Постанова № 55566149, 25.12.2015, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2015 р. Справа №818/3159/15

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпової О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Прімової-Крикуненко О.В.,

представників позивача - Мироненко Л.В., Шинкаренко В.І., Юрченко В.М.,

представників відповідача - Рязанцева В.О., Лактіонової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/3159/15

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернулося із позовом Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» (далі по тексту - позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі по тексту - відповідач, СДПІ з ОВП у м. Харкові), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000064801 від 31.03.2015 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 3919884грн. за основним платежем та на 1959942грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000054801 від 31.03.2015р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 4026679грн. за основним платежем та 2013339грн.50коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Свої вимоги мотивує тим, що висновки акта СДПІ з ОВП у м. Харкові №42/28-09-48-01-03/03352432 від 02.03.2015р., складеного за результатами проведення планової документальної перевірки ПАТ «Сумигаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013р. до 31.12.2013р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. до 31.12.2013р., про порушення підприємством п.44.1 ст.44, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.145.1.6 п.145.1 ст.145, п.146.12 ст.146, п.154.8 ст.154 та п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, є безпідставними. Зокрема, позивач наголошує на тому, що підприємством правомірно включено до складу витрат у 2013р. природного газу для ВТВ та нормованих втрат в сумі 15745 672грн., а також до податкового кредиту у березні та грудні 2013р. вартості природного газу для ВТВ та нормованих втрат в сумі ПДВ 3 149 134грн., оскільки обсяги використання в процесі господарської діяльності природного газу на виробничо-технологічні витрати та нормовані втрати ПАТ «Сумигаз» за 2013р. понесені в межах затверджених розмірів наказом Мінпаливенерго №1060 від 21.12.2012р. «Про затвердження розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних втрат газорозподільних підприємств на 2013 рік», який для позивача складає 26 802,8 тис.куб.м. Факт отримання ПАТ «Сумигаз» від Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 17 298,993 тис.куб.м. газу та від ТОВ «РГК Трейдінг» 4 936, 749 тис.куб.м. газу, разом за період з 01 січня 2013 року до 31 грудня 2013 року 22 235, 742 тис.куб.м. газу, підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами (договорами купівлі-продажу та додатковими угодами до них, актами-розрахунками обсягів виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат природного газу, актами приймання-передачі, податковими накладними). Щодо висновків СДПІ з ОВП у м. Харкові про не підтвердження фактичного здійснення робіт по встановленню побутових лічильників для населення саме ТОВ «Регіонбуд-7» та саме в листопаді-грудні 2013 року на суму 1 408 620,36грн. по головному підприємству та на суму 188 818,23грн. по Шосткінському УЕГГ зазначає, що під час перевірки ПАТ «Сумигаз» були надані усі необхідні документи, що стосуються взаємовідносин з підрядником: договір №41 від.06.11.2013р. про виконання монтажних робіт з додатковою угодою від 08.11.2013р. №1, угоди про встановлення населенню побутових лічильників газу з подальшим обслуговуванням, укладені між позивачем та абонентами, звіти про виконані роботи та залучені матеріали по безоплатному встановленню побутового лічильника газу, акти виконаних робіт та податкові накладні. З приводу посилання контролюючого органу на не надання ПАТ «Сумигаз» на перевірку реєстрів із зазначенням об'єктів, де товариством погоджено з мешканцями встановлення газових лічильників, та відсутність у нього інформації про залучення ТОВ «Регіонбуд-7» субпідрядних організацій для виконання підрядних робіт, що нібито свідчить про відсутність факту виконання робіт, зауважує, що згідно з відповіддю контрагента від 12.03.2015р. №40 на запит позивача від 27.02.2015р. №30/292 до виконання робіт по встановленню побутових лічильників газу залучалося п'ять субпідрядних організацій: ТОВ НВП «Електромаш», ППФ «Енергоналадка», ТОВ «Теплобуд-сервіс», ПП «Недригайлів Рембудсервіс» та ТОВ «Будсервіс-11». Крім того, під час розгляду первинної скарги ПАТ «Сумигаз» на адресу Міжрегіонального головного управління ДФС-Центрального офісу з обслуговування великих платників подано додаткове пояснення від 13.08.2015 року з копіями (для зразка) переліків абонентів, яким було необхідно встановити побутові лічильники газу (100 особових рахунків), до яких по кожному зі ста абонентів додана копія звіту про виконані роботи та залучені матеріали по безоплатному встановленню побутового лічильника газу, копія акту приймання в експлуатацію побутового лічильника газу та копія акту передачі на збереження побутового лічильника газу. Проте, при прийнятті рішення за наслідками розгляду первинної скарги ПАТ «Сумигаз» від 10.04.2015р. ці документи враховані не були. Стосовно висновків відповідача по фінансово-господарським взаємовідносинам між позивачем та ТОВ «НВП «Оріон» на підставі договору №1626 від 26.06.2013 року про виконання підрядних робіт з монтажу, пуску, налагодження та здачі в експлуатацію системи контролю за станом газорегулюючого обладнання в ГРП вказує, що ПАТ «Сумигаз» дізналось про те, що при виконанні комплексу робіт за цим договором начебто приймало участь ТОВ «Мета Днепр» лише із запиту СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів від 17.02.2015р. №1363/10/28-09-48-01-09 «Про надання пояснень та документальних підтверджень». Так, при дослідженні податкових накладних, отриманих ТОВ «НВП «Оріон» від ТОВ «Мета Днепр» перевіряючими встановлено, що номенклатура робіт, перелічених у податкових накладних ТОВ «Мета Днепр», виписаних на адресу ТОВ «НВП «Оріон», співпадає з номенклатурою робіт, зазначеною в податкових накладних, виписаних ТОВ «НВП «Оріон» на адресу ПАТ «Сумигаз». Тобто факт виконання робіт ТОВ «Мета Днепр» на адресу ТОВ «НВП «Оріон» не підтверджується внаслідок відсутності документів, що свідчать про перебування працівників ТОВ «Мета Днепр» на об'єктах ГРП під час виконання робіт, та відсутності в останнього трудових та матеріальних ресурсів, та свою чергу ТОВ «НВП «Оріон» на адресу ПАТ «Сумигаз». Однак, окрім працівників ТОВ «НВП «Оріон» на ГРП ПАТ «Сумигаз», іншим особам позивач не надавав доступ до об'єктів. Отже, виконання комплексу робіт по 85-ти об'єктам за договором №1626 від 26.06.2013р. здійснювалось тільки працівниками ТОВ «НВП «Оріон», про що складені податкові накладні, акти приймання виконаних будівельних робіт, локальні кошториси з розрахунком договірної ціни. Водночас, товариству невідомо про факт укладення угоди та оформлення актів приймання-передачі робіт між ТОВ «НВП «Оріон» та ТОВ «Мета Днепр», а тому воно не може нести юридичну відповідальність за дії своїх контрагентів. Серед іншого, однією з підстав для визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення №0000054801 від 31.03.2015р., на думку позивача, є те, що в акті перевірки зроблено висновок про заниження підприємством податку на прибуток на загальну суму 4026679грн. за 2013 рік, в той час як податкове повідомлення-рішення №0000054801 від 31.03.2015 р. визначає загальну суму податкового зобов'язання у розмірі 6400018грн.50коп., яка складається із суми основного платежу та штрафних санкцій (50% від суми основного платежу), що в загальній сумі перевищує визначену в акті перевірки суму заниженого податку на прибуток на 360000грн.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі із наведених вище підстав.

