Рішення № 55569117, 03.11.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2011 р.Справа №18/2526/11

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря-Маїс Насіння", вул.Смілянська,144, м.Черкаси, 18000

до Відкритого акціонерного товариства "Повстин", с. Повстин, Пирятинський район, Полтавська область, 37053

про стягнення 397347,00 грн.

Суддя Босий В.П.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. Від 19.08.2011 р.

від відповідача: не зявився

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Розглядається позовна заява сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря-Маїс Насіння" про стягнення заборгованості згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № 10-168 від 06.05.2010р.

Відповідач відзив на позов не надав, його представник в судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з можливістю повного розрахунку з позивачем.

Судом в даному випадку приймається до уваги, що неявка в судове засідання господарського суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою відкладення справи на іншу дату. Тому, для уникнення зловживання процесуальними правами, враховуючи, що судом вжито всіх необхідних заходів щодо належного повідомлення відповідача про дату та час розгляду справи, суд вважає за доцільне розглянути дану справу по суті на підставі до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

06.05.2010 р. між Відкритим акціонерним товариством "Повстин" і СТОВ "Зоря-Маїс насіння" було укладено договір поставки № 10-168, згідно умов якого, позивач взяв на себе зобовязання поставити відповідачу насіння кукурудзи "Бюрлі" в кількості 750 посівних одиниць на загальну суму 487 500,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач свої зобов'язання щодо поставки товару виконав в повному обсязі - відвантажив обумовлену договором продукцію 07 травня 2010 року, що підтверджується довіреністю на отримання та видатковою накладною (копії в матеріалах справи).

Згідно з п. 2.2 договору передбачено, що оплату за товар покупець (відповідач) проводить в безготівковому порядку на р/р постачальника в терміни: до 6 травня 2010 р. 50 000,00 грн., до 15 серпня 2010 р. 137 500,00 грн., до 01 жовтня 2010 р. 150 000,00 грн., до 29 жовтня 150 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав. Станом на 30 серпня 2011 року відповідач вчасно здійснив лише попередню оплату по договору в розмірі 50 000,00 грн. 6 травня 2010 року, а з порушенням строків, обумовлених договором сум здійснив дві проплати 23 вересня та 8 листопада відповідно в розмірі 150000,00 та 50 000,00 грн.

Таким чином, борг по даному договору становить 237 000,00 грн.

Пункту 2.3 договору поставки на умовах товарного кредиту передбачено, що в разі не проведення оплати у встановлений строк, постачальник має право переглянути ціну на товар в сторону збільшення на 10 - 40 % від вартості поставленого товару, або в односторонньому порядку розірвати договір, що не звільняє покупця від покладених на нього цим Договором зобов'язань. При простроченні оплати на 30 днів - 10%, до 60 днів - 20 %, до 90 днів - 30 %, при про строчці оплати 90 днів - 40 % вартості поставленої та не оплаченої продукції".

Враховуючи зазначену умову договору позивач збільшив ціну на поставлену і не оплачену відповідачем продукцію на 40 %.

Таким чином, заборгованість відповідача складає 331 000,00 грн.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ч. 1 ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобовязання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 612 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення. При цьому, ст. 229 Господарського кодексу України встановлює, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що за невиконання, або неналежне виконання покупцем своїх зобов'язань по оплаті придбаного товару, останній сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки, яка діє на дату останньої проплати згідно п. 2.2. цього договору

Оскільки, відповідачем прострочено виконання зобовязання з оплати поставленого товару на 306 днів, позивач нарахував відповідачу пеню за період з 29.10.2010 р. по 30.08.2011 р., що складає 30 797,00 грн.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені частково за період з 29.10.2010 р. по 30.04.2011 р. в сумі 18 417,82 грн.

У відповідності до пункту 4.4. договору в разі прострочки оплати товару більше ніж 30 днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 15% від суми заборгованості, що за розрахунком позивача складає 35 550,00 грн.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008року № 01-8/211(п. 48) штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Відтак, умови договору передбачають цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу. При цьому, чинне законодавство не встановлює граничного розміру неустойки і збільшення її розміру за рахунок встановлення штрафу у випадку порушення виконання зобовязання з оплати у встановлений вказаним договором строк не суперечить чинному законодавству, яке встановлює обмеження лише щодо розміру такого виду неустойки як пеня.

При укладені договору сторони дійшли згоди щодо стягнення одночасно штрафу та пені у разі невиконання відповідачем умов договору, а саме: порушення строку оплати отриманої продукції. Тому, одночасне застосування штрафу та пені не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного між сторонами договору.

Положеннями статей 627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обовязковим для виконання сторонами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32-33,43-44,49,75,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Повстин" (с. Повстин, Пирятинський район, Полтавська область, 37053, код ЄДРПОУ 05529298, ІПН 055292916233, свід. плат. ПДВ 100165011) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря-Маїс Насіння" (вул. Смілянська, 144, м. Черкаси, 18000, р/р 26000028100047 в ВАТ "ОСОБА_2 МКБ", м. Київ, МФО 300658 Код ОКПО 32399236) - 331000,00 грн. основного боргу, 18 417,82 грн. пені, 35 550,00 грн. штрафу, 3849,68 грн. державного мита та 228,65 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя Босий В.П.

Повне рішення складено: 07.11.2011 р.