Рішення № 55563618, 03.02.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр-т Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.02.2016 Справа № 905/3252/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Метал»доПублічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»простягнення 1261204,74 грн

за участю представників:

від позивачаОСОБА_1 - представник за довіреністювід відповідачаОСОБА_2- представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Метал» до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» про стягнення основного боргу в розмірі 401101,11 грн, інфляційних втрат в розмірі 136132,61 грн,пені у розмірі 151048,6 грн, 15 % річних у розмірі 128562,69 грн, боргу з курсової різниці у розмірі 444379,97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором поставки №15/1448 від 20.09.2012 щодо здійснення повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що факт поставки продукції по договору не настав, оскільки позивачем не передано відповідачу документи зазначені в п.6.1 Договору, тому, на думку відповідача, його обовязок по оплаті поставленої продукції не настав. Також відповідач заперечує проти вимог про стягнення курсової різниці, оскільки грошовою одиницею в Україні є гривня, і відповідач вважає, що нарахована сума курсової різниці є завищеною. На думку відповідача, стягнення курсової різниці фактично є збитками, однак вимоги про стягнення збитків позивачем не заявлялось.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В :

20.09.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз-Метал» (постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» (покупець, відповідач) підписано договір № 15/1448 поставки (далі Договір).

За умовами вказаного Договору постачальник зобовязався передати у власність покупця, а покупець зобовязався прийняти і оплатити товар, загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна, виробник якого визначені сторонами в Специфікаціях, що є невідємною частиною даного Договору.

Даний договір вважається укладеним і вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін (п. 13.1 Договору).

Згідно з п. 13.2 Договору в редакції Додаткової угоди №2 від 12.12.2014 до Договору даний Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.01.2016.

Відповідно до п. 14.3 Договору всі зміни до даного договору є його невідємною частиною і діють лише в тому разі, якщо вони здійснені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками і скріплені печатками сторін.

Згідно з п. 2.1 Договору ціна продукції вказується в специфікаціях, які є невідємною частиною Договору.

Орієнтовна сума Договору на момент укладення складає 750000,00 грн, без ПДВ, ПДВ - 150000,00 грн, всього з ПДВ 900000,00 грн. Загальна сума Договору є змінюваною величиною і складається із сум всіх специфікацій, оформлених до даного Договору (п. 2.2 Договору).

Сторонами підписані та скріплені печатками наступні Специфікації №1 від 20.09.2012 на суму 212 997,60 грн, №2 від 13.11.2012 на суму 1179000,00 грн, №3 від 13.11.2012 на суму 1125601,20 грн, №4 від 05.07.2013 на суму 855000,00 грн, №5 від 05.07.2013 на суму 897001,20 грн, №7 від 02.10.2013 на суму 933 001,20 грн, №8 від 28.02.2014 на суму 72751,44 грн, №9 від 02.04.2014 на суму 841800,00 грн, №10 від 28.05.2014 на суму 83241,60 грн, №11 від 03.06.2014 на суму 846060,00 грн, №12 19.09.2014 на суму 102846,00 грн, №13 від 06.11.2014 на суму 102480,00 грн, №16 від 30.01.2015 на суму 70877,18 грн, №17 від 12.02.2015 на суму 88535,04 грн, №18 від 20.02.2015 на суму 92928,00 грн, №19 від 25.02.2015 на суму 102912,00 грн, №20 від 06.03.2015 на суму 62630,40 грн, №21 від 12.03.2015 на суму 76399,97 грн, №22 від 19.03.2015 на суму 80599,97 грн.

