Рішення № 55564415, 03.02.2016, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" лютого 2016 р.Справа № 921/1128/15-г/8Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М. розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", вул. Горького, 127, м. Київ, 03150, в особі Філії АТ "Укрексімбанк" в м. Тернополі, вул. Шептицького, 21, м. Тернопіль, 46008

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Укрфітосфера", вул. Грушевського, 7, м. Тернопіль, 46000

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, вул. Сагайдачного, 2/8, м. Тернопіль

про звернення cтягнення на предмет застави

За участі представників:

Позивача: ОСОБА_3 - головного юрисконсульта, довіреність № 010-01/336 від 27.01.2016р.

Відповідача: не прибув

Третьої особи: не прибув

В судовому засіданні 07.12.2015р. представнику позивачу розяснювались процесуальні права та обовязки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Тернополі, надалі - позивач, звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Укрфітосфера", надалі - відповідач, про звернення стягнення на предмет застави, на підставі договору застави №66407Z4, посвідченого 07.08.2007 р. приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_4, а саме: крісло кушетку косметологічну Universal Art.8500, косметологічний комбайн по догляду за обличчям Profi System Art.8409 22; стілець косметологічний Work Chair II; мезоін'єктор автоматичний Pistor-4; капсулу гідромасажної терапії Ocean; апарат для електромасажу "Боді Стар"; апарат для механічного масажу "СМП"; кушетку косметичну; табуретку косметичну; тумбочку косметичну; ширму п'ятистворчату; музичний центр; офісні меблі; апарат Е-1000 М3 Bio-Ultimate комбінований; Celly М6 Keymodule апарат вакуум масажу, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Грушевського, 7, приміщення 5 та належить ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Укрфітосфера", шляхом проведення публічних торгів за початковою ціною предмета забезпечувального обтяження 414 500,00 грн (згідно п. 1.2 договору застави), але не нижче за ринкову вартість, визначену державним виконавцем в межах процедури виконавчого провадження шляхом залучення субєкта оціночної діяльності субєкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", в рахунок погашення заборгованості в сумі 184 203,51 швейцарських франків та 1 785 712,95 грн (з врахуванням прийнятих судом заяв позивача за №066-00/16 від 11.01.2016р. (вх. № 3247) та №066-03/112 від 22.01.2016 р. (вх. №3971)).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням позичальником ОСОБА_2 (третьою особою у справі) визначених умовами Кредитного договору №66407С3 від 07.08.2007 року зобов'язань щодо своєчасного погашення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами, внаслідок чого у позивача, відповідно до вимог чинного законодавства та умов укладеного 07.08.2007 р. Договору застави №66407Z4, виникло право вимоги до відповідача, як заставодавця позичальника за Кредитним договором №66407С3 від 07.08.2007 року.

В підтвердження викладеного надано: Кредитний договір №66407С3 від 07.08.2007 року із додатковими угодами до нього, договір застави №66407Z4 від 07.08.2007р., посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №5738, меморіальний валютний ордер № 3203 від 08.08.2007р., розрахунки заборгованості, вимогу (повідомлення) про дострокове погашення кредиту від 26.04.2013 р. із доказами її надіслання на адресу відповідача, заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.09.2015 року по справі №607/15645/13-ц, а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 19.11.2015 р. порушено провадження у даній справі; в порядку ст. 27 ГПК України, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено ОСОБА_2, вул. Сагайдачного, 2/8, м. Тернопіль - Позичальника за Кредитним договором № 66407С3 від 07.08.2007 р.; справу призначено до розгляду в судовому засіданні (з урахуванням ухвали суду від 20.11.2015 р.) на 15:00 год. 07.12.2015 р. Ухвалами суду від 07.12.2015р., від 11.01.2016 р. та від 25.01.2016, в порядку статті 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 14:15 год. 11.01.2016 р., на 14:15 год. 25.01.2016 р. та відповідно, на 10:00 год. 03.02.2016 р., з викладених у них підстав.

Строк вирішення спору продовжено, в передбаченому ч. 3 ст. 69 ГПК України порядку, про що судом винесено відповідну ухвалу від 11.01.2016 року.

В судове засідання 03.02.2016 р. повноважний представник позивача прибув, позовні вимоги, з врахуванням прийнятих судом заяв за №066-00/16 від 11.01.2016р. (вх. № 3247) та №066-03/112 від 22.01.2016 р. (вх. №3971), підтримав в повному обсязі. Зазначив, що станом на день проведення даного судового засідання заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.09.2015 р., яке набрало законної сили 05.11.2015 р., у справі №607/15645/13-ц та на виконання якого 26.11.2015 р. Тернопільським міськрайонним судом видано відповідний виконавчий лист не виконане.