В судовому засіданні представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували (т.39,а.с.70-75), пояснивши, що в результаті проведення документальної планової перевірки ПАТ «Сумигаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013р. до 31.12.2013р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. до 31.12.2013р. встановлено безпідставне включення до витрат у 2013 році природного газу для ВТВ та нормованих втрат в сумі 15 745 672грн. та безпідставне включення до податкового кредиту у березні та грудні 2013 року вартості природного газу для ВТВ та нормованих втрат в сумі ПДВ 3 149 134грн. Як зазначено в акті перевірки, підприємство здійснює щомісячні розрахунки обсягів виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу за трьома методиками, результати яких відображаються в актах-розрахунках, що складаються та підписуються комісією позивача щомісячно та фіксують максимально (граничний) допустимий обсяг ВТВ та нормованих втрат природного газу, необхідний для безперебійного проведення ПАТ «Сумигаз» фінансово-господарської діяльності. Однак, перевіркою виявлено отримання підприємством у березні та в грудні 2013 року від постачальників природного газу для ВТВ та нормованих витрат у розмірі, що перевищує максимальне допустиме (граничне) значення, розраховане згідно з методиками, на 4431,04тис.куб.м. При цьому, товариством не доведено необхідність придбання газу та його використання в господарській діяльності для ВТВ та нормованих втрат в обсягах, що перевищують максимальні допустимі (граничні) розміри, отже, отриманий природний газ у кількості 4431,04тис.куб.м на суму 15745672,22грн. придбаний позивачем на цілі, які не пов'язані з фінансово-господарською діяльністю. Крім того, згідно з наданими до перевірки щомісячними актами-розрахунками з додатками (розрахунками) обсягів виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу у ПАТ «Сумигаз» за період з 01.01.2013р. до 31.12.2013р. розбалансування природного газу відсутнє, що унеможливлює їх включення до складу витрат на підставі пункту 140.3 ст.140 Податкового кодексу України. Щодо взаємовідносин між ПАТ «Сумигаз» та ТОВ «Регіонбуд-7» за договором №41 від 06.11.2013 р. про виконання монтажних робіт по встановленню побутових лічильників газу вказує, що в угодах, укладених між позивачем та абонентами, відсутня будь-яка інформація про виконання робіт саме підрядником ТОВ «Регіонбуд-7» та більша частина таких угод підписана ПАТ «Сумигаз» з абонентами лише в 2014 році. Також, листом від 09.12.2014р. №11358/10/28-09-48-01-09 СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ ДФС зверталось до позивача з проханням надати до перевірки реєстри (переліки, тощо) об'єктів, де ПАТ «Сумигаз» погоджено з мешканцями встановлення газових лічильників, наявність яких передбачена умовами договору, та інформацію про залучених субпідрядних організацій ТОВ «Регіонбуд-7», оскільки в отриманій контролюючим органом довідці, складеної за результатами позапланової виїзної перевірки цього підприємства з питання правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань по ПДВ, повноти декларування і своєчасності сплати ПДВ до бюджету за листопад 2013 року, значиться відсутність основних фондів та працівників для виконання робіт. Проте, листом від 11.12.2014р. №30/1574 в наданні реєстрів об'єктів та інформації стосовно залучених субпідрядних організацій було відмовлено. З приводу не підтвердження реальності господарських операцій за договором підряду №1626 від 26.06.2013 року, укладеного між ТОВ НВП «Оріон» та ПАТ «Сумигаз», зазначає, що необхідна кількість працівників для виконання обсягу робіт, номенклатура яких перелічена в актах за формою №2КБ_2в, відомостях ресурсів, враховуючи, що виконання робіт за умовами договору розпочинається з дня його підписання (з 26.06.2013 року) та триває 190 календарних днів (акти виконаних робіт підписані 31.12.2013р.), складає 44 особи (66130люд.-год./190 дні/8год./ Листом від 06.03.2014 р. ТОВ НВП «Оріон» повідомило, що для виконання робіт з монтажу, розробки програмного забезпечення поста диспетчера та пуску систем контролю за станом газорегулюючого обладнання ГРП залучалося ТОВ «Мета Днепр». Однак, згідно з податковою звітністю за формою №1ДФ за 3 квартал 2013 року та за 4 квартал 2013 року, яка подається до органів Міністерства доходів і зборів України, дане підприємство не має достатньої кількості працівників, зокрема, у цей період на ньому працювало 3 особи. Перевіркою встановлено та не заперечується ПАТ «Сумигаз», що на об'єкти ГРП мали доступ тільки працівники ТОВ «НВП «Оріон». Відтак, ТОВ «Мета Днепр» фактично не здійснювало роботи з монтажу, пуску, налагодження та здачі в експлуатації систем контролю за станом газорегулюючого обладнання в ГРП. З огляду на викладене, винесені СДПІ з ОВП у м. Харкові за наслідками проведеної перевірки податкові повідомлення рішення повністю відповідають вимогам законодавства, у зв'язку з чим підстави для визнання їх протиправними та скасування відсутні.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

