Рішення № 55564161, 04.02.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2016р. Справа№ 914/4364/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБР Електрік»,

м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Галичфарм», м. Львів

про: стягнення 87 334,52 грн.,

Суддя Долінська О.З.

При секретарі Вашкевич Н.І.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1 дов. №б/н від 28.12.2015 року,

відповідача: ОСОБА_2 дов. №3 від 04.01.2016 р.

Учасникам судового процесу роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБР Електрік» до Публічного акціонерного товариства «Галичфарм» про стягнення 87 334,52 грн. Ухвалою від 23.12.2015 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 11.01.2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач в порушення умов Договору №09/1-3-212 від 29.11.2011 р., несвоєчасно та не в повному обсязі оплатив за поставлений товар, внаслідок цього в останнього виникла перед позивачем основна заборгованість у сумі 53359,91 грн. Крім того, відповідачу до стягнення нараховано позивачем 16113,23 грн. пені, 16 589,51 грн. - інфляційних втрат, 1 271,87 грн. 3% річних, які просить стягнути з відповідача, а також просить стягнути з відповідача користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору.

Рух справи відображено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

В судове засідання 04.02.2016 року представник позивача зявився, позов підтримав, із підстав викладених у позовній заяві та у додаткових поясненнях від 25.01.2016 року, вимоги ухвали суду від 25.01.2016 року виконав.

В судове засідання 04.02.2016 року представник відповідача зявився, позов не визнає із підстав викладених у запереченнях до позову, поданому через канцелярію суду 11.01.2016 року за вх. №804/16, вимоги ухвали суду від 25.01.2016 року виконав.

В судовому засіданні 04.02.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, оглянувши оригінали документів в судовому засіданні, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

29.11.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВБР Електрік» (позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством «Галичфарм» (відповідач у справі) було укладено Договір №09/1-3-212 (надалі Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, продавець продає, а покупець купує комплектуючі, іменовані надалі товар. Асортимент, кількість і ціни Товару, зазначені в специфікаціях, які є невідємними частинами Договору.

22.10.2014 р. між сторонами була підписана специфікація №9 на загальну суму 53 068,98 грн.

Згідно до п. 4.1. Договору, покупець робить оплату по Специфікаціях в такому порядку: передоплата 50% загальної вартості товару, протягом 5-ти днів від дати підписання специфікації; решта 50% загальної вартості товару по факту наявності товару на складі продавця, якщо інше не зазначено в Специфікаціях. Так в специфікації №9 визначені умови оплати: 50% передоплати на 50% після оплати протягом 5-ти банківських днів з дати поставки.

На виконання умов договору, позивачем був поставлений товар на загальну суму 83719,08 грн., про що свідчить видаткова накладна №685 від 23.02.015 р.

Проте, відповідачем частково оплачено товар на суму 30 359,17 грн., Відтак неоплаченим залишився товар на суму 53 359,91 грн.

Позивач на адресу відповідача направив претензію від 14.07.2015 р. вих. №14-07/15 про сплату заборгованості. Відповідачем відмовлено у сплаті заборгованості мотивуючи це тим, що ним було сплачено за товар, про що свідчить платіжне доручення №725 від 03.03.2015 р. відповідача.

02.03.2015 р. у звязку із зміною реквізитів позивача між сторонами було укладено Договір №09/1-3-325, відповідно до п. 4.2. якого покупець зобовязується здійснити оплату за товар у грошовій безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця, вказаний в розділ 10 Договору.

У відповідності до довідки від 19.02.2015 р. №1318, поточний рахунок ТОВ «ВБР Електрік» у філії «Центральне РУ» АТ «Банк «Фінанси та кредит» з 09.02.2015 р. закрито, а відтак кошти, що були перераховані відповідачем платіжним дорученням №725 від 03.03.23015 року в сумі 53 359,91 грн. позивачу не поступили, в звязку із закриттям 09.02.2015 року рахунку позивача в цьому банку.

Відповідач заперечує проти позову, мотивуючи тим, що ним було сплачено за товар за Договором суму 53359,91 грн., про що свідчить платіжне доручення №725 від 03.03.2015 р. Сума була перерахована на реквізити які зазначені у договорі №09/1-3-212 від 29.11.2011 р., вважає що посилання позивача на договір №09/1-3-325 від 02.02.2015 р., не має жодного відношення до даного предмету спору. Вважає, що відсутня вина відповідача, щодо невиконання умов Договору, так як відповідач своєчасно перерахував кошти і в повному обсязі на розрахунковий рахунок позивача, що вказаний в Договорі.

Представник відповідача пояснив, що кошти в сумі 53 359,91 грн., що були сплачені платіжним дорученням №725 від 03.03.2015 року, банк відповідачу не повернув по даний час.

Станом на день розгляду справи відповідач заявлену до стягнення заборгованість у сумі: 53359,91 грн. основного боргу, не погасив. Протилежного суду не довів. Крім того, відповідачу до стягнення нараховано позивачем 16589,51 грн. інфляційних втрат, 1271,87грн. 3% річних та 16 113,23 грн. пені, які просить стягнути з відповідача

При прийнятті рішення у справі суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Як визначено ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами у справі було укладено договір Договір №09/1-3-212 від 29.11.2011 р. Позивачем поставлено товар 30 359,17 грн. на загальну суму 83 719,08 грн. Однак відповідачем було частково оплачено за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 53 359,91 грн. Дана сума заборгованості є доведеною належними і допустимими письмовими доказами і не спростована відповідачем.

Таким чином вимоги позивача про стягнення 53 359,91 грн. оносної заборгованості є обгрутованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином вимоги позивача про стягнення 16589,51 грн. інфляційних втрат, 1271,87грн. 3% річних є обґрунтованим та підлягають до задоволення.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 16 113,23 грн. пені то суд відмовляє в задоволенні з наступних підстав.

Як встановлено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

ПАТ «ГАЛИЧФАРМ» подало заперечення на позовну заяву, у яких зазначило, що здійснило оплату за поставлений товар в розмірі 53 359,91 грн. згідно платіжного доручення від 03.03.2015 року №725.

З цього приводу слід зазначити наступне.

Згідно до п.2.31. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 (із наступними змінами і доповненнями) банк отримувача зобов'язаний зарахувати на рахунки своїх клієнтів кошти, що надійшли за електронними розрахунковими документами протягом операційного дня, у день їх отримання, якщо під час проведення контролю за реквізитами цих документів, що здійснюється відповідно до цієї глави, не виявлено розбіжностей. Банк отримувача зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунку отримувача і його коду, що зазначені в електронному розрахунковому документів і зараховувати кошти на рахунок отримувача, лише якщо вони збігаються. У разі їх невідповідності банк має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів (у які враховується і день надходження до банку отримувача електронного розрахункового документа) для встановлення належного отримувача цих коштів, яку зараховує на рахунок "Кредитові суми до з'ясування". Банк має забезпечити зберігання належним чином оформленої/го (засвідченої/го підписом відповідального виконавця чи електронним цифровим підписом) паперової копії електронного розрахункового документа чи електронного розрахункового документа.

Відповідно до п. 2.32 зазначеної Інструкції для встановлення належного отримувача банк отримувача зобов'язаний надіслати банку платника запит щодо уточнення номера рахунку та/або коду отримувача. Обмін запитами щодо уточнення цих реквізитів та відповідями здійснюється засобами платіжної системи в захищеному вигляді за допомогою окремих типів електронних документів, формати та правила заповнення яких визначаються цією платіжною системою. Якщо немає змоги встановити належного отримувача, або не надійшли уточнені дані від банку платника, то банк не пізніше четвертого робочого дня зобов'язаний повернути кошти банку, що обслуговує платника, із зазначенням номера та шкоду, завдану суб'єктам переказу у разі недотримання цих вимог, покладається на банк, що обслуговує отримувача.

Згідно до п.2.33. Інструкції якщо кошти зараховані на рахунок "Кредитові суми до з'ясування" унаслідок відсутності в банку отримувача рахунку, зазначеного в електронному розрахунковому документі як рахунок отримувача, і банк отримувача не має наміру уточнювати номер рахунку, то він повертає кошти з рахунку "Кредитові суми до з'ясування" не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням номера та дати електронного розрахункового документа та причини повернення.

Таким чином, враховуючи те, що банківський рахунок №26006367348701 в ПАТ «Фінанси та Кредит», який зазначений в платіжному дорученні від 03.03.2015 року №725, був закритий 09.02.2015 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою. Тому кошти не були отримані позивачем. Зазначені кошти у відповідності до вінценаведених положень Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 (із наступними змінами і доповненнями) підлягали поверненню банку отримувача. Доказів того, що такі кошти не були отримані. Відповідачем не надано. При ьому, відповідальність за шкоду, завдану Відповідачу у разі не повернення банком отримувача коштів, покладається на банк, що обслуговує отримувача, тобто на АТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ».

Крім того, на підставі постанови Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 р. № 612 «Про віднесення ПАТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 вересня 2015 р. №171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Відповідно до постанови Правління НБУ від 17 грудня 2015 р. № 898 «Про

відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 18 грудня 2015 р. № 230, «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Таким чином, у березні 2015 року АТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» був платоспроможним банком, а тому повинен був повернути відповідачу сплачені ним кошти за поставлений товар в розмірі 53 359,91 грн., згідно платіжного доручення №725 від 03.03.2015 року.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем була погашена заборгованість за поставлений товар на поточний рахунок ТОВ «ВБР Електрік» у філії «Центральне РУ» АТ «Банк «Фінанси та кредит», який позивачем був з 09.02.2015 р. закрито. Тому не має місце прострочення грошового зобовязання, а відтак підстав для стягнення з відповідача пені. А відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача 16 113,23 грн. пені безпідставні та не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 34 ГПК України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України, передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судовий збір, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладається на сторони пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 3, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Галичфарм» (адреса: вул. Опришківська, 6/8, м. Львів, 79024, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 05800293) на Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБР Електрік» (адреса: вул. Харківське шосе, 55, м. Харків, 02175, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32527242) 53 359,91 грн. основного боргу, 16589,51 грн. інфляційних втрат, 1271,87грн. 3% річних та 800,40 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 08.02.2016 р.

Суддя Долінська О.З.