Ухвала суду № 55564900, 04.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2016 року Справа № 876/9825/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року у справі за позовом Комунального підприємства «Любомльське житлово-комунальне господарство» до Любомльського відділення Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про скасування рішення,

в с т а н о в и в:

КП «Любомльське ЖКГ» 04.09.2014 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Любомльського відділення Ковельської ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області, в якому просила скасувати податкове рішення Любомльського відділення Ковельської ОДПІ від 24.07.2014 року № 000543310 про застосування до КП «Любомльське ЖКГ» штрафу у розмірі 2314,73 грн. за невчасне перерахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та нарахування пені за період з 21.05.2014 року до 22.05.2014 року у розмірі 46,29 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Любомльського відділення Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 24 липня 2014 року №000543310.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Ковельська ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідно до пункту 10 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" днем сплати єдиного внеску вважається, зокрема, у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Апелянт зазначає, що при прийнятті постанови, суд першої інстанції не взято до уваги той факт, що КП «Любомльське ЖКГ» сплатило суму 23147,31 грн. нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування по терміну сплати 20.05.2014 р. із затримкою на 2 календарних дні, а саме 22.05.2014 р., з порушенням норм п. 10 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до ч.1 ст.41 та 196 КАС України суд розглядає справу за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що позивач є платником єдиного внеску відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до звіту позивача про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (а.с.20-30) загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті за квітень 2014 року становить 38593,99 грн. (а.с.22, зворот).

З урахуванням переплати у сумі 15446,68 грн. в обліковій картці позивача за таким платежем (а.с.31) позивачу необхідно було доплатити 23147,31 грн. єдиного внеску.

Судом встановлено, що 20 травня 2014 року КП "Любомльське житлово-комунальне господарство" подало УДКСУ у Любомльському районі платіжне доручення від 20 травня 2014 року № 9 про перерахування єдиного внеску за квітень 2014 року в сумі 23150,20 грн. на відповідний рахунок (а.с.8).

Вказане платіжне доручення отримано УДКСУ у Любомльському районі 20 травня 2014 року, що підтверджується відповідною відміткою в Реєстрі бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів (а.с.9). Проте УДКСУ у Любомльському районі вказані кошти на оплату єдиного внеску були списані з рахунку позивача та перераховані на спеціальний рахунок органу доходів і зборів лише 22 травня 2014 року.

24 липня 2014 року Любомльським відділенням Ковельської ОДПІ прийнято рішення № 000543310 про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 2314,73 грн. та нарахування пені у сумі 46,29 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (а.с.5) відповідно до розрахунку штрафу та пені (а.с.33).

КП "Любомльське житлово-комунальне господарство" оскаржило рішення від 24 липня 2014 року № 000543310 до Любомльського відділення Ковельської ОДПІ. Однак за результатами розгляду первинної скарги вказане рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а.с.6).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що КП "Любомльське житлово-комунальне господарство" своєчасно, до закінчення граничного строку сплати, подало платіжне доручення на перерахування єдиного соціального внеску, кошти для його сплати були в наявності, що свідчить про належне виконання позивачем зобов'язань зі сплати єдиного соціального внеску в порядку та у строки визначені чинним законодавством України.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки вони ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають приписам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч. 8 п. 1, ч. 10 ст.9 цього Закону, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць. Днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Частиною 1 статті 9 вказаного Закону встановлено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Таким чином, підставою для застосування до платника єдиного внеску штрафних санкцій є несвоєчасне нарахування та/або несплата у встановлені строки суми єдиного внеску.

Так, долученим до матеріалів справи копією платіжного доручення від 20 травня 2014 року №9 підтверджується, що позивач сплатив єдиний внесок нарахований згідно з самостійно поданим звітом за квітень 2014 року в сумі 23150,20 на відповідний рахунок (а.с. 8).

Разом з тим, вказане платіжне доручення отримано УДКСУ у Любомльському районі 20 травня 2014 року, що підтверджується відповідною відміткою в Реєстрі бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів (а.с.9). Проте УДКСУ у Любомльському районі вказані кошти на оплату єдиного внеску були списані з рахунку позивача та перераховані на спеціальний рахунок органу доходів і зборів лише 22 травня 2014 року.

Однак, ГУДКС України у Волинській області списано з рахунків підприємства на рахунок Любомльського відділення Ковельської ОДПІ кошти для сплати єдиного внеску за квітень 2014 року лише 22 травня 2014 року.

Згідно із пунктом 1.30 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001 року №2346-ІІІ (далі - Закон №2346-ІІІ) платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до статті 8 Закону №2346-ІІІ банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Пунктом 22.4 статті 22 Закону №2346-ІІІ передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

З наявної в матеріалах справи виписки з банку на рахунку КП «Любомльське ЖКГ», станом на 20 травня 2014 року, були наявні кошти в сумі 43000,00 грн., тобто достатній для сплати єдиного внеску у сумі 23147,31 грн. за квітень 2014 року(а.с.7).

Пунктом 32.2 статті 32 Закону №2346-ІІІ визначено, що у разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов'язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач повністю виконав свої обов'язки по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до Любомльського відділення Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області за квітень 2014 року.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Відтак, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ст. 200 КАС України, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст.41, 160, 195, 196, 198 п. 1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року у справі №803/1801/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

А.І. Рибачук