На виконання умов Договору та вказаних Специфікацій до нього позивач поставив відповідачу товар за період з вересня 2012 року по 19.03.2012 на загальну суму 3154527,56 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: №375 від 20.09.2012 на суму 10649,88 грн, №378 від 21.09.2012 на суму 24849,72 грн, №409 від 27.09.2012 на суму 64041,28 грн, №436 від 12.10.2012 на суму 47995,46 грн, №444 від 19.10.2012 на суму 45013,49 грн, №452 від 26.10.2012 на суму 60349,32 грн, №488 від 15.11.2012 на суму 67348,48 грн, №509 від 04.12.2012 на суму 45286,69 грн, №519 від 11.12.2012 на суму 59544,30 грн, №568 від 27.12.2012 на суму 46037,09 грн, №40 від 18.01.2013 на суму 46749,97 грн, №82 від 08.02.2013 на суму 75691,80 грн, №150 від 01.03.2013 на суму 78285,60 грн, №205 від 25.03.2013 на суму 75220,20 грн, №290 від 11.04.2013 на суму 75063,00 грн, №330 від 25.04.2013 на суму 80132,70 грн, №420 від 23.04.2013 на суму 78953,70 грн, №502 від 07.06.2013 на суму 79779,00 грн, №552 від 26.06.2013 на суму 78600,00 грн, №605 від 05.07.2013 на суму 11400,00 грн, №736 від 01.08.2013 на суму 59381,48 грн, №798 від 20.08.2013 на суму 59082,48 грн, №965 від 09.09.2013 на суму 60936,28 грн, №1032 від 01.10.2013 на суму 60936,28 грн, №1056 від 08.10.2013 на суму 13746,22 грн, №1091 від 24.10.2013 на суму 58693,78 грн, №1162 від 20.11.2013 на суму 59800,08 грн, №1219 від 19.12.2013 на суму 60039,28 грн, №7 від 15.01.2014 на суму 59800,08 грн, №35 від 10.02.2014 на суму 58604,08 грн, №62 від 05.03.2014 на суму 70205,14 грн, №107 від 03.04.2014 на суму 85684,26 грн, №139 від 29.04.2014 на суму 87739,54 грн, №182 від 28.05.2014 на суму 84282,12 грн, №217 від 19.06.2014 на суму 84790,08 грн, №291 від 28.07.2014 на суму 90105,40 грн, №346 від 08.09.2014 на суму 95246,89 грн, №384 від 06.10.2014 на суму 96521,45 грн, №440 від 06.11.2014 на суму 104529,60 грн, №473 від 05.12.2014 на суму 121092,05 грн, №1 від 06.01.2015 на суму 134710,69 грн, №15 від 30.01.2015 на суму 70497,48 грн, №55 від 12.02.2015 на суму 48493,06 грн, №69 від 20.02.2015 на суму 41712,00 грн, №71 від 26.02.2015 на суму 89404,80 грн, №85 від 06.03.2015 на суму 27736,32 грн, №97 від 12.03.2015 на суму 57299,98 грн, №109 від 19.03.2015 на суму 62464,98 грн.

Отримання відповідачем товару, зазначеного у вказаних видаткових накладних, підтверджується підписами його представників на зазначених накладних, скріпленими печаткою підприємства, та довіреностями відповідача на отримання товару від позивача.

Крім того, позивачем була здійснена поставка товару відповідачу, згідно видаткових накладних №СЮ00000171 від 10.07.2015 на суму 70234,56 грн, №СЮ00000176 від 23.07.2015 на суму 69981,12 грн, №СЮ00000179 від 04.08.2015 на суму 51915,60 грн, а всього на суму 192131,28 грн.

Отримання відповідачем товару, зазначеного у видаткових накладних №СЮ00000171 від 10.07.2015, № СЮ00000176 від 23.07.2015, № СЮ00000179 від 04.08.2015, підтверджується підписом його представника на зазначених накладних скріпленим печаткою підприємства відповідача.

З представлених накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять усі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками такі накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставами виникнення зобовязань, є зокрема, договори та інші правочини (ст. 11 Цивільного кодексу України).

Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Враховуючи викладене, суд вважає також доведеним факт вчинення сторонами правочинів та здійснення поставки позивачем і отримання відповідачем товару згідно видаткових накладних №СЮ00000171 від 10.07.2015 на суму 70234,56 грн, №СЮ00000176 від 23.07.2015 на суму 69981,12 грн, №СЮ00000179 від 04.08.2015 на суму 51915,60 грн.

Посилання позивача на те, що товар за вказаними накладними поставлявся на виконання Договору №15/1448 від 20.09.2012 судом не приймається, оскільки специфікації до вказаного Договору, якою між сторонами погоджено поставку товару за ціною, у кількості та на суму, яка зазначена у даних накладних, суду не надано, а умовами Договору визначено, що поставка і прийняття товару здійснюється згідно погоджених сторонами специфікацій, всі зміни до даного договору є його невідємною частиною і діють лише в тому разі, якщо вони здійснені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками і скріплені печатками сторін (п.п. 1.1, 2.1, 2.2, 13.4 Договору).

При цьому суд відзначає, що підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносяться обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача.

Таким чином, в даній справі підставою позовних вимог є факт поставки товару на підставі договорів, укладених у певній формі, і до предмету доказування входить як доказування факту укладення сторонами письмового договору у певній формі, так і факту здійснення поставки у певній кількості по певній ціні.

Позивач в позовній заяві та письмових поясненнях посилався як на обставини своїх вимог на факт здійснення поставки відповідачу певної кількості товару на певну суму, що в тому числі ним підтверджувалось посиланням на дані видаткових накладних.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобовязання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обовязки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 9.3 Договору покупець здійснює оплату за поставлену партію продукції протягом строку, вказаного в специфікації, від дати поставки кожної партії товару і отримання оригіналів документів на кожну партію, вказаних в п. 6.1 даного Договору, якщо інше не передбачено специфікаціями.

У Специфікаціях сторонами погоджені наступні умови оплати:

- 10 днів від дати поставки кожної партії товару і отримання оригіналів документів на кожну партію, зазначених у п. 6.1 Договору, у Специфікації №1;

- 45 календарних днів від дати поставки кожної партії товару і отримання оригіналів документів на кожну партію,зазначених у п. 6.1 Договору, у Специфікаціях №№ 2, 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18,19;

- 100 % передплата у Специфікаціях №№ 20,21,22.

Таким чином, товар отриманий за видатковими накладними: №375 від 20.09.2012, №378 від 21.09.2012, №409 від 27.09.2012, №436 від 12.10.2012, №444 від 19.10.2012, №452 від 26.10.2012 на виконання Специфікації №1 від 20.09.2012 відповідач зобовязаний був оплатити протягом 10 днів від дати поставки кожної партії товару і отримання оригіналів документів на кожну партію,

товар отриманий за видатковими накладними №488 від 15.11.2012 №509 від 04.12.2012, №519 від 11.12.2012, №568 від 27.12.2012, №40 від 18.01.2013, №82 від 08.02.2013, №150 від 01.03.2013, №205 від 25.03.2013, №290 від 11.04.2013, №330 від 25.04.2013, №420 від 23.04.2013,№502 від 07.06.2013, №552 від 26.06.2013, №605 від 05.07.2013, №736 від 01.08.2013, №798 від 20.08.2013, №965 від 09.09.2013, №1032 від 01.10.2013, №1056 від 08.10.2013, №1091 від 24.10.2013, №1162 від 20.11.2013, №1219 від 19.12.2013, №7 від 15.01.2014, №35 від 10.02.2014, №62 від 05.03.2014, №107 від 03.04.2014, №139 від 29.04.2014, №182 від 28.05.2014, №217 від 19.06.2014, №291 від 28.07.2014, №346 від 08.09.2014, №384 від 06.10.2014, №440 від 06.11.2014, №473 від 05.12.2014, №1 від 06.01.2015, №15 від 30.01.2015, №55 від 12.02.2015, №69 від 20.02.2015, №71 від 26.02.2015 на виконання Специфікацій №№ 2, 3 від 13.11.2012, №№ 4, 5 від 05.07.2013, №7 від 02.10.2013, №8 від 28.02.2014, №9 від 02.04.2014, №10 від 28.05.2014, №11 від 03.06.2014, №12 від 19.09.2014, №13 від 06.11.2014, №16 від 30.01.2015, №17 від 12.02.2015, №18 від 20.02.2015, №19 від 25.02.2015 відповідач зобовязаний був оплатити протягом 45 календарних днів від дати поставки кожної партії товару і отримання оригіналів документів на кожну партію.

