Рішення № 55564157, 02.02.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2016р. Справа№ 914/4457/15

Господарський суд Львівської області у складі

Суддя Фартушок Т.Б. при секретарі Полюхович Х.М.

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СМ-Транс», м.Дніпропетровськ,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго», м.Львів,

про стягнення заборгованості по оплаті поставленої продукції, збитків від зростання індексів інфляції, пені та трьох відсотків річних за договором поставки

ціна позову: 79648,91 грн.

Представники:

позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність від 18.12.2015 року б/н);

відповідача: ОСОБА_2 представник (довіреність від 03.12.2015 року №156).

Суть спору:

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СМ-Транс» до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» про стягнення 74102,40грн. суми заборгованості по оплаті поставленої продукції, 3705,12грн. пені, 359,34грн. трьох відсотків річних та 1482,05грн інфляційних нарахувань.

Ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 30.12.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 20.01.2016р. В судовому засіданні 20.01.2016 року оголошено перерву до 12:20 год. 02.02.2016 року, про що представники Сторін були належно повідомлені під розписку в судовому засіданні.

Представникам Сторін по явці оголошено права та обовязки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38, 59 ГПК України. Крім того, в ухвалах суду по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмове повідомлення про оголошення перерви в судовому засіданні) зазначено, що права та обовязки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38, 59 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Судом оглянуто оригінали документів, копії яких додано до позовної заяви.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, представник надала усні пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

19.01.2016р. Позивачем надано суду повідомлення (вх.№1969/16) про виконання вимог ухвали суду від 30.12.2015р., в якому зазначено про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 ГПК України та повідомлено суд про скерування Відповідачу акту звірки взаємних розрахунків; до повідомлення додано наступні документи: довідку про зарахування судового збору до Державного бюджету України; копію витягу про включення Позивача в ЄДРПОУ; копію доказу про скерування акту звірки Відповідачу; копію акту звірки; судом оглянуто оригінали доданих до повідомлення копій документів.

Крім того, 20.01.2016р. Позивачем подано через канцелярію суду клопотання про доручення копії експрес-накладної на підтвердження отримання Відповідачем товару з додатком згідно опису; судом оглянуто оригінал доданої копії експрес-накладної №59000131149720.

Подані документи долучено до матеріалів справи.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, в судовому засіданні подав докази часткового погашення суми основного боргу перед Позивачем, а саме ОСОБА_3 доручення від 29.01.2016 року №2116432870 про часткову сплату заборгованості за емаль КО-855М згідно ОСОБА_4 від 19.08.2015 року №327-ЗЭ-БуТЭС в розмірі 40000,00 грн. Представник Позивача в судовому засіданні визнала факт часткового погашення Відповідачем основного боргу ОСОБА_3 дорученням від 29.01.2016 року №2116432870.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі Господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалі про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобовязувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників Сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 74102,40грн. основного боргу.

19.08.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «СМ-Транс» (Позивач, Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Західенерго» (Відповідач, Покупець) укладено Договір поставки №327-ЗЭ-БуТЭС (надалі Договір) із Протоколом розбіжностей від 07.09.2015 року, відповідно до п.п.1.1 та 1.2 якого, Постачальник зобовязувався передати (поставити) у власність Покупця товар, визначений ОСОБА_4, а Покупець прийняти і оплатити його. Найменування товару: код ДК016-2010 20.16.4 Поліацеталі, поліефіри та інші епоксидні смоли, у первинних формах; полікарбонати, смоли алкідні та інші поліестери; у первинних формах (емаль КО-855М) надалі Товар, в асортименті, кількості, комплектності та за ціною, відповідно до Специфікації (74102,40грн.).

Згідно п.4.1 ОСОБА_4 поставка ОСОБА_5 здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками і в строки, погоджені Сторонами в ОСОБА_4. Під партією ОСОБА_5 Сторони розуміють будь яку кількість ОСОБА_5, яка супроводжується одним товаросупровідних документом.

Пунктом 4.2 ОСОБА_4 Сторонами встановлено, що умовами поставки ОСОБА_5 є DDP, згідно «Інкотермс 2010», з урахуванням умов і обмовок, що містяться в ОСОБА_4. Погоджене місце призначення поставки: ДТЕК Бурштинська ТЕС, м. Бурштин Івано-Франківської області. Постачальник несе усі витрати та ризики, повязані із поставкою ОСОБА_5, до моменту її поставки в погоджене місце призначення.

Відповідно до пункту 4.3. ОСОБА_4, Постачальник зобовязаний надати оформлену відповідно до вимог чинного законодавства податкову накладну в електронній формі не пізніше 10 (десяти) календарних днів від дати події, яка настала раніше:від дати здійснення оплати ОСОБА_5; якщо 10 (десятий) календарний день припадає на вихідний або святковий день, податкова накладна надається Покупцеві в перший робочий день після такого вихідного або святкового дня.

Пунктом 4.7. ОСОБА_4 Сторонами встановлено, що датою поставки ОСОБА_5 вважається дата її передачі Покупцеві, вказана представником Покупця у відповідних товаросупровідних документах, наданих Постачальником.

Право власності на ОСОБА_5, ризики втрати або ушкодження ОСОБА_5 переходять від Постачальника до Покупця з моменту передачі ОСОБА_5 Покупцеві (п.4.9 ОСОБА_4).

Згідно п. 5.1. ОСОБА_4 загальна сума ОСОБА_4 становить 74102,40грн. з урахуванням податку на додану вартість.

Розрахунки за ОСОБА_5, поставлену за ОСОБА_4, здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника впродовж п'яти робочих днів після спливу тридцяти календарних днів від дати поставки ОСОБА_5 на підставі отриманого Покупцем рахунку і за умови надання Постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених ОСОБА_4. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця (Пункт 5.4. ОСОБА_4).

Пунктом 6.1. ОСОБА_4 Сторони встановили, що у разі невиконання або неналежного виконання будь якою із Сторін взятих на себе договірних зобов'язань, винна Сторона несе відповідальність перед іншою Стороною відповідно до вимог чинного законодавства України, у тому числі, відшкодовує збитки, сплачує штрафні санкції.

Відповідно до п. 6.7. ОСОБА_4 у разі несвоєчасної оплати ОСОБА_5, Покупець, на письмову вимогу Постачальника, сплачує Постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, але не більше 5% від простроченої суми.

Згідно п.8.1 ОСОБА_4, він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін і діє до 31.12.2015р., а в частині проведення розрахунків до повного виконання Сторонами грошових зобов'язань.

Позивачем на виконання умов укладеного із Відповідачем ОСОБА_4 Видатковою накладною від 15.09.2015р. №СМ-00106 на підставі Наряду на тримання ТМЦ від 15.09.2015р. №БТС00000616 здійснено поставку Відповідачу емалі КО-855М на суму 74102,40грн. Вказана Видаткова накладна підписана повноважними представниками та завірена відтисками печаток юридичних осіб Сторін ОСОБА_4.

При цьому суд зазначає, що підписання покупцем Видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами ч.1 ст.692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012).

Як вбачається із долученої до матеріалів справи Експрес-накладної від 15.09.2015 року №59 0001 3114 9720, Товар за ОСОБА_4 було отримано повноважним представником Відповідача о 19:03 год. 17.09.2015 року, проте порушено порядок і строк його оплати, встановлено ОСОБА_4.

З метою досудового врегулювання спору Позивачем 16.11.2015р. надіслано Відповідачу ОСОБА_6 від 11.11.2015 року вих. №11/11-01 із вимогою про погашення суми заборгованості з оплати поставленого Товару у пятиденний строк з моменту отримання ОСОБА_6. Відповідачем вказану ОСОБА_6 отримано 18.11.2015 року, однак залишено її без відповіді та реагування.

29.01.2015р. Відповідачем ОСОБА_3 дорученням №2116432870 здійснено часткове погашення суми заборгованості з оплати поставленого за ОСОБА_4 Товару в розмірі 40000,00грн.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.179 ГК України, майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і негосподарюючими субєктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У ч.1 ст.509 ЦК України зазначено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобовязань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобовязаний виконати свій обовязок.

Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною 1 статті 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судом, вбачається із матеріалів справи та підтверджується в судовому засіданні представниками Сторін, Відповідачем після порушення провадження у справі ОСОБА_3 дорученням від 29.01.2016року №21164870 здійснено часткове погашення суми заборгованості з оплати поставленого за ОСОБА_4 Товару в розмірі 40000,00грн.

Згідно п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приписами п.4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України №18 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі Постанова) передбачено, що перелік підстав припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Припинення провадження у справі це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи (п.4.2. Постанови).

Відповідно до п.4.4. Постанови господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Судом розяснено представникам Сторін правові наслідки припинення провадження у справі, передбачені статтями 78 та 80 ГПК України.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі факту підписання повноважними представниками та скріплення печатками юридичних осіб Сторін ОСОБА_4 Видаткової накладної від 15.09.2015р. №СМ-00106, відсутність заперечень Відповідача як проти самого факту поставки ОСОБА_5, її невідповідності кількісним або якісним характеристикам, які визначено Сторонами у ОСОБА_4, так і щодо факту існування у Відповідача заборгованості з оплати поставленої Позивачем ОСОБА_5, беручи до уваги часткове погашення Відповідачем суми заборгованості перед Позивачем, а також те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази здійснення оплати Відповідачем решти заборгованості за ОСОБА_4, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 74102,40грн суми заборгованості з оплати поставленого за ОСОБА_4 Товару підлягають до задоволення частково шляхом стягнення 34102,40грн, а провадження у справі в частині стягнення 40000,00грн заборгованості припиненню на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України у звязку із відсутністю предмета спору.

Щодо стягнення пені в розмірі 3705,12грн.

Відповідно до п. 6.7. ОСОБА_4 у разі несвоєчасної оплати Товару, Покупець, на письмову вимогу Постачальника, сплачує Постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, але не більше 5% від простроченої суми.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З підстав наведеного, враховуючи доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, здійснивши перерахунок суми пені, належної до стягнення з Відповідача на користь Позивача суд дійшов висновків, що позовні вимоги про стягнення 3705,12грн. пені є підставними та обґрунтованими, підлягають до задоволення у повному обсязі.

Щодо стягнення 359,34грн. 3% річних та 1482,05грн. інфляційних нарахувань.

Приписами п.1 ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань, беручи до уваги доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, суд приходить до висновків про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 359,34грн. 3% річних та 1482,05грн. інфляційних нарахувань у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.4-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

02.02.2016 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 08.02.2016р.

На підставі ст.49 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд також зазначає, що відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі. Проте, клопотання про повернення сплаченого судового збору станом на час винесення даної ухвали суду не подано.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 38, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.6, 11, 509, 525, 526, 527, 530, 549, 610, 625, 626, 627, 629, 631, 655, 712 Цивільного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Провадження у справі в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» (79026, Львівська область, м.Львів, вул.Козельницька, буд.15; ідентифікаційний код 23269555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СМ-Транс» (49020, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 36961950) 40000,00грн суми основного боргу припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України у звязку із відсутністю предмета спору.

3.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» (79026, Львівська область, м.Львів, вул.Козельницька, буд.15; ідентифікаційний код 23269555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СМ-Транс» (49020, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 36961950) 34102,40грн. суми основного боргу, 3705,12грн. пені, 359,34грн 3% річних, 1482,05грн. інфляційних нарахувань та 609,00грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т. Б.