Відповідач та третя особа явки своїх уповноважених представників в судове засідання 03.02.2016 р. не забезпечили, витребовуваних ухвалою суду від 25.01.2016 р. документів не надали, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України.

Поряд із цим, ухвала суду про порушення провадження у даній справі від 19.11.2015 р., як і ухвали суду від 07.12.2015 р., від 11.01.2016 р. та від 25.01.2016 р., надіслані судом на адресу відповідача, вказану позивачем у позовній заяві та яка значиться в ЄДР: вул. Грушевського, 7, м. Тернопіль (сформований за електронним запитом суду за №21635522 від 25.01.2016 р. Спеціальний витяг - в матеріалах справи) були повернуті підприємством звязку із відміткою пошти: "за зазначеною адресою не проживає".

Ухвали від 19.11.2015 р., від 07.12.2015 р., надіслані господарським судом на вказану позивачем у позовній заяві адресу ОСОБА_2 (третьої особи у даній справі), а саме: вул. Сагайдачного, 2/8, м. Тернопіль, повернулись із відміткою пошти: "за закінченням терміну зберігання". На зазначену адресу Позичальника судом надсилались і ухвали від 11.01.2016 р. та від 25.01.2016 р.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (правова позиція викладена у п.п.3.9.1 п.3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р., із змінами та доповненнями).

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача та третю особу було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте своїм правом приймати участь в судовому засіданні останні не скористалися.

Зважаючи на те, що явка учасників судового процесу не визнавалась судом обовязковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі відповідача та третьої особи, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях доводи та пояснення представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив наступне:

07.08.2007 р. Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", Банк/Позивач, з одного боку, та громадянином України ОСОБА_2, Позичальником/Третьою особою, з другого боку, укладено Кредитний договір за №66407С3 (далі Кредитний договір), за умовами якого Банк зобов'язується надати Позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності кредит у сумі 240 000 швейцарських франків з кінцевою датою погашення 04.08.2014р. для оплати поточних потреб (п. 2.1 ст. 2 Кредитного договору).

П.п. 2.3.1, 2.3.3 п. 2.3 ст. 2 Кредитного Договору сторони визначили, що кредит надається Позичальнику у безготівковій формі у валюті кредиту з одночасним утворенням заборгованості за кредитом на позичковому рахунку Позичальника № 22036000210355/756, відкритому у ВАТ "Укрексімбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрексімбанк", після укладення усіх правочинів (договорів угод), спрямованих на забезпечення зобов'язань Позичальника за цим договором, як це визначено у п. 2.8 цього Договору. Банк надає Позичальнику кредит відповідно до Графіка погашення кредиту за договором.

В свою чергу, відповідно до п. п. 2.4.1 п. 2.4 ст. 2 Кредитного договору, Позичальник взяв на себе зобовязання погасити кредит на рахунок, вказаний у пп. 2.3.1 цього Договору в строк, визначений у п. 2.1 цього Договору. Погашення кредиту Позичальник повинен здійснювати у валюті кредиту у строки та у сумах, визначених Графіком погашення кредиту за Договором. Строки, передбачені Графіком погашення кредиту за договором, є обовязковими для виконання Позичальником.

Пп. 2.4.3 п. 2.4 ст. 2 Кредитного Договору сторони визначили право банку, за дорученням Позичальника, здійснювати договірне списання коштів на користь Банку з рахунків Позичальника №26206000110355/756, 840, 980, відритих у ВАТ "Укрексімбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрексімбанк", м. Тернопіль, у розмірі будь-яких передбачених цим Договором платежів, що мають бути сплачені Позичальником банку, і дата платежів за Договором за якими настала. Зазначене право надано позичальником Банку і у разі несвоєчасного погашення кредиту, процентів на платежів за кредитом (пп. 2.4.4 п. 2.4 ст. 2 Кредитного договору).

