Постанова № 55564999, 01.02.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2016 р.Справа №914/2988/15

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді:Якімець Г.Г.,

суддів:Бойко С.М.,Бонк Т.Б.,

при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,

за участю представників:

від позивача не зявився

від відповідача (скаржника) ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Унілаб», б/н та б/д

на рішення Господарського суду Львівської області від 21.10.2015 року (підписане 27.10.2015 року), суддя Чорній Л.З.

у справі №914/2988/15

за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Діалог Діагностікс», м. Київ

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Унілаб», м. Львів

про стягнення 651629,81 грн.

в с т а н о в и в :

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.10.2015 року по справі №914/2988/15 позов ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Діалог Діагностікс» задоволено повністю: присуджено до стягнення на користь останнього з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Унілаб» основний борг у розмірі 20389,39 євро, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 17.08.2015 року складає 495574,07 грн., пеню в розмірі 147900,11 грн., 3% річних в розмірі 8155,63 грн. та 13032,60 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач не виконав своїх зобовязань щодо оплати чергових платежів за обладнання у строки (терміни), встановлені в договорах №1551 та №1552 від 08 червня 2012 року, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 20389,39 євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 17.08.2015 року складає 495574,07 грн. є правомірною і такою, що підлягає до задоволення. Крім того, враховуючи порушення відповідачем строків оплати обладнання, беручи до уваги положення п.7.2 наведених вище договорів та ч.2 ст.625 ЦК України, перевіривши відповідні розрахунки, суд також визнав правомірною вимогу щодо стягнення з відповідача 147900,11 грн. пені та 8155,63 грн. 3% річних.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Унілаб» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 21.10.2015 року по справі №914/2988/15 в частині стягнення 222233,08 грн., оскільки, вказана сума сплачена відповідачем частково до подання позову та частково під час розгляду справи судом першої інстанції. Разом з тим, звертає увагу, що відповідач не був присутній в судових засіданнях під час розгляду справи місцевим господарським судом, оскільки, ухвали про дату та час судових засідань надходили на його адресу із запізненням, відтак, у останнього не було можливості повідомити суд про здійснені проплати. З огляду на наведене, вважає, що оскаржуване рішення прийнято з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 року склад судової колегії у справі №914/2988/15 змінено: замість судді Мирутенка О.Л. введено суддю Бонк Т.Б.

Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 21.10.2015 року по справі №914/2988/15 в частині стягнення 222233,08 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові, посилаючись на долучені до апеляційної скарги платіжні доручення на загальну суму 222233,08 грн., що свідчать про сплату заборгованості в цій частині.

Представник позивача в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату час та місце судового засідання. Відзиву від позивача на адресу суду не надходило. У попередньому судовому засіданні представник позивача підтвердив часткове погашення відповідачем заборгованості в сумі, що зазначена в апеляційній скарзі.

Оскільки, явка представника позивача не визнавалась обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача (скаржника), розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 08 червня 2012 року між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Діалог Діагностікс» (в тексті договору постачальник) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Унілаб» ( в тексті договору покупець) укладено договір №1551 та договір №1552, відповідно до умов яких, постачальник зобовязався передати медичне обладнання згідно зі специфікацією №1 до даних договору, а покупець прийняти та оплатити обладнання на умовах цих договорів.

Згідно з п.2.1 Договорів постачальник зобовязався поставити обладнання на умовах DDP (Інкотермс 2000) за адресою покупця протягом 45 (сорока п'яти) днів з моменту підписання договорів.

У пункті 2.4 Договорів сторони погодили, що датою поставки вважається дата оформлення видаткової накладної на обладнання.

Пунктом 3.1 Договорів передбачено обовязок покупця своєчасно здійснювати оплату згідно пункту 6 договорів.

Відповідно до п.6.1 договору №1551 вартість даного договору на момент підписання сторонами, становить 538930,80 грн. (у т. ч. ПДВ), що є еквівалентом 53624,96 євро по курсу НБУ на день укладення цього договору.

Покупець здійснює оплату, еквівалент 1489,82 євро протягом 3 (трьох) днів з дати поставки обладнання. Покупець здійснює остаточну оплату обладнання рівними частинами протягом 35 (тридцяти п'яти) місяців, починаючи з серпня 2012 року, з розрахунку еквівалент 1489,82 євро. Оплата здійснюється на поточний рахунок постачальника в українській національній валюті гривні по офіційному курсу НБУ до EUR, встановленому на день оплати. Щомісячні платежі, покупець зобовязався сплачувати до 10-го числа кожного поточного місяця до повного виконання свого зобовязання (п.п.6.2.1, 6.2.2, 6.2.3 договору №1551).

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором №1551 від 08.06.2012 року виконав у повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними №3189/6940 та №3189/6941 від 02 серпня 2012 року. Позивач передав, а відповідач отримав обладнання за договором №1551 на загальну суму еквівалентну 53624,96 євро, що в момент підписання договору становила 538930,80 грн. по курсу НБУ.

