ОСОБА_7, дитина її боїться (а.с. 222).

ОСОБА_4 у квітні 2015 року подала заяву на ім'я начальника Вільногірського МВ в якій вказала, що ОСОБА_1 висловлювався нецензурною лайкою та викидав її речі (а.с. 224).

Згідно висновку від 16.04.2015 року з пояснень ОСОБА_1 випливає, що він прийшов до спірного будинку, щоб поспілкуватись із донькою, однак колишня дружина чинить перешкоди (а.с. 226).

З висновку по ЖЕО № 1329 випливає, що дії ОСОБА_1 підпадають під ст. «самоправство» і ОСОБА_4 рекомендовано звернутись до суду (а.с. 227).

За клопотанням ОСОБА_1 до справи долучені фототаблиці на 28 аркушах та на 10 аркушах, диск № 1 (фото) з посиланням на вчинення незаконних дій ОСОБА_4 щодо майна, яке належить ОСОБА_1, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, зокрема, щодо пошкодження автомобіля (а.с. 72-93, 101-110)

З копії заяви ОСОБА_1 від 06.04.2015 року вбачається, що він звернувся до органів внутрішніх справ з приводу пошкодження невідомою особою його автомобіля ВАЗ-2109, який знаходився в гаражі по АДРЕСА_1 шляхом пошкодження даху гаражу. Особа, яка пошкодила стелю гаражу та автомобіль позивача встановити не виявилось можливим, дані, які вказують на наявність кримінально правопорушення відсутні (а.с. 175-177, 179, 180, 181). Тому твердження ОСОБА_1 про те, що саме ОСОБА_4 пошкодила його автомобіль та стелю гаражу по АДРЕСА_1 є голослівним та не підтверджено достатніми, належними або допустими доказами.

ОСОБА_7 зверталась 25.03.2015 року до органів внутрішніх справ з заявою про погрози на її адресу з боку ОСОБА_4 Матеріали ЖЕО № 888 за цією заявою залучені до справи Вільногірського МВ згідно ЗУ «Про звернення громадян». У висновку зазначено, що ОСОБА_4 пояснила, що у неї склались неприязні відносини з ОСОБА_7, оскільки вона ходить до неї додому з її колишнім чоловіком ОСОБА_1, чим травмує їх дитину (а.с. 182, 183).

13.04.2015 року ОСОБА_7 зверталась до органів внутрішніх справ з заявою про вжиття заходів щодо ОСОБА_8, яка 13.04.2015 року за адресою АДРЕСА_1 застосовувала до неї фізичну силу і спричинила їй тілесні ушкодження (а.с. 184).

Згідно копії висновку спеціаліста судово-медичного експерта № 52, при огляді ОСОБА_7 15.04.2015 року виявлено легкі тілесні ушкодження (а.с. 13).

За заявою ОСОБА_7 внесені відомості до ЄРДР, що випливає з копії витягу з кримінального провадження № 12015040150000226, із значенням того, що невстановлена особа, 13.04.2015 року, приблизно о 20.00, знаходячись біля домоволодіння АДРЕСА_1, на підґрунті неприязних відносин спричинила легкі тілесні ушкодження ОСОБА_7 Жодній особі в цьому кримінальному провадженні до цього часу не повідомлено про підозру (а.с. 178).

Згідно висновку за наслідками розгляду заяви ОСОБА_7 щодо дій ОСОБА_8, то остаточне рішення мало бути прийнято після отримання висновку СМЕ (а.с. 185).

По ЖЕО № 1149 за заявою ОСОБА_7 гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_8 винесені офіційні попередження про неприпустимість учинення протиправних дій (а.с. 186).

ОСОБА_7 в зв'язку з конфліктом з ОСОБА_4 та ОСОБА_8 роз'яснено, що у разі вчинення протиправних дій, вона може бути притягнута до кримінальної, адміністративної та цивільної відповідальності (а.с. 223).

ОСОБА_7 також зверталась до органів внутрішніх справ з приводу поведінки щодо неї ОСОБА_4, а саме, образ та брутальної лайки (а.с. 187).

Згідно висновку по ЖЕО № 309, матеріали списані до справ Вільногірського МВ згідно ЗУ «Про звернення громадян». При перевірці заяви ОСОБА_7 встановлено, невідомі особи на зовнішню сторону вікон по бул. Миру, 6 нанесли образливі написи (а.с. 188).

ОСОБА_7 листом від 02.06.2015 по ЖЕО № 1615 повідомлено, що під час розгляду звернення з ОСОБА_8 проведено профілактичну бесіду виховного характеру щодо недопущення вчинення будь-яких протиправних дій по відношенню до ОСОБА_7 та її рідних. Матеріали ЖЕО № 770 списані до справ Вільногірського МВ згідно ЗУ «Про звернення громадян» (а.с. 193, 194).