П. 2.7 ст. 2 Кредитного договору сторони встановили порядок здійснення погашення кредиту. Так, усі платежі, що мають бути сплачені за цим Договором, можуть здійснюватися, зокрема, шляхом внесення готівкових коштів до каси банку або шляхом безготівкових переказів. Якщо будь-яка дата платежів за договором не буде банківським днем, то платежі повинні бути здійснені в перший наступний банківський день. Якщо сума, що вноситься у рахунок погашення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та інших платежів за Договором, недостатня для погашення кредиту разом з процентами та іншими платежами за Договором, то платежів за договором зараховуються у такому порядку:

1. прострочені платежі по сплаті процентів за користування кредитом та плати за управління;

2. строкові зобовязання по сплаті нарахованих процентів за користування Кредитом;

3. прострочені платежі по погашенню основного боргу за Кредитом;

4. строкові платежі по погашенню основного боргу за Кредитом;

5. інші платежі, передбачені п. 2.2 цього Договору;

6. пеня за несвоєчасну сплату процентів, погашення основного боргу за Кредитом, плат за цим Договором.

Якщо Позичальник за згодою Банку буде направляти кошти в погашення основного боргу та платежів за Кредитом в іншій валюті, ніж валюта кредиту, то добровільна конверсія/конвертація сум таких платежів буде здійснюватись за курсом, який встановлений Банком за два банківські дні до дати платежу по погашенню Кредиту.

Якщо після такої конверсії/конвертації сума у валюті кредиту буде недостатньою для повного погашення заборгованості позичальника за Договором, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку суму, якої не вистачає для повного виконання зобов'язань перед Банком за Договором у порядку, визначеному цим Договором.

Якщо Позичальник здійснив внесення коштів в погашення Кредиту, процентів та інших платежів за цим Договором у вихідний або святковий день, фактичною датою погашення зазначених платежів буде вважатися перший наступний робочий банківський день.

Додатком № 1 до Кредитного договору сторони визначили графік погашення кредиту за Кредитним договором, який є невід'ємною частиною Договору та який сторони мали право уточнювати протягом строку дії Договору.

Відповідно до пп. 2.2.1 п. 2.2, пп. 2.5.1 п. 2.5 ст. 2 Кредитного договору, Позичальник щомісячно сплачує Банку проценти за користування кредитом у валюті кредиту у розмірі річної процентної ставки, яка визначається наступним чином: LIBOR (12m)+5,90%, але не менше 8,99% річних. Такі проценти нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом, із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів на основі банківського року і підлягають сплаті з 1 по 15 число кожного місяця на рахунок № 22088000310355/756, відкритий у ВАТ "Укрексімбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрексімбанк", м. Тернопіль.

Протягом цього періоду проценти сплачуються за попередній місяць. У разі, коли 15 число припадає на вихідний день, проценти підлягають сплаті у перший наступний робочий банківський день. Позичальник зобов'язаний в останній день погашення кредиту погасити проценти за користування кредитом та інші платежі за цим Договором.

Банк письмово протягом пяти банківських днів після визначення базової ставки LIBOR для швейцарських франків повідомляє позичальника про базову ставку LIBOR для швейцарських франків на період з "01" серпня по "31" липня кожного року дії Договору. Позичальник зобов'язаний достроково погасити кредит та платежі за кредитом у разі незгоди з розміром процентної ставки.

Згідно п. 6.1 ст. 6 Кредитного договору, останній набуває чинності з дати його підписання повноважним представником Банку та Позичальником, набуття чинності усіма правочинами (договорами, угодами), спрямованими на забезпечення виконання зобовязання позичальника за цим Договором, та діє до повного виконання Сторонами своїх зобовязань по Договору.

Відповідно до п. 6.5 ст. 6 Кредитного договору, зміни та доповнення до цього Договору можуть бути внесені тільки у письмовій формі у вигляді додаткового договору та підписані повноважним представником Банку та Позичальником.

Так, 12.03.2009р. між Банком та Позичальником був укладений додатковий договір № 66407С3-1 до Кредитного договору, яким сторони з метою погашення будь-якої заборгованості позичальника за кредитним договором передбачили порядок здійснення Банком операцій по купівлі/продажу/обміну іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України та договірному списанню грошових коштів з рахунку позичальника.

