Рішення № 55563895, 28.01.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2016 р. Справа № 911/5093/15

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс»

до Військової частини А2167

про стягнення 62 803,94 грн

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. б/н від 01.01.2016);

від відповідача: не зявились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс» (далі позивач) звернулося з позовом до Військової частини А2167 (далі відповідач) про стягнення 62 803,94 заборгованості, з яких 57 643,66 грн інфляційних втрат та 5 160,28 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за рішенням, яке набрало законної сили, від 27.11.2013 у справі №911/3877/13.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.11.2015 порушено провадження у справі №911/5093/15 та призначено справу до розгляду на 24.12.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.12.2015 розгляд справи відкладено на 28.01.2016.

Відповідач не скористався своїм правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

У судовому засіданні 28.01.2016 представник позивача підтримав позов повністю.

Представник відповідача в судове засідання 28.01.2016 не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс» (позивач) у 2012-2013 роках Військовій частині А0231 та Військовій частині 0836, правонаступником яких є Військова частина А2167 (відповідач), були надані послуги з прання на загальну суму у розмірі 76 032, 00 грн.

Відповідач вчасно не розрахувався за надані позивачем послуги, а тому утворилась заборгованість у розмірі 76 032,00 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 27.11.2013 у справі №911/3877/13, яке набрало законної сили, стягнуто з Військової частини А 0836 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс» 76 032,00 грн основного боргу та 455,56 грн 3 % річних за період з 02.05.2013 по 10.10.2013.

Оскільки з моменту винесення рішення господарським судом Київської області від 27.11.2013 у справі №911/3877/13 відповідачем не здійснено погашення основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 57 643,66 грн інфляційних втрат за період з жовтня 2013 року по жовтень 2015 року та 5 160,28 грн 3% річних за період з 02.05.2013 по 20.11.2015.

Судом встановлено, що відповідач оплатив суму основного боргу у розмірі 76 032,00 грн 18.12.2015, що підтверджується випискою по рахунку позивача станом на 18.12.2015.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд встановив, що вимога позивача про стягнення 57 643,66 грн інфляційних втрат та 5 160,28 грн 3% річних підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 33, 34, 35 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини

Таким чином, встановлений рішенням господарського суду Київської області від 27.11.2013 у справі №911/3877/13 обовязок по сплаті суми основного боргу у розмірі 76 032,00 грн, що в силу приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу України є преюдиційним та не потребує доказування, свідчить про обґрунтованість розміру заборгованості відповідача, несплата якої тягне за собою правові наслідки передбачені законом.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобовязання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобовязання; у разі поєднання управленої та зобовязаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим кодексом або іншими законами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивач при розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, зазначає період з жовтня 2013 по жовтень 2015 для розрахунку інфляційних втрат та період з 02.05.2013 по 20.11.2015 для розрахунку 3% річних.

Однак, враховуючи те, що рішенням господарського суду Київської області від 27.11.2013 у справі №911/3877/13 стягнуто з відповідача 455,56 грн 3 % річних за період з 02.05.2013 по 10.10.2013, суд обмежує період нарахування 3% річних, зазначаючи початок періоду для нарахування 3% річних з 11.10.2013.

Враховуючи встановлення рішенням господарського суду Київської області від 27.11.2013 у справі №911/3877/13 обовязок по сплаті суми основного боргу у розмірі 76 032,00 грн, що в силу приписів ст. 35 ГПК України є преюдиційним та не потребує доказування, а також беручи до уваги те, що арифметично вірний розмір інфляційних втрат та 3% річних, обрахованих судом за період з 11.10.2013 по 20.11.2015, з урахуванням вимог Закону становить 57 567,63 грн інфляційних втрат та 4 704,71 грн 3% річних, вимоги позивача про стягнення 57 643,66 грн інфляційних втрат та 5 160,28 грн 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 57 567,63 грн інфляційних втрат та 4 704,71 грн 3% річних.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Військової частини А2167 (09100, Київська обл., м. Біла Церква, бульвар 50-річчя Перемоги А2167; ідентифікаційний код 08267926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс» (04211, м. Київ, вул. Лайоша Гавро, буд. 6; ідентифікаційний код 34344528) 57 567 (пятдесят сім тисяч пятсот шістдесят сім гривень) 63 коп. інфляційних втрат, 4 704 (чотири тисячі сімсот чотири гривні) 71 коп 3% річних та 1 207 (одну тисячу двісті сім гривень) 69 коп. судового збору.

3. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 05.02.2016

Суддя В.М. Антонова