Постанова № 55569472, 01.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 лютого 2016 року № 826/11158/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромсат" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, скасування наказу та зобов'язання вчинити дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ромсат" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, скасування наказу № 917 від 30.04.2015 та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем було протиправно винесено наказ № 917 від 30 квітня 2015 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ромсат» та, як наслідок, протиправно проведено перевірку товариства, складено акт перевірки, крім того, податковим органом на підставі акта перевірки були відкориговані показники податкової звітності товариства з податку на додану вартість, хоча податкове повідомлення-рішення не виносилось.

Представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідач надав суду письмові заперечення проти позову, в яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю, посилаючись на законність проведеної перевірки та стверджуючи, що права та інтереси ТОВ «Ромсат» не порушені, оскільки податкові повідомлення-рішення на підставі акта перевірки від 18.05.2015 № 235/26-57-22-05/23744111 не виносились, а висновки акта перевірки, занесені до АІС «Податковий блок» не створюють жодних правових наслідків для платника податку.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,-

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, абзацу 4 пункту 73.3 статті 73, підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України звернулась до позивача із запитом від 04.03.2015 № 3162/10/26-57-22-05 про надання пояснень та їх документального підтвердження для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях результатів операцій по господарських відносинах з контрагентами за період з 01.12.2014 по 31.12.2014.

Як вбачається із письмових заперечень відповідача, ТОВ «Ромсат» запитуваної інформації в повному обсязі у визначений законом строк не надало.

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України було видано наказ від 30.04.2015 № 917 про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ромсат» та направлення на перевірку від 30.04.2015 № 886/22-05.

Крім того, в направленні на перевірку від 30.04.2015 № 886/22-05 зазначено, що 30.04.2015 о 12:00 год. Трофимову О.В., директору, пред'явлено службове посвідчення та направлення на проведення перевірки від 30.04.2015 № 886, а також вручено копію наказу від 30.04.2015 № 917 про проведення перевірки.

В період з 30.04.2015 по 08.05.2015 Державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромсат» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах за період з 01.12.2014 по 31.12.2014.

За результатами перевірки складено акт від 18.05.2015 № 235/26-57-22-05/23744111, яким встановлені наступні порушення:

- пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, що призвело до завищення розміру доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2014 рік на суму 2 785 140 грн.;

- підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2014 рік на суму 2 769 500 грн.;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 201.1 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового зобов'язання за період з 01.12.2014 по 31.12.2014 у розмірі 557 028 грн. ПДВ;

- пункту 44.1 статті 44, пунктів 201.1, 201.6 та 201.10 статті 201, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту за період з 01.04.2014 по 30.04.2014 та з 01.06.2014 по 31.08.2014 у розмірі 553 900 грн. ПДВ.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ромсат», не погоджуючись з такими діями та висновками податкового органу, звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частинами першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 8 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Отже, рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення, дія чи бездіяльність прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення, дія чи бездіяльність є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Діяльність працівників контролюючого органу щодо ініціювання та проведення перевірки платника податків є лише службовою діяльністю таких осіб на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання суб'єктом перевірки вимог чинного законодавства, з огляду на що, не створює жодних правових наслідків для суб'єкта господарювання та не змінює стану його суб'єктивних прав, оскільки сама по собі не породжує настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на права та обов'язки суб'єкта господарювання.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України №2-зп від 23.06.1997 в справі № 3/35-313 вказано, що "…за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію."

В пункті 5 Рішення Конституційного Суду України № 9-рп/2008 від 22.04.2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи "правового акту індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)" стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації вичерпують свою дію.

Наказом від 30.04.2015 № 917 призначено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ромсат».

Факт проведення податковим органом на підставі наказу від 30.04.2015 № 917 позапланової виїзної перевірки позивача з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах за період з 01.12.2014 по 31.12.2014 за результатами якої складено акт від 18.05.2015 № 235/26-57-22-05/23744111, підтверджується копіями відповідних документів наявними в матеріалах справи та було підтверджено сторонами у судовому засіданні.

