Постанова № 55569477, 01.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 лютого 2016 року № 826/11155/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання "Будпластик" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання "Будпластик" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 24.07.2014 року № 0007562207, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання "Будпластик" за платежем: податок на додану вартість у розмірі 112925 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.08.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.09.2015 у справі № К/800/59088/14 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання "Будпластик" задоволено частково, скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.08.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В порядку встановленому статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України та Положенням про автоматизовану систему суду, затвердженого рішенням ради суддів України № 30 від 26.11.2010 справу було розподілено між суддями. За результатом автоматичного розподілу судових справ для розгляду № 826/11155/14 було визначено суддю Огурцова О.П.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2015 справу прийнято до провадження та призначено судове засідання.

В судовому засіданні 02.11.2015 замінено неналежного відповідача: Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на належного: Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податків по взаємовідносинах із ТОВ «СК «Вардат Сервіс» за період з 01.01.2013 по 01.03.2014. Підставою для нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про те, що договори, укладені між позивачем та контрагентом: ТОВ «СК «Вардат Сервіс», були укладений без мети настання правових наслідків. Позивач, не погоджуючись з таким висновком податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з ТОВ «СК «Вардат Сервіс» за договорами, які мали реальний характер, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні 02.11.2015 підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки від 23.07.2014 № 314/1-26-50-22-07-25291151.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,-

В С Т А Н О В И В:

В період з 10.07.2014 по 16.07.2014 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "НВПБО "Будпластик " з питань визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податків по взаємовідносинах із ТОВ «СК «Вардат Сервіс» за період з 01.01.2013 по 01.03.2014.

За результатами перевірки складено акт від 23.07.2014 № 314/1-26-50-22-07-25291151, яким встановлені наступні порушення:

- пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 90340,00 грн.

На підставі акта перевірки від 23.07.2014 № 314/1-26-50-22-07-25291151 відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 24.07.2014 № 0007562207, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 112925,00 грн., у тому числі за основним платежем - 90340,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 22585,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання "Будпластик", не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням від 24.07.2014 № 0007562207, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 200 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно із пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг, які відображені в податкових накладних, із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ТОВ "Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання "Будпластик" та ТОВ "СК "Вардант Сервіс" було укладено ряд договорів.

ТОВ "Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання "Будпластик" (Замовник) та ТОВ "СК "Вардант Сервіс" (Виконавець) було укладено договір про надання послуг № 1109-1 від 11.09.2013, згідно якого виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного строку надавати за плату ремонтні роботи в складі за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9 ж, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги (Т. 1, арк. 47-49).

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: копію акта виконаних робіт № за грудень 2013 року, копію податкової накладної від 27.12.2013 № 956 (Т. 1, арк. 50-55), копію платіжного доручення з відміткою банка (Т. 1, арк. 105).

ТОВ "Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання "Будпластик" (Замовник) та ТОВ "СК "Вардант Сервіс" (Виконавець) було укладено договір про надання послуг № 01170113 від 17.01.2013, згідно якого виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного строку надавати за плату режимно-налагоджувальні роботи в котельні за адресою: м. Моршин, вул. Привокзальна, 45а, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги (Т. 1, арк. 57-59).

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: копію акта здачі-прийняття робіт № 1 від 29.03.2013 (Т. 1, арк. 56), копію податкової накладної від 29.03.2013 № 834 (Т. 1, арк. 60), копію платіжного доручення з відміткою банка (Т. 1, арк. 100).

ТОВ "Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання "Будпластик" (Замовник) та ТОВ "СК "Вардант Сервіс" (Виконавець) було укладено договір про надання послуг № 020813 від 02.08.2013, згідно якого виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного строку надавати за плату ремонтні роботи в складі за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9 ж, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги (Т. 1, арк. 62-64).

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: копію акта здачі-приймання робіт № 1 від 15.08.2013 (Т. 1, арк. 61), копію податкової накладної від 15.08.2013 № 503 (Т. 1, арк. 65), копію платіжного доручення з відміткою банка (Т. 1, арк. 103).

ТОВ "Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання "Будпластик" (Замовник) та ТОВ "СК "Вардант Сервіс" (Виконавець) було укладено договір про надання послуг № 01280513 від 28.05.2013, згідно якого виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного строку надавати за плату послуги по ремонту крівлі АБК та виробничого корпусу за адресою: м. Українка, Київська область, вул. Промислова, 33, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги (Т. 1, арк. 67-69).

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: копію акта здачі-приймання робіт № 1 від 02.08.2013 (Т. 1, арк. 66), копію податкової накладної від 02.08.2013 № 52 (Т. 1, арк. 70), копію платіжного доручення з відміткою банка (Т. 1, арк. 104).

ТОВ "Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання "Будпластик" (Замовник) та ТОВ "СК "Вардант Сервіс" (Виконавець) було укладено договір про надання послуг № 010713 від 01.07.2013, згідно якого виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного строку надавати за плату ремонтні роботи у виробничо-складському комплексі за адресою: м. Бровари, вул. Кутузова, 61, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги (Т. 1, арк. 72-74).

