Ухвала суду № 55571011, 02.02.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1018/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Процик М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючої судді Процик М.В.,

суддів Сєвєрової Є.С., Мартинової К.П.,

при секретарі Решетник М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», (відділення «Одеська регіональна дирекція» ПАТ «ВТБ Банк») про визнання пункту кредитного договору недійсним,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 жовтня 2015 року,-

ВСТАНОВИЛА:

06 липня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом до Публічного акціонерного товариства (далі ПАТ) «ВТБ Банк» (відділення «Одеська регіональна дирекція» ПАТ «ВТБ Банк). Уточнивши свої позовні вимоги в процесі розгляду справи, позивач просив визнати недійсною з моменту її укладення третейську угоду викладену у вигляді третейського застереження у п. 8.1 кредитного договору від 28.12.2012 року № R53700376545B, що був укладений між позивачем та ПАТ «ВТБ Банк» у відділенні «Одеська регіональна дирекція» ПАТ «ВТБ Банк».

Позивач та його представник посилались на те, що 28.12.2012 року між позивачем та ПАТ «ВТБ Банк» був укладений кредитний договір № R53700376545B, за умовами якого банк надав позивачу кредит у сумі 49600 грн. на строк до 28.12.2015 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17% річних. Відповідно до п. 1.1 Договору кредит був наданий позивачу на споживчі потреби. Пунктом 8 договору кредитування був встановлений порядок вирішення спорів, які виникають з даного договору (третейська угода). Зокрема п.8.1 сторони домовились, що усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають з Договору або у звязку з ним підлягають вирішенню в постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з регламентом цього третейського суду. Вказаний п. 8.1 кредитного договору вважали таким, що порушує права споживача послуг банку, і недійсним з підстав невідповідності його вимогам Закону «Про третейські суди».

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином. Від представника відповідача надійшли до суду письмові заперечення проти позову. У відповідності з наявними у справі запереченнями представник відповідача посилався на досягнуту сторонами домовленість, на свободу договору, на те, що банк не є споживачем фінансових послуг, що третейське застереження відповідає вимогам закону.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 жовтня 2015 року позовОСОБА_2 до ПАТ «ВТБ Банк» задоволено.

Визнано недійсною третейську угоду, викладену у вигляді третейського застереження у п. п. 8.1 п. 8 кредитного договору № R53700376545B від 28.12.2012 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «ВТБ Банк», оформленого відділенням «Одеська регіональна дирекція» ПАТ «ВТБ Банк».

В апеляційній скарзі ПАТ «ВТБ Банк» просить рішення суду від 19.10.2015 року скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

За правилами ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду за одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що на час укладення договору, яке містить третейське застереження, уже були чинними норми закону про неможливість розгляду третейськими судами справ у сфері захисту прав споживачів послуг банку, а тому третейська угода суперечить вимогам закону.

З такими висновками суду погоджується і колегія суддів.

За правилами ст.ст. 203 ч.1, 215 ч.1, 216 ч.1 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства…; підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою ст.203 цього кодексу; недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Із матеріалів справи вбачається, що 28 грудня 2012 року між ОСОБА_2 та ПАТ «ВТБ Банк», від імені якого діяв заступник директора відділення «Одеська регіональна дирекція», був укладений кредитний договір № R53700376545B, за умовами якого банк надав позивачу кредит у сумі 49600 грн. на строк до 28.12.2015 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17% річних. Відповідно до п. 1.1 Договору кредит надано позичальнику на споживчі потреби та на сплату страхового платежу. Позичальник зобовязався повертати банку кредит, щомісячно, відповідно до графіка і шляхом внесення ануїтетних платежів.(а.с.7-10)

У розділі 8 (п.п. 8.1., 8.2., 8.3.) вищевказаного кредитного договору сторонами було обумовлено, що усі спори, розбіжності або вимоги, які виникають з цього Договору або у звязку з ним, у тому числі такі, що стосуються його виконання, порушення, припинення, розірвання або визнання недійсним, підлягають вирішенню в постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з регламентом цього третейського суду, який є невідємною частиною даної третейської угоди. Сторонами також визначено, що умови цього договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди; місце і дата укладення третейської угоди відповідають місцю і даті укладення цього договору.

Частиною 2 статті 1 Закону України «Про третейській суди» визначено, що до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

За ст. 2, ст. 12 ч.1 Закону України «Про третейські суди» третейська угода угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом; третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України «Про третейські суди» - юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Згідно з положеннями пункту 22 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем вважається фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не повязаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обовязків найманого працівника, у тому числі й у фінансовій галузі.

За частиною першою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобовязання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобовязується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозвязку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Статтею 6 Закону України «Про третейські суди» визначено категорії справ, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, розгляд яких заборонений третейськими судами.

Законом України «Про внесення змін до статті 6 Закону «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» частину першу статті 6 Закону «Про третейські суди» доповнено пунктом 14, згідно якого третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). ОСОБА_4 набрав чинності 12 березня 2011 року, тоді як кредитний договір укладено 28 грудня 2012 року.

Отже, на час укладення кредитного договору № R53700376545B від 28.12.2012 року ОСОБА_4 України «Про третейські суди» містив заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів,у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Відтак, оскільки на момент укладення третейської угоди у формі третейського застереження угода уже не відповідала вимогам вищевказаного закону, то суд першої інстанції правильно визнав її недійсною.

Така правова позиція була висловлена і Верховним Судом України у постанові від 20.05.2015 року по справі № 6-64цс15.

Доводи представника ПАТ «ВТБ Банк» про те, що правовідносини між сторонами стосуються виконання договору, що позичальник не виконує умови договору, та банк не є споживачем послуг за кредитним договором не можуть братися до уваги, з огляду на правову позицію Верховного Суду України висловлену у постанові від 18 листопада 2015р. по справі № 6-187цс15. У вказаній постанові Верховний Суд України зазначив, що «що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і під час виконання такого договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», незважаючи на наявність третейського застереження, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки цим Законом від 3 лютого 2011 року виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Відмежування цивільних правовідносин за участю споживачів від правовідносин за участю інших субєктів здійснюється на підставі визначення правової форми їх участі в конкретних правовідносинах. А тому, незалежно від предмета і підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

За таких обставин, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, і апеляційну скаргу ПАТ «ВТБ Банк» слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» відхилити.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: М.В. Процик

Судді: Є.С. ОСОБА_5 Мартинова