Окрім того, між сторонами Кредитного договору було укладено ряд додаткових угод, якими, зокрема, вносилися уточнення до графіку погашення Позичальником суми кредиту за Кредитним договором, а саме: додаткові угоди № 66407С3-2 від 08.05.2009р., № 66407С3-3 від 14.10.2009р., № 66407С3-4 від 13.07.2010р., № 66407с3-5 від 14.01.2011р.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та третьою особою у справі виникли зобовязання з кредитного договору, згідно якого, в силу ст. 1054 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад", якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Ст. 1049 ЦК України встановлено обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Ст. 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Ч.1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Позивач стверджує, що Позичальник (третя особа у справі) взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором № 66407С3 від 07.08.2007р. виконував неналежним чином, у звязку із чим, станом на 17.09.2015 р. заборгованість останнього становить 184 203,51 швейцарських франків та 1 785 712,95 грн, зокрема:

138 850 швейцарських франків - сума неповернутого основного боргу;

45 353,51 швейцарських франків - сума несплачених відсотків;

1 785 712,95 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Предметом судового розгляду у даній справі є звернення стягнення на предмет застави, на підставі договору застави №66407Z4, посвідченого 07.08.2007 р. приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_4, а саме: крісло кушетку косметологічну Universal Art.8500, косметологічний комбайн по догляду за обличчям Profi System Art.8409 22; стілець косметологічний Work Chair II; мезоін'єктор автоматичний Pistor-4; капсулу гідромасажної терапії Ocean; апарат для електромасажу "Боді Стар"; апарат для механічного масажу "СМП"; кушетку косметичну; табуретку косметичну; тумбочку косметичну; ширму п'ятистворчату; музичний центр; офісні меблі; апарат Е-1000 М3 Bio-Ultimate комбінований; Celly М6 Keymodule апарат вакуум масажу, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Грушевського, 7, приміщення 5 та належить ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Укрфітосфера", шляхом проведення публічних торгів за початковою ціною предмета забезпечувального обтяження 414 500,00 грн (згідно п. 1.2 договору застави), але не нижче за ринкову вартість, визначену державним виконавцем в межах процедури виконавчого провадження шляхом залучення субєкта оціночної діяльності субєкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", в рахунок погашення заборгованості в сумі 184 203,51 швейцарських франків та 1 785 712,95 грн за Кредитним договором № 66407С3 від 07.08.2007 р.

При вирішенні спорів про звернення стягнення на заставне майно, у звязку із неналежним виконанням зобовязань за Кредитним договором, необхідною умовою є встановлення факту невиконання позичальником основного зобов'язання та, відповідно, наявності та розміру вимог кредитора (правова позиція викладено у п. 4.4.4 р. 4.4 Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №1 від 24.11.2014 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів").

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Кредитного договору № 66407С3 від 07.08.2007 р. Позивач свої зобовязання перед Позичальником виконав належним чином.

Надання Банком та отримання Позичальником кредитних коштів в сумі 240 000 швейцарських франків, що у гривневому еквіваленті становило 1 016 497,20 грн, згідно Кредитного договору № 66407С3 від 07.08.2007 р., підтверджено долученою позивачем до матеріалів справи належним чином засвідченою копією меморіального ордеру №3203 від 08.08.2007 р. та Позичальником не оспорено.

Разом з тим, судом встановлено, що факт надання Позичальнику кредитних коштів в сумі 240 000 швейцарських франків, користування ними та наявності заборгованості за Кредитним договором № 66407С3 від 07.08.2007р. вже був предметом судового розгляду у справі №607/15645/13-ц.

Зокрема, заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.09.2015 р., яке набрало законної сили 05.11.2015 р., у справі №607/15645/13-ц позов ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Тернополі до відповідачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки задоволено: стягнуто солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" заборгованість за кредитним договором № 66407С3 від 07.08.2007 р. на загальну суму 138 850 швейцарських франків - сума неповернутого основного боргу, 40 048,40 швейцарських франків - сума несплачених відсотків та 902 366,08 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань.

В судовому засіданні встановлено, що 26.11.2015 р. на виконання зазначеного заочного рішення Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано відповідний виконавчий лист, який Банком було скеровано до органу ДВС для примусового його виконання.

25.12.2015 р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа №607/15645/13-ц від 26.11.2015 р. (належним чином засвідчена копія постанови в матеріалах справи).

Згідно довідки ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" за №066-03/231 від 03.02.2016 р. (вх. №4601) та тверджень повноважного представника позивача в судовому засіданні 03.02.2016 р., станом на день розгляду даного спору в суді рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.09.2015 р. у справі №607/15645/13-ц не виконане.

В силу приписів ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо (правова позиція викладена у п. 2.6 Постанови Пленуму ВГС України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 р., з наступними змінами та доповненнями).