Оскаржуваний наказ є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання, тобто моментом проведення відповідачем перевірки на його підставі.

Отже, враховуючи, що податковим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки, оскаржуваний наказ не є таким, що порушує права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов'язків, а відтак, задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу від 30.04.2015 № 917 не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки такий наказ не є юридично значимими для позивача з огляду на те, що після проведення на його підставі перевірки він вичерпав свою дію відносно позивача.

Аналогічна позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 10.03.2015 у справі № К/800/54480/14 та від 27.11.2014 у справі № К/800/52374/14.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування наказу від 30.04.2015 № 917 та щодо визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки на підставі вказаного наказу, та оформлення її результатів актом від 18.05.2015 № 235/26-57-22-05/23744111 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 74 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Наказом Державної податкової служби України від 24.12.2012 N 1197 "Про введення в експлуатацію інформаційної системи "Податковий блок" з 1 січня 2013 року було введено в експлуатацію IC "Податковий блок" в органах державної податкової служби всіх рівнів; зазначена інформаційна система включає чотири підсистеми-сегменти операційної діяльності органів податкової служби, такі як: реєстрація платників податків; обробка податкової звітності та платежів; облік платежів; податковий аудит.

Виходячи з аналізу положень статті 74 Податкового кодексу України, інформаційна система "Податковий блок" повинна відображати фактичні задекларовані позивачем показники своєї господарської діяльності, її корегування можливе лише за наслідками узгодження податкових зобов'язань та податкового кредиту, а органи ДПС України використовують вказану систему у своїй роботі, в тому числі, й для співставлення показників, які задекларовані позивачем та його контрагентами, розбіжності в яких призводять до створення штучних підстав для проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності.

Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

В податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Таким чином, будь-які зміни до інформаційних баз мають визнаватися протиправними, якщо відповідні дані не співпадають з узгодженими сумами (або іншими показниками) податкового обліку.

Як вбачається із письмових заперечень відповідача, останній стверджує, що жодні рішення на підставі акта від 18.05.2015 №235/26-57-22-05/23744111 Державною податковою інспекцію у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві не приймались.

Разом з цим, відповідач зазначає, що висновки, викладені в акті за результатами перевірки позивача, у подальшому були занесені до електронної інформаційно-аналітичної бази, однак, без прийняття податковим органом за результатами перевірки відповідного рішення не породжують жодних правових наслідків для позивача як платника податків.

Отже, вищенаведеними твердженнями відповідача підтверджується факт коригування податкової звітності позивача.

Враховуючи, що в даному випадку, жодних донарахувань позивачеві грошових зобов'язань (та, відповідно, їх узгодження) за наслідками проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснено не було, то відповідач протиправно відкоригував в інформаційній системі "Податковий блок" задекларовані позивачем показники податкової звітності.

Наведене обумовлює обґрунтованість позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача вилучити з Бази даних «Податковий блок» всі дані, які вносились за результатами складання Акту про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Ромсат» (код за ЄДРПОУ 23744111) від 18.05.2015 року за № 235/26-57-22-05/23744111 з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.12.2014 року по 31.12.2014 року.

Водночас, суд звертає увагу, що позовна вимога щодо зобов'язання відповідача відновити в Базі даних «Податковий блок» суму податкового кредиту та податкових зобов'язань, які ТОВ «Ромсат» включило до податкових декларацій за вказаний в акті перевірки період, спрямована на майбутнє, оскільки дані дії мають бути вчинені відповідачем з урахуванням висновків суду в даній справі, а, відтак, суд дійшов висновку про безпідставність заявленої позовної вимоги.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов - задовольнити частково.

2. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві вилучити з Бази даних «Податковий блок» всі дані, які вносились за результатами складання Акту про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Ромсат» (код за ЄДРПОУ 23744111) від 18.05.2015 року за № 235/26-57-22-05/23744111 з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.12.2014 року по 31.12.2014 року.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов