Рішення № 55564149, 01.02.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2016р. Справа№ 914/4154/15

За позовом: Військової частини А 0215, м. Вінниця

до відповідача: Державного підприємства Львівський радіоремонтний завод, м. Львів

про стягнення 58 987, 73 грн.

Суддя Манюк П.Т.

При секретарі Підкостельній О.П.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник

від відповідача: ОСОБА_2- представник

Розглядається справа за позовом Військової частини А 0215 до Державного підприємства Львівський радіоремонтний завод про стягнення 58 987, 73 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.12.2015 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.12.2015 р.

В судових засіданнях оголошувалася перерва.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві та усних поясненнях.

Представник відповідача в судових засіданнях позовні вимоги заперечив, просив відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та усних поясненнях.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

Військова частина А 0215 (надалі - позивач) звернулася в господарський суд з позовом до Державного підприємства Львівський радіоремонтний завод (надалі - відповідач) про стягнення 58 987, 73 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 12.11.2014 р. між ним та відповідачем укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти № 280/14 (надалі договір).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору, відповідач зобов»язується надати у 2014 р. послуги, зазначені у специфікації (додаток 1 до договору), а позивач прийняти і оплатити такі послуги. Найменування послуг: Ремонтування та технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування, 33.13.1. згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010, а саме: лот № 2 ремонт блоків до РЛС П-18. Обсяг надання послуг: згідно з специфікацією послуг (додаток 1 до договору).

Згідно п.3.1. договору, ціна договору становить 606 750, 00 грн.

Пунктом 5.1 договору передбачено терміни надання послуг: послуги надаються не пізніше 01.12.2014 р., після надання позивачем нарядів на ремонт та отримання від позивача повідомлення про готовність до виконання умов договору.

Листом від 24.11.2014 р. № 1159 відповідач повідомив позивача про наявність обєктивних обставин, що перешкоджають своєчасному виконанню зобовязань щодо надання послуг у строки, визначені договором, тому додатковою угодою № 1 від 28.11.2014 р. № 313/14 продовжено термін дії договору до 31.03.2015 р. та визначено етапи ремонту, а також джерело фінансування - кошти бюджету 2014 та 2015 років. У додатковій угоді відповідач зобов»язався надати послуги згідно І етапу у термін не пізніше 20.12.2014 р., ІІ етапу у термін не пізніше 15.03.2015 р.

В подальшому додатковою угодою № 4 від 27.03.2015 р. № 34/15 термін дії договору продовжено включно до 01.12.2015 р.

Згідно п. 5.8 договору, зобовязання відповідача, щодо надання послуг за договором, вважаються виконаними в повному обсязі після підписання і затвердження актів приймання послуг та актів прийому-передачі за всіма виданими нарядами на ремонт.

В порушення умов договору та додаткової угоди, відповідачем послуги І етапу були надані з порушенням терміну на 5 днів, у звязку з чим позивачем була нарахована відповідачу пеня в розмірі 261, 33 грн. Послуги ІІ етапу були надані відповідачем з порушенням терміну на 78 днів, у звязку з чим позивач нарахував відповідачу пеню та штраф в розмірі 58 726, 40 грн. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 58 987, 73 грн.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги заперечив з підстав, що приймання-передавання відремонтованих виробів від відповідача до позивача здійснюється спільною комісією представників позивача та відповідача шляхом складання, зокрема актів приймання-передавання військового майна. Так, з підписанням експедиторських накладних, уповноважені позивачем особи почали фактично використовувати вироби за призначенням, тому порушень умов договору зі сторони відповідача, у строки зазначені позивачем, не було.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково виходячи із наступних мотивів.

Відповідно до статті ст. 526 ЦК України, 193 Господарського кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 901 (глава 63) ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Як встановлено судом, 12.11.2014 р. між сторонами був укладений договір про закупівлю послуг за державні кошти № 280/14.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 договору, відповідач зобовязується надати у 2014 р. послуги зазначені у специфікації (додаток 1 до договору), а позивач - прийняти і оплатити такі послуги. Найменування послуг: Ремонтування та технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування, 33.13.1. згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010, а саме: лот № 2 ремонт блоків до РЛС П-18. Обсяг надання послуг: згідно з специфікацією послуг (додаток 1 до договору).

Пунктом 5.1 договору передбачено термін надання послуг: послуги надаються не пізніше 01.12.2014 р., після надання позивачем нарядів на ремонт та отримання від позивача повідомлення про готовність до виконання умов договору.

Додатковою угодою № 1 від 28.11.2014 р. № 313/14 продовжено термін дії договору до 31.03.2015 р. та визначено етапи ремонту, де відповідач зобовязався надати послуги згідно І етапу у термін не пізніше 20.12.2014 р., ІІ етапу у термін не пізніше 15.03.2015 р.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що послуги І етапу відповідач зобовязаний був надати не пізніше 20.12.2014 р., однак вони були надані позивачу 26.12.2014 р. з простроченням на 5 днів, оскільки акт приймання наданих послуг був затверджений замовником 26.12.2014 р., а послуги ІІ етапу відповідач повинен був надати не пізніше 15.03.2015 р., однак їх надав лише 02.06.2015 р. з простроченням на 78 днів, оскільки акт приймання наданих послуг був затверджений замовником 02.06.2015 р.

Відповідно до п. 7.2 договору, за порушення строків (термінів) виконання зобовязань, зазначених у п. 5.1 договору, з відповідача стягується пеня у розмірі 0.1 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Приписами ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Приймаючи рішення у справі суд виходить з того, що дату затвердження Акту замовником, яка не співпадає в окремих випадках з датою передачі послуг від виконавця до представника замовника (уповноваженої в/ч), не слід ставити за основу, як кінцеву дату прострочення виконання зобов'язання і відповідно нарахування штрафних санкцій, оскільки це не передбачено умовами договору та Інструкцією про порядок передачі озброєння, військової техніки і майна в ремонт, затвердженої наказом Міністра оборони України від 31.07.2012 року №505, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 2012 року №1394/21706.

Так, згідно п.п.2.9 - 2.11. цієї Інструкції, для здавання військового майна в ремонт, приймання його з ремонту військова частина направляє на підприємство свого уповноваженого представника. Уповноважений представник військової частини здійснює приймання військового майна з ремонту, про що складається Акт приймання - передачі, підписує акт виконаних робіт, пломбує військове майно, передає представнику перевізника або начальнику варти за наявності останнього. Один примірник акта виконаних робіт відправляється керівнику органу військового управління, який уклав договір. Виконаний наряд на ремонт, акти приймання передачі відремонтованого військового майна та формуляри (паспорти), заповнені представником підприємства, передаються представнику військової частини. Військові частини, що отримали військове майно з ремонту, у триденний строк на адресу керівника органу військового управління, який уклав договір на проведення ремонту, та підприємства направляють підтвердження на його отримання.

Сторонами не названо відповідного нормативного акту, згідно якого визначено тривалість проходження Акту надання послуг від дати його підписання уповноваженими особами виконавця і замовника до його затвердження замовником. Таких положень немає і в укладеному між сторонами договорі. А відтак суд приходить до висновку, що моментом прострочення відповідачем надання послуг за договором слід вважати зазначену у Актах фактичну дату передачі послуг, а не дату затвердження цього Акту замовником, оскільки, як встановлено у судовому засіданні, у цей процес входять фактично односторонні дії замовника, як - то перевірка якості послуг, вартості затрат, узгодження ціни тощо, що підтверджуються висновками уповноважених осіб замовника і можуть бути тривалими у часі.

Статтею 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як вбачається з акту приймання наданих послуг по І етапу, він був затверджений командиром ВЧ А0215 ОСОБА_3 26.12.2014 р., однак фактичне приймання послуг з ремонту блоків до РЛС П-18 відбулося 19.12.2014 р., що підтверджується датою його підписання представниками відповідача та військової частини А 1620 на вищевказаному акті. Таким чином, відповідачем послуги І етапу були надані в строки передбачені додатковою угодою № 1 від 28.11.2014 р. № 313/14, у звязку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 261, 33 грн. є необґрунтовані та не підтверджені матеріалами справи, а відтак в їх задоволенні слід відмовити.

З акту приймання наданих послуг по ІІ етапу вбачається, що він був затверджений командиром ВЧ А0215 ОСОБА_3 02.06.2015 р., однак фактична передача відремонтованих виробів (Блоки П-18) відбулася 03.04.2015 р. в кількості 35 шт. (пакувальний лист № 1-7) та 14.04.2015 р. в кількості 4 шт. (пакувальний лист № 8), що підтверджується товарно-транспортними накладними від 03.04.2015 р. № 10013883386 та від 10.04.2015 р. № 59998017954131. Таким чином, передача відповідачем блоків П-18 в кількості 35 шт. була здійснена з простроченням терміну на 19 днів, а передача відповідачем блоків в кількості 4 шт., була здійснена з простроченням терміну на 30 днів, тому позовні вимоги в частині стягнення пені за прострочення надання послуг ІІ етапу підлягають частковому задоволенню в сумі 8 179, 95 грн.

В частині позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 27 776, 00 грн., нарахованого на підставі п. 7.2 договору, суд відмовляє, оскільки прострочення виконання відповідачем зобовязання понад 30 днів судом не встановлено.

Враховуючи наведене вище, виходячи з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України, яка передбачає що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення нарахованих штрафних санкцій.

Оскільки, спір виник через неправомірні дії відповідача, відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на нього пропорційно до задоволених вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд ,-

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Львівський радіоремонтний завод» (79019, м. Львів, вул. Жовківська, 11, код ЄДРПОУ 07676441) на користь Військової частини А0215 (21007, м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 105, код ЄДРПОУ 24981451) суму у розмірі 8 338, 29 грн. з них:

-8 179, 95 грн. пені;

-158, 34 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 08.02.2016 року.

Суддя Манюк П.Т.