З 18.11.2014р. до 17.02.2015р. СДПІ з ОВП у м. Харкові проводилася планова документальна перевірка Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз», код ЄДРПОУ 03352432, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 до 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт №42/28-09-48-01-03/03352432 від 02.03.2015 р. (т.39, а.с.77-141).

Так, плановою документальною виїзною перевіркою встановлено порушення ПАТ «Сумигаз»:

1) п. 44.1 ст. 44, п.п. 138.1.1, п. 138.1, 138.2 ст. 138, пп. 145.1.6 п. 145.1 ст. 145, п.146.12 ст.146, п.154.8 ст.154 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на загальну суму 4026679грн.;

2) п.44.1 ст.44, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3 925 030 грн., в тому числі за: січень 2013 у сумі -272 грн., лютий 2013 у сумі - 793 грн., березень 2013 у сумі - 1574162 грн., квітень 2013 у сумі - 1682 грн., червень 2013 у сумі - 678 грн., липень 2013 у сумі - 225255 грн., серпень 2013 у сумі - 130 грн., вересень 2013 у сумі - 1100 грн., жовтень 2013 у сумі - 87478 грн., листопад 2013 у сумі - 458050 грн., грудень 2013 у сумі - 1575430 грн.

На акт перевірки ПАТ «Сумигаз» до СДПІ з ОВП у м. Харкові були подані заперечення від 12.03.2015р. №06/351, проте, висновки акту перевірки залишені незмінними (т.9, а.с.211-232).

На підставі акту винесено податкове повідомлення-рішення №0000064801 від 31.03.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 3925030грн. за основним платежем та на 1962515грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення №0000054801 від 31.03.2015р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 4026679грн. за основним платежем та 2013339грн.50коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с.39-42).

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 31.03.2015 №0000054801 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та із податковим повідомленням-рішенням №0000064801 від 31.03.2015 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 3919884грн. за основним платежем та на 1959942грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, 10.04.2015 на адресу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників ПАТ «Сумигаз» була направлена скарга №30/495, а 13.05.2015р. - доповнення до неї, яка рішенням від 11.06.2015 №14498/10/28-10-10--4-33 залишена без задоволення (т.9, а.с.233-245, т.11, а.с.1-33).

