Ухвала суду № 55566417, 04.02.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1]

04 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:

головуючого - судді: Кирилюк Г.М.

суддів: Рейнарт І.М., Качана В.Я.,

при секретарі Архіповій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, за участю боржника ОСОБА_1, за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» - Дудника Олега Сергійовича на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 9 грудня 2015 року,

встановила:

03.11.2015 р. Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» ( далі - ПАТ Універсал Банк») звернулося до суду з даною скаргою, в якій просило визнати дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.В. щодо винесення постанови №49108117 про відмову у відкритті виконавчого провадження незаконними, скасувати вказану постанову та зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України провести виконавчі дії у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження».

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що судовим рішенням з боржників стягнуто суму коштів у розмірі 754 438,28 доларів США з зазначенням відповідного еквівалента. При цьому поновлення порушених прав та законних інтересів стягувача є отримання ним боргу в тій грошовій одиниці, яка визначена умовами договору та відображена в судовому рішенні. Враховуючи курс долара США по відношенню до національної валюти на день винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (курс 2 129,7699 грн. за 100 дол.США), еквівалент суми зобов'язання становив 16 067 799,40 грн. За таких підстав та у відповідності до ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження було підвідомче саме Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 9 грудня 2015 року в задоволенні скарги ПАТ «Універсал Банк» відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «Універсал Банк» просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 9 грудня 2015 року про відмову у задоволенні скарги та постановити нову ухвалу про її задоволення.

Посилається на те, що судом невірно застосовано положення ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження», не враховано обов'язку державного виконавця визначити еквівалент суми зобов'язанням, не надано належної оцінки тому, що державним виконавцем вирішувалось питання про відкриття виконавчого провадження про стягнення не суми боргу, а її еквіваленту. При цьому ухвала суду не містить посилань на чинне законодавство, яке передбачає обов'язок державного виконавця відкривати виконавче провадження на еквівалент суми заборгованості.

Зазначив, що при постановленні даної ухвали судом не враховано, що сума зобов'язання за рішенням суду не змінювалася стягувачем самостійно та не зазначався фактичний розмір заборгованості за кредитними договорами на день звернення до виконавчої служби. Зазначена в рішенні суду сума еквіваленту не є сумою зобов'язання, а є лише еквівалентом зобов'язання у розмірі 754 438,28 дол. США. Оскільки при постановленні судом рішення використовувався курс іноземних валют інший, ніж є на сьогоднішній день, стягувачем було зазначено, що сума зобов'язання на день звернення до виконавчої служби вже складає більше 10 000 000 грн.

В судовому засіданні представник ПАТ «Універсал Банк» - Юхименко Ю.Ю. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, що відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вимогами ст. 383 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.01.2015 року Дніпровським районним судом міста Києва видано виконавчий лист у справі № 2-338/11, провадження № 2/755/2977/14, на виконання рішення цього суду від 17 грудня 2014 року про стягнення з ОСОБА_6 та ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором від 17.12.2007 року у розмірі 754 438,28 доларів США, що еквівалентно сумі за курсом НБУ станом на 18.04.2014 року - 8 489 014,97 грн. (а.с.6).

19.10.2015 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим О.В. винесено постанову про відмову у відкриті виконавчого провадження за вказаним виконавчим листом (а.с.4).

Відмова у відкритті виконавчого провадження обґрунтована тим, що у поданому на виконання виконавчому документі сума боргу, що підлягає стягненню, менша 10 млн. грн., таким чином виконавчий документ пред'явлено не за підвідомчістю виконання (а.с.5).

Відмовляючи у задоволенні скарги ПАТ «Універсал Банк» суд першої інстанції виходив з того, що дії державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження були правомірними, оскільки за правилами ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» підвідомчість виконавчих проваджень визначається встановленою рішенням сумою зобов'язання, а не фактичним розміром зобов'язання на час пред'явлення виконавчого документа. Обов'язок державного виконавця корегувати суму грошового зобов'язання, визначеного у виконавчому документі, законом не передбачено.

Колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду з огляду на таке.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими сума зобов'язання становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Таким чином при вирішенні питання підвідомчості виконавчого провадження державний виконавець повинен виходити саме з суми зобов'язання.

Як вбачається зі змісту судового рішення, сума зобов'язання за кредитним договором становить 754 438, 28 дол. США.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками,у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 53 Закону України «Про виконавче провадження» визначені особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті.

Так, ч.3 ст.53 цього Закону передбачено, що у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті державний виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує ці кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті державний виконавець дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби.

При вирішенні даного питання суд першої інстанції наведеного не врахував та дійшов передчасного висновку про відсутність в діях державного виконавця порушень прав стягувача.

Крім цього, у відповідності до ч.1 ст. 386 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються.

Як вбачається з матеріалів справи, представник Департаменту державної виконавчої служби в письмовому зверненні від 23.11.2015 р. просив відкласти розгляд даної справи у зв'язку з великим навантаженням справ та для надання відповідних доказів (а.с.19).

Розглянувши у справу у відсутність представника посадової особи державної виконавчої служби, рішення якої оскаржується, суд першої інстанції допустив порушення порядку розгляду даної справи.

При цьому суд першої інстанції не перевірив доводи ПАТ «Універсал Банк» в тій частині, що в заяві про прийняття виконавчого листа до виконання стягувачем було зазначено еквівалент суми зобов'язання, який перевищував десять мільйонів гривень.

Відповідно до ч 3 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 312-315, 317 ЦПК України колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» - Дудника Олега Сергійовича задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 9 грудня 2015 року скасувати.

Передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді:

Справа №22-ц/796/2742/2016

Головуючий у суді 1 інстанції: Савлук Т.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.