Так, заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.09.2015 р., яке набрало законної сили 05.11.2015р., у справі №607/15645/13-ц встановлено, зокрема, факт неналежного виконання ОСОБА_2 зобов'язань за Кредитним договором №66407С3 від 07.08.2007 р. та наявність у нього станом на 31.03.2015р. заборгованості по неповернутому основному боргу (кредиту) в розмірі 138 850 швейцарських франків, по несплачених відсотках в розмірі 40 048,40 швейцарських франків та по пені за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 902 366,08 грн.

Зважаючи на те, що підставою позовних вимог у даній справі є неналежне виконання Позичальником (третьою особою) взятих на себе визначених умовами Кредитного договору №66407С3 від 07.08.2007 р. зобов'язань щодо своєчасного погашення кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами та пені за несвоєчасне виконання зобовязань, в т. ч. і за визначений позивачем у справі №607/15645/13-ц період; рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.09.2015 р у справі №607/15645/13-ц встановлено розмір заборгованості останнього за Кредитним договором №66407С3 від 07.08.2007 р. станом на 31.03.2015 р.; визначені вказаним вище судовим рішенням суми заборгованості Позичальника є складовою частиною заборгованості Третьої особи, в рахунок якої позивач просить звернути стягнення на заставне майно у даній справі; рішення суду у справі №607/15645/13-ц набрало законної сили, суд прийшов до висновку, що станом на день розгляду спору в суді встановленими є вимоги кредитора в частині: основного боргу в розмірі 138 850,00 швейцарських франків; заборгованості по несплачених відсотках в розмірі 40 048,40 швейцарських франків та, відповідно, заборгованості по пені за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 902 366,08 грн станом на 31.03.2015 р.

Додаткове встановлення судом факту невиконання основного зобов'язання Позичальниками та загального розміру вимог кредитора (позивача) станом на 31.03.2015 р. не потребує повторного дослідження при розгляді позову про звернення стягнення на заставне майно.

Поряд з цим, як вже зазначалось вище, позивач стверджує, що за Позичальником, окрім неповернутої суми основного боргу в розмірі 138 850 швейцарських франків, розрахованих станом на 31.03.2015р. несплачених відсотків в розмірі 40 048,40 швейцарських франків та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 902 366,08 грн, рахується заборгованість по нарахованих за період з 01.04.2015р. по 31.08.2015р. та несплачених відсотках в сумі 5 305,11 швейцарських франків (45 353,51-40 048,40) та по нарахованій за період з 01.04.2015 р. по 16.09.2015 р. пені за несвоєчасне виконання зобовязань по сплаті кредиту та відсотків за користування ним в загальній сумі 883 346,87 грн (1 785 712,95 - 902 366,08).

Заборгованість позичальника за Кредитним договором №66407С3 від 07.08.2007 р. по нарахованих за період з 01.04.2015р. по 31.08.2015р. та несплачених відсотках в сумі 5 305,11 швейцарських франків підтверджена долученою позивачем до матеріалів справи банківською випискою з рахунку ОСОБА_2 за період з 01.04.2015 р. по 17.09.2015 р. та відповідачем у встановленому законом порядку не заперечена.

За приписами ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України № 566 від 30.12.1998р. (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003р. N 254, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 липня 2003 р. за № 559/7880, визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції, та їх обов'язкові реквізити.

Залежно від виду операції первинні документи банку (паперові та електронні) поділяють на касові, які підтверджують здійснення операцій з готівкою, та меморіальні, що використовуються для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій.

До первинних меморіальних документів, які підтверджують надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування, належать меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки та інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, твердження позивача про існування у третьої особи (Позичальника за Кредитним договором №66407С3 від 07.08.2007 р.) заборгованості по нарахованих за період з 01.04.2015 р. по 17.09.2015 р. та несплачених відсотках в сумі 5 305,11 швейцарських франків суд визнає правомірними.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пп. 2.4.1 п. 2.4 р. 2 Договору сторони погодили, що у разі порушення строків погашення Кредиту, вказаних у Графіку погашення Кредиту за Договором, процентів та платежів за цим Договором, Позичальник сплачує банку за кожний день прострочення включаючи день платежу, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується на суму прострочених платежів починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості до дати повного погашення простроченої заборгованості за Кредитом включно, процентами та платежами за цим Договором у повному обсязі та підлягає сплаті на рахунок відкритий у ВАТ "Укрексімбанк".

На підставі наведених вище положень Договору, зважаючи на наявність простроченої заборгованості по кредиту та по сплаті відсотків за користування кредитними коштами, позивачем за період з 01.04.2015 р. по 16.09.2015 р. нараховано пеню за несвоєчасне повернення суми кредиту в розмірі 865 333,64 грн та за період з 16.04.2015 р. по 16.09.2015 р. пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 18 013,23 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Ч. 2 ст. 343 ГК України, ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

В п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013, вказано, що приписом п. 6 ст. 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Поряд із цим, в п.1.12 згаданої постанови Пленум Вищого господарського суду України, вказав, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Правовий аналіз пп. 2.4.1 п. 2.4 р. 2 Договору свідчить про те, що, у відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, сторони погодили можливість нарахування пені протягом всього періоду прострочення зобовязання до моменту його виконання.

Аналогічну правову позицію викладено у Постанові Верховного суду України від 15.04.2015 р. у справі за №910/6379/14 (3-53гс15).

Поряд із цим, зважаючи на те, що в силу приписів чинного законодавства та умов договору право на нарахування пені виникає з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане; пеня за зобовязаннями визначеними в іноземній валюті повинна розраховуватись лише у національній валюті України гривні по офіційному курсу НБУ за кожен день прострочення; днем виконання зобовязань щодо повернення тіла кредиту сторони визначили 04.08.2014 р., останнім днем виконання зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом є 15 число кожного місяця, суд прийшов до висновку, що позивач наділений правом нараховувати пеню за несвоєчасну сплату тіла кредиту на заборгованість, яка мала місце станом на 05.08.2014 р. та, відповідно, на заборгованість по відсотках станом на 16 число кожного місяця, в якому мала місце просрочка виконання зобовязань, з конвертацією сум боргу не на дату подання позову, а за кожен день прострочення, оскільки курс валюти не є сталим та щоденно змінюється.

З огляду на наведене, судом розглянуто здійснений позивачем розрахунок сум заборгованості позичальника по сплаті пені, та, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", з врахуванням визначеного умовами укладеного договору терміну остаточного повернення кредиту та сплати відсотків, встановленого НБУ офіційного курсу гривні до іноземних валют (швейцарські франки), в межах визначеного позивачем періоду нарахування, проведено перерахунок заявлених до стягнення сум.

Згідно проведеного судом перерахунку заявленої до стягнення суми пені за несвоєчасне повернення тіла кредиту, за період з 01.04.2015 р. по 16.09.2015 р., правомірним є нарахування останньої в сумі 867 222,93 грн. Поряд із цим, враховуючи диспозитивність судового процесу, а також те, що суд позбавлений права вийти за межі позовних вимог, твердження позивача про наявність у Позичальника за період з 01.04.2015 р. по 16.09.2015 р. заборгованості по пені за несвоєчасну сплату кредиту за Кредитним договором №66407С3 від 07.08.2007 р. в сумі 865 333,64 грн, суд визнає правомірними.

Разом із тим, згідно проведеного судом перерахунку заявленої до стягнення суми пені за несвоєчасну сплату відсотків, за період з 16.04.2015 р. по 16.09.2015 р., правомірним є нарахування останньої в сумі 17 791,32 грн. Пеня в сумі 221,91 грн нарахована безпідставно (проведений судом перерахунок в матеріалах справи).

Таким чином, судом встановлено, що станом на 17.09.2015р. заборгованість Позичальника за Кредитним договором №66407С3 від 07.08.2007 р. становить: 138 850 швейцарських франків по неповернутому основному боргу (кредиту), 45 353,51 швейцарських франків по несплачених станом на 17.09.2015р. відсотках та 1 785 491,04 грн по нарахованій станом на 17.09.2015р. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань.

07.08.2008 р., з метою забезпечення виконання зобовязань Позичальника за Кредитним договором №66407С3 від 07.08.2007 р., між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", як Заставодержателем, з однієї сторони, та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Укрфітосфера", як Заставодавцем, з другої сторони, було укладено Договір застави №66407Z4 (надалі Договір застави), який 07.08.2007 р. посвідчено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 5738.

Згідно п. п. 1.1- 1.2 р. 1 даного Договору, Заставодавець з метою забезпечення виконання Боржником викладених у Кредитному договорі №66407С3 від 07.08.2007 р. зобовязань заставляє обладнання салону краси, а саме: крісло кушетку косметологічну Universal Art.8500, косметологічний комбайн по догляду за обличчям Profi System Art.8409 22; стілець косметологічний Work Chair II; мезоін'єктор автоматичний Pistor-4; капсулу гідромасажної терапії Ocean; апарат для електромасажу "Боді Стар"; апарат для механічного масажу "СМП"; кушетку косметичну; табуретку косметичну; тумбочку косметичну; ширму п'ятистворчату; музичний центр; офісні меблі; апарат Е-1000 М3 Bio-Ultimate комбінований; Celly М6 Keymodule апарат вакуум масажу, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Грушевського, 7, приміщення 5.