Тому 24.06.2015р. позивачем на адресу Державної фіскальної служби України направлялася скарга № 30/774 (т.11, а.с.34-68), у відповідь на яку 28.08.2015 р. ПАТ «Сумигаз» отримало рішення вих. № 18084/6/99-99-10-01-04-25 від 25.08.2015 р., яким первинну скаргу та податкові повідомлення рішення в оскаржуваній частині залишено без змін, а повторну скаргу - без задоволення (т.10,а.с.237-245).

Проте, суд вважає необґрунтованими висновки контролюючого органу щодо безпідставного включення до витрат у 2013 році природного газу для ВТВ та нормованих втрат в сумі 15745 672грн., а також до податкового кредиту у березні та грудні 2013р. вартості природного газу для ВТВ та нормованих втрат в сумі ПДВ 3 149 134грн. у зв'язку з наступним.

Так, ПАТ «Сумигаз» в 2013 році отримано природного газу для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат відповідно до укладеного договору з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ 20077720) від 04.01.2013 №13-140/13 - ВТВ на купівлю-продаж природного газу 17 298, 993 тис.м.куб., на загальну суму 75 408 063,92 грн., в т.ч. ПДВ 12 568 010,65 грн., також відповідно до укладеного договору з ТОВ «РГК ТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 38863790) від 29.11.2013 №СМ-ВТВ-2013-1 на купівлю-продаж природного газу 4 936,749 тис.м.куб., на загальну суму 20 901 286,92 грн., в т.ч. ПДВ 3 483 547,83 грн. (т.11, а.с.115-122, 147-151).

Відповідно до Положення про порядок визначення граничних обсягів виробничо-технологічних витрат і нормативних втрат природного газу, що виникають у газорозподільних мережах, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 26.10.2004р. №668, яке застосовується на підприємствах незалежно від форм власності, у структурних підрозділах підприємств, виділених в окрему планово-облікову одиницю, що виконують і надають послуги з транспортування газу (п.1.4):

Виробничо-технологічні витрати газу - це газ, що витрачається на виконання певного виду роботи під час його транспортування.

Виробничо-технологічні втрати газу - це газ, що втрачається під час його транспортування газорозподільними та внутрішньо будинковими мережами.

Втрати газу за рахунок не приведення об'єму виміряного газу до стандартних умов - втрати газу, що виникають у разі не приведення до стандартних умов результатів вимірювання об'ємів газу низького тиску, які вимірюються лічильниками, що не мають спеціальних пристроїв автоматичного приведення до стандартних умов їх показів у разі зміни тиску та/або ератури газу.

Нормовані (нормативні) втрати газу - сума виробничо-технологічних втрат газу та його втрат за рахунок не приведення об'єму виміряного газу до стандартних умов.

Пунктом 140.3 ст.140 Податкового кодексу (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до витрат не включається сума фактичних втрат товарів, крім втрат у межах норм природного убутку чи технічних (виробничих) втрат та витрат із розбалансування природного газу в газорозподільних мережах, що не перевищують розмір, визначений Кабінетом Міністрів України, або іншим органом, визначеним законодавством України.

Пунктом 1.1 наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 23.11.2011р. №737 «Про визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.11.2011р. за №1361/20099, визначено, що річні обсяги нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах розраховуються відповідно до Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 N264, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 за N570/7891, Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 N264, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 за N571/7892, та Методики визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об'єму газу до стандартних умов, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 21.10.2003 N595, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.12.2003 за N 1224/8545.

Газорозподільні підприємства самостійно згідно з методиками, зазначеними в підпункті 1.1 пункту 1 цього наказу, розраховують річні обсяги нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу на календарний рік та не пізніше ніж за 2 місяці до початку року подають їх на затвердження до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

На підставі даних, отриманих від газорозподільних підприємств щодо розрахованих річних обсягів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України впродовж місяця затверджує щодо кожного газорозподільного підприємства розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на наступний календарний рік.

Затверджені розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу є максимально допустимими для певного року (п.1.2-1.4 наказу від 23.11.2011 р. №737).

Розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на 2013 рік затверджено наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 21.12.2012 р. №1060, згідно з додатком до якого для газорозподільного підприємства ПАТ «Сумигаз» нормативні втрати і виробничо-технологічні витрати всього складають 26802,8тис.куб.м., в т.ч.: виробничо-технологічні витрати - 477,6 тис.куб.м., нормативні втрати - 26325,2 тис. куб.м. (т.11, а.с.69-70).

Відповідно до пункту 6.4 Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003р. N264, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 за N570/7891, виробничо-технологічні втрати газу розраховуються за результатами роботи за місяць, квартал, рік.

