Постанова № 55564784, 02.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2016 р. Справа№ 910/15545/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Коршун Н.М.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Сокура С.В. - дов. б/н від 08.07.2015 р.

від відповідача ОСОБА_3 - особисто

ОСОБА_4 - дов. №3229 від 30.11.2015 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця

ОСОБА_3

на рішення господарського суду міста Києва

від 01.09.2015 р. (суддя Ярмак О.М.)

у справі №910/15545/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олга-Логістик»

(далі - ТОВ «Олга-Логістик»)

до Фізичної особи-підприємця

ОСОБА_3

(далі - ФОП ОСОБА_3)

про стягнення 60 528,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.09.2015 р. у справі №910/15545/15 позов задоволено частково, стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь ТОВ «Олга-Логістик» 32 124,20 грн. заставної вартості майна, 16 062,10 грн. штрафу, 1 454,47 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржене рішення прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права. Так, на думку скаржника, суд першої інстанції належним чином не дослідив доказів у справі, не надав їм належної правової оцінки, відтак безпідставно стягнув з відповідача вартість орендованого майна за актом прийому-передачі №ЩАО-000873 від 01.08.2014 року. За твердженнями апелянта, без врахування згаданого акту прийому-передачі належними доказами на підтвердження передачі обладнання відповідачу є акти прийому-передачі №ЩАО-000624 від 05.06.2014 р. та №ЩАО-000662 від 13.06.2014 р., проте передане по акту прийому-передачі №ЩАО-000624 від 05.06.2014 р. обладнання було повернуто позивачу згідно акту повернення №1339 від 18.09.2014 р., тому за розрахунком скаржника розмір позовних вимог, з урахуванням штрафу, має становити 10 422,33 грн. тощо.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 р. апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 на рішення господарського суду міста Києва від 01.09.2015 р. у справі №910/15545/15 передано для розгляду головуючому судді (судді-доповідачу) Дикунській С.Я.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2015 р., у зв'язку з перебуванням судді Коршун Н.М. на навчанні з підвищення кваліфікації в Національній школі суддів України, судді Алданової С.О. у відпустці, які входять до постійного складу судової колегії, визначено колегію суддів в складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Жук Г.А., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2015 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі суду та призначено розгляд справи на 01.12.2015 року.

11.11.2015 р. від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він повністю заперечив проти скарги за безпідставністю та необґрунтованістю викладених в ній доводів й вважав, що оскаржене рішення підлягає зміні через безпідставне взяття місцевим судом до уваги підписаного не уповноваженою особою зі сторони позивача акту повернення обладнання №1339 від 18.09.2014 р. на суму 8 228,00 грн. Таким чином, за твердженнями позивача, з відповідача підлягає стягненню не 32 124,20 грн. вартості майна та 16 062,10 грн. штрафу, як стягнуто судом, а 40 352,20 грн. вартості майна та 20 176,10 грн. штрафу тощо.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 р., враховуючи вихід судді Алданової С.О. з відпустки, яка входить до постійного складу судової колегії, визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Жук Г.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі суду, в судовому засіданні оголошено перерву до 22.12.2015 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 р., враховуючи засади формування постійного складу судових колегій Київського апеляційного господарського суду, визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження (ч. 1 ст. 102 ГПК України).

У разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений статтею 102 ГПК строк розгляду апеляційної скарги (п. 9-2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження у визначеному складі суду, з огляду на неявку в судове засідання представника позивача розгляд справи відкладено на 02.02.2016 року.

В судове засідання з'явилися представники обох сторін, присутній у засіданні особисто відповідач та його представник доводи апеляційної скарги, з урахуванням письмових пояснень до неї, підтримали повністю, просили скаргу задовольнити, оскаржене рішення за наведених в ній підстав скасувати частково та прийняти нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача 6 948,22 грн. вартості майна та 3 474,11 грн. штрафу.

Представник позивача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, рішення місцевого суду змінити, підтвердив повернення відповідачем обладнання за актом повернення №1339 від 18.09.2014 р. на суму 8 228,00 грн. Одночасно зазначив, що з акту прийому-передачі №ЩАО-000624 від 05.06.2014 р. потрібно виключити вартість обладнання «Охолоджувач Тайфун 65» на суму 2 500,00 грн., а з акту прийому-передачі №ЩАО-000873 від 01.08.2014 р. - вартість обладнання на суму 12 500,00 грн., вартість якого увійшла до акту прийому-передачі №ЩАО-000662 від 13.06.2014 р. Таким чином, позивач в кінцевому підсумку обґрунтовував позов актом прийому-передачі №ЩАО-000624 від 05.06.2014 р. на суму 5 176,20 грн., актом прийому-передачі №ЩАО-000662 від 13.06.2014 р. на суму 12 500,00 грн. та актом прийому-передачі №ЩАО-000873 від 01.08.2014 р. на суму 7 676,00 грн. Крім цього, просив стягнути з відповідача штраф в розмірі 50% від вартості неповерненого обладнання.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

На підставі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Так, до господарського суду міста Києва звернулося ТОВ «Олга-Логістик» з позовом до ФОП ОСОБА_3 про стягнення 46 528,28 грн. вартості неповерненого обладнання за договором №01050614 суборенди обладнання від 05.06.2014 р. (далі - Договір суборенди) та 23 264,14 грн. штрафу. Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов Договору суборенди щодо сплати орендної плати за користування орендованим обладнанням. В зв'язку з цим позивачем на адресу відповідача надіслано повідомлення про розірвання згаданого правочину з вимогою повернути обладнання, яке відповідачем залишено без задоволення. В результаті позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заставної вартості переданого в оренду майна та погоджених Договором суборенди штрафних санкцій за неповернення цього майна тощо.

В ході розгляду справи судом першої інстанції позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, яку прийнято судом, зокрема: про стягнення з відповідача 40 352,20 грн. вартості неповерненого майна та 20 176,10 грн. штрафу. До поданої заяви в якості доказів отримання відповідачем майна в оренду позивачем було додано акти прийому-передачі №ЩАО-000624 від 05.06.2014 р. на суму 7 676,20 грн., №ЩАО-000662 від 13.06.2014 р. на суму 12 500,00 грн. та №ЩАО-000873 від 01.08.2014 р. на суму 20 176,00 грн. В свою чергу відповідач подав місцевому суду акт №1339 від 18.09.2014 р. повернення обладнання, отриманого на підставі Договору суборенди, на суму 8 228,00 грн.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, з'ясувавши фактичні дані, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважав позовні вимоги частково обґрунтованими, відтак позов задовольнив частково.

Так, посилаючись на пояснення сторін, наявні в матеріалах справи докази місцевий суд встановив, що на виконання умов Договору суборенди сторони підписали акти прийому-передачі №ПТВ-000083 від 21.05.2014 р., №ПТР-000472 від 23.04.2014 р., №ЩАО-000662 від 13.06.2014 р., №ПТР-000246 від 28.03.2014 р., №ЩАО-000624 від 05.06.2014 р., №ЩАО-000873 від 01.08.2014 р., за якими позивач передав, а відповідач прийняв в оренду обумовлене цим правочином обладнання, проте, суд також встановив, що за актами повернення частину орендованого обладнання було повернено відповідачем.

За висновками суду, відповідно до заяви про зменшення позовних вимог та наданих позивачем актів, неповерненим залишилось обладнання по актах №ЩАО-000662 від 13.06.2014 р. на суму 12 500 грн., №ЩАО-000624 від 05.06.2014 р. на суму 7 676,20 грн. та №ЩАО-000873 від 01.08.2014 р. на суму 20 176,00 грн., всього на суму 40 352,20 грн. Крім цього, в судовому засіданні представником позивача підтверджено, а відповідачем надано копію акту повернення обладнання №1339 від 18.09.2014 р. за Договором суборенди, згідно якого відповідачем також повернено обладнання на суму 8 228,00 грн., яке не враховано позивачем. Тому місцевий суд дійшов висновку, що у відповідача залишилось обладнання на суму 32 124,20 грн., яку й стягнуто судом. Крім цього, посилаючись на п. 5.3 Договору суборенди, суд вважав обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 50% заставної вартості обладнання, проте розрахував суму штрафу виходячи з суми вартості неповерненого обладнання, тобто від 32 124,20 грн. тощо.

В обґрунтування свого рішення місцевим судом покладено сукупність встановлених в судовому засіданні обставин та наданих сторонами доказів.

Так, як встановлено судом першої інстанції, 05.06.2014 р. між ТОВ «Олга-Логістик» (орендарем) та ФОП ОСОБА_3 (суборендарем) укладено Договір суборенди обладнання, за умовами якого орендар передав, а суборендар прийняв у строкове платне користування за плату обладнання, що є об'єктом суборенди. Склад, перелік, найменування, кількість і заставна вартість з урахуванням індексації обладнання узгоджена сторонами та наведена в акті прийому-передачі, оформленому на підставі п.2.1 цього Договору.

Відповідно до п. 9.1 Договору суборенди договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2014 року. Якщо жодна з сторін не направить іншій стороні повідомлення про розірвання договору до закінчення встановленого п. 9.1 договору строку, строк дії договору продовжується на тих же умовах на один календарний рік (п. 9.7 Договору суборенди).

Договором суборенди (п.п. 3.1, 3.3) передбачено, що орендна плата за користування обладнанням, узгоджена сторонами, зазначається в акті прийому-передачі, що є невід'ємною частиною цього договору. Орендна плата сплачується суборендарем за користування обладнанням за кожен календарний місяць з моменту підписання Договору суборенди.

Місцевим судом встановлено, що на виконання умов Договору суборенди сторони підписали акти прийому-передачі №ПТВ-000083 від 21.05.2014 р., №ПТР-000472 від 23.04.2014 р., №ЩАО-000662 від 13.06.2014 р., №ПТР-000246 від 28.03.2014 р., №ЩАО-000624 від 05.06.2014 р., №ЩАО-000873 від 01.08.2014 р., за якими позивач передав, а відповідач прийняв в оренду обумовлене цим правочином обладнання.

Умовами п. 9.3.5 Договору суборенди визначено право орендаря достроково розірвати цей договір в разі, якщо суборендар прострочив сплату орендної плати понад три місяці.

Відповідно до п. 9.4 Договору суборенди, про дострокове розірвання договору орендар повідомляє суборендаря письмовим повідомленням з зазначенням підстави дострокового розірвання за 10 календарних днів до дати розірвання.

25.12.2014 р. позивач надіслав відповідачу повідомлення від 21.12.2014 р., в якому попередив про розірвання Договору суборенди через несплату відповідачем орендної плати та звернувся із вимогою про сплату повної вартості неповерненого обладнання в розмірі 46 528,28 грн. та 23 264,14 грн. штрафу в розмірі 50% заставної вартості втраченого обладнання за умовами цього договору. Це повідомлення залишене відповідачем без відповіді.

На підставі п. 9.5 Договору суборенди в разі припинення договору з підстав, передбачених п.п. 9.2, 9.3 договору, суборендар зобов'язаний передати орендодавцю обладнання у справному стані протягом 5 днів з моменту розірвання цього договору. Обладнання вважається фактично переданим орендарю з суборенди з моменту підписання сторонами акта повернення (п. 2.7 Договору суборенди).

Місцевим судом встановлено, що за актами повернення частину орендованого обладнання було повернено суборендарем, й відповідно до заяви про зменшення позовних вимог та наданих позивачем актів, неповерненим залишилось обладнання по актах №ЩАО-000662 від 13.06.2014 р. на суму 12 500 грн., №ЩАО-000624 від 05.06.2014 р. на суму 7 676,20 грн. та №ЩАО-000873 від 01.08.2014 р. на суму 20 176,00 грн., всього на суму 40 352,20 грн.

Крім цього, суд посилався на поданий відповідачем акт повернення обладнання №1339 від 18.09.2014 р. за Договором суборенди, за яким відповідачем також повернено обладнання на суму 8 228,00 грн., що позивачем не враховано, відтак суд дійшов висновку, що у відповідача залишилось обладнання на суму 32 124,20 грн.

Проте, апеляційний господарський суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Так, місцевим судом враховано та вбачається з матеріалів справи, акти прийому-передачі №ПТВ-000083 від 21.05.2014 р., №ПТР-000472 від 23.04.2014 р. та №ПТР-000246 від 28.03.2014 р. підписано на виконання іншого договору суборенди обладнання №02280314 від 24.03.2014 р., відтак вони не мають жодного відношення до даної справі.

Позивачем в зв'язку з цим було подано заяву про зменшення позовних вимог, які обґрунтовано актами: №ЩАО-000624 від 05.06.2014 р. на суму 7 676,20 грн.; №ЩАО-000662 від 13.06.2014 р. на суму 12 500 грн.; №ЩАО-000873 від 01.08.2014 р. на суму 20 176,00 грн., всього на суму 40 352,20 грн.

Проте, як видно з акту №ЩАО-000873 від 01.08.2014 р., до його переліку ввійшло те саме обладнання, яке вже було передано актами №ЩАО-000624 від 05.06.2014 р. та №ЩАО-000662 від 13.06.2014 року.

Так, в переліку обладнання за актом №ЩАО-000873 від 01.08.2014 р. наявні: «Охолоджувач Тайфун 65» заставною вартістю 2 500,00 грн.; «Колонна Максима» заставною вартістю 2 500,00 грн.; «кран пивной» заставною вартістю 900,00 грн.; «Каплесборник» заставною вартістю 300,00 грн.; «конвектор тип S» заставною вартістю 600,00 грн.; «Редуктоктоная станция СО2» заставною вартістю 600,00 грн.; «Балон угл. 10 кг. (пуст.)» заставною вартістю 276,00 грн.

Перелічені вище види обладнання також входили до раніше підписаного сторонами акту №ЩАО-000624 від 05.06.2014 р.: «Охолоджувач Тайфун 65» заставною вартістю 2 500,00 грн.; «Колонна Максима» заставною вартістю 2 500,00 грн.; «кран пивной» заставною вартістю 900,00 грн.; «Каплесборник» заставною вартістю 300,00 грн.; «коннектор тип S» заставною вартістю 600,00 грн.; «Редуктоктоная станция СО2» заставною вартістю 600,00 грн.; «Балон угл. 10 кг. (пуст.)» заставною вартістю 276,00 грн. До цього акту також входили: «шланг пивной» заставною вартістю 0,12 грн.; «Дж Гест 5/16*3/8» заставною вартістю 0,04 грн.; «Дж Гест 3/8*3/8» заставною вартістю 0,04 грн.

Також в переліку обладнання за актом №ЩАО-000873 від 01.08.2014 р. наявні: «Парасоля 4*4 з логотипом «Чернігівське» (2014)» заставною вартістю 2 500,00 грн.; «меб дер Чернигов 1 стол + 4 стула» заставною вартістю 10 000,00 грн., які входили до раніше підписаного сторонами акту №ЩАО-000662 від 13.06.2014 року.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевим судом не досліджено цих обставин й безпідставно враховано при прийнятті рішення суму за актом №ЩАО-000873 від 01.08.2014 р. в розмірі 20 176,00 грн., адже цей акт не може бути належним та допустимим доказом як дублюючий акти №ЩАО-000624 від 05.06.2014 р. на суму 7 676,20 грн. та №ЩАО-000662 від 13.06.2014 р. на суму 12 500 грн.

В свою чергу акти №ЩАО-000624 від 05.06.2014 р. на суму 7 676,20 грн. та №ЩАО-000662 від 13.06.2014 р. на суму 12 500 грн. апеляційний господарський суд вважав такими, що підтверджують передачу відповідачу обладнання за Договором суборенди на загальну суму 20 176,20 грн.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач повернув частину отриманого згідно цих актів обладнання, що підтверджується актом повернення обладнання №1339 від 18.09.2014 р. на суму 8 228,00 грн., згідно якого повернено: «Охолоджувач Тайфун 65» заставною вартістю 2 500,00 грн.; «Колонна Максима» заставною вартістю 2 500,00 грн.; «кран пивной» заставною вартістю 900,00 грн.; «коннектор тип S» заставною вартістю 600,00 грн.; «Редуктоктоная станция СО2» заставною вартістю 600,00 грн.; «Каплесборник» заставною вартістю 300,00 грн.; «Балон угл. 10 кг. (пуст.)» заставною вартістю 276,00 грн.

Таким чином, відповідач на підставі п. 9.5 Договору суборенди повинен повернути позивачу вартість всього обладнання, переданого йому за актом №ЩАО-000662 від 13.06.2014 р.: «Парасоля 4*4 з логотипом «Чернігівське» (2014)» заставною вартістю 2 500,00 грн.; «меб дер Чернигов 1 стол + 4 стула» заставною вартістю 10 000,00 грн., загалом на суму 12 500,00 грн. по цьому акту, та частково вартість обладнання, переданого йому за актом №ЩАО-000624 від 05.06.2014 р.: «шланг пивной» заставною вартістю 0,12 грн.; «Дж Гест 5/16*3/8» заставною вартістю 0,04 грн.; «Дж Гест 3/8*3/8» заставною вартістю 0,04 грн. Все інше обладнання за згаданими актами повернуто відповідачем позивачу згідно акту повернення обладнання №1339 від 18.09.2014 року.

З огляду на наведене, загальна сума вартості неповерненого обладнання, яка підтверджена матеріалами справи, становить 12 500,20 грн., з яких: 12 500,00 грн. по акту №ЩАО-000662 від 13.06.2014 р.; 0,20 грн. по акту №ЩАО-000624 від 05.06.2014 року.

Зобов'язанням на підставі ст. 509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем вартості обладнання на суму 12 500,20 грн. згідно п. 9.5 Договору суборенди, як і не містять доказів задоволення відповідачем пред'явленої позивачем в зв'язку з цим вимоги, тому висновки місцевого суду щодо задоволення позову в частині стягнення вартості обладнання на суму 12 500,20 грн. є законними.

Приписами ст.ст. 549, 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Сторони погодили (п.5.3 Договору суборенди), що у разі неповернення обладнання в зазначений п. 4.2 цього договору строк, обладнання вважається втраченим. У випадку втрати або повернення пошкодженого обладнання, суборендар сплачує орендарю його заставну вартість, зазначену в акті прийому-передачі в повному обсязі та штраф в розмірі 50% заставної вартості обладнання.

Оскільки відповідач не повернув переданого йому обладнання на суму 12 500,20 грн. у передбачений Договором суборенди строк, він повинен сплатити позивачу, крім вартості цього обладнання, штраф в розмірі 50% його заставної вартості, який становить 6 250,10 грн. (50% від 12 500,20 грн.), тому апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу підлягають частковому задоволенню на вищезгадану суму.

Доводи скаржника про те, що за його розрахунками сума позовних вимог має становити 10 422,33 грн.: з яких 6 948,22 грн. - вартість неповерненого обладнання; 3 474,11 грн. - штраф, не заслуговують на увагу, а його розрахунки не відповідають матеріалам справи, адже включають суми по актах, які не стосуються даної справи, є підписаними на виконання іншого договору.

На підставі приписів ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Разом з тим, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 104 ГПК України неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи є порушенням процесу доказування, які допущено місцевим господарським судом. Це означає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, адже обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що місцевим судом неповно з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи, відтак не погоджується із рішенням місцевого суду в частині стягнення з відповідача 19 624,00 грн. заставної вартості майна та 9 812,00 грн. штрафу й вважає, що рішення в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову в позові, в решті рішення як законне та обґрунтоване обставинами й матеріалами справи належить залишити без змін. В зв'язку з тим, що доводи апелянта заслуговують на увагу частково, скарга підлягає частковому задоволенню.

З огляду на часткове задоволення апеляційної скарги та часткове задоволення позову, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та розгляд апеляційної скарги на підставі ст. 49 ГПК України слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити частково, рішення господарського суду міста Києва від 01.09.2015 р. у справі №910/15545/15 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 19 624,00 грн. заставної вартості майна та 9 812,00 грн. штрафу скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Резолютивну частину рішення викласти в такій редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (02121, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олга-Логістик» (04053, м. Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 37-41, код ЄДРПОУ 36001805) 12 500 (дванадцять тисяч п'ятсот) грн. 20 коп. заставної вартості майна, 6 250 (шість тисяч двісті п'ятдесят) грн. 10 коп. штрафу та 565 (п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 96 коп. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

В решті позову відмовити».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олга-Логістик» (04053, м. Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 37-41, код ЄДРПОУ 36001805) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (02121, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 1 387 (одну тисячу триста вісімдесят сім) грн. 14 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/15545/15 повернути за належністю до господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.О. Алданова

Н.М. Коршун