Рішення № 55563739, 01.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2016Справа №910/28784/15

За позовомПублічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Техноком-3»простягнення 352 211,06 грн.Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Філатова Н.А.від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (надалі - «Банк») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноком-3» (надалі - «Товариство») про стягнення 330 402,83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору про надання овердрафту №015/322904/192161 від 14.01.2014 р. позивач надав кредит, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по поверненню кредиту не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 252 160,27 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача відсотків у розмірі 66 722,48 грн. та пені у розмірі 11 520,08 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.11.2015 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 07.12.2015 р.

04.12.2015 р. представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на недоведеність позивачем факту надання кредиту (овердрафту), а також права позивача на дострокове стягнення суми заборгованості.

В судових засіданнях 07.12.2015 р. та 23.12.2015 р. судом оголошувались перерви на 23.12.2015р.ста 20.01.2016 р. відповідно.

Судове засідання 20.01.2016 р. не відбулося та було перенесено на 01.02.2016 р.

27.01.2016 р. представником позивача до канцелярії суду подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом у розмірі 242 276,15 грн., відсотки у розмірі 89 512,68 грн. та пеню у розмірі 20 422,23 грн. Вказана заява прийнята судом для подальшого розгляду.

Представник позивача в судове засідання з'явилася, надала пояснення по суті спору, позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог підтримала.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, через канцелярію суду 29.01.2016 р. подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебування представника в іншому судовому засіданні.

Судом в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено з огляду на наступне.

По-перше, відповідач не був позбавлений можливості на підставі ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України уповноважити будь-яку особу для представництва власних інтересів під час розгляду поданої заяви.

По-друге, суд обмежений строком для розгляду даної справи приписами статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Більш того, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно з п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач у судове засідання 01.02.2016 р. не з'явився, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.01.2014 р. між Банком (кредитор) та Товариством (позичальник) був укладени договір про надання овердрафту №015/322904/192161 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого кредитор на умовах договору надає позичальнику протягом строку доступності овердрафту можливість використання овердрафту з поточного рахунку в межах діючого поточного ліміту, внаслідок чого за зазначеним поточним рахунком виникає дебетове сальдо.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що позичальник зобов'язується використовувати овердрафт за цільовим призначенням, вказаним в пункті 1.7 договору з дотриманням вимог законодавства України, погасити овердрафт, сплатити проценти за користування овердрафтом та комісії, а також виконати інші зобов'язання, визначені договором.

За змістом п. 1.4 Договору з моменту виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку, кредитор є таким, що надав позичальнику овердрафт. Дебетове сальдо, зафіксоване на поточному рахунку на кінець кожного календарного дня, є заборгованістю позичальника за овердрафтом.

Згідно з п. 4.1 Договору процентна ставка за користування овердрафтом становить 20% річних. У разі скасування максимального та поточного лімітів згідно підстав, зазначених в підпунктах 8.2.1-8.2.7, пункту 8.2 договору, в порядку передбаченому п. 8.3 договору з дати скасування лімітів - процентна ставки становить 40% річних.

Відповідно до п. 4.4 Договору позичальник сплачує проценти щомісяця в день, що відповідає календарному дню відкриття поточного рахунку, а саме 28 числа (якщо календарний день відкриття поточного рахунку у поточному місяці відсутній, то таке погашення відбувається в останній календарний день поточного місяця.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що протягом строку овердрафту позичальник зобов'язаний здійснювати погашення овердрафту не пізніше останнього дня максимального строку безперервного дебетового сальдо.

На виконання умов Договору позивачем надавався відповідачу кредит (овердрафт), що підтверджується банківськими виписками з рахунку відповідача.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості.

Договір є кредитним договором, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Сторони в Договорі погодили розмір процентів за користування кредитом на підставі якого позивачем правомірно обраховано суму заборгованості по сплаті процентів.

Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором та надання кредиту, існування заборгованості відповідача по поверненню кредиту у розмірі 242 276,15 грн., а також відсотків у розмірі 89 512,68 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1.5 Договору визначено строк овердрафту: з дати виконання позичальником умов, передбачених пунктом 2.1 договору, по дату закінчення строку овердрафту (включно), тобто 14.01.2017 р. або інший останній день погашення, передбачений п. 5.9, 8.1 договору.

За змістом п. 8.1 Договору у разі настання обставин невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань (обов'язків) за даним договором, обставин, передбачених п. 8.2 договору, а також інших обставин, які свідчать про те, що зобов'язання позичальника за договором не будуть виконані, максимальний ліміт та поточний ліміт скасовуються, а дата закінчення строку овердрафту є такою, що настала.

Пунктом 8.2.6 Договору визначено, що максимальний ліміт та поточний ліміт скасовуються у випадку, зокрема, перевищення позичальником наявності максимального строку безперервного дебетового сальдо (максимального строку безперервного дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника, що встановлюється в межах строку овердрафту та становить 90 календарних днів.

Претензією №140-0-0-00/8/1046 від 20.04.2015 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою погасити утворену заборгованість за Договором у розмірі 252 160,27 грн. (тіло кредиту), 9 065,13 грн. (відсотки) та 630,50 грн. пеня.

Відповідно до п. 8.3 Договору про скасування максимального ліміту та поточного ліміту кредитор повідомляє позичальника шляхом відправлення письмового повідомлення рекомендованим листом. У разів настання обставин, передбачених п.п. 8.2.2, 8.2.6-8.2.8 пункту 8.2 Договору, максимальний ліміт та поточний ліміт скасовуються в дату настання однієї з таких обставин.

Відповідачем не було надано суду жодного доказу на спростування доводів позивача щодо наявності у відповідача заборгованості по поверненню кредиту, а також сплаті відсотків та комісії за його користування, а відтак суд приходить до висновку, що позивачем правомірно було застосовано приписи п. 8.3 Договору та скасовано максимальний ліміт та поточний ліміт.

Отже, враховуючи положення ст.ст. 530, 1050 Цивільного кодексу України та приписи п. 5.1 Договору, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитним коштами на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача заборгованості по кредиту у розмірі 242 276,15 грн., а також заборгованості зі сплати відсотків у розмірі 89 512,68 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Банку про стягнення з Товариства заборгованості по кредиту у розмірі 242 276,15 грн., а також заборгованості зі сплати відсотків у розмірі 89 512,68 грн. є правомірними та обґрунтованим.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 20 422,23 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання з повернення суми кредиту.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по поверненню кредиту та перерахуванню процентів за користування кредитом не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 11.2.1 Договору визначено, що позичальник на вимогу кредитора сплачує останньому за кожен календарний день прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за договором (крім випадку порушення максимального строку безперервного дебетового сальдо та непогашення овердрафту в кінцеву дату строку овердрафту) - пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення. Розрахунок пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаних, і по день виконання позичальником простроченого зобов'язання включно.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 20 422,23 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Банку про стягнення з Товариства заборгованості по кредиту у розмірі 242 276,15 грн., заборгованості зі сплати відсотків у розмірі 89 512,68 грн. та пені у розмірі 20 422,23 грн., є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноком-3» (01032, м. Київ, вул. Тараса Шевченка, 19; ідентифікаційний код 22901123) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9; ідентифікаційний код 14305909) заборгованість по кредиту у розмірі 242 276 (двісті сорок дві тисячі двісті сімдесят шість) грн. 15 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 89 512 (вісімдесят дев'ять тисяч п'ятсот дванадцять) грн. 68 коп., пеню у розмірі 20 422 (двадцять тисяч чотириста двадцять дві) грн. 23 коп. та судовий збір у розмірі 5 283 (п'ять тисяч двісті вісімдесят три) грн. 16 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.02.2016 р.

Суддя В.П. Босий