Згідно з п.6.1 договору №1552 вартість даного договору на момент підписання сторонами становить 405281,37 грн. (у т. ч. ПДВ) що є еквівалентом 40326,50 євро по курсу НБУ на день укладення цього договору.

Відповідно до п.п.6.2.1 та 6.2.2, 6.2.3 договору №1552 покупець здійснює оплату, еквівалент 1120,18 євро протягом 3 (трьох) днів з дати поставки обладнання. Покупець здійснює остаточну оплату обладнання рівними частинами протягом 35 (тридцяти п'яти) місяців, починаючи з липня 2012 року, з розрахунку еквівалент 1120,18 євро. Оплата здійснюється на поточний рахунок постачальника в українській національній валюті гривні по офіційному курсу НБУ до EUR, встановленому на день оплати. Щомісячні платежі, покупець зобовязався сплачувати до 10-го числа кожного поточного місяця до повного виконання свого зобовязання.

Пунктом 7.2 Договорів сторони погодили, що у випадку не оплати покупцем обладнання в строки згідно умов договору, покупець зобовязався сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період нарахування пені від суми боргу за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором №1552 від 08.06.2012 року виконав у повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними №3175/6938 та №3175/6937 від 02 серпня 2012 року. Позивач передав, а відповідач отримав обладнання за договором №1552 на загальну суму 405281,47 грн.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договорами №1551 та №1552 від 08.06.2012 року щодо оплати поставленого товару, ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Діалог Діагностікс» у жовтні 2014 року звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Унілаб» 473176,72 грн. основного боргу, 13108,67 грн. 3% річних та 48568,07 грн. пені. Поряд з тим, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог (у звязку з перерахунком суми основного боргу, пені та річних в національній валюті гривні до еквіваленту іноземної валюти євро за офіційним курсом НБУ станом на час розгляду спору), позивач просив суд стягнути з відповідача 523373,29 грн. основного боргу, 69591,14 грн. пені та 16733,24 грн. 3% річних.

Так, рішенням Господарського суду Львівської області від 27.01.2015 року по справі №914/4033/14 (з урахуванням ухвали Господарського суду Львівської області від 02.02.2015 року про виправлення описки в рішенні) позовні вимоги ТзОВ «Діалог Діагностікс» задоволено повністю: присуджено до стягнення на користь останнього з ТзОВ «Унілаб» 523373,29 грн. основного боргу, 69591,14 грн. пені та 16733,24 грн. 3% річних.

В подальшому, відповідач зобовязаний був сплатити ще вісім щомісячних платежів, як це передбачено умовами укладених між сторонами договорів (п.п.6.2.2 та 6.2.3), однак, своїх зобовязань так і не виконав, у звязку з чим, станом на 17.08.2015 року, основний борг відповідача перед позивачем за договором №1551 від 08.06.2012 року (з урахуванням погашеної заборгованості на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 27.01.2015 року у справі №914/4033/14) складає суму еквівалентну 11910,04 євро, що станом на 17.08.2015 року за офіційним курсом НБУ становить 289479,33 грн.

Крім того, станом на 17.08.2015 року, основний борг відповідача перед позивачем за договором №1552 від 08.06.2012 року (з урахуванням погашеної заборгованості на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 27.01.2015 року у справі №914/4033/14) складає суму еквівалентну 8479,35 євро, що станом на 17.08.2015 року за офіційним курсом НБУ становить 206094,74 грн.

В загальній сумі основна заборгованість відповідача перед позивачем за договорами №1551 та №1552 від 08.06.2012 року становить 495574,07 грн.

Враховуючи наведене вище, ТзОВ «Діалог Діагностікс» звернулось до господарського суду з позовом до ТзОВ «Унілаб» про стягнення 495574,07 грн. основного боргу, 147900,11 грн. пені, нарахованої на підставі п.7.2 Договорів за період з 11.10.2014 року по 17.08.2015 року (з яких: 85497,22 грн. за договором №1551 та 62402,89 грн. за договором №1552), а також 8155,63 грн. 3% річних, нарахованих у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України за період з 11.10.2014 року по 17.08.2015 року (з яких: 4867,42 грн. за договором №1551 та 3288,21 грн. за договором №1552).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Обовязок покупця оплатити товар передбачено частиною 1 ст.692 ЦК України.