ОСОБА_7 25.05.2015 року звернулась до органу внутрішніх справ щодо погроз з боку ОСОБА_8 по відношенню до її неповнолітнього сина (а.с. 195).

Згідно висновку від 02.06.2015 року ЖЕО № 1615 по заяві ОСОБА_7 від 25.05.2015 року згідно ЗУ «Про звернення громадян» залучено до справ Вільногірського МВ (а.с. 196).

Допитана в якості свідка ОСОБА_7 суду пояснила, що має неприязні відносини з ОСОБА_4 Також пояснила, що проживає з ОСОБА_1 з листопада 2014 року і агресія з боку ОСОБА_4 відносно свідка виникла саме через. ОСОБА_4 бризкала їй в очі лаком для волосся, коли вона приходила разом із ОСОБА_1 в будинок по АДРЕСА_1, також вона взяла биту і погрожувала розбити машину ОСОБА_1 В під'їзді, де знаходиться орендована ОСОБА_1 квартира, ОСОБА_4 розклеює листівки з погрозливими написами на адресу свідка. Конфлікт продовжується до цього часу. В будинку по вул. Криничанській на теперішній час жити неможливо, оскільки там брудно, шпалери старі, вимикачі зламані, відкоси розбиті і зараз триває ремонт. У будинку відчувається запах цигарок, оскільки ОСОБА_4 палила у приміщенні.

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що з жовтня або листопада 2014 року ОСОБА_1 винаймає у нього квартиру, оскільки через складні сімейні обставини він не міг жити із колишньою дружиною. Зараз ОСОБА_1 продовжує проживати разом із ОСОБА_7

ОСОБА_10, яка допитана в судовому засіданні в якості свідка, пояснила, що ОСОБА_1 знає тривалий час. У серпні 2015 року вона гуляла разом із ОСОБА_4 та дітьми у парку. Потім вони пішли на АДРЕСА_1 і виявили, що змінені замки, до будинку не потрапили. На теперішній час в цьому будинку ОСОБА_4 не проживає, винаймає квартиру, де живе разом із дитиною. Вона була вимушена придбати для дитини нові теплі речі, оскільки забрати із будинку речі дитини не змогла. ОСОБА_4 оселилась у будинку ОСОБА_1 після весілля, вони разом робили там ремонт.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що ОСОБА_4 є її дочкою. ОСОБА_1 виганяв ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із будинку, не віддавав речі. На теперішній час її донька винаймає житло, проживає разом із дитиною. ОСОБА_1 виганяв їх постійно, а у серпні 2015 року змінив замки на дверях. ОСОБА_4 потім забрала із будинку особисті речі, коли і як свідку не відомо. Спочатку ОСОБА_4 була зареєстрована за місцем навчання у м. Дніпродзержинську, а після укладення шлюбу зареєструвалась у будинку чоловіка по АДРЕСА_1 у м. Вільногірську. ОСОБА_1 вселив її у цей будинок, як дружину без визначення певного строку, без додаткових умов. Питань щодо її проживання не було до того часу, як він почав приводити у будинок іншу жінку з січня 2015 року. Останній раз у будинку свідок була у липні 2015 року, пошкоджень не бачила. Гараж на території садиби був зачинений, зовні ніяких пошкоджень не було.

Сторони в судовому засіданні визнали, що замки на воротах домоволодіння по АДРЕСА_1 та на дверях житлового будинку за вказаною адресою дійсно замінені у серпні 2015 року і з того часу ОСОБА_4 та спільна дитина сторін не мають доступу на територію домоволодіння та до будинку АДРЕСА_1, у ньому не проживають. ОСОБА_1 у належний йому будинок вселився та проживає в ньому на теперішній час. Вказане також підтверджується наведеними вище заявами та показами свідків.

Між сторонами існує спір щодо користування належним позивачу на праві приватної власності будинком. Дані правовідносини регулюється положеннями Житлового кодексу України, Цивільного кодексу України, ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV із змінами та доповненнями, ЗУ «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року № 2402-ІІІ.

Згідно зі ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог. У ст. 119 ЦПК України передбачено форма і зміст позовної заяви особи, яка зокрема, має містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. За вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд має вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались позовні вимоги. При цьому змінювати зазначені у позовній заяві обставини суд не має права.

Згідно положень ст. 41 Конституції України право приватної власності є непорушним. Також основним Законом України гарантовано право кожного на житло (ст. 47 Конституції України).