Пунктом 6.3 Методики визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об'єму газу до стандартних умов, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 21.10.2003р. N595, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.12.2003р. за N224/8545, встановлено, що загальні питомі втрати газу за певний період (місяць, квартал, рік) визначаються як алгебраїчна сума питомих втрат газу наявних лічильників у споживачів, яким надаються послуги підприємством з газопостачання та газифікації.

Таким чином, за змістом вказаних нормативних актів максимально допустимий розмір нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах, який газорозподільне підприємство має право віднести до витрат, остаточно визначається за підсумками року, а не в розрізі окремих місяців, та не повинен перевищувати обсягу, затвердженого наказом відповідного державного органу з питань забезпечення реалізації державної політики в електроенергетичному, ядерно-промисловому та нафтогазовому комплексах, а отримання природного газу повинно підтверджуватися належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Зокрема, відповідно до актів приймання-передачі, які містяться в матеріалах справи, за період з 01 січня 2013 року до 31 грудня 2013 року 22 235, 742 тис.куб.м. ПАТ «Сумигаз» було отримано від Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 17 298,993 тис.куб.м. газу та від ТОВ «РГК Трейдінг» 4 936, 749 тис.куб.м. природного газу, разом 22 235 742тис. куб.м. (т.11, а.с.123-147).

Пунктом 4.1 Положення про порядок визначення граничних обсягів виробничо-технологічних витрат і нормативних втрат природного газу, що виникають у газорозподільних мережах, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 26.10.2004р.№668, закріплено, що рівень граничних ВТВ газу визначається на підставі розрахунків, виконаних на базі Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Мінпаливенерго від 30 травня 2003 року N264 та зареєстрованої Мін'юстом 9 липня 2003 року за N571/7892.

Згідно з п.4.2 цього ж Положення рівень граничних нормованих втрат газу визначається на підставі розрахунків, виконаних на базі Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Мінпаливенерго від 30 травня 2003 року N 264 та зареєстрованої Мін'юстом 9 липня 2003 року за N570/7891, і Методики визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об'єму газу до стандартних умов, затвердженої наказом Мінпаливенерго від 25 жовтня 2003 року N595 та зареєстрованої Мін'юстом 25 грудня 2003 року за N1224/8545.

Для підприємств з газопостачання та газифікації, що здійснюють транспортування газу за регульованим тарифом визначаються на рік цими підприємствами самостійно, згідно з Методиками, вказаними в п.п.3.1. та 3.2. даного Положення. Зазначені граничні обсяги затверджуються Мінпаливенерго за поданням Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (п.5.5 Положення №668).

Отже, акти-розрахунки виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу з додатками (розрахунками) є документами, які фіксують максимально (граничний) допустимий обсяг ВТВ та нормованих втрат природного газу, необхідний для здійснення ПАТ «Сумигаз» безперебійної фінансово-господарської діяльності в межах року в цілому.

З копій актів розрахунків вбачається, що за період з 01 січня 2013 року до 31 грудня 2013 року ПАТ «Сумигаз» включило до складу виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу 22 235, 742 тис.куб.м., що не перевищує граничний розмір на 2013 рік, встановлений для даного підприємства додатком до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 21.12.2012 р. №1060. (т.11, а.с.103-111, 152-153).

Відтак, посилання контролюючого органу на перевищення підприємством максимально допустимого (граничного) значення об'єму газу для ВТВ та нормованих витрат у березні та в грудні 2013 року на 4431,04тис.куб.м та на не доведеність ним необхідності придбання газу та його використання в господарській діяльності в обсягах, що перевищують максимальні допустимі (граничні) розміри, як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог спростовуються положеннями чинного законодавства, що регулюють порядок включення до витрат сум фактичних втрат товарів (природного газу) та їх максимальних розмірів, і за змістом яких визначальним для встановлення суми перевищення гранично допустимого об'єму газу є саме календарний рік, а не певний його місяць.

Враховуючи, що ПАТ «Сумигаз» є підприємством газотранспортної системи та протягом 2013 року займалося розподіленням газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи згідно з отриманою ліцензією на розподіл природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ строком дії з 29.03.2010р-28.03.2015р. (т.10,а.с.132), постійна потреба у придбанні природного газу для безперебійного здійснення позивачем своєї основної діяльності є очевидною.

З приводу посилань відповідача на відсутність розбалансування природного газу згідно з наданими до перевірки щомісячними актами-розрахунками обсягів виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу у ПАТ «Сумигаз» за період з 01.01.2013р. до 31.12.2013р. суд зазначає, що додатком №1 до «Положення про порядок обліку обсягів розбалансування природного газу в газорозподільних мережах», затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 25.02.2004р. №112 (в редакції наказу Міністерства палива та енергетики України від 15.06.2009р. №310), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.03.2004р. за №287/8886, закріплена форма актів-розрахунків ВТВ та нормованих втрат, в яких не міститься даних щодо розбалансування природного газу.