Поряд з тим, частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті (ч.2 ст.524 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст.533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначений грошовий еквівалент у іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Встановлення ціни товару в іноземній валюті не порушує чинного законодавства, яке обмежує виключно використання іноземної валюти як засобу платежу при розрахунках між резидентами, що випливає з змісту п.п.1, 8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

В силу положень ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи наведені вище положення законодавства, з огляду на підтвердження матеріалами справи факту поставки та передачі у власність відповідача обладнання, зважаючи на часткове погашення заборгованості на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 27.01.2015 року по справі №914/4033/14, перевіривши розрахунок, що долучений до позовної заяви, колегія суддів вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 495574,07 грн. основного боргу (з яких: 289479,33 грн. за договором №1551 від 08.06.2012 року та 206094,74 грн. за договором №1552 від 08.06.2012 року) є підставною, обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, у звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязання щодо оплати поставленого товару, позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача 147900,11 грн. пені та 8155,63 грн. 3% річних.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім цього, відповідно до ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Забезпечення виконання зобовязання, зокрема неустойкою, передбачено ч.1 ст.546 ЦК України, а статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 7.2 Договорів сторони погодили, що у випадку не оплати покупцем обладнання в строки згідно умов договору, покупець зобовязався сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період нарахування пені від суми боргу за кожен день прострочення.

Частиною 6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на зазначені положення законодавства та наведені вище умови укладених між сторонами договорів №1551 та №1552 від 08.06.2012 року, перевіривши розрахунки 3% річних та пені, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 8155,63 грн. (4867,42 грн. за договором №1551 від 08.06.2012 року та 3288,21 грн. за договором №1552 від 08.06.2012 року), а також пеню в сумі 147900,11 грн. (85497,22 грн. за договором №1551 та 62402,89 грн. за договором №1552).

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст.33 ГПК України, кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Слід зазначити, що відповідач не заперечує факту наявності в нього заборгованості перед позивачем у звязку з невиконанням умов щодо оплати поставленого обладнання на підставі укладених між сторонами договорів №1551 та №1552 від 08.06.2012 року. Звертаючись з апеляційною скаргою, відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення 222233,08 грн., оскільки, вказана сума сплачена відповідачем частково до подання позову та частково під час розгляду справи судом першої інстанції, що підтверджується копіями платіжних доручень, що долучені до апеляційної скарги (№26 від 20.07.2015 року на суму 15000 грн., №140 від 02.10.2015 року на суму 47020 грн.) та виписками з рахунку, що свідчать про сплату відповідачем на рахунок позивача 07.09.2015 року 83095,60 грн., 08.09.2015 року 27117,48 грн., 21.10.2015 року 50000 грн. Наведені вище докази підтверджують сплату відповідачем основного боргу за договорами в загальній сумі 222233,08 грн.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно з ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто в даному випадку саме на відповідача покладається обовязок доказування обставин, які стосуються погашення заборгованості перед позивачем та виконання умов укладених між сторонами договорів щодо оплати поставленого обладнання.

З огляду на приписи ст.38 ГПУ України, суд не наділений правом за власною ініціативою витребовувати докази, а лише за клопотанням сторони чи прокурора у разі неможливості їх самостійного подання.

Колегія суддів не бере до уваги твердження скаржника про те, що останній не був повідомлений про дату та час розгляду справи, оскільки в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення відповідачу ухвали Господарського суду Львівської області від 31.08.2015 року про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду на 07 жовтня 2015 року. Зазначена ухвала надіслана на адресу скаржника 01 вересня 2015 року та отримана ним 03 вересня 2015 року (арк. справи 2).

З наведеного вбачається, що у відповідача була можливість та достатньо часу щоб подати місцевому господарському суду докази сплати частини заборгованості. Поряд з тим, частина заборгованості в сумі 207233,08 грн. сплачена відповідачем вже під час розгляду справи місцевим господарським судом.

Однак, представник відповідача в судове засідання 07.10.2015 року не зявився та письмових пояснень по суті спору не подав, що підтверджується протоколом судового засідання (арк. справи 65).

Враховуючи неявку відповідача, з метою повного та всестороннього вирішення спору по суті, місцевий господарський суд відклав розгляд справи, надаючи можливість відповідачу подати свої заперечення та докази, однак, останній у наступне судове засідання повторно не зявився, не подавши при цьому будь-яких заперечень.

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів встановила факт сплати відповідачем на рахунок позивача частини основної заборгованості за договорами №1551 та №1552 від 08.06.2012 року в загальній сумі 222233,08 грн. (з яких: 15000 грн. сплачено відповідачем 20.07.2015 року, 83095,60 грн. 07.09.2015 року, 27117,48 грн. 08.09.2015 року, 47020 грн. 02.10.2015 року та 50000 грн. 21.10.2015 року), однак, такі докази долучено відповідачем на стадії апеляційного провадження, з огляду на що, доводи апеляційної скарги не можуть слугувати в даному випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки останнім розглянуто справу у відповідності з ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами, а також належним чином повідомлено відповідача про дату, час та місце судового засідання, у відповідності до ст.64 ГПК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними.

Рішення Господарського суду Львівської області від 21.10.2015 року по справі №914/2988/15 прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний господарський суд не вбачає.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, в порядку ст.49 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.101, 102, 103, 105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Львівської області від 21.10.2015 року по справі №914/2988/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Унілаб» без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи №914/2988/15 повернути до Господарського суду Львівської області.

Повну постанову складено 05.02.2016 року

Головуючий-суддяЯкімець Г.Г.

Судді Бойко С.М.

ОСОБА_3