Право власності на предмет застави підтверджується довідкою Заставодавця про облік Предмету застави на балансі від 07 серпня 2007 року.

За домовленістю сторін загальна заставна вартість Предмету застави станом на дату укладення цього Договору становить 414 500,00 грн.

Заставна вартість Предмету застави пропорційно розподіляється відповідно до заборгованості за Кредитним договором.

Згідно п. 1.3 р. 1 Договору застави: Заставодавець підтверджує, що він є власником Предмету застави і відповідно до чинного законодавства України має право його відчужувати; предмет застави не є предметом застави за іншим договорами, жодним способом не відчужений, вільний від боргів і не перебуває в спорі, під арештом чи забороною відчуження; відповідно до вимог винного законодавства України на Предмет застави може бути звернено стягнення; отримано згод4у співвласника на передачу Предмета застави в заставу.

П. 1.8 р. 1 Договору застави визначено, що наступні застави Предмета застави, крім самому Заставодержателю, не дозволяються.

Сторони домовились, що застава зберігає силу, якщо заставлене майно переходить у власність іншої особи, або Заставодержатель уступить вимогу, забезпечену заставою іншій особі, або Боржник переведе за згодою Заставодержателя борг, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу (п. 1.10 р. 1 Договору застави).

Право застави виникає з моменту нотаріального посвідчення цього Договору. Право застави припиняється задоволенням Заставодавцем та/або Боржником у повному обсязі вимог Заставодержателя, забезпечених заставою за цим Договором. При частковому виконання Заставодавцем та/або Боржником забезпечених заставою зобовязань розмір Предмету застави залишається незмінним. (п. п. 3.1- 3.2, 3.4 р. 3 Договору застави).

Згідно п. 6.3 р. 6 Договору застави, останній набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і залишається чинним до повного виконання Сторонами зобовязань за цим Договором та виконання Заставодавцем та/або Боржником своїх зобовязань за Кредитним договором.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Ч. 1 ст. 585 ЦК України визначено, що право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення.

Застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (ч.ч. 3- 4 ст. 577 ЦК України).

Статтею 1 Закону України "Про заставу" №2654-ХІІ від 02.10.1992р., з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 2654-ХІІ), визначено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначається правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобов'язань, регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення оприлюднення та реалізації інших прав юридичних осіб і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Прикінцевими і перехідними положеннями цього Закону передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України "Про заставу" застосовуються лише в частині, що не суперечить Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору кредиту (ст. 3 Закону №2654-ХІІ).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про заставу", заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано. Аналогічні приписи містить ч. 1 статті 589 ЦК України.

П. 1.5 р. 1 Договору застави сторони передбачили, що у випадку невиконання або неналежного виконання Заставодавцем та/або Боржником відповідних положень Кредитного договору та/або невиконання Заставодавцем відповідних положень цього Договору, Заставодержатель має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок Предмету застави переважно перед іншими кредиторами

Згідно пп. 2.1.3, 2.1.5, 2.1.6 п. 2.1 р. 2 Договору застави, Заставодержатель має право:

- звернути стягнення на предмет застави або його частину згідно з чинним законодавством України, зокрема, у випадку якщо в момент настання терміну виконання Заставодавцем та/або Боржником зобов'язань (в тому числі і по сплаті будь-яких платежів, які повинні бути здійснені відповідно до Кредитного договору) забезпеченого заставою згідно з цим Договором, воно не буде виконане;

- за рахунок заставного майна задовольнити вимоги, зазначені у цьому Договорі в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих про строчкою виконання, неустойку, пеню, необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченою заставою вимоги, витрати, що будуть понесені Заставодержателем при зверненні стягнення на заставне майно, його реалізації;

- у випадку виникнення права звернення стягнення на заставлене майно реалізувати його відповідно до чинного законодавства України.

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, обставини справи , які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що станом на день розгляду даного спору в суді Позичальником (третьою особою у справі) договірні зобовязання за Кредитним договором №66407С3 від 07.08.2007 р. в частині повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами не виконані.

