Рішення № 55563756, 28.01.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.01.2016Справа №914/3563/15

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Нечай О.Н., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 914/3563/15

за позовом Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів,

до закритого акціонерного товариства «Міжрегіональна академія управління персоналом», м. Київ, в особі Львівського інституту закритого акціонерного товариства «Міжрегіональна академія управління персоналом», м. Львів,

про стягнення 229 358,13 грн.,

без участі представників сторін, у зв'язку з їх неявкою.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Львівське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до закритого акціонерного товариства «Міжрегіональна академія управління персоналом» (далі - Аккадемія), в особі Львівського інституту закритого акціонерного товариства «Міжрегіональна академія управління персоналом» (далі - Інститут) про стягнення за неналежне виконання умов договору від 01.01.2004 № 3952/ІП (далі - Договір): 162 665,18 грн. основного боргу; 17 802,61 грн. пені; 4 307,10 грн. 3% річних, 44 583,24 грн. втрат від інфляції, а всього 229 358,13 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.10.2015 було порушено провадження у справі № 914/3563/15 та призначено судовий розгляд на 29.10.2015.

Ухвалами Господарського суду Львівської області від 29.10.2015 та від 26.11.2015 розгляд справи відкладався.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.12.2015 було ухвалено передати матеріали справи № 914/3563/15 за підсудністю до Господарського суду міста Києва в порядку статей 15, 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

За результатами автоматичного розподілу справу № 914/3563/15 передано судді Курдельчуку І.Д. для розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2015 прийнято справу № 914/3563/15 до свого провадження та призначено судовий розгляд на 28.01.2016.

27.01.2016 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому вказав таке: вказаний позивачем розмір заборгованості не відповідає дійсності, оскільки борг відсутній; також, відповідач просив суд зменшити розмір пені до 0 грн., у зв'язку з тим, що розмір втрат від інфляції та 3% річних є занадто великими і такими, що компенсують завдані Підприємству збитки; господарська діяльність Академії перебуває у складному становищі, у зв'язку із ситуацією, що склалася в Україні внаслідок окупації АРК Крим і проведення антитерористичної операції.

28.01.2016 позивач подав суду додаткові пояснення, в яких вказав таке:

- на момент подання позовної заяви заборгованість Академії складала - 162 665,18 грн.; також, нараховано 17 802,61 грн. пені; 4 307,10 грн. 3% річних; 44 583,24 грн.;

- з 04.11.2015 по 08.12.2015 відповідач перерахував Підприємству 200 978,29 грн., частину з даних коштів було зараховано в погашення боргу;

- відтак, позивач просить суд решту зі сплачених коштів у сумі 38 313,11 грн. зарахувати в погашення пені, 3 % річних та втрат від інфляції.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвала Господарського суду міста Києва була надіслана сторонам на адреси, зазначені у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті такої ухвали та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене та з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 28.01.2016 без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами (стаття 75 ГПК України).

Судом було встановлено, що закрите акціонерне товариство «Міжрегіональна академія управління персоналом» привело організаційно-правову форму у відповідність із Законом України «Про акціонерні товариства» та змінило найменування на приватне акціонерне товариство «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом», що підтверджується Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У судовому засіданні 28.01.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 811 ГПК України, складався протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.01.2004 Підприємством (енергопостачальна організація) та Академією (споживач) укладено Договір, за умовами якого:

- енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені Договором (пункт 1 Договору);

- розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими чинним законодавством формами (пункт 6.1 Договору);

- розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 6.2 Договору);

- споживач до 15-го числа місяця, наступного за звітним сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії (пункт 6.3 Договору);

- Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 01.10.2004 (пункт 10.1 Договору);

- Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (пункт 10.4 Договору).

Також, сторонами були підписані додатки до Договору та додаткова угода від 10.04.2009 № б/н до Договору.

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача - начальником відділу збуту Бабієм Василем Івановичем, який діяв на підставі довіреності від 04.07.2001 № 17, та від відповідача - директором Інституту Лелик Любовю Іванівною, яка діяла на підставі положення і довіреності від 30.10.2003 № 105/03, та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорено, не визнано недійсним, не розірвано.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з частиною першою статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Отже, укладений позивачем і відповідачем договір за своєю правовою природою є договором з постачання теплової енергії у гарячій воді.

