Рішення № 55563993, 28.01.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2016 р. Справа № 911/4957/15

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України»

до 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 16 201,08 грн

За участю представників:

від позивача ОСОБА_3 (дов. б/н від 04.01.2016);

від відповідача 1 ОСОБА_1 (паспорт серія СМ №580112, виданий 09.12.2003);

від відповідача 2 не зявились.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» (далі позивач) звернулося з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач 1) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі відповідач 2) про стягнення 16 201,08 грн заборгованості, з яких: 12 242,06 грн основного боргу по тілу кредиту, 3 397,45 грн простроченої заборгованості за нарахованими процентами, 524,08 грн пені та 37,49 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором кредиту № ДК 47-14 від 29.09.2014 в частині своєчасного повернення кредиту та сплати процентів у строк та у розмірі, встановлених таким договором.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.11.2015 порушено провадження у справі № 911/4957/15, розгляд справи призначено на 24.12.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.12.2015 продовжено строк вирішення спору у справі №911/4957/15 на 15 днів, розгляд справи відкладено на 28.01.2016.

28.01.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог №5 від 28.01.2016 (вх. №1901/16), згідно якої позивач просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 15 701,08 грн, з яких 11 742,06 грн основного боргу по тілу кредиту, 3 397,45 грн простроченої заборгованості за нарахованими процентами, 524,08 грн пені та 37,49 грн 3% річних.

У судовому засіданні 28.01.2016 представник позивача підтримав позов повністю.

Представник відповідача 1 визнав існуючу за ним заборгованість та заявив усне клопотання про зменшення розміру пені.

Представник відповідача 2 в судове засідання 28.01.2016 не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що неявка відповідача 2 в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача та відповідача 1, суд

ВСТАНОВИВ:

29.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» (кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Позичальник) укладено договір кредиту № ДК 47-14, згідно якого кредитор зобовязався надати позичальнику в тимчасове на умовах зворотності, терміновості, забезпеченості та платності кредит в сумі 20 000,00 грн з оплатою по процентній ставці 5,2% на місяць, а позичальник зобовязався прийняти, належним чином використовувати і повернути кредитору кредит та сплатити проценти за його користування шляхом внесення ануїтетних платежів в порядку і на умовах, визначених договором.

Згідно п. 1.3 договору позичальник зобовязується щомісячно 31 числа (день сплати ануїтеного платежу) повертати частину кредиту та сплачувати проценти за користування кредитом шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 1 737,76 грн в касу кредитора або на поточний рахунок кредитора у чітко встановлений строк здійснення ануїтетних платежів, крім випадків, передбачених пп 3.3.4, 5.1, 5.2 договору.

Відповідно до п.2.1, 2.2 договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань по договору. Позичальник зобовязується повністю повернути кредит та проценти за користування ним до 16:00 31.03.2016.

29.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» (кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (поручитель) укладено договір поруки №28, згідно якого поручитель зобовязався відповідати перед кредитором за виконання ОСОБА_1 своїх зобовязань, що випливають з договору кредиту № ДК 47-14 від 29.09.2014.

Згідно п. 3.1 договору у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником взятих на себе зобовязань по договору кредиту, поручитель та позичальник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за виконання зобовязань в повному обсязі.

Відповідно до п. 4.1 договору договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та втрачає свою дію у випадках: припинення зобовязання за договором, погашення поручителями зобовязань позичальника перед кредитором, зміни зобовязань позичальника за договором кредиту без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг їхньої відповідальності, якщо кредитор не предявить вимоги поручителям протягом трьох років від дня закінчення терміну дії договору кредиту.

На виконання п. 1.1 договору позивач надав відповідачу 1 кредит у сумі 20 000,00 грн, що підтверджується видатковим касовим ордером №134 від 29.09.2014 та не заперечується відповідачем.

Судом встановлено, що позичальником неодноразово порушувались договірні зобовязання в частині своєчасної сплати ануїтет них платежів згідно встановленого графіка, у звязку з чим утворилась заборгованість.

У звязку з тим, що відповідач 1 порушив періодичність сплати ануїтетних платежів більш ніж на 1 платіжний період, позивач на підставі пп. 3.3.4, 5.1 договору, п. 1 ч.1 ст. 611, ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, достроково розірвав договір кредиту та повідомив відповідача 1 про необхідність дострокового повернення всієї суми кредиту та відсотків, що підтверджується листами №332, 333 від 31.08.2015.