Статтею 18 ЗУ «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року № 2402-ІІІ закріплено право дитини на житло, відповідно до ч. 2 якої передбачено, що діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Права власника житлового будинку (квартири) визначені ст. 383 ЦК України, та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника користуватися житлом для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Відповідно до ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Згідно ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно положень ст. 116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення. Осіб, які підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення за неможливістю спільного проживання, може бути зобов'язано судом замість виселення провести обмін займаного приміщення на інше жиле приміщення, вказане заінтересованою в обміні стороною. Осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Згідно ст. 157 ЖК України членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до вимог статей 16, 391, 386 ЦК України власник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Вирішення питання про зняття особи з реєстрації обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства ( ст.ст. 71, 72, 116, 156, ЖК УРСР; ст. 405 ЦК України). При цьому є вичерпні, встановлені Законом підстави для виселення або визнання таким, що втратив право на користування житлом члена сім'ї, або колишнього члена сім'ї власника будинку.

З тексту позовної заяви та з особистих пояснень позивача ОСОБА_1 та його представника в судовому засіданні випливає, що на їх думку проживання під одним дахом у належному позивачу будинку з ОСОБА_4 для ОСОБА_1 є неможливим у зв'язку із її небажанням дотримуватись норм співжиття, а заходи запобігання і громадського впливу виявляються безрезультатними. Вона продовжує руйнувати та псувати житлове приміщення, шкодить господарські культури, які вирощені на огороді, вчиняє сварки та пошкоджує майно ОСОБА_7, погрожує їх життю постійними СМС повідомленнями та вигуками в їх адресу, поширюючи неправдиві дані для псування його та ОСОБА_7 хорошої репутації в місті. Відповідач чинить перешкоди позивачу та ОСОБА_7 (у тому числі її малолітній дитині), у користуванні житловим будинком. На теперішній час ОСОБА_4 не є членом сім'ї ОСОБА_1 (а.с. 45, 46). Інші наведені в позовній заяві обставини обґрунтовують вимоги позивача, які за його клопотання ухвалою суду залишені без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 існує конфлікт, однак надані з цього проводу докази суд визнає неналежними, оскільки ці обставини не є предметом доказування по даній справі, ОСОБА_7 не є стороною по справі і до суду з метою захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів не зверталась. В разі спричинення шкоди її майну, на що ОСОБА_1 вказує в своєму позові, вона не позбавлена права звернутися до суду самостійно.

У матеріалах справи є документальне підтвердження того, що по ЖЕО № 2187 ОСОБА_1 надано відповідь, що з ОСОБА_4 проведено профілактичну бесіду про неприпустимість вчинення будь-яких протиправних дій відносно ОСОБА_1 та належному йому майна у майбутньому (а.с. 197).

У матеріалах справи відсутні дані про те, що до ОСОБА_4 застосовувалися будь-які інші заходи запобігання чи громадського впливу.

З ОСОБА_1 також проводились профілактичні бесіді про недопущення вчинення будь-яких протиправних дій відносно ОСОБА_4 та її майна (а.с. 215). ОСОБА_1 винесено офіційне попередження та роз'яснено, що у разі вчинення протиправних дій, його може бути притягнуто до кримінальної, адміністративної та цивільної відповідальності (а.с. 225).

Вчинення незаконних дій ОСОБА_4 щодо майна, яке належить позивачу ОСОБА_1, а саме, пошкодження внутрішніх приміщень будинку та врожаю, на чому він наполягав, не підтверджено достатніми, належними та допустимим доказами. Суд не може обґрунтувати рішення виключно показами свідків та доказування відповідно до положень ч. 4 ст. 60 ЦПК України не може ґрунтуватись на припущеннях.

В даному випадку підстав для застосування положень ст. 116 ЖК України, а також ст. 8 ЦПК України до спірних правовідносин, виходячи з викладеного вище, судом не вбачається. Питання про виселення ОСОБА_4 з будинку перед судом не ставиться, оскільки у спірному будинку на час розгляду справи вона не проживає.

Положення ст.ст. 71, 72 ЖК України до правовідносин, що виникли між сторонами не можуть бути застосовані, оскільки вказані норми регулюють питання щодо користування жилими приміщеннями у будинках державного і громадського житлового фонду, до якого спірний житловий будинок не належить.

Суд погоджується з твердженням представника ОСОБА_1 про те, що відповідно до положень ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» підставою для зняття особи з реєстраційного обліку є рішення суду про визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Однак, слід зазначити, що право користування житлом має речово-правовий характер, у зв'язку з чим припинення цього права повинно відбуватися згідно із вимогами ст. 405 ЦК України, зокрема, сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна через відсутність особи понад один рік у спірному житловому приміщенні.

