Постанова № 55566882, 04.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12860/15 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Карпушової О.В.,

за участю секретаря Ткачук М.І,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЦЯ-ВК» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЦЯ-ВК» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування повідомлення-рішення від 17.03.2015 року №0001692202, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2015 року Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЦЯ-ВК» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просило скасувати повідомлення-рішення від 17.03.2015 року №0001692202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та надано невірну правову оцінку діям відповідача щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в період з 17.02.2015 по 23.02.2015 Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Столиця -ВК» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з TOB «Нестіан Трейд» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, з TOB «Фагот Актив» за період з 01.09.2014 по 30.09.2014, з TOB «Інтерпродукт Груп» період з 01.10.2014 по 31.12.2014.

За результатами перевірки складено акт від 27.02.2014 № 207/26-54-22-02-10/33635015, яким встановлені порушення: пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в розмірі 1095243,91 грн.

На підставі акта перевірки від 27.02.2014 № 207/26-54-22-02-10/33635015 відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 17.03.2015 № 0001692202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем додаток на додану вартість на загальну суму 1 369 055,00 грн., у тому числі за основним платежем - 1095244,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 273811,00.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Столиця -ВК» (замовник) були укладені договори про надання послуг з організації та супроводу перевезень вантажу, а саме:

- з Товариством з обмеженою відповідальністю «Нестіан Трейд» (експедитор) було укладено договір від 01.07.2014 № 01/07/14-03;

- з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фагот Актив» (експедитор) було укладено договір від 01.09.2014 № 11-01/09/14.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Столиця -ВК» (замовник) були укладені договори про надання юридичних послуг, а саме:

- з Товариством з обмеженою відповідальністю «Нестіан Трейд» (виконавець) було укладено договір від 01.07.2014 № 01/07/14-04;

- з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фагот Актив» (виконавець) було укладено договір від 01.09.2014 № 12-01/09/14.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Столиця -ВК» (замовник) були укладені договори про інформаційно-консультаційне обслуговування, а саме:

- з Товариством з обмеженою відповідальністю «Нестіан Трейд» (виконавець) було укладено договір від 01.07.2014 № 01/07/14-05;

- з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фагот Актив» (виконавець) було укладено договір від 01.09.2014 № 13-01/09/14.

З даного приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з пунктом 78.5 статті 78 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Пункт 79.1 статті 79 Податкового кодексу України встановлює, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Таким чином, з аналізу наведених норм Податкового кодексу України суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення, а право на проведення такої перевірки виникає за умови завчасного надіслання до початку перевірки платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Зазначене узгоджується з правом платника податків бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, закріпленого у підпункті 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України, та обов'язком платника податків надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, що передбачено пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 27.01.2015 року у справі №21-425а14, де чітко визначено, що аналізованими нормами ПК, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

В даному випадку перевірка була законною, оскільки податковим органом було дотримано всіх процедур щодо її проведення, але колегія суддів не може погодитися із висновком суду першої інстанції про те, що наданих позивачем первинних документів на підтвердження реальності операцій з ТОВ «Нестіан Трейд», ТОВ «Фагот Актив» та ТОВ «Інтерпродукт груп», виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту врегульовано статтею 198 ПК України.

Так, підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України, тут та надалі норми у редакції що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічна правова позиція висловлена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27 серпня 2015 року № К/800/10347/14.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

За правилами пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 статті 200 ПК України установлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 200.4 статті 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Так, на підтвердження реальності операцій та товарності фінансово-господарських взаємовідносин з TOB «Нестіан Трейд» та «Фагот Актив» за договорами про надання послуг з організації та супроводу перевезень вантажу, надано суду такі докази: додаток № 1 до договору (заявка на перевезення у внутрішньому сполученні); актів здачі-прийняття робіт (надання послуг); додатку № 2 до договору (протоколи узгоджених цін); податкові накладні; виписки по рахунку в банку.

Посилання суду першої інстанції на те, що в матеріалах справи відсутні узгоджені сторонами заявки, узгоджені сторонами маршрути курсування спростовуються тим, що згідно розділу 3 вищезазначених договорів визначено порядок передачі заявки, зокрема: «письмовий порядок або усний порядок (усно диктується по телефону). В даному випадку заявка подавалась в усній формі».

В розділі 3 вищезазначених договорів встановлено, що заявка направляється на електронну адресу/номер факсу або диктується усно по телефону замовником експедитору, а експедитор зобов'язаний з моменту отримання заявки підтвердити можливість її виконання або відмовитися від виконання заявки.

Маршрути курсування перед поїздкою погоджувався сторонами усно. За результатами місяця всі маршрути курсування експедитора відображені в протоколі узгодження цін, що є додатком № 2 до договорів.

Позивачем, на підтвердження реальності та товарності фінансово-господарських взаємовідносин з TOB «Нестіан Трейд» та TOB «Фагот Актив» за договорами про надання юридичних послуг надано суду і докази: додаток № 1 до договору, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); податкові накладні; виписки по рахунку в банку; запити про надання юридичних послуг; звіти про надання юридичних послуг, проекти підготовлених юридичних документів (позовні заяви, претензія, договори, інше); корпоративне керівництво по антимонопольному регулюванню; інструкція щодо дій персоналу при проведенні перевірок; зобов'язання по дотриманню правил конкурентного законодавства; довідка по питанню мінімізації ризиків, пов'язаних з відгрузкою товару фізичній особі).

Позивачем, на підтвердження реальності та товарності фінансово-господарських взаємовідносин з TOB «Нестіан Трейд» та TOB «Фагот Актив» за даними договорами, надано суду такі докази: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); податкові накладні.