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: копію акта здачі-приймання робіт № 1 від 08.07.2013 (Т. 1, арк.71), копію податкової накладної від 08.07.2013 № 305 (Т. 1, арк. 75), копію платіжного доручення з відміткою банка (Т. 1, арк. 102).

ТОВ "Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання "Будпластик" (Замовник) та ТОВ "СК "Вардант Сервіс" (Виконавець) було укладено договір про надання послуг № 170113/1 від 17.01.2013, згідно якого виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного строку надавати за плату послуги по влаштуванню гіпсокартонних стін та перегородок у секції № 9 складського комплексу, що знаходиться за адресою: с. В. Олександрівка, Київська область, вул.. Леніна, 121, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги (Т. 1, арк. 77-79).

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: копію акта здачі-приймання робіт № 1 від 11.04.2013 (Т. 1, арк. 76), копію податкової накладної від 11.04.2013 № 248 (Т. 1, арк. 80), копію платіжного доручення з відміткою банка (Т. 1, арк. 101).

ТОВ "Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання "Будпластик" (Замовник) та ТОВ "СК "Вардант Сервіс" (Виконавець) було укладено договір про надання послуг № 18011301 від 18.01.2013, згідно якого виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного строку надавати за плату послуги по демонтажу технологічного обладнання ТПП "Краусс-Маффей" в смт. Чабани, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги (Т. 1, арк. 82-84).

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: копію акта здачі-приймання робіт № 1 від 24.01.2013 (Т. 1, арк.81), копію податкової накладної від 24.01.2013 № 662 (Т. 1, арк. 85), копію платіжного доручення з відміткою банка (Т. 1, арк. 97).

ТОВ "Науково-виробниче проектно-будівельне об'єднання "Будпластик" (Замовник) та ТОВ "СК "Вардант Сервіс" (Виконавець) було укладено договір про надання послуг № 15011301 від 15.01.2013, згідно якого виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного строку надавати за плату послуги по технічному переоснащенню N-катіонових фільтрів на ТЕЦ-5 в м. Києві, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги (Т. 1, арк. 89-91).

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: копії актів здачі-приймання робіт № 1 від 30.01.2013, № 2 від 12.02.2013, № 3 від 14.02.2013 (Т. 1, арк.86-88), копії податкових накладних від 30.01.2013 № 1008, від 14.02.2013 № 398, від 12.02.2013 № 310 (Т. 1, арк. 92-94), копії платіжних доручень з відміткою банка (Т. 1, арк. 96, 98, 99).

Крім того, позивач надав суду Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15.08.2014, з якого вбачається, що юридичну особу: ТОВ "СК "Вардант Сервіс" (код ЄДРПОУ 38088338) було припинено лише 28.04.2014 за судовим рішенням у зв'язку з визнанням її банкрутом, 25.04.2014, 908/604/14, Господарський суд Запорізької області.

Також, позивачем на підтвердження спеціальної податкової правосуб'єктності ТОВ "СК "Вардант Сервіс" (код ЄДРПОУ 38088338) було надано суду копію свідоцтва № 200097092 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 27.12.2012, довідку з ЄДРПОУ АА № 831181 (види діяльності за КВЕД-2010: 41.10 організація будівництва будівель), ліцензію на виконання господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (Т. 1, арк. 108-112).

Крім того, позивачем надані докази використання отриманих від ТОВ "СК "Вардант Сервіс" робіт у власній господарській діяльності товариства, зокрема, замовлення ремонтно-монтажних робіт у контрагента здійснювалось для виконання договорів на виконання будівельно-монтажних робіт, укладених позивачем (який виступав виконавцем) з суб'єктами господарювання (Т. 1, арк. 113-245).

Позиція відповідача ґрунтується на постанові старшого слідчого з СВ ФР Ленінської ОДПІ у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області від 24.03.2014 про проведення позапланової документальної перевірки, згідно якої встановлено, фіктивність ТОВ "СК "Вардант Сервіс", оскільки, відповідно до пояснень директора та головного бухгалтера ТОВ "СК "Вардант Сервіс" - Бесполденного Г.Г. встановлено, що дана особа погодилась на прохання ОСОБА_2 зареєструвати на своє ім'я дане товариство за грошову винагороду без мети здійснення фінансово - господарської діяльності.

Відповідно до частини четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно із частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відтак, посилання відповідача на постанову старшого слідчого з СВ ФР Ленінської ОДПІ у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області від 24.03.2014 про проведення позапланової документальної перевірки, судом приймається критично, оскільки вказані в постанові відомості та обставини, встановлені в ході досудового слідства, повинні бути підтверджені виключно судовим рішенням, винесеним в порядку Кримінального процесуального кодексу України з перевіркою і підтвердженням їх відповідності фактам та вимогам процесуального законодавства, однак такого рішення суду надано не було.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту за фінансово - господарськими відносинами з контрагентом ТОВ "СК "Вардант Сервіс" суду не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "СК "Вардант Сервіс" мали реальний товарний характер.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд встановив, що матеріалами справи спростовуються висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, що призвели до заниження податку на додану вартість.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 24.07.2014 року № 0007562207.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов