Постанова № 55564692, 27.01.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2016 р. Справа№ 910/24614/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Чорної Л.В.

секретар судового засідання Білак В.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Сергєєв П.О. - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача: Гуржій Є.О. - за належним чином оформленою довіреністю,

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київпастранс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2015р.

у справі №910/24614/15 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропер Авто"

до відповідача Комунального підприємства "Київпастранс"

про стягнення 211 118,88 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пропер Авто" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення заборгованості боргу за поставлений товар у сумі 211 118,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач на виконання ним, як постачальником зобов'язань з поставки за умовами договорів № 3/12 від 01.12.2008р., № 002/41-09 від 15.01.2008р., № 135/1 від 24.04.2009р. товару, вартість якого оплачена відповідачем лише частково.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2015р. у справі №910/24614/15 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Київпастранс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропер Авто" 189 583,91 грн. боргу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням Комунальне підприємство "Київпастранс" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У доводах апеляційного оскарження апелянт посилався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

На думку скаржника, позовні вимоги мали бути скеровані до кожної філії відповідача, оскільки про виконання позивачем зобов'язань з поставки товару краще обізнані філії, і підписи осіб, які отримували товар згідно з видатковими накладних, не відповідають підписам осіб, яким були видані довіреності на отримання товару.

До того ж апелянт вважає, що позовні вимоги були задоволені судом першої інстанції безпідставно, по закінченню строку позовної давності на заявлені вимоги. Апелянт не погоджується з висновком господарського суду про переривання строку позовної визнанням боржником боргу у зв'язку з підписанням між боржником та кредитором актів звірки взаєморозрахунків, стверджуючи, що акти звірки підписані від імені боржника невідомими особами.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 23.12.2015р. зазначену апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), судді Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2015р. у зв'язку з перебуванням суддів Смірнової Л.Г. та Чорної Л.В. у відпустці, здійснено заміну складу колегії суддів у даній справі на наступний: Кропивна Л.В. (головуючий), судді Мальченко А.О., Пашкіна С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2015р. у справі №910/24614/15 апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київпастранс" прийнято до провадження, а її судовий розгляд призначено на 27.01.2016р.

18.01.2016р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційний суд у задоволенні скарги відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2016р. у зв'язку з виходом суддів Смірнової Л.Г. та Чорної Л.В. з відпустки, а також формування постійного складу судових колегій Київського апеляційного господарського суду, здійснено зміну колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), судді Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

У судовому засіданні 27.01.2016р., представник позивача просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Представник відповідача підтримав доводи апеляційного оскарження, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2015р. та задовольнити апеляційну скаргу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права , Київський апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що внаслідок укладення 01.12.2008р., 24.04.2009р. та 15.01.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пропер Авто", як постачальником, та відокремленими підрозділами відповідача Автобусним парком №1, Автобусним парком № 7 та Автобусним парком № 8 Комунального підприємства "Київпастранс" були укладені договори поставки за №3/12, №135/1 та № 002/41-09, відповідно, за умовами яких умовами постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність покупця комплектуючі та запасні частини до автотранспорту, а покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Згідно п. 9.2 договорів приймання товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами на підставі видаткових накладних або додатків до договору.

Матеріалами справи підтверджено, що Позивач виконав умов договорів поставки і передав узгоджений сторонами договору поставки товар і за визначеної ними ціною.

Передача-прийняття товару Автобусному парку № 1 на суму 30935,34 грн. підтверджується видатковими накладними № СЧ-0000406 від 18.04.2013р. на суму 567,00 грн., № СЧ-0000423 від 22.04.2013р. на суму 14 462,77 грн., № СЧ-0000635 від 13.06.2013р. на суму 7 846,87 грн., № СЧ-0000640 від 14.06.2013р. на суму 8 058,70 грн., а також довіреностями, виданими відповідачем на отримання товару своїм представникам.

Оплата вартості вказаного товару здійснена частково, на суму 202,11 грн., решта заборгованості у сумі 30 733,23 грн. залишилась неоплаченою.

Передача-прийняття товару Автобусному парку № 7 Позивач на суму 94692,69 грн. підтверджується видатковими накладними № СЧ-0000370 від 18.04.2011р. на суму 5142,94 грн., № СЧ-0000377 від 12.04.2011р. на суму 511,36 грн., № СЧ-0000379 від 12.04.2011р. на суму 1480,01 грн., № СЧ-0000382 від 12.04.2011р. на суму 1 777,44 грн., № СЧ-0000391 від 18.04.2011р. на суму 2 237,84 грн., № СЧ-0000402 від 19.04.2011р. на суму 2 133,60 грн., № СЧ-0000419 від 26.04.2011р. на суму 5 382,08 грн., № СЧ-0000429 від 27.04.2011р. на суму 955,37 грн., № СЧ-0000440 від 29.04.2011р. на суму 1 777,61 грн., № СЧ-0000444 від 04.05.2011р. на суму 4 092,95 грн., № СЧ-0000457 від 06.05.2011р. на суму 6 049,20 грн., № СЧ-0000484 від 16.05.2011р. на суму 8 031,92 грн., № СЧ-0000494 від 18.05.2011р. на суму 3 376,80 грн., № СЧ-0000497 від 19.05.2011р. на суму 1 851,53 грн., № СЧ-0000507 від 24.05.2011р. на суму 5 556,40 грн., № СЧ-0000525 від 27.05.2011р. на суму 3 044,88 грн., № СЧ-0000560 від 06.06.2011р. на суму 4 974,07 грн., № СЧ-0000639 від 25.06.2011р. на суму 4 492,64 грн., № СЧ-0000643 від 29.06.2011р. на суму 5 741,60 грн., № СЧ-0000668 від 04.07.2011р. на суму 2926,64 грн., № СЧ-0000707 від 13.07.2011р. на суму 5 648,34 грн., № СЧ-0000716 від 14.07.2011р. на суму 2 775,22 грн., № СЧ-0000744 від 20.07.2011р. на суму 1 969,36 грн., № СЧ-0000973 від 26.09.2011р. на суму 7 898,88 грн., № СЧ-0001071 від 03.11.2011р. на суму 4 864,01 грн., а також довіреностями а також довіреностями, виданими відповідачем на отримання товару своїм представникам.

Відповідач оплатив вартість товару частково на суму 73157,72 грн., решта заборгованості у сумі 21534,97 грн. залишилась неоплаченою.

Передача-прийняття запасних частин для автобусів Автобусному парку №8 на суму 257 926,64 грн., підтверджується видатковими накладними № СЧ-0000570 від 09.06.2011р. на суму 7 113,60 грн., № СЧ-0000722 від 18.07.2011р. на суму 7113,60 грн., № СЧ-0000940 від 20.09.2011р. на суму 333,20 грн., № СЧ-0001002 від 07.10.2011р. на суму 7 639,40 грн., № СЧ-000328 від 26.04.2012р. на суму 201 004,84 грн., № СЧ-0000461 від 14.06.2012р. на суму 17 500,56 грн., № СЧ-0000800 від 01.08.2013р. на суму 8 449,27 грн., № СЧ-0000246 від 11.03.2014р. на суму 1 148,62 грн., № СЧ-0000247 від 11.03.2014р. на суму 1 486,39 грн., № СЧ-0000248 від 11.03.2014р. на суму 6 137,16 грн., а також довіреностями на отримання матеріальних цінностей, виданих представнику відповідача.

За поставлений товар відповідач розрахувався лише частково на суму 99075,96 грн., решта заборгованості - у сумі 158850,68 грн.- залишилась неоплаченою.

Відповідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу зазначено, що право на звернення до господарського суду підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Оскільки здатністю відповідати за своїми зобов'язаннями всім своїм майном наділена лише юридична особа, позивач правомірно звернувся до відповідача,а не до його філій , з позовними вимогами.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судова колегія вважає, що правовідносини , у яких виник спір, за своїм характером є правовідносинами поставки, тому їх регулювання здійснюється за правилами параграфа 3 глави 54 Розділу Ш Цивільного кодексу України ,а також загальними положеннями про купівлю-продаж.

Доводи відповідача про невідповідність підписів його представників на видаткових накладних та на довіреностях про отримання товару, судова колегія оцінює критично і відхиляє, зважаючи на те, що отриманий товар був прийнятий представниками відповідача і відповідач частково виконував свої зустрічні зобов'язання з оплати вартості товару.

До того ж, заява відповідача про застосування правил про позовну давність до заявлених вимог, означає, що відповідач визнає їх правомірність.