Щодо настання у відповідача обовязку з оплати товару отриманого за видатковими накладними: №85 від 06.03.2015, №97 від 12.03.2015, №109 від 19.03.2015 на виконання Специфікацій №20 від 06.03.2015, №21 від 12.03.2015, №22 від 19.03.2015 суд зазначає наступне.

Позивач, не отримавши попередню оплату на всі 100% погодженої вартості товару, здійснив поставку товару, який, в свою чергу, відповідачем був прийнятий.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Враховуючи викладене, обовязок відповідача щодо оплати товару отриманого за видатковими накладними №85 від 06.03.2015, №97 від 12.03.2015, №109 від 19.03.2015 настав з моменту отримання товару.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 у справі № 904/4451/13 та постанові Вищого господарського суду України від 17.06.2014 у справі № 904/4451/13.

Обовязок оплати товару отриманого за видатковими накладними №СЮ00000171 від 10.07.2015 на суму 70234,56 грн, №СЮ00000176 від 23.07.2015 на суму 69981,12 грн, №СЮ00000179 від 04.08.2015 на суму 51915,60 грн у відповідача виник з дати отримання товару за правочинами поставки (видатковими накладними), внаслідок приписів закону про зустрічне виконання зобовязань та ст. 692 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що позивач свої зобовязання виконав належним чином, а саме поставив відповідачу товар за Договором №15/1448 від 20.09.2012 на загальну суму 3154527,56 грн, а також поставив відповідачу товар на суму 192131,28 грн за видатковими накладними №СЮ00000171 від 10.07.2015, №СЮ00000176 від 23.07.2015, №СЮ00000179 від 04.08.2015, що підтверджується матеріалами справи.

Однак, як вбачається з матеріалів справи відповідач свої зобовязання щодо здійснення повної та своєчасної оплати отриманого товару виконав неналежним чином, а саме за товар отриманий за Договором №15/1448 від 20.09.2012 розрахувався несвоєчасно та не в повному обсязі, сплативши позивачу кошти в сумі 2945557,73 грн (виписки з ПАТ «АЛЬФА-БАНК» за період 01.01.2012 по 08.10.2015 та акт №12/7 погашення взаємної заборгованості містяться в матеріалах справи). А товар, поставлений за видатковими накладними №СЮ00000171 від 10.07.2015, №СЮ00000176 від 23.07.2015, №СЮ00000179 від 04.08.2015 відповідачем не оплачений у повному обсязі.

Таким чином станом на час розгляду справи у відповідача перед позивачем утворилась непогашена заборгованість за Договором № 15/1448 від 20.09.2012 у розмірі 208969,83 грн та за видатковими накладними №СЮ00000171 від 10.07.2015, №СЮ00000176 від 23.07.2015, №СЮ00000179 від 04.08.2015 у розмірі 192131,28 грн.

Станом на час розгляду справи заборгованість відповідача за отриманий товар становить 401101,11 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості станом на час вирішення спору відповідачем суду не надано.

Відповідач не надав також жодних заперечень щодо неотримання товару від позивача.

Посилання відповідача на неотримання від позивача всіх документів, зазначених у п.6.1 Договору, судом не приймається з огляду на наступне.

Відповідач не надає жодних доказів на підтвердження того, що вказані документи не були передані разом з товаром, оскільки на видаткових накладних відсутні будь-які зауваження з боку особи, яка приймала товар. Відповідач також не надав доказів звернення до позивача з вимогою надати вказані документи.

Згідно з ч. 1 ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідачем не надано доказів відмови від договору купівлі-продажу, а матеріали справи навпаки свідчать про прийняття товару без заперечень.