Як вже також зазначалось вище, позивач замовив у контрагентів TOB «Фагот Актив» і TOB «Нестіан Трейд» такі послуги: послуги транспортно-експедиторське обслуговування вантажу (послуги експедиторів); юридичні послуги; інформаційно-консультаційні послуги.

Зазначені послуги закуповувались позивачем у цих контрагентів для власних потреб, тому що спеціалістів в штаті позивача, які б виконувати таку роботу немає, що підтверджується штатним розписом позивача (є в матеріалах справи, у позивача відсутні такі посади, як юрист (юрисконсульт), експедитор, маркетолог (щодо договорів про інформаційно-консультаційне обслуговування, де надавались послуги маркетингового характеру - пошук нових клієнтів, надання інформації з цінової політики дизельного палива та бензинів по регіонам України, надання необхідної інформації для спілкування з клієнтами).

Позивачем, на підтвердження реальності та товарності фінансово-господарських взаємовідносин з TOB «Інтерпродукт Груп» за даним договором, надано суду такі докази: видаткові накладні, специфікації, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, сертифікат відповідності, паспорт продукції та докази подальшої реалізації товару кінцевим покупцям, а саме: Приватне підприємство «Сервіском», TOB «Торгово-промислова група «Центр», ПП «Міракос-Вест», TOB «Петроліум Оіл Груп». Письмові докази (копії договорів купівлі-продажу, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних) на підтвердження продажу позивачем покупцям дизельного палива.

Позивач купив у TOB «Інтерпродукт Груп» нафтопродукти (дизельне паливо) з метою перепродажу його і відповідно отримання доходу від здійсненої господарської операції. Позивач продав це дизельне паливо.

Той факт, що покупці купували у позивача це дизельне паливо, яке відповідач вважає відсутнім у позивача, говорить про те, що реально це дизельне паливо було, що воно реально купувалося у контрагента TOB «Інтерпродукт Груп». Адже, якби не було цього дизельного палива у позивача у наявності, то б і продавати позивачу не було що, а в даному даному позивач продав його і отримав дохід.

Від здійсненої господарської операції (продаж дизельного палива) позивач отримав дохід в розмірі - 249 837,60 грн. (довідка є в матеріалах справи), що доказує економічну доцільність та обґрунтованість господарської операції із контрагентом TOB «Інтерпродукт Груп», а відтак -доводить реальність здійснення господарської операції, відповідно, спростовує твердження відповідача про фіктивність господарської операції.

Суд першої інстанції в постанові зазначає, «що суд звертає увагу, що більша частина видаткових накладних (№№ 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 18, 19, 20) містить лише підпис невстановленої особи, яка отримала товар для TOB «Столиця -ВК». Проте, підписи в цих накладних належить самому директору позивача ОСОБА_3, інша частина - це підписи ОСОБА_4 - працівника позивача, яка згідно наказу виконувала в той період обов'язки директора (копія наказу міститься в матеріалах справи), на інших накладних підпис ОСОБА_4 підписаний її ініціалами.

Таким чином, в нашому випадку суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, підтверджені податковими накладними, які відповідають вимогам ст. 201 ПК України, та підтверджені первинними бухгалтерськими документами, які складені відповідно до вимог ст. 1, п.2 ст. З, ст. 4, п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2,4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Також, позивачем до апеляційної скарги додано:

Копії виписок щодо оплат послуг контрагентів із банку (а.с. 19-57).

Надано пояснення, що маршрути курсування перед поїздкою погоджувався сторонами усно, що, до речі, відповідає умовам договору.

Протокол узгодження цін від 01.09.2014 між TOB «СТОЛИЦЯ-ВК» і TOB «ФАГОТ АКТИВ» (а.с. 63-64, т. 3), в якому результатами місяця відображені всі маршрути курсування експедитора.

Звіти про результати проведення маркетингового дослідження, якими підтверджено факт надання інформаційно-консультаційних послуг підтверджується (а.с. 65-89).

Також, позивачем надано Наказ №24 від 24.10.2014 року «Про щорічну відпустку», згідно якого директор ТОВ «Столиця - ВК» ОСОБА_3 відбув у відпустку, а виконання обов'язків поклав на менеджера ОСОБА_4

Колегія суддів, проаналізувавши вище викладене, приходить до висновку про те, що суд першої інстанції оцінюючі надані позивачем первинні документи вказав на недоліки в їх оформленні (підпис ОСОБА_4, не конкретизовані послуги), але це не є підставою вважати всі господарські операції за перевіряє мий період недійсними. На думку, колегії суддів апеляційної інстанції, реальність операцій, насамперед, підтверджується виписками із банківського рахунка позивача.

Отже, окрім формальних вимог щодо наявності у платника належним чином оформлених податкових накладних, визначальною умовою реалізації права платника на податковий кредит (який в подальшому бере участь в розрахунку суми бюджетного відшкодування), є реальність її здійснення в рамках провадження господарської діяльності платника.

Формальні недоліки первинних документів повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції.

В свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а не повноваженнями осіб із складання первинних документів, що засвідчують здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03 листопада 2015 року № К/800/33480/15.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби не свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість позивачу, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішенні прийняті податковим органом без достатніх підстав.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, не враховано всі обставини справи, тому існують підстави для задоволення апеляційної скарги.

Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 203, 205, 207, 254, 265 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЦЯ-ВК» на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2015 року - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2015 року - скасувати.

Ухвалити по справі нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЦЯ-ВК» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення від 17.03.2015 року №0001692202 - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.03.2015 року №0001692202.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

О.В. Карпушова

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Карпушова О.В.

Безименна Н.В.