Проте відповідач 1 не відреагував належним чином на зазначені повідомлення та суму боргу у розмірі 15 727,30 грн не повернув.

Предметом позову, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, є вимоги про стягнення 11 742,06 грн основного боргу по тілу кредиту, 3 397,45 грн простроченої заборгованості за нарахованими процентами, 524,08 грн пені та 37,49 грн 3% річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли кредитні правовідносини та правовідносини поруки.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною першою ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою та частиною третьою ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Відповідно до частини першої ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого зобов язання та відповідає перед ним за порушення зобов язання боржником.

Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання боржником, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, включаючи повернення кредиту, сплату процентів, штрафних санкцій, відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку божників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обовязку частково або в повному обсязі як від всіх боржників так і від будь-кого з них окремо.

Враховуючи вищезазначене та те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи та не заперечується відповідачем 1, вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів 11 742,06 грн основного боргу по тілу кредиту та 3 397,45 грн простроченої заборгованості за нарахованими процентами є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

У звязку з несвоєчасною сплатою відповідачем 1 суми кредиту та нарахованих процентів, позивач просить стягнути з відповідачів за період з 31.05.2015 по 11.11.2015 524,08 грн пені.

Згідно п. 7.1 договору у випадку порушення позичальником термінів погашення заборгованості за кредитом та/або оплаті процентів за користування кредитом, кредитор починаючи з першого дня прострочення зобовязання по сплаті кредиту та процентів за користування кредитом, має право нарахувати, а позичальник зобовязаний оплатити кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Враховуючи положення вищезазначених норм, періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку пені, арифметично вірний розмір пені становить 524,08 грн пені. Відтак, вимога про стягнення 524,08 грн пені підлягає задоволенню повністю.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України істаттею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що прострочення оплати відповідачем 1 є винятковим випадком, крім того, відповідач 1 визнає існуючу заборгованість за ним та добровільно поступово сплачує суму боргу, а відтак суд вважає за необхідне зменшити розмір пені до 262,04 грн.

Крім того, у звязку з несвоєчасним виконання зобовязання позивачем за період з 31.05.2015 по 11.11.2015 нараховано 37,49 грн 3% річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також періоди нарахування 3 % річних, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку 3 % річних, арифметично вірний розрахунок 3 % річних становить 37,49 грн 3 % річних. Відтак, вимога про стягнення 37,49 грн 3 % річних підлягає задоволенню повністю.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, про стягнення 11 742,06 грн основного боргу по тілу кредиту, 3 397,45 грн простроченої заборгованості за нарахованими процентами, 524,08 грн пені та 37,49 грн 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 11 742,06 грн основного боргу по тілу кредиту, 3 397,45 грн простроченої заборгованості за нарахованими процентами, 262,04 грн пені та 37,49 грн 3% річних

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ч. 5 ст. 49 ГПК України, покладаються судом на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Солідарно стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Стаханівська, буд. 4; ідентифікаційний код НОМЕР_1) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (09152, Київська обл., Білоцерківський район, с. Трушки, вул. Комарова, буд. 2; ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд. 17, оф. 212; ідентифікаційний код 35792784) 11 742 (одинадцять тисяч сімсот сорок дві гривні) 06 коп. основного боргу по тілу кредиту; 3 397 (три тисячі триста девяносто сім гривень) 45 коп. простроченої заборгованості за нарахованими процентами, 262 (двісті шістдесят дві гривні) 04 коп. пені та 37 (тридцять сім гривень) 49 коп. 3% річних.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Стаханівська, буд. 4; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд. 17, оф. 212; ідентифікаційний код 35792784) 609 (шістсот девять гривень) 00 коп. судового збору.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (09152, Київська обл., Білоцерківський район, с. Трушки, вул. Комарова, буд. 2; ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд. 17, оф. 212; ідентифікаційний код 35792784) 609 (шістсот девять гривень) 00 коп. судового збору.

5. В решті позовних вимог - відмовити.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повне рішення складено: 05.02.2016

Суддя В.М. Антонова