Судом не приймаються доводи відповідача про невиконання позивачем зобовязань з передачі документів, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за отриманий товар у розмірі 401101,11 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача борг з курсової різниці у розмірі 444379,97 грн за товар поставлений за видатковими накладними згідно Специфікацій №№9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 19, 20.

Відповідно до ч. 2 ст. 524 Цивільного кодексу України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України).

У Специфікаціях №№9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 19, 20 сторонами погоджено еквівалент ціни товару у доларах США за тону, а також зазначено, що ціна товару у гривні визначається на дату відвантаження партії товару і розраховується за формулою: Х=а*b, де Х ціна товару у гривні за одну тону без урахування ПДВ, а курс гривні по відношенню до курсу продажу долара США на міжбанківському валютному ринку, визначений на веб-сайті Міністерства фінансів України (http://minfin.com.ua), станом на операційний банківський день, що передує відвантаженню партії товару, b еквівалент ціни товару в доларах США без урахування ПДВ.

Як вбачається з видаткових накладних, за якими поставлявся товар на виконання Специфікацій №№9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 19, 20, позивачем визначено ціну товару за вказаними накладними за вищезазначеною формулою з урахуванням курсу продажу долара США на міжбанківському валютному ринку станом на операційний банківський день, що передує відвантаженню партії товару.

Однак, у звязку з несвоєчасною оплатою відповідачем товару, поставленого за видатковими накладними згідно Специфікацій №№9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 19, 20 позивачем нараховано відповідачу борг з курсової різниці з урахуванням курсу долара США станом на 11.11.2015 у розмірі 444379,97 грн.

У Специфікаціях №№9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 19, 20 сторонами погоджено, якщо на момент оплати поставленого товару курс продажу долара США на міжбанківському валютному ринку, визначений на веб-сайті Міністерства фінансів України (http://minfin.com.ua), станом на операційний банківський день, що передує даті оплати, зміниться більше ніж на 7% (Специфікації №№ 9, 10, 11) / 2,5% (Специфікації №№ 12, 13, 16, 17, 18, 19, 20) від курсу, зазначеного у відвантажувальному рахунку, ціна на нього буде перерахована по даному курсу. Різниця між ціною на момент відвантаження і кінцевою ціною після перерахунку буде враховуватись при підписанні нової специфікації, а ціна на уже поставлений товар залишається незмінною.

Формула, за якою має бути здійснений перерахунок ціни товару, у Специфікаціях №№9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 19, 20 сторонами не визначена.

Враховуючи свободу договору, умови специфікацій суд, вважає, що волевиявлення сторін при підписанні специфікацій та зазначенні порядку визначення суми різниці між ціною на момент відвантаження товару і кінцевою ціною, що передує даті оплати, було спрямовано саме на врахування такої різниці шляхом погодження та підписання нової специфікації.

Крім того, при здійсненні розрахунку курсової різниці позивачем визначено курсову різницю у доларах США станом на дати оплат, а потім застосовано курс долара США по відношенню до гривні станом на 11.11.2015, а не станом на операційний банківський день, який передував даті оплати відповідача, що суперечить умовам вказаних специфікацій.

Як свідчать матеріали справи та підтверджується позивачем, нові специфікації, в яких сторонами погоджено та враховано перерахунок ціни товару з урахуванням різниці на момент відвантаження та кінцевою ціною, поставленого за видатковими накладним згідно Специфікацій №№9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 19, 20, позивачем та відповідачем не підписані.