Зокрема, додатком №2 до цього ж Положення встановлена форма актів обліку обсягів розбалансування природного газу, які підприємства під час складання балансу надходження та розподілу газу за звітний місяць визначають на підставі розрахунків обсягів виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат газу підприємств, що виникли під час транспортування газу ГРМ (п.2.2).

Тобто відображення даних щодо розбалансування природного газу в газорозподільних мережах в актах-розрахунках обсягів ВТВ та нормованих втрат природного газу не передбачено вимогами Положення від 25.02.2004р. №112, а тому не може свідчити про порушення позивачем порядку ведення бухгалтерського обліку як суб'єктом господарювання, який транспортує газ ГРМ та постачає його споживачам на підставі договорів і має відповідні ліцензії.

Крім того, в акті перевірки (т.39,а.с.86-90, 124-127) відсутні зауваження щодо відмови у наданні на перевірку контролюючому органу актів обліку обсягів розбалансування природного газу за період січень-грудень 2013 року.

Таким чином, висновок СДПІ з ОВП у м. Харкові про те, що розбалансування газу протягом 2013 року не відбувалося, є передчасним.

Згідно з пунктом 198.1 та пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Враховуючи вищевикладене, слід зазначити, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) та права на віднесення витрат по його придбанню до складу витрат в податковому обліку, платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.п.14.1.27 ст.14 ПК України витрати - сума сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта об оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно із пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) (п.138.8 ст.138 ПК України).

В пункті 138.2 ст.138 Податкового кодексу України зазначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отримання ПАТ «Сумигаз» від Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 17 298,993 тис.куб.м. газу та від ТОВ «РГК Трейдінг» 4 936, 749 тис.куб.м. газу, разом за період з 01 січня 2013 року до 31 грудня 2013 року 22 235, 742 тис.куб.м. газу, на підставі договорів купівлі-продажу від 04.01.2013 №13-140/13 та від 29.11.2013 №СМ-ВТВ-2013-1 підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами (актами-розрахунками обсягів виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат природного газу, актами приймання-передачі, податковими накладними).

Як висновок, ПАТ «Сумигаз» правомірно було включено до складу витрат у 2013р. природного газу для ВТВ та нормованих втрат в сумі 15745 672грн. та до податкового кредиту у березні та грудні 2013р. вартість природного газу для ВТВ та нормованих втрат в сумі ПДВ 3 149 134грн., у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення №0000064801 від 31.03.2015 року визнається протиправним та підлягає скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 3149134грн. за основним платежем та на 1574567грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а податкове повідомлення-рішення №0000054801 від 31.03.2015р. - в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 2991678грн. за основним платежем та на 1495839грн.50коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Щодо фінансово-господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «НВП «Оріон» на підставі договору №1626 від 26.06.2013 року про виконання підрядних робіт з монтажу, пуску, налагодження та здачі в експлуатацію системи контролю за станом газорегулюючого обладнання в ГРП, а також із встановлення 85 одиниць систем контролю за станом газорегулюючого обладнання в ГРП (т.14,а.с.70-73) слід відмітити, що під час розрахунку необхідної кількості працівників в людино-годинах перевіряючими не була врахована специфіка роботи по монтажу та пусконалагоджувальним роботам комплекту обладнання комплексу телеметрії на ГРП, яка полягає в можливості їх часткового виконання фахівцями дистанційно - на віддаленому сервері, що знаходиться за межами території позивача та Сумської області (налагоджувальні роботи телемеханіки і GSM-модемом і налагоджувальні роботи датчиків, автоматичних сповіщувачів з взаємопов'язаними регульованими параметрами до 4).

Так, в матеріалах справи міститься «Керівництво користувача зі застосування програми «DOZOR GRR ADC» (сервер) (Інструкція АГАТ.468514.004-99 И02) (т.45, а.с.129-134), з якої слідує, що вона підлягає застосуванню на персональних комп'ютерах та її безпосереднім призначенням є організація оперативного диспетчерського контролю технологічних параметрів газорозподільної системи. Програма «DOZOR GRR ADC» дозволяє прийняти та передивитися дані про динамічні показники технологічних процесів газорозподілу в режимі реального часу, виконує зберігання отриманих даних на жорсткому диску персонального комп'ютера. Тобто вказана програма слугує організації автоматизованого робочого місця (АВМ) диспетчера, яке в свою чергу є складовою частиною системи контролю стану газорегулюючого обладнання в ГРП на базі сигналізатора-аналізатора газів «Дозор-С».

Отже, для виконання такого виду робіт ПАТ «Сумигаз» не повинно було оформлювати допуски працівникам на відповідні об'єкти ГРП в кількості, вказаній в акті перевірки згідно з розрахунком контролюючого органу.