В даному випадку, суд, дослідивши обставини непроживання ОСОБА_4 в будинку, встановив, що вказана особа не проживає у спірному житловому приміщенні з серпня 2015 року, тому положення ст. 405 ЦК України також не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Твердження представника ОСОБА_1 про те, що саме ОСОБА_4 перешкоджає власнику проживати у належному йому будинку не знайшло свого підтвердження в процесі судового розгляду, оскільки судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 у будинку на теперішній час не проживає, а позивач до нього вселився.

Сама по собі наявність конфлікту між колишнім подружжям, яким є ОСОБА_1 та ОСОБА_4, не є підставою для задоволення первісного позову.

Посилання представника ОСОБА_1 в судовому засіданні на те, що реєстрація ОСОБА_4 в належному його довірителю будинку зумовлює для нього додаткові витрати на комунальні послуги суд не приймає до уваги, оскільки питання щодо сплати комунальних послуг не має правового значення для розгляду цієї справи.

ОСОБА_4 вселилась у будинок по АДРЕСА_1 у м. Вільногірську, як член сім'ї ОСОБА_1 та була зареєстрована у ньому за його згоди. Дочка сторін також вселилась у вказаний будинок та була зареєстрована в ньому, що сторонами визнано в судовому засіданні (ч. 1 ст. 61 ЦПК України). Тому ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у встановленому законом порядку набули права користування вказаним житлом.

Доказів на спростування факту вчинення позивачем ОСОБА_1 перешкод у користуванні займаним приміщенням малолітньою дитиною, в порушення ч. 1 ст. 60 ЦПК України, суду не надано. Те, що вона на теперішній час не проживає у будинку за встановлених в процесі розгляду справи обставин, свідчить про наявність перешкод для її користування ним. Сам факт подання до суду позову ОСОБА_4 з вимогою про вселення свідчить, що після залишення будинку вона має намір проживати в ньому разом з дитиною.

З метою захисту інтересів дитини суд вважає за необхідне задовольнити позов ОСОБА_4, який подано в інтересах малолітньої дитини, та вселити ОСОБА_5 в житлове приміщення, розташоване в будинку по АДРЕСА_1, м. Вільногірськ, Дніпропетровської області, зобов'язати надати їй вільний доступ до житла. При цьому судом не вирішується питання про визначення місця проживання дитини згідно ст.ст. 160, 161 СК України, оскільки це не є предметом даного спору.

Право користування ОСОБА_4 житлом оспорюється ОСОБА_1, який чинить їй перешкоди в користуванні будинком, що свідчить про її відсутність в будинку з причин об'єктивного та суб'єктивного характеру, зумовлених поведінкою самого відповідача по зустрічному позову. У зв'язку з чим, суд вважає, що право ОСОБА_4, як колишнього члена сім'ї власника житла (ч. 4 ст. 156 ЖК України), на користування спірним будинком підлягає захисту судом, тому її вимога про вселення має підставу та підлягає задоволенню.

ОСОБА_4, яка також є представником малолітньої дитини (ст. 154 СК України), не має ключів від вхідних дверей до житла та від хвіртки до садиби, а отже вони позбавлені права вільно користуватися спірним будинком. Тому суд вважає, що без надання цих ключів неможливо повною мірою захисти право за захистом якого ОСОБА_4 звернулася з позовом до суду.

Спір розглянуто в межах позовних вимог. Питання щодо користування домоволодінням в цілому не є предметом даного спору і те, що вказане питання не вирішено, не може бути підставою для відмови в задоволенні позову про вселення у жиле приміщення.

В зв'язку з відмовою в задоволенні первісного позову, понесені ОСОБА_1 та документально підтверджені судові витрати слід віднести на його рахунок. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 487, 20 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-64, 209, 212, 214, 215 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні будинком, - відмовити в повному обсязі.

Зустрічний позов ОСОБА_4, яка діє від свого імені, а також від імені та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_5, до ОСОБА_1, третя особа - виконком Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, як орган опіки та піклування, про захист права користування житловим приміщенням та вселення в житлове приміщення,- задовольнити.

Вселити ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, в житлове приміщення, розташоване в будинку по АДРЕСА_1 в м. Вільногірську, Дніпропетровської області.

Вселити ОСОБА_4 в житлове приміщення, розташоване в будинку по АДРЕСА_1 в м. Вільногірську, Дніпропетровської області.

Зобов'язати ОСОБА_1 надати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вільний доступ до будинку по АДРЕСА_1 в м. Вільногірську, Дніпропетровської області шляхом надання ОСОБА_4 ключів від вхідних дверей до житла та від хвіртки до садиби.

Стягнути з ОСОБА_1, і/к № НОМЕР_1, на користь ОСОБА_4, і/к № НОМЕР_2, судові витрати в сумі 487 грн. 20 коп.

Понесені ОСОБА_1 судові витрати віднести на його рахунок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

Вільногірського міського суду І.А.Ілюшик