Відповідач та третя особа в судове засідання не прибули, не заперечили належними та допустимими доказами доводів позивача, як і не надали суду доказів добровільної, своєчасної та повної сплати заборгованості за Кредитом.

За даних обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Банку про звернення стягнення на заставне майно є правомірними та обґрунтованими.

Слід також зазначити, що наявність судового рішення про стягнення з боржника/боржників на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання грошових сум шляхом звернення стягнення на майно (правова позиція викладена у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" №1 від 24.11.2014 р., абз. 4 пп.4.4.4 п. 4.4 р. 4).

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду (ч. 1 ст. 590 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" N 1255-IV від 18.11.2003 р., з наступними змінами та доповненнями (далі Закон N 1255-IV), звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Долучена позивачем до матеріалів справи належним чином засвідчена копія Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна за №48808825 від 22.01.2015 р. свідчить про те, на виконання вимог ст. 24 Закону N 1255-IV Банк зареєстрував в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення на предмет обтяження згідно Договору застави за №5738, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_4 07.08.2007 р.

Відповідно до ст. 25 Закону N1255-IV, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються:

1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;

2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача;

3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону;

5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження;

6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

На виконання вимог чинного законодавства позивачем визначено спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів та початкову його ціну для подальшої реалізації 414 500,00 грн (згідно п. 1.2 договору застави), але не нижче за ринкову вартість, визначену державним виконавцем в межах процедури виконавчого провадження шляхом залучення суб'єкта оціночної діяльності субєкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

В силу приписів ст. 19 Закону №2654-ХІІ, за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Зважаючи на наведене вище, обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають до задоволення є вимоги Банку в частині звернення стягнення на заставне майно (згідно переліку), що є предметом застави за Договором застави №66407Z4, посвідченим 07.08.2007 р. приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_4, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Грушевського, 7, приміщення 5 та належить ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Укрфітосфера", шляхом проведення публічних торгів за початковою ціною предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації 414 500,00 грн (згідно п. 1.2 договору застави), але не нижче за ринкову вартість, визначену державним виконавцем в межах процедури виконавчого провадження шляхом залучення субєкта оціночної діяльності субєкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", в рахунок погашення заборгованості Позичальника (третьої особи у справі) за Кредитним договором №66407С3 від 07.08.2007 р. в розмірі 184 203,51 швейцарських франків та 1 785 491,04 грн.

Вимоги позивача щодо звернення стягнення на зазначене вище заставне майно в рахунок погашення заборгованості по пені за простроченими процентами в загальній сумі 221,91 грн є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на відповідача у справі.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2, вул. Сагайдачного, 2/8, м. Тернопіль за Кредитним договором №66407С3 від 07.08.2007 р. в розмірі 184 203,51 швейцарських франків та 1 785 491,04 грн звернути стягнення на заставне майно, що є предметом застави за Договором застави №66407Z4, посвідченого 07.08.2007 р. приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_4, а саме: крісло кушетку косметологічну Universal Art.8500, косметологічний комбайн по догляду за обличчям Profi System Art.8409 22; стілець косметологічний Work Chair II; мезоін'єктор автоматичний Pistor-4; капсулу гідромасажної терапії Ocean; апарат для електромасажу "Боді Стар"; апарат для механічного масажу "СМП"; кушетку косметичну; табуретку косметичну; тумбочку косметичну; ширму п'ятистворчату; музичний центр; офісні меблі; апарат Е-1000 М3 Bio-Ultimate комбінований; Celly М6 Keymodule апарат вакуум масажу, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Грушевського, 7, приміщення 5 та належить ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Укрфітосфера", вул. Грушевського, 7, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 31462792, на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", вул. Горького, 127, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 00032112, в особі Філії АТ "Укрексімбанк" в м. Тернополі, вул. Шептицького, 21, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 22607369, шляхом проведення публічних торгів за початковою ціною предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації 414 500,00 грн (згідно п. 1.2 договору застави), але не нижче за ринкову вартість, визначену державним виконавцем в межах процедури виконавчого провадження шляхом залучення субєкта оціночної діяльності субєкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

3. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Укрфітосфера", вул. Грушевського, 7, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 31462792, на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", вул. Горького, 127, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 00032112, в особі Філії АТ "Укрексімбанк" в м. Тернополі, вул. Шептицького, 21, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 22607369, 6 217 грн 50 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору.

4. В задоволенні решти чистини позову відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

6. Накази видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

7. Сторони вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання), через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 08.02.2016 р.

СуддяІ.М. Гирила