Рішення № 55563609, 02.02.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр-т Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.02.2016 Справа № 905/3237/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом

Публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів із полімерних матеріалів «Гемопласт»

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНУКРТОРГ»

про

стягнення 170 503,11 грн

за участю представників:

від позивача

не з’явились

від відповідача

не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів із полімерних матеріалів «Гемопласт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНУКРТОРГ» про стягнення основної заборгованості у розмірі 120454,11 грн, 3% річних у розмірі 3469,64 грн та інфляційних втрат у розмірі 46579,36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 787 купівлі-продажу від 01.02.2013 щодо здійснення повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару, а також за Договором № 00480922 про переведення боргу від 01.02.2013.

Відповідач повноважних представників в судові засідання не направив, відзив на позов не надав, своїм процесуальним правом не скористався.

Місцезнаходженням відповідача є: 87516, Донецька обл., м. Маріуполь, пр-т Перемоги, 36/23, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у тому числі витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи направлялась відповідачу за вказаною адресою, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Конверти з ухвалами суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи повернулись на адресу суду, у зв’язку із закінченням строків зберігання, а також відсутністю адресата.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про дату, час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судових засідань відповідач був належним чином повідомлений, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В :

01.02.2013 між Публічним акціонерним товариством «Підприємство по виробництву медичних виробів із полімерних матеріалів «Гемопласт» (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОНУКРТОРГ» (покупець, відповідач) підписано договір №787 купівлі-продажу на умовах оплати за реалізований товар (далі - Договір) з протоколом розбіжностей до вказаного Договору від 01.02.2013.

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець постачає та передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує товар на умовах та в порядку, визначеному даним Договором, згідно із замовленням на поставку, товаросупровідними документами, ціни за якими не можуть перевищувати встановлених в специфікаціях, що є невід’ємною частиною даного Договору.

Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками і діє до 31.12.2013 (п. 9.1 Договору).

Відповідно до п. 9.2 Договору, якщо жодна зі сторін письмово не заявить іншій стороні про припинення дії договору не менше ніж за 30 календарних днів до запланованої дати закінчення строку дії договору, договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік на таких же умовах.

Оскільки в матеріалах справи відсутні відповідні заяви сторін про припинення дії Договору, суд приходить до висновку, що строк дії Договору було продовжено на наступний рік та у заявлений до стягнення період Договір був чинним.

Згідно з п. 6.1.3 Договору сума даного Договору визначається сумою видаткових накладних в період його дії.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар за період з 28.02.2013 по 14.11.2014 на загальну суму 293279,88 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Отримання відповідачем товару, зазначеного у видаткових накладних, підтверджується підписом його представника на зазначених накладних, скріпленим печаткою підприємства.

Разом з тим, згідно накладних на повернення товару відповідачем було здійснено часткове повернення товару позивачу на суму 43852,64 грн.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов’язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов’язки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та підпадає під правове регулювання норм статей 655-697 Цивільного кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 6.1.4 Договору покупець зобов’язаний оплачувати кожну товарну накладну на переданий продавцем товар не пізніше 30-ти (банківських) днів від дати реалізації такої партії товару.

Судом встановлено, що позивач свої зобов’язання за Договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 249427,24 грн (з урахуванням повернутого відповідачем товару), що підтверджується матеріалами справи.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов Договору в повному обсязі не здійснив оплату отриманого товару, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась непогашена заборгованість за Договором в сумі 43613,21 грн.

Крім того, 01.02.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» (первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОНУКРТОРГ» (новий боржник) та Публічним акціонерним товариством «Підприємство по виробництву медичних виробів із полімерних матеріалів «Гемопласт» (кредитор) підписано договір №00480922 про переведення боргу.

За умовами Договору № 00480922 про переведення боргу від 01.02.2013 первісний боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» перевів на нового боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОНУКРТОРГ» кредиторську заборгованість в сумі 76840,90 грн, яка виникла на основі договору купівлі-продажу з відстрочкою платежу № 787 від 10.03.2010, підписаного між первісним боржником та кредитором.

У відповідності до ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п. 4 Договору переведення боргу кредитор не заперечує проти заміни первісного боржника новим боржником в основному договорі і, підписуючи зі своєї сторони цей Договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу та на умовах визначених цим Договором.

Таким чином, відповідач є новим боржником перед позивачем в частині стягнення заборгованості у сумі 76840,90 грн.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як свідчать матеріали справи, прийняту на себе за Договором переведення боргу заборгованість у розмірі 76840,90 грн станом на час розгляду справи відповідач позивачу не перерахував.

Таким чином, відповідач в порушення умов Договору №787 купівлі-продажу від 01.02.2013 не в повному обсязі здійснив повну оплату отриманого товару, а також в порушення умов Договору № 00480922 про переведення боргу від 01.02.2013 не сплатив позивачу прийняту заборгованість, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась непогашена заборгованість у загальному розмірі 120454,11 грн, зі сплати якої відповідачем допущено прострочення.

Позивач звертався до відповідача з претензією №01/1315 від 18.05.2015, в якій вимагав від відповідача погасити заборгованість у сумі 120454,11 грн (належним чином засвідчені копії опису вкладення у цінний лист від 19.05.2015 та фіскальний чек поштової установи від 19.05.2015 містяться в матеріалах справи).

Однак відповідач відповіді на вказану претензію не надав, заборгованість не сплатив.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості станом на час вирішення спору відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 120454,11 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також за порушення відповідачем строків оплати отриманого за Договором №787 купівлі-продажу від 01.02.2013 товару позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі в сумі 3469,64 грн та інфляційні втрати у розмірі 46579,36 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.

Судом перевірена вірність здійсненого позивачем розрахунку 3% та встановлено, що він є вірним, тому позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 3469,64 грн є такими, що підлягають задоволенню.

За здійсненим судом перерахунком інфляційних втрат, в межах періоду визначеного позивачем, їх розмір є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення, у зв’язку з невірним визначенням і застосуванням позивачем розміру індексу інфляції за листопад та грудень 2014 року.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійним вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Матеріали справи не містять заяв чи клопотань позивача про зміну (збільшення) розміру позовних вимог.

З огляду на вищезазначене, вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 46579,36 грн підлягають задоволенню у розмірі, визначеному позивачем.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв’язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНУКРТОРГ» (87516, Донецька обл., м. Маріуполь, пр-т Перемоги, 36/23, ідентифікаційний код 38264305) на користь Публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів із полімерних матеріалів «Гемопласт» (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Маяковського, 57, ідентифікаційний код 00480922) заборгованість у розмірі 120454 (сто двадцять тисяч чотириста п’ятдесят чотири) грн 11 коп., 3% річних у розмірі 3469 (три тисячі чотириста шістдесят дев’ять) грн 64 коп., інфляційні втрати у розмірі 46579 (сорок шість тисяч п’ятсот сімдесят дев’ять) грн 36 коп. та судовий збір у розмірі 2557(дві тисячі п’ятсот п’ятдесят сім) грн 55 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Повне рішення складено: 08.02.2016

Суддя М.В. Сажнева