Рішення № 55564115, 02.02.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" лютого 2016 р.Справа № 916/4698/15

Позивач: Державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю УКРМОНТАЖСПЕЦТЕРМІНАЛ

Про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 згідно довіреності №3060 від 18.09.2014р.

ОСОБА_2 згідно довіреності №1300 від 16.12.2015р.

Від відповідача: не з'явився;

Суть спору: Позивач, Державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (далі - ДПАдміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії ДП Адміністрація морських портів України), звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю УКРМОНТАЖСПЕЦТЕРМІНАЛ (далі ТОВ) про стягнення основного боргу за договором №124-Пд-ІЛФ-15 від 09.07.2015р. у розмірі 99 769 грн.82 коп., пені у розмірі 2 525 грн. 68 коп. та 3% річних у розмірі 172 грн. 21 коп.

В ході розгляду справи позивач неодноразово надавав заяву про збільшення позовних вимог, згідно остаточної редакції якої просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення суми боргу у розмірі 202 865грн. 31коп., інфляційних у розмірі 2 294грн. 71коп., пені у розмірі 9 842грн. 14коп., 3% річних у розмірі 671грн. 05коп., у звязку зі сплатою відповідачем 215 673грн. 21коп., згідно рахунків №Пр/13 360 від 30.09.2015р. на суму 109 258грн. 89коп. та №Пр/17020 від 31.10.2015р. на суму 106 414грн. 32коп. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 99 769грн. 82коп. - заборгованості, 6 097грн. 71коп. пені, 422 грн. 36коп. інфляційних та 415грн. 76коп. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.02.2016р. провадження по справі №916/4698/15 в частині стягнення суми боргу у розмірі 202 865грн. 31коп., інфляційних у розмірі 2 294грн. 71коп., пені у розмірі 9 842грн. 14коп., 3% річних у розмірі 671грн. 05коп. - припинити.

Представник позивача уточнену позовну заяву підтримує, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, але представник відповідача в судові засідання не з'явився , про поважність причин незявлення суд не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав. Проте на електрону адресу суду надіслав копії платіжного доручення №54 від 14.12.2015р. яка підтверджує сплату 109 258грн. 89коп.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, суд встановив:

09 липня 2015р. між ДПАдміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії ДП Адміністрація морських портів України (Сервітуар) та ТОВ (Сервітуарій) був укладений Договір №124-Пд-ІЛФ-15, предметом якого є обмежене платне строкове право користування Сервітуарієм майном (об'єктами нерухомого майна), яке є державною власністю, знаходиться в господарському віддані Сервітуара та обліковується на окремому балансі Іллічівської філії державного "Адміністрація морських портів України" (адміністрації Іллічівського морського порту).

Строк дії Договору по 31.12.2015р. включно. При цьому, відповідно до п.5.2 Договору закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мале місце під час дії Договору.

Згідно п. 1.2 Договору Сервітут полягає у наданні Сервітуаром Сервітуарію права користування причалами необхідного для здійснення Сервітуарієм можливості забезпечення обробки флоту для приймання вантажів (встановлення пристосувань, механізмів, обладнання та складування матеріалів, необхідних для здійснення оброблення вантажів, навантажувально-розвантажувальних робіт через причали з використанням причальної інфраструктури тощо).

Пунктом 2.1 Договору сторони погодили, що плата за сервітут визначена у Розрахунку ставки сервітуту (додаток №1 до договору), який є його невідємною частиною. Сума щомісячного платежу розраховується виходячи з кількості днів у звітному місяці.

Оплата за цим Договором здійснюється Сервітуарієм у безготівковій формі щомісячно у розмірі, визначеному у п. 2.1 цього Договору і сплачується на підставі виставленого Сервітуаром рахунку (п.2.2 Договору).

Відповідно до п. 2.4 Договору Сервітуарій щомісячно до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, здійснює оплату на підставі виставленого сервітуаром рахунку.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору, ним було виставлено ТОВ УКРМОНТАЖСПЕЦТЕРМІНАЛ рахунок №Пр/13360 від 30.09.2015р. на суму 99 769грн. 82коп., який був отриманий представником відповідача 30.09.2015р., рахунок №Пр/17020 від 31.10.2015р. на суму 103 095грн. 49коп., який був отриманий представником відповідача 03.11.2015р., рахунок №Пр/17032 від 30.11.2015р. на суму 99 769грн. 82коп., який був отриманий представником відповідача 30.11.2015р.

Але відповідач в порушенні умов Договору належним чином та в повному обсязі виставлені рахунки не оплатив, здійснив оплату по рахункам №Пр/13360 від 30.09.2015р. та №Пр/17020 від 31.10.2015р. на загальну суму 202 685грн. 31коп. у зв'язку з чим, станом на 21.01.2016р. за ним утворилася заборгованість по рахунку №Пр/17032 від 30.11.2015р. на суму 99 769грн. 82коп , яку позивач просить суд стягнути з відповідача, посилаючись на ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України .