Як визначено частинами першою та другою статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами шостою та сьомою статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Підприємство на виконання умов Договору постачало Академії теплову енергію у гарячій воді, а відповідач зобов'язання з оплати виконував неналежним чином, внаслідок чого за період з 01.09.2013 по 31.08.2015 виник борг у сумі 162 665,18 грн.

Разом з тим, відповідач і позивач підтвердили, що після порушення провадження у справі Академія погасила заборгованість у повному обсязі.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У пункті 4.4 Постанови № 18 зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 11 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Таким чином, господарській спір щодо стягнення боргу у сумі 162 665,18 грн. відсутній, у зв'язку з погашенням.

Враховуючи викладене, Господарський суд міста Києва вважає за можливе припинити провадження у справі в частині стягнення боргу у сумі 162 665,18 грн.

Посилання відповідача на акт звірки взаємних розрахунків за теплову енергію від 20.01.2016 як на доказ відсутності боргу на момент звернення позивача до суду не приймаються до уваги, оскільки з акту неможливо встановити за який період взагалі проведено звіряння та підтверджується відсутність боргу станом на 01.01.2016.

Що ж до прохання позивача зарахувати грошові кошти, які були сплачені відповідачем у сумі 38 313,11 грн. як сплату пені, 3% річних та втрат від інфляції, то слід вказати таке.

Сторони не подали суду банківських виписок чи платіжних доручень, з яких би вбачалося призначення платежу.

Господарський суд міста Києва не може самостійно встановлювати за Академію призначення платежу, оскільки вказане право належить платнику коштів.

Отже, сторони повинні самостійно визначити природу вказаних коштів і досягнувши певної згоди можуть самостійно зараховувати їх в погашення пені та/або 3 % річних та/або втрат від інфляції.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 44 583,24 грн. втрат від інфляції, 4 307,10 грн. 3% річних (період нарахування з 16.10.2013 по 17.09.2015) і 17 802,61 грн. пені (період нарахування з 16.03.2015 по 13.08.2015).

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки втрат від інфляції та 3 % річних, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони правильні.

Що ж до пені, то слід вказати таке.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 ГК України і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 Договору передбачено, що споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

За приписом частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, вирішуючи спір про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, суд визначає розмір такої пені за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ.

Так, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що він правильний, проте, відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру пені до 0 грн.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4 Постанови № 18 передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК України йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 ЦК України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Відповідач обґрунтовує незадовільний стан складним фінансовим становищем, у зв'язку з окупацією АРК Крим і проведенням антитерористичної операції у Донецькій та Луганській областях. Так, у Академії на вказаних територіях знаходиться більше сорока філіалів.

Суд приймає до уваги: повне виконання відповідачем умов Договору, а саме погашення боргу; відсутність доказів понесення позивачем збитків у зв'язку з невиконанням умов Договору.

Разом з тим, заявлене відповідачем зменшення сум штрафних санкцій до 0 грн. документально не підтверджені.

Оскільки, прострочення оплати підтверджено документально та сплата боргу здійснена лише після звернення позивачем за судовим захистом, з урахуванням принципу справедливості та з метою збереження економічної стабільності Підприємства та Академії, Господарський суд міста Києва дійшов до висновку про зменшення штрафних санкцій на 50 %, часткове задоволення вимог та стягнення з відповідача 8 901,31 грн. пені.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача, враховуючи припинення провадження у справі.

Керуючись статтями 43, 49, пунктом 11 частини першої статті 80, статями 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом» (03039, м. Київ, вул. Фрометівська, 2; ідентифікаційний код: 00127522) в особі Львівського інституту (79058, м. Львів, проспект Чорновола, 57; 79059, м. Львів, вул. І. Мазепи, 29; ідентифікаційний код: 25558766) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, вул. Д.Апостола, 1; ідентифікаційний код: 05506460): 8 901 (вісім тисяч дев'ятсот одну) грн. 31 коп. пені; 4 307 (чотири тисячі триста сім) грн. 10 коп. 3 % річних; 44 583 (сорок чотири тисячі п'ятсот вісімдесят три) грн. 24 коп. втрат від інфляції та 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 162 665,18 грн. боргу.

4. У задоволенні решти позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 03.02.2016.

Суддя І.Д. Курдельчук