Відхиляючи доводи апелянта про те, що заявлені вимоги судом першої інстанції були задоволені безпідставно, по збігу строку позовної давності, про що було заявлено відповідачем, судова колегія виходить з такого.

Згідно з приписами ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У ст. 261 Цивільного кодексу України закріплено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

15.09.2015р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за договорами поставки № 3/12 від 01.12.2008р., №135 від 24.04.2009р., № 002/41-09 від 15.01.2008р.

Пунктом 12.1 договору поставки № 3/12 від 01.12.2008р., договір вступає в силу з 01.12.2008р. та діє до 31.12.2013р.

Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України такою умовою є виконання, проведене належним чином.

Оскільки передача товару відповідачу на виконання договору поставки № 3/12 від 01.12.2008р. відбувалася 18.04.2013р., 22.04.2013р., 13.06.2013р. та 14.06.2013р., то звертаючись до суду з позовом 15.09.2015р., позивач звернувся в межах визначеного законом трирічного строку позовної давності, що обчислюється з моменту, коли оплата товару мала бути здійснена відповідачем.

Поставки товару за Договором № 002/41-09 від 15.01.2008р. здійснювалися 09.06.2011р., 18.07.2011р., 20.09.2011р., 07.10.2011р., 26.04.2012р., 14.06.2012р., 01.09.2013р., 11.03.2014р., 11.03.2014р., 11.03.2014р.

Строк позовної давності обчислюється щодо кожної поставки товару окремо.

Згідно з ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Здійснюючи оплату вартості отриманого товару із зазначенням в призначенні платежу за який товар, згідно з яким рахунком та договором він здійснюється, починаючи від дати укладення договору поставки № 002/41-09 від 15.01.2008р. та по 11.03.2014р. включно (оплати були здійснені в 2012р., в 2013р., в 2014р.), а також підписуючи акти звірки взаєморозрахунків (акти підписувалися кожного року по декілька разів в період з 2011р. по 2014р.), відповідач вчиняв дії, що свідчить про визнання ним своїх грошових зобов'язань, у загальному розмірі 158 850,68 грн.

Таким чином, перебіг позовної давності на вимоги про оплату неповністю заборгованість за отриманий за накладними № СЧ-0000328 від 26.04.2012р. та № СЧ-0000461 від 14.06.2012р. товар переривалася шляхом вчинення відповідачем указаних вище дій, тому позовна давність у даному випадку не спливла.

Стосовно вимог з оплати заборгованості по видаткових накладних за серпень та березень 2013р., то позовна давність на дату розгляду у спору у суді першої інстанції не спливла.

Таким чином, на підставі встановлених фактичних обставин, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для застосування позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за договором поставки № 002/41-09 від 15.01.2008р.

Що стосується вимог позивача за договором № 135/1 від 24.04.2009р., то колегія суддів зазначає, що позивач пропустив строк позовної давності на заявлені вимог на суму 21 534,97 грн., оскільки поставки товару за цим договором відбулися у 2011р.

Позивач просив суд першої інстанції поновити цей строк з поважних причин, якими вважав довірительні стосунки між сторонами та постійні обіцянки зі сторони філії відповідача погасити суму заборгованості.

Пунктом 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013р. позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Доводи позивача про поновлення строку позовної давності правильно відхилені судом першої інстанції, оскільки вказані позивачем причини не були поважними, не відображали об'єктивних причин, які б унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання ним позову до суду.

Згідно п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013р. за змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, відмова суду першої інстанції у стягненні з відповідача 21534,97 грн. боргу на суму 21 534,97 грн. виник внаслідок невиконання відповідачем грошового зобов'язання за договором №135/1 від 24.04.2009р. з огляду на сплив позовної давності на вказані вимоги ґрунтувалася на вимогах закону.

Позовні вимоги, підставою яких були договори поставки № 3/12 від 01.12.2008р. та № 002/41-09 від 15.01.2008р., підлягали задоволенню в повному обсязі на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропер Авто" на заявлену суму у розмірі 189 583,91 грн.

З огляду на встановлене, судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київпастранс" у справі №910/24614/15 слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на апелянта.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну Комунального підприємства "Київпастранс" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2015р. у справі №910/24614/15 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2015р. у справі №910/24614/15 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/24614/15 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.Г. Смірнова

Л.В. Чорна