Постанова № 55569830, 01.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 лютого 2016 року № 826/19042/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний Союз" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельний Союз" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.05.2015 № 5026552210.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Пром-Тех-Снаб» за період з 01.09.2014 по 30.09.2014. Підставою для нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про те, що договір, укладений між позивачем та контрагентом: ТОВ «Пром-Тех-Снаб» був укладений без мети настання правових наслідків. Позивач, не погоджуючись з таким висновком податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з ТОВ «Пром-Тех-Снаб» за договором, який мав реальний характер, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача заперечила проти позовних вимог, надала суду письмові пояснення по справі, в яких просила відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки від 08.05.2015 № 9/26-55-22-10/32207880.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,-

В С Т А Н О В И В:

В період з 27.04.2015 по 05.05.2015 Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Будівельний Союз" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Пром-Тех-Снаб» за період з 01.09.2014 по 30.09.2014.

За результатами перевірки складено акт від 08.05.2015 № 9/26-55-22-10/32207880, яким встановлені наступні порушення:

- пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 288480,00 грн.

На підставі акта перевірки від 08.05.2015 № 9/26-55-22-10/32207880 відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 25.05.2015 № 5026552210, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 432720,00 грн., у тому числі за основним платежем - 288480,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 144240,00 грн.

Рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 08.07.2015 податкове повідомлення - рішення від 25.05.2015 № 5026552210 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельний Союз", не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням від 25.05.2015 № 5026552210, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 200 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно із пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг, які відображені в податкових накладних, із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Будівельний Союз" (замовник) та ТОВ «Пром-Тех-Снаб» (підрядник) було укладено договір підряду № 1908/1-14 від 19.08.2014, згідно якого підрядник зобов'язується своїми та залученими силами та засобами на замовлення замовника виконати роботи з реконструкції будівлі розкрійно-сушильної дільниці (літера В) під нежитлове приміщення В складі комплексу будівель за адресою: Україна, м. Київ, вул. Польова, 21, літера В (далі - Роботи) і здати їх замовнику у встановлений в цьому договорі строк, а замовник зобов'язується надати підряднику доступ до приміщень будівлі, вказаної вище, прийняти виконанні роботи і оплатити їх у встановлений строк. Склад та обсяг робіт, що доручаються для виконання підряднику, визначені кошторисною документацією, яка складається підрядником окремо на кожний етап виконання робіт та з моменту її затвердження замовником є невід'ємною частиною даного договору. Склад та обсяг робіт (етапів робіт) може бути переглянутий та уточнений в процесі виконання робіт. Роботи виконуються із власних та/або придбаних матеріалів підрядника, за винятком тих матеріалів, які за умовами цього договору надав замовник.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано: договірну ціну; локальний кошторис; підсумкову відомість ресурсів до локального кошторису; розрахунок загальновиробничих затрат до локального кошторису; довідку про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2014 року від 29.09.2014; акт № 2 приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2014 року; підсумкову відомість за вересень 2014 року; розрахунок загальновиробничих затрат до акта КБ-2в № 3 за вересень 2014 року; відомості матеріалів поставки замовника за вересень 2014 року до акту № 2 по виконанню реконструкції будівлі; довідку про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2014 року від 30.09.2014; акт № 3 приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2014 року; підсумкову відомість ресурсів; розрахунок загальновиробничих затрат до акта КБ-2в № 3 за вересень 2014 року; відомість матеріалів поставки замовника за вересень 2014 року до акту № 3 по виконанню реконструкції будівлі; податкову звітність; податкові накладні від 29.09.2014 № 810, від 30.09.2014 № 811; витяги з Єдиного реєстру податкових накладних; платіжні доручення про оплату робіт; оборотно-сальдову відомість за вересень 2014 року, фотознімки.

В обґрунтування позиції, також зазначено, що перед укладенням відповідного договору та на період його виконання позивач перевірив відносно контрагента ПП «ПРОМ-ТЕХ-СНАБ» інформацію в загальнодоступних електронних базах (розміщених в мережі Інтернет), на сайті ДПС України: «База платників ПДВ», «Анулюванні свідоцтва платників ПДВ», «Адреси масової реєстрації», «Дізнайся більше про свого бізнес партнера», а також на сайті Державного підприємства Інформаційно-ресурсний центр - в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Також, контрагентом було надано ПП «ПРОМ-ТЕХ-СНАБ» копії виписки з ЄДРПОУ, свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ ПП «ПРОМ-ТЕХ-СНАБ», довідки АА №1026399 з ЄДРПОУ по ПП «ПРОМ-ТЕХ-СНАБ», Листа Головного управління регіональної статистики №23-07/3121 від 03.12.2013 року про доповнення довідки АА №1026399 з ЄДРПОУ, ліцензії на виконання будівельних робіт по контрагенту ПП «ПРОМ-ТЕХ-СНАБ» (вищеперелічені докази наявні в матеріалах справи).

Крім того, позивачем надані докази використання отриманих від ТОВ «Пром-Тех-Снаб» робіт у власній господарській діяльності товариства, а саме: бізнес-план реконструкції з наступною здачею в оренду корпусу «В» (м. Київ, вул. Польова, 21, бізнес центр Лагода, корпус В), свідоцтво про власності ТОВ «ТД «Лагода» на комплекс будівель в м. Києві, вул. Польова, 21, договір оренди від 07.08.2014 № Л0708/1-14, укладений між ТОВ "Будівельний Союз" (орендар) та ТОВ «ТД «Лагода» (орендодавець), додаткову угоду № 1 до договору оренди від 07.08.2014 № Л0708/1-14, акт прийому - передачі приміщень в ремонт за договором оренди від 07.08.2014 № Л0708/1-14, акт прийому - передачі приміщень з ремонту за договором оренди від 07.08.2014 № Л0708/1-14, довідку від 13.01.2015 № 5/1, технічний паспорт, кваліфікаційний сертифікат, акт прийому - передачі об'єкту оренди в оренду за договором оренди від 07.08.2014 № Л0708/1-14, додаткову угоду № 2, договір суборенди № 1411/1-14 від 14.11.2014, укладений між ТОВ "Будівельний Союз" (орендодавець) та ТОВ «ЗШейп Україна» (орендар), акт прийому - передачі об'єкту в суборенду за договором суборенди № 1411/1-14 від 14.11.2014.

Відповідачем доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, до суду не надано.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту за фінансово - господарськими відносинами з контрагентом ТОВ «Пром-Тех-Снаб» суду не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Пром-Тех-Снаб» мали реальний товарний характер.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд встановив, що матеріалами справи спростовуються висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, що призвели до заниження податку на додану вартість.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов - задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 25.05.2015 № 5026552210.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов