Рішення № 55563994, 28.01.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2016 р. Справа № 911/4927/15

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія Дістрібюшн»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Великий Віз»

про стягнення 22 544,39 грн

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 (дов. б/н від 13.07.2015);

від відповідача не зявились.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Асканія Дістрібюшн» (далі позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Великий Віз» (далі відповідач) про стягнення 22 544,39 грн заборгованості, з яких: 16 100,02 грн основного боргу, 4 697,64 грн пені та 1 746,73 грн 22 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань з оплати отриманого згідно договору поставки №177 від 12.04.2013 товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.11.2015 порушено провадження у справі № 911/4927/15, розгляд справи призначено на 24.12.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.12.2015 розгляд справи відкладено на 14.01.2016.

У звязку з перебуванням судді Антонової В.М. на лікарняному, судове засідання 14.01.2016 не відбулось.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.01.2016 розгляд справи призначено на 28.01.2016.

Відповідач не скористався своїм правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

У судовому засіданні 28.01.2016 представник позивача підтримав позов повністю.

Представник відповідача у судове засідання 28.01.2016 не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

12.04.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Асканія Дістрібюшн» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Великий Віз» (покупець) було укладено договір поставки № 177, згідно якого постачальник зобовязався в обумовлений договором строк поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар (продукти харчування) в асортименті відповідно специфікації постачальника та накладних, на умовах та в порядку, визначених договором.

Відповідно до п. 2.1 договору асортимент, кількість та ціна товару у кожній конкретній партії визначаються сторонами у замовленні та вказується в накладних.

Згідно п. 4.1 договору ціна договору складається із усіх сум накладних на товар, який постачається за даним договором окремими партіями.

Пунктом 4.3 договору визначено, що покупець зобовязаний здійснювати оплату товару не пізніше 10 календарних днів з дати приймання товару покупцем, що вказана в накладній.

Відповідно до п. 10.1 договору договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2014.

Згідно п. 10.6 договору якщо за один місяць до закінчення строку, вказаного у п. 10.1 договору жодна зі сторін не попередить у письмовій формі про свій намір припинити дію договору, даний договір вважається пролонгованим на один календарний рік, на тих самих умовах.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 66 181,26 грн, що підтверджується видатковими накладними №1/17162, №1/17175, №1/17173, №1/17165, №1/17174 від 08.08.2014, №1/17511, №1/17512, №1/17513, №1/17514, №1/17515 від 13.08.2014, підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору.

Всупереч вимогам договору, відповідач здійснив лише часткову оплату поставленого товару, залишивши при цьому суму боргу у розмірі 16 100,02 грн, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 11.09.2015 та виписками за особовим рахунком позивача.

Предметом позову є вимоги позивача про стягнення 16 100,02 грн основного боргу, 4 697,64 грн пені та 1 746,73 грн 22 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір встановленого боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення 16 100,02 грн основного боргу за поставлений згідно договору поставки №177 від 12.04.2013, товар є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договором поставки №177 від 12.04.2013, позивачем за період з 26.03.2015 по 21.09.2015 нарахована пеня в сумі 4 697,64 грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобовязаний сплатити на користь постачальника суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 22% річних від простроченої суми, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період заборгованості, за кожний день прострочення платежу.

Судом встановлено, що оплата за поставлений згідно видаткових накладних №1/17162, №1/17175, №1/17173, №1/17165, №1/17174 від 08.08.2014, №1/17511, №1/17512, №1/17513, №1/17514, №1/17515 від 13.08.2014 товар мала була, відповідно до п. 4.3 договору, здійснена до 19.08.2014 та до 24.08.2014 відповідно.

Отже боржник вважається таким, що прострочив виконання грошового зобовязання з 19.08.2014 згідно накладних №1/17162, №1/17175, №1/17173, №1/17165, №1/17174 від 08.08.2014 та з 24.08.2014 згідно видаткових накладних №1/17511, №1/17512, №1/17513, №1/17514, №1/17515 від 13.08.2014, а відтак право на нарахування пені виникає у позивача з 19.08.2014 по 19.02.2015 по видаткових накладних №1/17162, №1/17175, №1/17173, №1/17165, №1/17174 від 08.08.2014 та з 24.08.2014 по 24.02.2015 для видаткових накладних №1/17511, №1/17512, №1/17513, №1/17514, №1/17515 від 13.08.2014.

Відповідно до п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також те, що періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку пені, виходять за межі періоду нарахування пені встановленого законом, суд відмовляє в задоволенні вимоги позивача про стягнення 4 697,64 грн пені повністю.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязання за договором поставки №177 від 12.04.2013, позивачем за період з 26.03.2015 по 21.09.2015 нараховано 1 746,73 грн 22 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також періоди нарахування 22 % річних, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку 22 % річних, арифметично вірний розрахунок 22% річних, нарахованих за період з 26.03.2015 по 21.09.2015 становить 1 746,73 грн 22 % річних. Відтак, вимога про стягнення 1 746,73 22 % річних є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Великий Віз» (08290, Київська обл., м. Ірпінь, смт Гостомель, вул. Кулішова, буд. 18-Б; ідентифікаційний код 35417036) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія Дістрібюшн» (02121, м. Київ, Дарницький район, Харківське шосе, 23 км, буд. 4; ідентифікаційний код 30468065) 16 100 (шістнадцять тисяч сто гривень) 02 коп. основного боргу, 1 746 (одну тисячу сімсот сорок шість гривень) 73 коп. 22 % річних та 964 (девятсот шістдесят чотири гривні) 20 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено: 05.02.2016

Суддя В.М. Антонова