Варто зазначити, що локальними кошторисами з розрахунками договірної ціни, відомостями ресурсів до локальних кошторисів та актами приймання виконаних будівельних робіт, підписаними ПАТ «Сумигаз» (замовником) та ТОВ «НВП «Оріон» (підрядником), передбачено вид робіт «налагоджувальні роботи телемеханіки із GSM-модемом», «блок керування, живлення та сигналізації із програмним забезпеченням, GSM-модемом і резервним живленням», їх вартість та витрати праці.

Тобто, проведений відповідачем розрахунок необхідної кількості працівників в людино-годинах здійснювався без врахування особливостей даного виду робіт, що й потягло за собою необґрунтований висновок про не підтвердження реальності господарських операцій за договором підряду №1626 від 26.06.2013 року.

Згідно зі ст. 847 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

На підтвердження факту реального існування фінансово-господарських правовідносин за договором позивачем надано суду копії наступних документів: локальних кошторисів з розрахунком договірної ціни, банківських виписок та платіжних доручень, податкових накладних (т.14, а.с.75-85), а також копії актів приймання виконаних будівельних робіт, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, відомостей ресурсів до актів виконаних робіт, розрахунків №1.-1 Загальновиробничі витрати, актів за типовою формою ОЗ№2-85.

Крім того, до суду подано копії проектів систем контролю за станом газорегулюючого обладнання в ГРП, опрацьованих та поданих ТОВ НВП «Оріон» до ДП «Київський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України» для отримання висновку експертизи щодо відповідності проектної документації нормативно-правовим та нормативним актам з хорони праці та промислової безпеки, з копією ліцензії підрядника на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, в тому числі і монтажу інженерних мереж (газопостачання та газообладнання) (т.1, а.с.47-234, т.2-т.9, а.с.1-208, т.21, а.с.56-261, т.22-38, т.39, а.с.1-68, т.45, а.с.75-128).

Стосовно посилання контролюючого органу на не підтвердження факту виконання робіт ТОВ «Мета Днепр» на адресу ТОВ «НВП «Оріон» внаслідок відсутності документів, що свідчать про перебування працівників ТОВ «Мета Днепр» на об'єктах ГРП під час виконання робіт, та відсутності в останнього трудових та матеріальних ресурсів, суд вважає доцільним відмітити, що з копії листа ТОВ «НВП «Оріон» №0902/13-05 від 02.09.2013 р. слідує, що підрядник просив позивача надати дозвіл на допуск на роботи на ГРП для виконання монтажних та пуско-налагоджувальних робіт «Системи контролю газорегулюючого обладнання в ГРП» в період з 09.09.2013р. до 30.10.2013 р. у кількості 8 осіб відповідного до доданого списку, про що оформлено акт-дозвіл на виконання будівельно-монтажних робіт на території діючого підприємства (цеху, дільниці) та (т.14, а.с.132-133).

В журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці та в журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці наявні підписи осіб, перелічених у листі підрядника №0902/13-05 від 02.09.2013 р.(т.14, а.с.134-144).

Тобто виконання підрядних робіт в даному випадку проводилося саме ТОВ «НВП «Оріон», залучення будь-яких субпідрядників між сторонами договору не погоджувалося.

Виписування ТОВ «Мета Днепр» на адресу ТОВ «НВП «Оріон» податкових накладних, в яких номенклатура робіт співпадає з номенклатурою робіт, зазначеною в податкових накладних, виписаних ТОВ «НВП «Оріон» на адресу ПАТ «Сумигаз», не свідчить про порушення позивачем вимог податкового законодавства України, оскільки останнє не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства, допущені його контрагентом. Якщо контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання щодо виконання вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків.

За змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 року при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача про заниження ПАТ «Сумигаз» податку на додану вартість та податку на прибуток за наслідками господарських операцій з ТОВ «НВП «Оріон» у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ч.1,2 ст.ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на викладені вище обставини, податкове повідомлення рішення №0000064801 від 31.03.2015 року визнається протиправним та підлягає також скасуванню і в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 450500грн. за основним платежем та на 225250грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а податкове повідомлення-рішення №0000054801 від 31.03.2015р. - в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 427975 грн. за основним платежем та на 213987грн.50коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Проте, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в іншій частині, що стосується збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ та з податку на прибуток, донарахованих по взаємовідносинам ПАТ «Сумигаз» та ТОВ «Регіонбуд-7» за договором №41 від.06.11.2013р. про виконання монтажних робіт з додатковою угодою від 08.11.2013р. №1 (т.11, а.с.196-202).

Зокрема, предметом даного договору є виконання підрядником монтажних робіт по встановленню побутових лічильників газу згідно з вимогами ДБН В.2.5-20-2001 до 31.12.2013 року в м. Суми, та зобов'язання замовника прийняти та оплатити ці роботи (п.1.1).