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 Цивільного кодексу України).

Згідно п.6.5 Договору у випадку затримки оплати за користування сервітутом Сервітуар має право вимагати у Сервітуарія сплату пені, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення до моменту повного погашення заборгованості.

На підставі зазначеного пункту Договору позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 15 939грн. 85коп., яка під час розгляду справи була відповідачем частково сплачена на суму 9 842грн.14коп., в звязку з чим її розмір склав 6 097грн. 71коп.

Позивач також зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної норми законодавства позивач нарахував відповідачу 3% річних у сумі 1 086грн. 81коп. та інфляційні втрати у сумі 2 717грн. 07коп., які під час розгляду справи в суді були частково сплачені: 3% річних у сумі 671грн. 05коп. та інфляційні втрати у сумі 2 294грн. 71коп, в зв'язку з чим розмір штрафних санкцій, які позивач просить стягнути з відповідача складає 3% річних - 415грн. 76 коп. та інфляційні втрати - 422грн. 36 коп.

Відповідач своїм правом на захист у судовому порядку не скористався.

Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 09 липня 2015р. між ДПАдміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії ДП Адміністрація морських портів України (Сервітуар) та ТОВ УКРМОНТАЖСПЕЦТЕРМІНАЛ (Сервітуарій) був укладений Договір №124-Пд-ІЛФ-15, предметом якого є обмежене платне строкове право користування Сервітуарієм майном (об'єктами нерухомого майна), яке є державною власністю, знаходиться в господарському віддані Сервітуара та обліковується на окремому балансі Іллічівської філії державного "Адміністрація морських портів України" (адміністрації Іллічівського морського порту).

Статтею 401 Цивільного кодексу України передбачено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Згідно п. 1.2 Договору Сервітут полягає у наданні Сервітуаром Сервітуарію права користування причалами необхідного для здійснення Сервітуарієм можливості забезпечення обробки флоту для приймання вантажів (встановлення пристосувань, механізмів, обладнання та складування матеріалів, необхідних для здійснення оброблення вантажів, навантажувально-розвантажувальних робіт через причали з використанням причальної інфраструктури тощо).

Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду (ч.3 ст. 403 Цивільного кодексу України).

Пунктом 4.1.5 Договору встановлено, що Сервітуарій зобовязаний вносити плату за весь час користування майном в порядку та у строки, встановлені розділом 2 Договору.

Так, за умовами Договору (п.2.1) розмір плати за сервітуту визначений у Розрахунку ставки сервітуту (Додаток 1 до Договору), при цьому пунктом 2.4 Договору передбачено, що оплата сервітуту здійснюється Сервітурієм щомісячно, до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі виставленого рахунку.

За матеріалами справи , позивачем на виконання умов договору, було виставлено ТОВ УКРМОНТАЖСПЕЦТЕРМІНАЛ рахунок №Пр/13360 від 30.09.2015р. на суму 99 769грн. 82коп., рахунок №Пр/17020 від 31.10.2015р. на суму 103 095грн. 49коп., рахунок №Пр/17032 від 30.11.2015р. на суму 99 769грн. 82коп., які були частково сплачені, залишок несплаченої суми склав 99 769грн. 82коп.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, суд вважає правомірною вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 99 769грн. 82коп.

Згідно п.6.5 Договору у випадку затримки оплати за користування сервітутом Сервітуар має право вимагати у Сервітуарія сплату пені, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення до моменту повного погашення заборгованості.

Відповідно до ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання штрафні (господарські) санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За таких обставин, виходячи з п.6.5 зазначеного Договору та норм чинного законодавства, перевіривши наданий позивачем до суду розрахунок, суд вважає, що позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню у сумі 6 097грн. 71 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначену норму законодавства, перевіривши надані позивачем до суду розрахунки, суд вважає, що позивач правомірно нарахував відповідачу 3% річних у сумі 415 грн. 76 коп. та інфляційні втрати у сумі 422грн. 36коп., які також підлягають стягненню з відповідача.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, позовна заява Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України підлягає задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю УКРМОНТАЖСПЕЦТЕРМІНАЛ (68000, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 1, оф. 64-Н, код ЄДРПОУ 39797194, п/р 26006001065531 у ТВБВ "10015/0510 філії ООУ АТ "Ощадбанк", МФО328845) на користь Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул.. Праці, 6, код ЄДРПОУ 38728418, п/р 26000300939579 у ПАТ "Державний Ощадний банк України" МФО 328845) заборгованість у сумі 99 769грн. 82коп., пеню у сумі 6 097грн. 71 коп., 3% річних у сумі 415грн. 76 коп., інфляційні втрати в сумі 422грн. 36коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 537грн. 02коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08 лютого 2016 р.

Суддя Н.В. Рога