Оскільки умовами Специфікацій №№9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 19, 20 чітко передбачено, що різниця між ціною на момент відвантаження і кінцевою ціною після перерахунку буде враховуватись при підписанні нової специфікації, а ціна на уже поставлений товар залишається незмінною, та зважаючи на те, що специфікацій, в яких сторонами врахована та погоджена різниця ціни після здійсненого перерахунку, між позивачем та відповідачем не підписано, вимоги в частині стягнення курсової різниці у розмірі 444379,97 грн задоволенню не підлягають.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 151048,36 грн, 15% річних у розмірі 128562,69 грн та інфляційні втрати в розмірі 136132,61 грн.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до п. 10.4 Договору при несвоєчасній оплаті поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої в період прострочення від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, а також 15% річних від суми грошових коштів, що підлягають сплаті покупцем.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку у п. 10.4 Договору сторонами погоджений інший розмір процентів річних, а саме 15% річних.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобовязання за Договором №15/1448 від 20.09.2012 встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобовязання передбачена Договором, а також Договором передбачена сплата 15% річних за прострочення виконання грошового зобовязання вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 15% річних за прострочення оплати товару поставленого на виконання Договору №15/1448 від 20.09.2012 є правомірними.

Також є правомірними вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат за порушення грошового зобовязання.

Однак, як вбачається з розрахунку позивача, пеня та 15% річних позивачем нараховані і за прострочення оплати товару поставленого за видатковими накладними №СЮ00000171 від 10.07.2015, №СЮ00000176 від 23.07.2015, №СЮ00000179 від 04.08.2015.

Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З огляду на викладене, судом встановлено, що статтею 547 Цивільного кодексу України імперативно визначено умову, згідно якої забезпечення виконання зобовязання має відбуватися у письмовій формі, тобто встановлення штрафних санкції за порушення виконання зобовязання має бути вчинене у письмові формі, як того вимагає зазначена норма закону.

Оскільки судом встановлено, що на відносини щодо поставки товару згідно видаткових накладних №СЮ00000171 від 10.07.2015, №СЮ00000176 від 23.07.2015, №СЮ00000179 від 04.08.2015 не розповсюджуються умови Договору №15/1448 від 20.09.2012, а умовами підписаних між позивачем та відповідачем видаткових накладних не встановлено відповідальності будь-якої зі сторін зобовязання у вигляді сплати неустойки (пені, штрафу) за несвоєчасне виконання грошового зобовязання з оплати поставленого товару, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені, нарахованої на заборгованість за видатковими накладними №СЮ00000171 від 10.07.2015, №СЮ00000176 від 23.07.2015, №СЮ00000179 від 04.08.2015, у розмірі 30607,21 грн задоволенню не підлягають.

А вимоги про стягнення відсотків річних за вказаними накладними підлягають перерахуванню згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України з урахуванням 3% річних від простроченої суми, оскільки умовами видаткових накладних не погоджено нарахування 15% річних за прострочення виконання грошового зобовязання.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача пені за порушення виконання грошового зобовязання за Договором №15/1448 від 20.09.2012 підлягають задоволенню у розмірі 120441,15 грн.

За здійсненим судом перерахунком вимоги про стягнення 15% річних за порушення грошового зобовязання з оплати товару за Договором №15/1448 від 20.09.2012 підлягають задоволенню у розмірі 119679,14 грн та вимоги про стягнення 3% річних за порушення виконання грошового зобовязання з оплати товару за видатковими накладними №СЮ00000171 від 10.07.2015, №СЮ00000176 від 23.07.2015, №СЮ00000179 від 04.08.2015 підлягають задоволенню у розмірі 1776,72 грн.

Вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 136132,61 грн підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У звязку з частковим задоволенням позову, судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (84306, Донецька обл., м. Краматорськ, ідентифікаційний код 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Метал» (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 32287086) заборгованість у розмірі 401101 (чотириста одна тисяча сто одна) грн 11 коп, пеню у розмірі 120441 (сто двадцять тисяч чотириста сорок одна) грн 15 коп., 15% річних у розмірі 119679 (сто девятнадцять тисяч шістсот сімдесят девять) грн 14 коп., 3% річних у розмірі 1776 (одна тисяча сімсот сімдесят шість) грн 72 коп., інфляційні втрати у розмірі 136132 (сто тридцять шість тисяч сто тридцять дві) грн 61 коп та судовий збір у розмірі 11685 (одинадцять тисяч шістсот вісімдесят пять) грн 88 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 08.02.2016

Суддя М.В. Сажнева