Розділом 2 договору до умов виконання робіт підрядником серед іншого віднесено: передання замовником підряднику реєстрів (переліків тощо) об'єктів, де замовником погоджено з мешканцями встановлення газових лічильників; зобов'язання замовника погодити з мешканцями (квартир,домів) та підрядником перекриття постачання газу та попередити їх про це заздалегідь; зобов'язання замовника прийняти роботи по кожному об'єкту та поновити постачання газу (п.2.2, 2.3 та 2.7).

Оскільки складання переліку об'єктів, де будуть встановлюватися газові лічильники, свідчить про фактичне погодження між сторонами конкретного об'єму підрядних робіт та етапів їх виконання, то їх наявність є обов'язковою в силу положень укладеного договору.

Згідно з п.3.1 договору його загальна вартість визначається як сукупність вартості всіх встановлених лічильників відповідно до актів виконаних робіт; п.5.2 договору передбачений обов'язок замовника призначити уповноваженого представника, який в день встановлення лічильника має опломбувати лічильник, перевірити роботи, здійснені підрядником та надати обґрунтовані зауваження стосовно робіт, здійснених підрядником до поновлення постачання газу.

Відтак, виходячи зі змісту договору підряду, після закінчення робіт з установлення лічильника мають бути оформлені акти прийняття їх до експлуатації.

Проте, ані під час проведення перевірки, ані під час подання ПАТ «Сумигаз» заперечень на акт №42/28-09-48-01-03/03352432 від 02.03.2015р., складений за її результатами, реєстри (переліків тощо) об'єктів, де замовником погоджено з мешканцями встановлення газових лічильників, та акти прийняття побутових лічильників газу в експлуатацію не були подані до контролюючого органу (т.9, а.с.211-224).

З приводу надання представниками позивача в судовому засіданні копій актів приймання в експлуатацію побутових лічильників (т.39, а.с.212-241, т.40-44, т.45, а.с.1-73) суд зазначає, що згідно з п.44.6. ст.44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

За приписами п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Тому документи, які не надавалися позивачем під час перевірки та до прийняття податкового повідомлення-рішення СДПІ з ОВП у м. Харкові, вважаються такими, що були відсутні у позивача на час складення звітності.

Також, під час перевірки було встановлено, що в угодах, укладених між позивачем та абонентами, відсутня будь-яка інформація про виконання робіт саме підрядником ТОВ «Регіонбуд-7» та більша частина таких угод підписана ПАТ «Сумигаз» з абонентами лише в 2014 році (додаток №8 та №9 до акту перевірки) (т.10, а.с.194-210).

З огляду на викладене, суд дійшов про формальність складення наданих документів, та не знайшов підтвердження реального виконання вказаних операцій, що є підставою для відмови в задоволенні позову у цій частині.

Суд не погоджується з посиланнями позивача на допущення технічної помилки в розмірі загальної суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в податковому повідомленні-рішенні №0000054801 від 31.03.2015р. як на підставу для визнання його протиправним та скасування, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень не може бути скасоване лише за формальними ознаками, крім того, згідно з доданим до цього податкового повідомлення-рішення розрахунком (т.1,а.с.40) загальна сума донарахованого зобов'язання становить 6040018,50грн., яка складається із 4 026 679грн. за основним платежем та 2 013 339,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, що відповідає зробленому під час проведення перевірки посадовими особами відповідача висновку про заниження підприємством податку на прибуток на загальну суму 4026679грн. за 2013 рік.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент звернення із позовом до суду) передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Оскільки позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000064801 від 31.03.2015 року та №0000054801 від 31.03.2015р. на загальну суму 11 919 844грн.50 коп., то судовий збір за адміністративний позов майнового характеру складає 4872 грн.

Згідно з ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Приписами ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" (чинної на момент звернення із позовом до суду) встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Судом за результатами розгляду справи позовні вимоги задоволено частково на суму 10 528 920грн.50коп. або 88,33 % від заявлених позовних вимог. Сума судового збору за відмовленими позовними вимогами складає 568грн.07коп.

При подачі адміністративного позову підприємством було сплачено судовий збір у сумі 487грн.20коп., що підтверджується платіжним дорученням №5541 від 28.08.2015 р. (т.1, а.с.3).

Таким чином, сума судового збору, яка підлягає стягненню з ПАТ «Сумигаз» складає 80грн.88коп. (568грн.07коп. - 487грн.20коп.)

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000064801 від 31.03.2015 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 3 599 634грн. за основним платежем та на 1 799 817 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000054801 від 31.03.2015 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 3 419 653 грн. за основним платежем та на 1 709 816грн.50коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" (40021, м. Суми, вул. Лебединська, буд.13, ідентифікаційний код 03352342) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 80грн.88коп. (вісімдесят грн. вісімдесят вісім коп.).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 04.01.2016 року.

Суддя (підпис) О.О. Осіпова

З оригіналом згідно

Суддя О.О. Осіпова